Календар медицини

110 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Антона Хрисанфовича Озерова (1912-1976)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1962), професор (1965). Закінчив медичний факультет Львівського університету (1940). Під час другої світової війни – лікар-хірург у госпіталях Червоної армії; 1946-1948 – лікар-лаборант кафедри отоларингології Київського інституту удосконалення лікарів; працював на посадах старшого наукового співробітника, керівника клінічного відділення Київського НДІ травматології та ортопедії. 1965-1976 – завідувач кафедри ортопедії і травматології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Наукові праці були присвячені проблемам деформуючого артрозу, вродженій дисплазії кульшового суглоба, регенерації кісткової тканини, металоостеосинтезу, оперативному лікуванню епіметафізарних переломів; запропонував низку реконструктивних оперативних втручань під час пошкоджень і захворювань великих суглобів; обґрунтував роль пошкоджень менісків у патогенезі деформуючого остеоартрозу колінного суглоба; розробив оригінальну модель деформуючого остеоартрозу, що надала можливість виконувати експериментальні дослідження, виявити найбільш ефективні патогенетичні методики та запропонувати їх у клінічну практику.

80 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, академіка НАМНУ Василя Максимовича Мороза (1942)

Фізіолог, доктор медичних наук (1984), професор (1986), академік НАМН України (2010), заслужений діяч науки і техніки України (1993). Герой України (2003). Закінчив Вінницький медичний інститут (1967), де й працює від 1968 (нині університет): заступник декана лікувального факультету (1982-1984), декан педіатричного факультету (1984-1986), проректор з навчальної роботи (1986-1988), ректор (від 1988), водночас – завідувач (1991-2015), професор (від 2015) кафедри нормальної фізіології.

Вивчає реакції кори мозку на звукові стимули; роль структур головного мозку в реалізації поведінкової реакції цілісного організму, зокрема центральні механізми програмування та контролю довільних рухів; проблеми інтегративної медичної антропології, а також курортології (вплив радонових ванн курорту Хмільник). Брав участь у розробленні ком­п’ю­терної функціональної моделі організму людини “СКІФ”.

Наукові праці: “Руководство по информатике” (1993); “Структурні основи адаптації до впливу природних радіоактивних вод” (1997); “Латеральний гіпоталамус і префронтальна кора в організації довільних рухів” (1998); “Теория и практика интегративной антропологии” (1998); “Інтегративна функція мозочка, базальних гангліїв і моторної кори в програмуванні та регуляції рухів” (2010); “Фізіологія” (2015).

80 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Віталія Казимировича Казимирка (1942)

Терапевт, доктор медичних наук (1994), професор (2006). Закінчив Вінницький медичний інститут (1967). Працював лікарем. Від 1978 – у Луганському медичному інституті: 1984-1994 – доцент кафедри внутрішніх хвороб № 1; від 1995 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 2005 – професор кафедри терапії та ревматології.

Наукові дослідження були присвячені лікуванню внутрішніх хвороб, ревматології, гематології.

Наукові праці: “Функциональное состояние нейтрофитоцитов крови у больных сахарным диабетом” (1995); “Свободнорадикальное окисление и антиоксидантная терапия” (2004); “Первичный (возрастзависимый, инволюционный) остеоартроз” (2006); “Патология дистального отдела кишечника: механизмы развития, лечение” (2008); “Практичні навички в ревматології” (2008).

130 років від дня народження офтальмолога, доктора медицини, професора Павла Савовича Плітаса (1892-1984)

Офтальмолог, доктор медицини (1926), професор (1946). Закінчив Військово-медичну академію (Санкт-Петербург, 1914). Працював на посадах ординатора очної клініки Військово-медичної академії (1914-1916), асистента очної клініки Психоневрологічного інституту в Петрограді (1916-1918), асистента, приват-доцента кафедри очних хвороб Північно-Кавказького університету (1920-1934) і за сумісництвом – завідувача очного відділення Північно-Кавказького інституту охорони та організації праці, 1934-1954 – завідувач кафедри офтальмології Івановського медичного інституту. Надалі працював на посадах Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Основні напрями наукової діяльності: професійна патологія органів зору та розробка пошарової оптичної пересадки рогівки; опрацював і впровадив у медичну практику операцію видалення амагнітних нефіксованих внутрішньоочних чужорідних тіл під контролем офтальмоскопії.

135 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора Серафими Петрівни Виноградової (1887-1965)

Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1935), професор (1950). Закінчила Різдвяні медичні курси в Санкт-Петербурзі (1904) та Вищі жіночі курси в Києві (1915). Працювала лікарем (1915-1922, 1941-1943). Від 1922 – в Київському інституті удосконалення лікарів: від 1935 – професор; від 1943 – в Київському медичному інституті: від 1944 – завідувач кафедри акушерства та гінекології № 2; від 1946 – в Інституті охорони материнства і дитинства (нині Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ, Київ): науковий керівник 2-ї акушерсько-гінекологічної клініки.

Вперше в Україні впровадила в практику методику дослідження капілярного кровообігу при нормальній і патологічній вагітності та пологах; вперше в СРСР вивчала проблеми лікування патологічних станів у вагітних і новонароджених, пов’язаних з резус-конфліктом матері та плода. Досліджувала фізичні, хімічні та біологічні властивості навколоплідних вод; профілактику, діагностику та лікування післяпологових і післяабортних інфекційних захворювань; переливання крові в акушерстві та гінекології; знеболювання пологів; гіпогалактію.

Наукові праці: “О биологическом значении околоплодных вод” (1928); “Использование ретроплацентарной и плацентарной крови с лечебной целью” (1937); “Переливание крови в акушерстве с клинической и организационной точек зрения” (1937); “Ранні ознаки ускладненої вагітності” (1954).

120 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Тимофія Титовича Глухенького (1902-1980)

Терапевт, доктор медичних наук (1935), професор (1938), заслужений діяч науки УРСР (1968). Закінчив медичний факультет Ростовського університету (1925), де відтоді й працював (нині Ростовський медичний інститут): асистент, доцент, професор кафедри терапії; 1938-1941 – завідувач кафедри терапії Іжевського медичного інституту (РФ); 1941-1944 – завідувач кафедри терапії Південно-Осетинського медичного інституту (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ); 1944 – ректор, 1944-1945 та 1950-1957 – завідувач кафедри шпитальної терапії, 1946-1950 – завідувач кафедри пропедевтичної терапії Львівського медичного інституту; 1957-1975 – завідувач кафедри терапії, 1975-1980 – професор-консультант Київського медичного інституту.

Наукові дослідження були присвячені питанням серцево-судинної патології, гіпофіз-адреналовій системі за різних патологічних станів, тиреотоксикозу, профілактиці зобу, інфаркту міокарда та його лікуванню, терапевтичній дії курортних факторів.

Наукові праці: “Курорт Варзи-Ятчи и его целебные свойства” (1939); “Курорт Трускавец и его лечебные факторы” (1958); “Зобна хвороба: Клініка, профілактика і лікування” (1958); “Що треба знати про зобну хворобу” (1959); “Сердечно-сосудистая недостаточность при тиреотоксикозах и ее лечение” (1962).