Календар медицини

60 років від дня народження хірурга, академіка НАМНУ, доктора медичних наук, професора Владислава Костянтиновича Гриня (1961)

Хірург, академік НАМН України (2007), доктор медичних наук (1999), професор (2004), заслужений лікар України (2009), директор ДУ “Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України” (2002-2016). Провідний учений у галузі медицини, відомий як організатор і керівник нового напряму в медицині – регенеративна медицина.

Основні напрями наукової діяльності присвячені експериментальним і клінічним дослідженням у галузі розробки та застосування клітинно-тканинної трансплантації при широкому колі найнебезпечніших і поширених патологічних станів – цукровому діабеті, ревматоїдному артриті, ішемічній хворобі серця, судинних та онкологічних захворюваннях, термічних і комбінованих травмах. Під його керівництвом успішно виконані декілька НДР з названої тематики, почала плідно працювати єдина в Україні лабораторія клітинного та тканинного культивування, створений міжнародний науковий центр біотехнологій “Біостем” і розгорнуте широке науково-практичне співробітництво з низкою провідних наукових і лікувальних закладів, опрацьовані оригінальні методи культивування та трансплантації клітин шкіри та стовбурових клітин. Значне коло робіт присвячене розвитку сучасної кардіології та серцево-судинної хірургії. З його ініціативи організована єдина в Україні служба невідкладної цілодобової допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда з застосуванням догоспітальної тромболітичної терапії та транслюмінальної ангіопластики. Вперше в Україні ним запроваджені нові засоби лікування складних серцевих аритмій з використанням електрофізіологічних навігаційних систем, проведені перші в Україні операції периферичної ексимерної лазерної ангіопластики. За його ініціативою створені відділи анестезіології та інтенсивної терапії, онкогематології, лабораторія фундаментальних досліджень, ангіоневрологічний центр; організовані цілодобова служба ендоскопічної хірургії, служба пересадження гемопоетичних стовбурових клітин кісткового мозку хворим із захворюваннями крові.

Наукові праці: “Спосіб лікування дефектів і дегенеративних захворювань хряща із застосування тривимірного 3-D еквівалента хряща, змодельованого на основі in vitro культивованих хондроцитів, що містяться у підкладках натурального або синтетичного походження” (2003); “Хирургические методы лечения сахарного диабета в эксперименте” (2004); “Досвід використання дермального еквівалента в комплексному лікуванні глибоких опіків” (2004); “Новые методы базисной терапии ревматоидного артрита в эксперименте” (2005); “Спосіб приготування поживного ростового середовища для культивування in vitro стромальних стовбурових клітин кісткового мозку людини” (2006); “Клітинно-тканинні технології у лікуванні хронічних виразково-ранових дефектів нижніх кінцівок” (2009); “Технология аутотрансфузии для восполнения кровопотери” (2009); “Скорочувальна функція серця після різних варіантів введення клітинного трансплантату при інфаркті міокарду в експерименті” (2010).

120 років від дня народження лікаря-хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Омеляновича Дудка (1901–1978)

Лікар-хірург, доктор медичних наук (1943), професор (1945), заслужений діяч науки УРСР (1957). Закінчив Київський медичний інститут (1925), де відтоді й працював (з перервами): директор (1937), завідувач кафедри шпитальної хірургії (1944-1961); заступник директора 3-го Московського медичного інституту (1932-1936); під час 2-ї світової війни – військовий лікар; директор Українського НДІ ортопедії (Київ, 1944-1945); керівник клінічного відділу судинної хірургії (1961-1970).

Наукові дослідження були присвячені невідкладній допомозі, травматології, проривній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, раку стравоходу та кардії, хірургії серця, трансплантації тканин і органів, косметичному методу хірургічних операцій розширених судин ніг, переливання крові, а також історії хірургії. Запропонував спосіб лікування анаеробної інфекції шляхом внутрішньовенного введення великих доз протигангренозної сироватки; методи профілактики та лікування травматичного шоку загруднинною новокаїновою блокадою.

Наукові праці: “Виведення чужого тіла з 12-палої кишки за допомогою дуоденального зонда” (1930); “Прободная язва желудка и двенадцатиперстной кишки” (1945); “Лечение газовой гангрены” (1946); “Новый способ ушивания дивертикула грудного отдела пищевода” (1959); “Отдаленный результат операции при аневризме левого желудочка” (1961); “Советская медицина на службе у партизан Украины” (1966).

80 років від дня народження ортопеда-стоматолога, доктора медичних наук, професора Валерія Степановича Онищенка (1941)

Ортопед-стоматолог, доктор медичних наук (1994), професор (1996), заслужений діяч науки і техніки України. Закінчив стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1964). Завідувач (1992-2007), професор (з 2007) кафедри ортопедичної стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Основні напрями наукової діяльності: використання сплавів металів для виготовлення зубних протезів, заміщення дефектів коронок зубів і зубних рядів, профілактика та лікування ускладнень протезування.

65 років від дня народження доктора медичних наук, професора Лариси Федорівни Матюхи (1956-2021)

Доктор медичних наук (2012), професор (2013). Закінчила Одеський медичний інститут (1981). Працювала лікарем (1982-1989). Від 1992 – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 2012 – завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги.

Наукові дослідження були присвячені удосконаленню нормативної бази, організації системи первинної медичної допомоги, проблемам підвищення якості роботи медичних працівників; факторам ризику поширення та профілактиці неінфекційних захворювань.

Наукові праці: “Роль сімейного лікаря у вирішенні медичних та соціальних проблем пацієнтів з інтелектуальною недостатністю” (2013); “Как предупредить сердечно-со­­судистые катастрофы у больных сахар­­ным диабетом” (2014); “Невідкладна медична допомога у загальній лікарській практиці” (2015); “Корекція
порушень вуглеводного обміну у хворих на ожиріння у поєднанні з ураженнями жовчного міхура” (2015).

145 років від дня народження терапевта та гематолога, доктора медицини, професора Василя Васильовича Виноградова (1876-1927)

Терапевт, гематолог, доктор медицини (1909), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1900), де й працював (згодом Київський медичний інститут): завідувач кафедри шпитальної терапії (1919-1927). Заступник голови медичної секції ВУАН (1924). Одним з перших почав викладати українською мовою.

Досліджував проблеми лікування захворювань кровоносної та травної систем, ендокринних залоз; розробляв теорію згортання крові.

Наукові праці: “Из клинической картины припадков и к вопросу о распознавании грыж грудобрюшной преграды” (1906); “К вопросу о выделении воды почками” (1909); “К вопросу о распознавании и лечении поддиафрагмальных гнойников” (1911); “До патології гемофілії” (1923); “До казуїстики ускладнень жовчево-кам’яної хвороби”; “Болезни крови и кроветворных органов” (1927).

135 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Данила Семеновича Воронцова (1886-1965)

Фізіолог, доктор медичних наук (1934), професор (1923), академік АН УРСР (1957). Після закiнчення природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету (1912) був залишений на кафедрі фізіології тварин (у М. Введенського) для підготовки до професорського звання. У 1914-1916 викладав на Вищих жiночих курсах (Петроград), 1916-1920 – в Одеському університеті (1919 – професор). Працював завідувачем кафедри Смоленського (1922-1930) і Казанського (1931-1935) медичних інститутів. Одночасно в 1931-1935 – завідувач кафедри фізіології Казанського університету, 1935-1941 – Київського медичного інституту. Під час 2-ї світової війни через хворобу не зміг евакуюватися. У 1943 переїхав до Вінниці, де працював завідувачем кафедри біохімії в Медичному інституті. Від 1944 – в Київському університеті: професор кафедри фізіології, завідувач сектору загальної фізіології НДІ фізіології тварин при Університеті. Одночасно в 1956-1965 – засновник і завідувач лабораторії електрофізіології Інституту фізіології АН УРСР (Київ). Засновник української школи електрофізіологів і мембранологів. Голова Українського фізіологічного товариства (1960-1965).

Вивчав проблеми характеристики струмiв дiї нервiв i м’язів. Встановив, що збудження, втрачене під впливом одновалентних катіонів, поновлюється анодом, а зміна збудженості, викликана застосуванням двовалентних катіонів, поновлюється катодом. Це явище назване “феноменом Воронцова”. Вивчаючи природу рефрактерності, відкрив ан- і катаелектротонічні фази її розвитку. Один iз засновників мембранної теорiї походження електричних потенцiалiв у живих клiтинах. Вивчав умови, що визначають форму електрокардіограми, встановив її компоненти, зокрема дослідив походження зубців електрокардіограми.

Наукові праці: “Фiзiологiя тварин i людини” (1952); “В.Ю. Чаговець – основоположник сучасної електрофізіології” (1957); “Про природу подразливості живих утворень” (1958); “Нариси з історії фізіології на Україні” (1959); “Общая электрофизиология” (1961); “Электричество в живом организме” (1961); “Физический электрон нервов и мышц” (1966).