Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
80 років від дня народження ортопеда-стоматолога, доктора медичних наук, професора Валерія Степановича Онищенка (1941)
Ортопед-стоматолог, доктор медичних наук (1994), професор (1996), заслужений діяч науки і техніки України. Закінчив стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1964). Завідувач (1992-2007), професор (з 2007) кафедри ортопедичної стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.
Основні напрями наукової діяльності: використання сплавів металів для виготовлення зубних протезів, заміщення дефектів коронок зубів і зубних рядів, профілактика та лікування ускладнень протезування.
65 років від дня народження доктора медичних наук, професора Лариси Федорівни Матюхи (1956-2021)
Доктор медичних наук (2012), професор (2013). Закінчила Одеський медичний інститут (1981). Працювала лікарем (1982-1989). Від 1992 – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 2012 – завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги.
Наукові дослідження були присвячені удосконаленню нормативної бази, організації системи первинної медичної допомоги, проблемам підвищення якості роботи медичних працівників; факторам ризику поширення та профілактиці неінфекційних захворювань.
Наукові праці: “Роль сімейного лікаря у вирішенні медичних та соціальних проблем пацієнтів з інтелектуальною недостатністю” (2013); “Как предупредить сердечно-сосудистые катастрофы у больных сахарным диабетом” (2014); “Невідкладна медична допомога у загальній лікарській практиці” (2015); “Корекція
порушень вуглеводного обміну у хворих на ожиріння у поєднанні з ураженнями жовчного міхура” (2015).
145 років від дня народження терапевта та гематолога, доктора медицини, професора Василя Васильовича Виноградова (1876-1927)
Терапевт, гематолог, доктор медицини (1909), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1900), де й працював (згодом Київський медичний інститут): завідувач кафедри шпитальної терапії (1919-1927). Заступник голови медичної секції ВУАН (1924). Одним з перших почав викладати українською мовою.
Досліджував проблеми лікування захворювань кровоносної та травної систем, ендокринних залоз; розробляв теорію згортання крові.
Наукові праці: “Из клинической картины припадков и к вопросу о распознавании грыж грудобрюшной преграды” (1906); “К вопросу о выделении воды почками” (1909); “К вопросу о распознавании и лечении поддиафрагмальных гнойников” (1911); “До патології гемофілії” (1923); “До казуїстики ускладнень жовчево-кам’яної хвороби”; “Болезни крови и кроветворных органов” (1927).
135 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Данила Семеновича Воронцова (1886-1965)
Фізіолог, доктор медичних наук (1934), професор (1923), академік АН УРСР (1957). Після закiнчення природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету (1912) був залишений на кафедрі фізіології тварин (у М. Введенського) для підготовки до професорського звання. У 1914-1916 викладав на Вищих жiночих курсах (Петроград), 1916-1920 – в Одеському університеті (1919 – професор). Працював завідувачем кафедри Смоленського (1922-1930) і Казанського (1931-1935) медичних інститутів. Одночасно в 1931-1935 – завідувач кафедри фізіології Казанського університету, 1935-1941 – Київського медичного інституту. Під час 2-ї світової війни через хворобу не зміг евакуюватися. У 1943 переїхав до Вінниці, де працював завідувачем кафедри біохімії в Медичному інституті. Від 1944 – в Київському університеті: професор кафедри фізіології, завідувач сектору загальної фізіології НДІ фізіології тварин при Університеті. Одночасно в 1956-1965 – засновник і завідувач лабораторії електрофізіології Інституту фізіології АН УРСР (Київ). Засновник української школи електрофізіологів і мембранологів. Голова Українського фізіологічного товариства (1960-1965).
Вивчав проблеми характеристики струмiв дiї нервiв i м’язів. Встановив, що збудження, втрачене під впливом одновалентних катіонів, поновлюється анодом, а зміна збудженості, викликана застосуванням двовалентних катіонів, поновлюється катодом. Це явище назване “феноменом Воронцова”. Вивчаючи природу рефрактерності, відкрив ан- і катаелектротонічні фази її розвитку. Один iз засновників мембранної теорiї походження електричних потенцiалiв у живих клiтинах. Вивчав умови, що визначають форму електрокардіограми, встановив її компоненти, зокрема дослідив походження зубців електрокардіограми.
Наукові праці: “Фiзiологiя тварин i людини” (1952); “В.Ю. Чаговець – основоположник сучасної електрофізіології” (1957); “Про природу подразливості живих утворень” (1958); “Нариси з історії фізіології на Україні” (1959); “Общая электрофизиология” (1961); “Электричество в живом организме” (1961); “Физический электрон нервов и мышц” (1966).
95 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Євгена Васильовича Андрущенка (1926-2006)
Терапевт, доктор медичних наук (1970), професор (1975). Закінчив Київський медичний інститут (1952), де й працював (1952-1957). У 1957-1959 – в Київському інституті харчування. Від 1959 – в Київському інституті удосконалення лікарів: професор (1975-1978) кафедри пульмонології, завідувач (1978-1996), професор (1996-1998) кафедри терапії. Від 1999 – на пенсії.
Наукові роботи в галузі терапії (кардіологія, пульмонологія, загальна терапія, гастроентерологія). Учень школи М. Стражеска.
Наукові праці: “Система зсідання крові і фібриноліз при гіпертонічній хворобі” (1972); “Легочные кровотечения и кровохаркания” (1979); “Дифференциально-диагностический справочник терапевта” (1985); “Болезни органов дыхания” (1986); “Субфебрилитет” (1986); “Изменения в легких при заболеваниях внутренних органов” (1987); “Функциональные заболевания сердечно-сосудистой системы и органов дыхания” (1990); “Клиническая фармакология и фармакотерапия” (1992).
100 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Івана Павловича Вернигори (1921)
Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1975), професор (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Львівський медичний інститут (1951). Працював лікарем. Від 1958 – в Інституті травматології та ортопедії: від 1992 – головний науковий співробітник. Одночасно очолював травматологічні відділення лікарень Києва (1968-1978). Один із засновників клініки кістково-гнійної хірургії та Міського центру кістково-гнійної інфекції, який нині очолює.
Досліджує питання травматології й ортопедії, кістково-суглобового туберкульозу, остеомієліту, квантової медицини.
Наукові праці: “Гомо- и гетеропластика при туберкулезном гоните” (1967); “Опыт лечения больных с множественными и сочетанными переломами” (1981); “Комплексное лечение больных хроническим остеомиелитом с применением костной пластики” (1988); “Актуальні питання кістково-гнійної хірургії” (1995); “Посібник з актуальних проблем кістково-гнійної хірургії та методів консервативного лікування” (1999); “Відновна хірургія деструктивних форм кістково-суглобового туберкульозу і остеомієліту та їх наслідків” (2002).