Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
85 років від дня народження отоларинголога, члена-кореспондента АМНУ, доктора медичних наук, професора Григорія Еліазаровича Тімена (1937-2020)
Отоларинголог, член-кореспондент АМН України (2003), дійсний член УАН (1993), Нью-Йоркської академії наук (1996), доктор медичних наук (1983), професор (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1996), завідувач відділу патології дитячого віку ДУ “Інститут отоларингології ім. О.С. Коломійченка НАМН України”.
Напрями наукової діяльності: хвороби вестибулярного апарату, внутрішнього вуха (сенсоневральна приглухуватість і глухота); звукопровідна та змішана приглухуватість, вроджені вади вуха, зокрема глухота. Експериментальне обґрунтування та використання в клініці лазерного опромінювання; патогенез і лікування риносинуситів; лімфоглоткове кільце; тонзилярна проблема; кохлеарна імплантація; стовбурові клітини та трофін в отоларингології (експериментально-клінічне дослідження); доброякісні та злоякісні пухлини ЛОР-органів. Пластична хірургія. Основні напрями наукової діяльності спрямовані на рішення проблем етіології та патогенезу з подальшою розробкою діагностики, лікування та профілактики хронічного тонзиліту, синуситів, отитів, вестибулярних порушень, сенсоневральної приглухуватості, а також ЛОР-онкологічних захворювань; обгрунтування та використання лазерного випромінювання в оториноларингології; вперше обгрунтував доцільність операції тонзилотомії, вперше запропонував місцеве використання імуномодуляторів, а при поліпозних риносинуїтах вперше у світі обгрунтував і довів доцільність операції селективної відіотомії. Брав участь у розробці першого вітчизняного кохлеарного імпланта; в 2003 як хірург брав участь у проведенні першої в Україні кохлеарної імплантації в дитини.
Наукові праці: “Активность холинэстеразы крови и мозга при вестибулярных расстройствах” (1968); “Применение лазеров в биологии и медицине” (1972); “Экспериментальное обоснование и клиническое использование лазерного излучения в отоларингологии” (1982); “Лазерная эндоскопическая хирургия верхних дыхательных путей” (1990); “Слух” (1999); “Исследование функционального состояния небных миндалин в условиях экспериментальной тонзиллотомии” (1999); “Клініко-аудіологічна діагностика у дітей із змішаною приглухуватістю при гнойних захворюваннях вуха” (2005); “Кохлеарная имплантация по матеріалам огтделения ЛОР-патологии детского возраста”(2005); “Ефективність неінвазивної тактики лікування” (2006); “Kinder mit streptokokker freier tonsillitis” (2006); “Інтратимпанальне введення медикаментів при комплексному лікуванні дітей з сенсоневральною приглухуватістю” (2007).
130 років від дня народження цитолога й ембріолога рослин, доктора біологічних наук, професора Ксенії Юліївни Кострюкової (1892-1981)
Цитолог і ембріолог рослин, доктор біологічних наук (1939), професор (1940). Закінчила Київський інститут народної освіти (1929). Від 1931 працювала в Київському медичному інституті: 1935-1968 – завідувач, 1968-1973 – професор-консультант кафедри біології; водночас від 1944 – в Ботанічному саду, 1948-1949 – завідувач кафедри дарвінізму й генетики Київського університету.
Вивчала розвиток чоловічих гамет вищих рослин. Встановила, що спермії є клітинами, що мають власну цитоплазму; довела різноякісність клітин у мітозі, сформулювала нову концепцію мітозу як процесу розвитку.
Наукові праці: “Наблюдения in vivo над образованием мужских половых клеток у Lilium martagon L.” (1939); “Еще раз о спермиях покрытосеменных растений” (1949); “Общая биология” (1950); “Сучасні дані про форми розвитку клітин” (1958); “Философские вопросы мичуринской биологии и критика методологии современной теории гена” (1962).
80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Анатолія Павловича Радзіховського (1942)
Хірург, доктор медичних наук (1986), професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений художник України. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту (1970). Працював на посадах молодшого (1974-1977), старшого (1977-1989) наукового співробітника відділу хірургії печінки та підшлункової залози Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії. Від 1989 працював у Київському інституті удосконалення лікарів (нині – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика) на посадах завідувача (1989-2015), професора (з 2015) кафедри хірургії №1; з 1997 – одночасно професор Української військово-медичної академії.
Основні напрями наукової діяльності: опрацювання лікування захворювань печінки, шлунка, кишечника, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози; ним запропонована класифікація нориць підшлункової залози, вивчені механізми їх утворення; розробив діагностичний алгоритм при захворюваннях органів гепатопанкреатодуоденальної зони, методики оригінальних операцій, сформлював основні принципи медичної реабілітації хворих; створив сучасну хірургічну школу.
135 років від дня народження патолога, доктора медицини, академіка АМН СРСР, члена-кореспондента АН УРСР Олександра Дмитровича Тимофеєвського (1887-1985)
Патолог, доктор медицини (1919), академік АМН СРСР (1945), член-кореспондент АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1947). Закінчив медичний факультет Томського університету (1912). Працював на посадах завідувача кафедри загальної патології Томського університету (1922-1934), завідувача експериментально-біологічного відділення Центрального Українського рентгенологічного інституту (Харків, 1934-1941), завідувача відділу експлантації тканин Інституту клінічної фізіології імені О.О. Богомольця (Київ, 1941-1954), завідувача відділу етіології і патогенезу пухлин (1954-1963), завідувача лабораторії біології культивуючих пухлин (1963-1971) Інституту експериментальної патології і терапії раку (Москва).
Основні напрями наукової діяльності: вивчення ґенезу елементів крові людини в умовах норми та при лейкозах, реакцій клітин на туберкульозну та лепрозну інфекції, дослідження гістоґенезу, біологічних властивостей та етіології пухлин; виконав працю з культивування лейкоцитів людини; застосовуючи метод культивування тканин, вирішив деякі питання генетичних відношень клітин крові та сполучної тканини, гістоґенезу сарком і меланобластом, процесів диференціації пухлинних тканин; уперше здійснив малігнізацію тканин в експлантатах при комбінованій дії канцерогенних речовин і вірусоподібного чинника (фактора молока) та довів здатність лейкозних клітин до диференціації.
100 років від дня народження судового медика, доктора медичних наук, професора Ірини Володимирівни Крижанівської (1922-1992)
Судовий медик, доктор медичних наук (1970), професор (1972). Закінчила Київський медичний інститут (1944), де відтоді й працювала; водночас 1945-1951 – у Київському обласному бюро судово-медичної експертизи; від 1951 – у Чернівецькому медичному інституті: 1953-1980 – завідувач кафедри судової медицини, 1980-1985 – завідувач, 1985-1992 – професор однойменного курсу кафедри патологічної анатомії.
Основний напрям наукових досліджень: встановлення давності та зажиттєвості пошкодження м’яких тканин.
Наукові праці: “К вопросу о кровоизлияниях в лимфатические узлы” (1960); “Скоропостижная смерть при некоторых заболеваниях сердечно-сосудистой системы” (1965); “Гистологическое изучение нуклеиновых кислот при регенерации ран” (1971); “Особенности заживления ран при различных состояниях человека” (1976).
115 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, професора Михайла Валентиновича Войно-Ясенецького (1907-1993)
Патологоанатом, доктор медичних наук (1945), професор (1945). Закінчив Ташкентський медичний інститут (1931). Працював лікарем; завідувачем кафедри патологічної анатомії Львівського медичного інституту (1945-1952); завідувачем лабораторії інфекційної патології (1952-1964), завідувачем відділу патологічної анатомії (1964-1983) Інституту експериментальної медицини АМН СРСР (Ленінград).
Досліджував морфо- та патогенез тропічної малярії; інфекційні процеси, викликані вірусами та близькими до них мікроорганізмами, грибами, бактеріями; дію на організм токсичних продуктів, вироблених мікробами, за різних станів організму, зокрема після видалення наднирників. Розробив методи патоморфологічного дослідження інфекційних захворювань.
Наукові праці: “Патологическая анатомия и некоторые вопросы патогенеза малярии” (1950); “Источники ошибок при морфологических исследованиях” (1970); “Биология и патология инфекционных процессов” (1981).