Календар медицини

100 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Івана Павловича Вернигори (1921)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1975), професор (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Львівський медичний інститут (1951). Працював лікарем. Від 1958 – в Інституті травматології та ортопедії: від 1992 – головний науковий співробітник. Одночасно очолював травматологічні відділення лікарень Києва (1968-1978). Один із засновників клініки кістково-гнійної хірургії та Міського центру кістково-гнійної інфекції, який нині очолює.

Досліджує питання травматології й ортопедії, кістково-суглобового туберкульозу, остеомієліту, квантової медицини.

Наукові праці: “Гомо- и гетеропластика при туберкулезном гоните” (1967); “Опыт лечения больных с множественными и сочетанными переломами” (1981); “Комплексное лечение больных хроническим остеомиелитом с применением костной пластики” (1988); “Актуальні питання кістково-гнійної хірургії” (1995); “Посібник з актуальних проблем кістково-гнійної хірургії та методів консервативного лікування” (1999); “Відновна хірургія деструктивних форм кістково-суглобового туберкульозу і остеомієліту та їх наслідків” (2002).

85 років від дня народження нейрохірурга, кандидата медичних наук Анатолія Івановича Ткача (1936-2020)

Нейрохірург, кандидат медичних наук (1972). Закінчив Вінницький медичний інститут (1960). Лікар-хірург, головний лікар Успенської лікарні Луганської області (1960–1963). З 1963 до 2020 працював в Інституті нейрохірургії: спеціальний ординатор (1963–1965), лікар-нейрохірург (1965–1967), завідувач поліклінічного відділення (1967–1972), старший науковий співробітник (1976–1980), головний лікар (1980-2017). З 1973 по 1976 знаходився в закордонному відрядженні в Тунісі, де очолював нейрохірургічне відділення.

Основні напрями наукової діяльності: захворювання і травми хребта та спинного мозку.

80 років від дня народження психолога, доктора психологічних наук, професора, академіка НАПН України Сергія Дмитровича Максименка (1941)

Психолог, доктор психологічних наук (1991), професор (1992), академік НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України (2000). Закінчив педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту. Працював на посадах викладача та старшого викладача Київського державного педагогічного інституту (1970-1975), заступника директора (з 1975), завідувача лабораторії психології навчання (з 1985). Директор (з 1997) НДІ психології імені Г.С. Костюка НАПН України, завідувач (з 1993) кафедри загальної і медичної психології та педагогіки, декан медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Основні напрями наукової діяльності: опрацювання теоретико-методологічних проблем розвивального навчання, методологічної рефлексії проблем розвитку в психології, експериментально-генетичних методів вікової та педагогічної психології, наукове обгрунтування створення та впровадження системи підготовки фахівців у галузі охорони здоров’я.

80 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук, професора Юрія Олександровича Орлова (1941-2015)

Нейрохірург, доктор медичних наук (1983), професор (1999). Закінчив лікувальний факультет Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова (1965). Працював на посадах старшого наукового співробітника (1980-1989), завідувача (з 1990) відділення дитячої нейрохірургії Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України; в 1980-1983 – викладача Оранського університету та завідувача нейрохірургічного відділення окружного шпиталю (Алжир). Головний позаштатний нейрохірург МОЗ України (з 1997).

Основні напрямки наукової діяльності: дитяча нейрохірургія, нейроонкологія, нейротравматологія, судинна та спинальна нейрохірургія.

85 років від дня народження фармаколога, доктора медичних наук, професора Віктора Андрійовича Туманова (1936)

Фармаколог, доктор медичних наук (1990), професор (1992), академік АН вищої школи України (1997). Закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту (1966). Працював на посадах доцента кафедри фармакології Київського медичного інституту (1966-1994), заступника начальника, начальника управління навчальних закладів МОЗ України (1974-1991), завідувача кафедри фармакології (1994-1996), ректора (1996-2007), почесного ректора (з 2007), завідувача кафедри фармакології, патофізіології, клінічної фармакології і клінічної фармації, технології ліків Медичного інституту Української асоціації народної медицини.

Основні напрями наукової діяльності: пошук і вивчення серцево-судинних засобів, наукове обґрунтування застосування в медичній практиці засобів народної та нетрвдиційної медицини.

155 років від дня народження епідеміолога, мікробіолога, доктора медицини, професора, академіка АН СРСР Данила Кириловича Заболотного (1866-1929)

Епідеміолог, мікробіолог, доктор медицини (1908), професор (1898), академік АН СРСР (1929), ВУАН (1922; 1928-1929 – президент). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1891), Університет св. Володимира в Києві (1894). Відтоді працював лікарем у Подільській губернії, в 1895-1897 – в Київському військовому шпиталі. У 1898 організував у Санкт-Петербурзькому жіночому медичному інституті першу в Росії кафедру бактеріології, очолював її до 1928. Водночас у 1919-1923 – ректор Одеського медичного інституту, де в 1920 заснував першу у світі кафедру епідеміології; в 1924-1928 – професор Військово-медичної академії в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Засновник (1928) і директор Інституту мікробіології та епідеміології. Співзасновник Міжнародного товариства мікробіологів. Один з основоположників епідеміології в СРСР. Учасник і керівник низки експедицій з вивчення чуми, зокрема в Індію, Аравію, Монголію, Китай. У 1918 очолював боротьбу з холерою в Петрограді, 1920 – з висипним тифом.

Вивчав збудник чуми, довів, що його носіями є гризуни, а переносниками – блохи, виявив природні вогнища, описав форми захворювання, шляхи передачі бубонної та легеневої форм, розробляв протичумні вакцини та сироватки. Довів ефективність імунізації в боротьбі з холерою, можливість носіння її збудника здоровими людьми. Досліджував також перебіг сифілісу (розробив серологічні реакції для діагностики, описав властивості та місця перебування в організмі збудника), газової гангрени, дифтерії, черевних і висипних тифів, дизентерії, малярії, грипу.

Наукові праці: “Чума. Эпидемиология, патогенез и профилактика” (1907); “Частная бактериология” (1908); “Сифилис, его патогенез и этиология” (1919); “Основы эпидемиологии” (1927); “Курс мікробіології” (1932); “Избранные труды: В 2 т.” (1956-1957).