Календар медицини

145 років від дня народження терапевта та гематолога, доктора медицини, професора Василя Васильовича Виноградова (1876-1927)

Терапевт, гематолог, доктор медицини (1909), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1900), де й працював (згодом Київський медичний інститут): завідувач кафедри шпитальної терапії (1919-1927). Заступник голови медичної секції ВУАН (1924). Одним з перших почав викладати українською мовою.

Досліджував проблеми лікування захворювань кровоносної та травної систем, ендокринних залоз; розробляв теорію згортання крові.

Наукові праці: “Из клинической картины припадков и к вопросу о распознавании грыж грудобрюшной преграды” (1906); “К вопросу о выделении воды почками” (1909); “К вопросу о распознавании и лечении поддиафрагмальных гнойников” (1911); “До патології гемофілії” (1923); “До казуїстики ускладнень жовчево-кам’яної хвороби”; “Болезни крови и кроветворных органов” (1927).

135 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Данила Семеновича Воронцова (1886-1965)

Фізіолог, доктор медичних наук (1934), професор (1923), академік АН УРСР (1957). Після закiнчення природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету (1912) був залишений на кафедрі фізіології тварин (у М. Введенського) для підготовки до професорського звання. У 1914-1916 викладав на Вищих жiночих курсах (Петроград), 1916-1920 – в Одеському університеті (1919 – професор). Працював завідувачем кафедри Смоленського (1922-1930) і Казанського (1931-1935) медичних інститутів. Одночасно в 1931-1935 – завідувач кафедри фізіології Казанського університету, 1935-1941 – Київського медичного інституту. Під час 2-ї світової війни через хворобу не зміг евакуюватися. У 1943 переїхав до Вінниці, де працював завідувачем кафедри біохімії в Медичному інституті. Від 1944 – в Київському університеті: професор кафедри фізіології, завідувач сектору загальної фізіології НДІ фізіології тварин при Університеті. Одночасно в 1956-1965 – засновник і завідувач лабораторії електрофізіології Інституту фізіології АН УРСР (Київ). Засновник української школи електрофізіологів і мембранологів. Голова Українського фізіологічного товариства (1960-1965).

Вивчав проблеми характеристики струмiв дiї нервiв i м’язів. Встановив, що збудження, втрачене під впливом одновалентних катіонів, поновлюється анодом, а зміна збудженості, викликана застосуванням двовалентних катіонів, поновлюється катодом. Це явище назване “феноменом Воронцова”. Вивчаючи природу рефрактерності, відкрив ан- і катаелектротонічні фази її розвитку. Один iз засновників мембранної теорiї походження електричних потенцiалiв у живих клiтинах. Вивчав умови, що визначають форму електрокардіограми, встановив її компоненти, зокрема дослідив походження зубців електрокардіограми.

Наукові праці: “Фiзiологiя тварин i людини” (1952); “В.Ю. Чаговець – основоположник сучасної електрофізіології” (1957); “Про природу подразливості живих утворень” (1958); “Нариси з історії фізіології на Україні” (1959); “Общая электрофизиология” (1961); “Электричество в живом организме” (1961); “Физический электрон нервов и мышц” (1966).

95 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Євгена Васильовича Андрущенка (1926-2006)

Терапевт, доктор медичних наук (1970), професор (1975). Закінчив Київський медичний інститут (1952), де й працював (1952-1957). У 1957-1959 – в Київському інституті харчування. Від 1959 – в Київському інституті удосконалення лікарів: професор (1975-1978) кафедри пульмонології, завідувач (1978-1996), професор (1996-1998) кафедри терапії. Від 1999 – на пенсії.

Наукові роботи в галузі терапії (кардіологія, пульмонологія, загальна терапія, гастроентерологія). Учень школи М. Стражеска.

Наукові праці: “Система зсідання крові і фібриноліз при гіпертонічній хворобі” (1972); “Легочные кровотечения и кровохаркания” (1979); “Дифференциально-диагностический справочник терапевта” (1985); “Болезни органов дыхания” (1986); “Субфебрилитет” (1986); “Изменения в легких при заболеваниях внутренних органов” (1987); “Функциональные заболевания сердечно-сосудистой системы и органов дыхания” (1990); “Клиническая фармакология и фармакотерапия” (1992).

100 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Івана Павловича Вернигори (1921)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1975), професор (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Львівський медичний інститут (1951). Працював лікарем. Від 1958 – в Інституті травматології та ортопедії: від 1992 – головний науковий співробітник. Одночасно очолював травматологічні відділення лікарень Києва (1968-1978). Один із засновників клініки кістково-гнійної хірургії та Міського центру кістково-гнійної інфекції, який нині очолює.

Досліджує питання травматології й ортопедії, кістково-суглобового туберкульозу, остеомієліту, квантової медицини.

Наукові праці: “Гомо- и гетеропластика при туберкулезном гоните” (1967); “Опыт лечения больных с множественными и сочетанными переломами” (1981); “Комплексное лечение больных хроническим остеомиелитом с применением костной пластики” (1988); “Актуальні питання кістково-гнійної хірургії” (1995); “Посібник з актуальних проблем кістково-гнійної хірургії та методів консервативного лікування” (1999); “Відновна хірургія деструктивних форм кістково-суглобового туберкульозу і остеомієліту та їх наслідків” (2002).

85 років від дня народження нейрохірурга, кандидата медичних наук Анатолія Івановича Ткача (1936-2020)

Нейрохірург, кандидат медичних наук (1972). Закінчив Вінницький медичний інститут (1960). Лікар-хірург, головний лікар Успенської лікарні Луганської області (1960–1963). З 1963 до 2020 працював в Інституті нейрохірургії: спеціальний ординатор (1963–1965), лікар-нейрохірург (1965–1967), завідувач поліклінічного відділення (1967–1972), старший науковий співробітник (1976–1980), головний лікар (1980-2017). З 1973 по 1976 знаходився в закордонному відрядженні в Тунісі, де очолював нейрохірургічне відділення.

Основні напрями наукової діяльності: захворювання і травми хребта та спинного мозку.

80 років від дня народження психолога, доктора психологічних наук, професора, академіка НАПН України Сергія Дмитровича Максименка (1941)

Психолог, доктор психологічних наук (1991), професор (1992), академік НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України (2000). Закінчив педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту. Працював на посадах викладача та старшого викладача Київського державного педагогічного інституту (1970-1975), заступника директора (з 1975), завідувача лабораторії психології навчання (з 1985). Директор (з 1997) НДІ психології імені Г.С. Костюка НАПН України, завідувач (з 1993) кафедри загальної і медичної психології та педагогіки, декан медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Основні напрями наукової діяльності: опрацювання теоретико-методологічних проблем розвивального навчання, методологічної рефлексії проблем розвитку в психології, експериментально-генетичних методів вікової та педагогічної психології, наукове обгрунтування створення та впровадження системи підготовки фахівців у галузі охорони здоров’я.