Календар медицини

Віра Григорівна Балабан (1892-1976) педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб, перший завідувач кафедри факультетської педіатрії, професор-консультант кафедри Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Віра Григорівна здійснювала наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, ревматизму.

Наукові праці: “Коли-диспепсия” (1958); “Стан вивчення кишкових захворювань у дітей раннього віку на сучасному етапі” (1965).

85 років від дня народження імунолога, доктора медичних наук, професора Володимира Герасимовича Бордоноса (1937-2008)

Імунолог, доктор медичних наук (1989), професор (1998). Закінчив Київський медичний інститут (1961). Працював молодшим науковим співробітником (1961-1966) у Київському НДІ епідеміології та мікробіології; від 1966 – завідувач лабораторії імунології Національного медичного університету (Київ).

Досліджував питання регуляції аутоімунних процесів під час різних захворювань.

Наукові праці: “Immune response to Bacteroides fragilis in experimental lokal infection” (1992); “Иммунорегуляторные связи у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС” (1994); “Моделювання локальної реакції антиген–антитіло” (1998); “Иммунокомплексные механизмы в патогенезе легочных заболеваний” (1999).

80 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора Олексія Андрійовича Гончара (1942)

Рентґенолог, доктор медичних наук (2000), професор (2005). Закінчив Вінницький медичний інститут (1966). Працював лікарем. Від 1978 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1994-1999 – завідувач кафедри променевої діагностики, від 2002 – професор кафедри радіології. У 1989 організував і відтоді очолює клінічну базу кафедри радіології в Київській дитячій клінічній лікарні № 1.

Основний напрям наукових досліджень: променева анатомія та діагностика захворювань органів і систем у дітей і дорослих. Вивчає перинатальні мозковосудинні ураження новонароджених і дітей грудного віку.

Наукові праці: “Рентгенодиагностика заболеваний и повреждений черепа” (1984); “Основы медицинской рентгенотехники и методики рентгенологического исследования в клинической практике” (1991); “Променева діагностика” (1998, 2002); “Можливості променевої дiагностики перинатальних мозковосудинних уражень у немовлят” (2001); “Рентґенодіагностика” (2005).

135 років від дня народження прозаїка, ортопеда-травматолога, кандидата медичних наук Валер’яна Петровича Захаржевського (1887–1977)

Прозаїк, ортопед-травматолог, кандидат медичних наук (1938). Член Спілки письменників України (1946). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1916). Працював військовим лікарем під час 1-ї світової війни, 1919-1923 – в Червоній армії. 1938 розробив новий метод остеосинтезу – плоско-дірчасте скріплення діафізарних переломів. Під час 2-ї світової війни – головний хірург шпиталів. Після – заступник директора з наукової частини Українського НДІ ортопедії (Київ), викладач Київського медичного інституту. Під впливом А. Макаренка, з яким товаришував, почав писати художні твори. Дебютував 1940 повістю “Глиняная девушка” (альманах “Молодой большевик”), присвяченою вічній красі та творчості. Автор філософсько-психологічних романів “Белый дом. Страницы из жизни одной клиники” (1941), “В клинике” (1957), збірок повістей, оповідань і новел “Видеть и не видеть” (1965), “Страницы из несожженного дневника” (1968, 1985), “Ученые” (1988). Створив низку літературних історичних новел-фресок про О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого, А. Чехова, О. Блока, Т. Шевченка (“Последнее утешение Тараса” в збірці “Страницы из несожженного дневника”). Науково-естетична тематика його творів розкриває порухи людської душі. Друкував наукові праці з ортопедичної травматології, фізіології.

Наукові праці: “Мысли об одной поэме” (1940); “К истории вопроса о судьбе свободно пересаженной кости” (1947); “Современное состояние вопроса о регенерации костной ткани” (1955); “Свободная пересадка измельченной ткани” (1958).

70 років від дня народження хірурга, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Леоніда Якимовича Ковальчука (1947–2014)
Провідний учений у галузі хірургії, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2003), доктор медичних наук (1988), професор (1991), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), ректор Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (1997-2014).
Основна наукова діяльність булла пов’язана з вивченням фундаментальних проблем виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Ним розроблено оригінальні, патофізіологічно обгрунтовані органозберігаючі методи хірургічного лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Розробив методи підвищення безпеки й ефективності хірургічного лікування патології магістральних артерій та екстракраніальних судин, зокрема метод попередження тромбозу сегмента реконструкції артеріальної системи, приділяв велику увагу новітнім технологіям у хірургічній практиці. Йому належить низка розробок малоінвазивних методів хірургічного лікування патології жовчних шляхів.
На посаді ректора Л.Я. Ковальчук проявив новаторський підхід в організації всіх видів діяльності. Його зусиллями відкрито нові факультети: фармацевтичний, стоматологічний, іноземних студентів, навчально-науковий інститут медсестринства; на базі теоретичних кафедр створено ще 4 навчально-наукових інститути: морфології; медико-біологічних проблем; фармакології, гігієни та медичної біохімії імені М.П. Скакуна; моделювання та аналізу патологічних процесів.
Наукові праці: “Вибір методів хірургічного лікування гастродуоденальних виразок” (1997); “Лапароскопічна хірургія жовчних шляхів” (1997); “Органний кровообіг при передракових станах стравоходу та шлунка” (2001); “Атлас оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту і передній черевній стінці” (2004); “Клінічна флебологія” (2008); “Венозні тромбози” (2010).

85 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук Володимира Ананійовича Улещенка (1937-2016)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1983), Заслужений лікар України (1998). Закінчив Київський медичний інститут (1960). Працював на посадах старшого наукового співробітника відділення дитячої та підліткової ортопедії, головного наукового співробітника Республіканського нейрохірургічного вертебрального (спінального) центру (з 1987) Українського НДІ травматології та ортопедії. Академік Української академії наук (1993).

Основний напрям наукової діяльності: опрацювання консервативного та хірургічного лікування вродженого сколіозу.