Календар медицини

155 років від дня народження лікаря-патологоанатома, академіка АН УРСР, доктора медицини, професора Миколи Федотовича Мельникова-Разведенкова (1866-1937)

Лікар-па­тологоанатом, академік АН УРСР (1927), доктор медицини (1895), професор (1902). Закінчив Московський університет (1889), де відтоді й працював. У 1902-1920 – завідувач кафедри патологічної анатомії Харківського університету. Від 1920 – в м. Краснодар (РФ), брав участь в організації Кубанського університету, очолював медичний факультет, а також створений у 1922 на його базі Кубанський медичний інститут, був завідувачем кафедри патологічної анатомії і судової медицини. У 1925-1930 – засновник і директор, від 1930 – завідувач патоморфологічного відділу Українського патолого-анатомічного інституту в Харкові (в 1930 реорганізований в Український інститут експериментальної медицини). Організатор Українського товариства патологів (1926). Брав участь у започаткуванні “Харьковского медицинского журнала” (1906) і журналу “Врачебное дело” (1918).

Вивчав сибірку, ехінококоз (довів можливість розмноження ехінокока без проміжного хазяїна), вузликовий періартеріїт, морфо­логію алергічних процесів, питання невропатології, історію патологічної анатомії. Описав геморагічний пахіменінгіт, актиномікоз головного мозку. Запропонував спосіб збереження прижиттєвого забарвлення органів і тканин у бальзамуванні.

Наукові праці: “К вопросу об искусственной невосприимчивости к сибирской язве” (1895); “О приготовлении и о сохранении анатомопатологических препаратов” (1896); “Альвеолярный эхинококк у человека и животных” (1902); “Пособие к практическому курсу патологической гистологии” (1909); “До патогенези актиноміком головного мозку людини” (1933); “До патоморфології передчасної спрацьованості тканин людини” (1936); “Про наукові досягнення кафедри патанатомії Інституту клінічної фізіології Академії наук УРСР” (1937).

65 років від дня народження невропатолога, доктора медичних наук, професора Олександра Миколайовича Дзюби (1956)

Невропатолог, доктор медичних наук (1993), професор (1997). Закінчив Ворошиловградський медичний інститут (1980). Працював лікарем; у НДІ неврології АМН СРСР (Москва, 1982-1987); відтоді – в Луганському медичному університеті: від 1993 – завідувач кафедри неврології з нейрохірургією та курсом дитячої неврології; від 2004 – професор кафедри нервових хвороб Національного медичного університету (Київ); головний науковий співробітник відділу комплексної судово-психіатричної експертизи, в.о. директора Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології.

Вивчає розсіяний склероз та патологію вегетативної нервової системи.

Наукові праці: “Повільні інфекції” (1993); “Иммунопатология и иммунокоррекция при рассеянном склерозе” (1995); “Терапевтичний вплив постійного магнітного поля на церебральну гемодинаміку робітників промислового підприємства з початковими проявами недостатності кровопостачання мозку за даними кон’юнктивальної біомікроскопії” (2003); “Капіляроскопічна характеристика стану периферичного кровообігу у хворих на ішемічний інсульт” (2004).

105 років від дня народження хірурга, члена-кореспондента АН УРСР, АМНУ, доктора медичних наук, професора Василя Дмитровича Братуся (1916-2008)

Хірург, член-кореспондент АН УРСР (1974), АМН України (1993), доктор медичних наук (1962), професор (1963), заслужений діяч науки і техніки України (1988). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Куйбишевську військово-медичну академію (1940). Під час 2-ї світової війни працював хірургом у шпиталі; від 1946 – асистент, доцент, 1956-1959 – ректор Київського інституту вдосконалення лікарів, 1959-1966 – Київського медичного інституту, одночасно завідувач (1964-1992), професор (від 1992) кафедри хірургії. Міністр охорони здоров’я УРСР (1954-1956; 1968-1975).

Відомий вчений-хірург і організатор медичної науки й охорони здоров’я. Основні напрями наукової діяльності: хірургічні захворювання шлунково-кишкового тракту, історія розвитку медичної науки, вищої освіти й охорони здоров’я в Україні.

Наукові праці: “Термические ожоги” (1963); “Острые желудочные кровотечения” (1971); “Интенсивная терапия в неотложной хирургии” (1980); “На пути к антисептике и обезболиванию в хирургии” (1985); “Геморрагический шок” (1989); “Спогади про минуле, погляди на сучасне” (2007).

135 років від дня народження українського військового лікаря, письменника, громадського діяча Василя Наливайка (1887-1938)

Військовий лікар, письменник, громадський діяч. Закінчив духовну се­мінарію в Кам’янці-Подільському, медицину студіював у Томському університеті та Новоросійському університеті в Одесі (закінчив 1918). Один з організаторів (1917) та активний учасник Спілки українських лікарів у Києві, співзасновник (1918), член головної управи, керуючий санітарного відділу Українського Червоного хреста. Під час Визвольних змагань 1917-1921 був головним лікарем 3-го Херсонського корпусу, 12-ї Полтавської дивізії, 8-ї Запорозької диві­зії та військового шпиталю Армії УНР. Двічі потрапляв у більшовицький полон, звідки тікав. 1920 інтернований у Польщі, де брав участь у роботі курсів для медсестер. 1923 пере­їхав до Чехословаччини, працював в університетських клініках. Разом з Б. Матюшенком 1926 у Празі опублікував “Латинсько-український медичний словник”. 1926-1929 був хірургом у м. Шкодер (Албанія). 1933 подорожував Палестиною й Єгиптом, свої враження виклав у книзі “По Святій Землі” з додатком “Жиди в Палестині” (1937).

95 років від дня народження лікаря-патологоанатома, доктора медичних наук, професора Володимира Леонтійовича Зеляка (1927-2011)

Лікар-патологоанатом, доктор медичних наук (1974), професор (1975). Закінчив Станіславський медичний інститут (1958), де й працював від 1962 (нині Івано-Франківський медичний університет): 1987-1997 – завідувач, 1997–2007 – професор кафедри патологічної анатомії, водночас 1987-1991 – проректор з навчальної роботи.

Наукові дослідження були присвячені патоморфології раптової серцевої смерті, токсикогенних нейропатій; адаптивним і патологічним змінам нейроендокринних структур дихальної системи та шлунково-кишкового тракту.

Наукові праці: “Гістопатологія мікроциркуляторного русла міокарда при раптовій смерті” (2002); “Динаміка патогістологічних і гістохімічних змін стравоходу і його гемомікрорусла при хімічних опіках” (2003); “Стан проникливості гістогематичного бар’єра стравоходу при порушеннях гемомікроциркуляції в системі ворітної вени”.

200 років від дня народження хірурга, доктора медицини Василя Кузьмовича Курдюмова (1822-1862)

Хірург, доктор медицини (1859). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1840). 1845-1861 – помічник директора хірургічної клініки Університету св. Володимира; 1848-1850 читав курс теоретичної хірургії. 1861 звільнився з Університету св. Володимира та працював на посаді ординатора в лікарні Київського приказу громадського опікування.