Календар медицини

Поліщук Микола Єфремович (1944) член-кореспондент НАМН України, обраний за спеціальністю “травматологія” (1997),  доктор медичних наук (1986), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки (1994), завідувач кафедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (з 1993), директор клініки невідкладної нейрохірургії, головний нейрохірург Управління охорони здоров’я м. Києва (1985-2002).

Микола Єфремович висококваліфікований фахівець, один з провідних учених у галузі нейротравматології (черепно-мозкова, хребетно-спино-мозкова, поєднана та множинна травма) та невідкладної нейрохірургії (гострі порушення мозкового кровообігу, організація невідкладної нейрохірургії). Основні напрями наукової діяльності: особливості змін кровообігу та реакцій мозку при черепно-мозковій травмі на тлі алкогольної інтоксикації та соматичної патології, характеристика забоїв головного мозку в різних вікових групах, особливості лікування хворих із хребетно-спино-мозковою, поєднаною та множинною травмами, зміни мозкового кровообігу при гострих порушеннях мозкового кровообігу. Організатор служби невідкладної нейрохірургії в Україні та підготовки фахівців з нейрохірургії, реформування галузі охорони здоров’я.

Народний депутат України (2002 -2005), Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (2002 -2005). Подав до Верховної Ради України та ініціював обговорення понад 130 законопроектів і постанов. Міністр охорони здоров’я (2005), голова Київської філії нейрохірургів. Член Європейської, Російської та Всесвітньої асоціацій нейрохірургів.

Наукові праці: “Огнестрельные ранения головы” (1996); “Клініка та судово-медична експертиза черепно мозкових ушкоджень” (1996); “Алкогольная интоксикация в клинике неотложной неврологии и нейрохирургии” (2000); “Принципы ведения больных в неотложной неврологии и нейрохирургии” (2001); “Повреждения позвоночника и спинного мозга” (2001); “Травми черепа і головного мозку. Травма хребта і спинного мозку” (2004); “Анестезия и интенсивная терапия в нейрохирургии” (2004); “Вогнепальні ураження центральної нервової системи” (2005); “Нейрохірургічна служба України” (2005); “Хірургічне лікування дискогенних радікуломієлопатій шийного відділа хребта” (2006); “Шкали в клінічній неврології” (2009); “Лікуймо Україну” (2009); “П’ять після шестидесяти” (2009);  “Політравма” (2012); “Медицина невідкладних станів” (2012); “Діагностика та хірургічне лікування дискогенних нейрокомпресійних синдромів” (2014); “Учитель” (2015); “Організація надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги при бойовій черепно-мозковій травмі, при бойових травмах хребта і спинного мозку, при ушкодженнях периферичних нервів” (2015, 2016) та ін.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати:

• Клиника, диагностика и лечение острых травматических субдуральных гематом при алкогольной интоксикации (1974). Шифр зберігання: Р 17786
• Ушибы головного мозга у лиц различных возрастных групп (1986). Шифр зберігання: Р 31646

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Поліщука М. Є., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Алкогольная интоксикация в клинике неотложной нейрохирургии и неврологии (2000). Шифр зберігання Б-87565
• Анестезия и интенсивная терапия в нейрохирургии (2004). Шифр зберігання:Б-83930; Вогнепальні ушкодження центральної нервової системи (2005). Шифр зберігання: Б-85135
• Законодавче регулювання тютюнокуріння в Україні: гармонізація вітчизняних та міжнародних правових засад (2005). Шифр зберігання Б-84807
• Інсульт. Де вихід? Порадник для практичного лікаря (2007). Шифр зберігання Б-87437
• Клініка та судово-медична експертиза черепно-мозкових ушкоджень (1996). Шифр зберігання: Б-75660
• Лікуймо Україну! (2009). Шифр зберігання В-7343
• Основи мікронейрохірургії (2011). Шифр зберігання: Б-92207
• Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2003-2004 роки (2005). Шифр зберігання: Г-223
• Огнестрельные ранения головы (1996). Шифр зберігання: П-509КолПол
• Основи нейротравми (2007). Шифр зберігання: Б-87426
• Хирургия глиом головного мозга при сохраненном сознании (AWAKE CRANIOTOMY) (2012). Шифр зберігання: Б-93680

Фещенко Юрій Іванович (1949) академік НАМН України, обраний за спеціальністю “пульмонологія і фтизіатрія” (1997), доктор медичних наук (1988), професор (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1997), директор ДУ “Національний інститут фтізіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України” (з 1991), повний кавалер ордена “За заслуги”, завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (з 2009).

Розробив впроваджену наказом МОЗ України Адаптовану ДОТС-стратегію, завдяки якій за 2006-2008 рр. вдалося стабілізувати епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в країні та знизити захворюваність і смертність від цієї недуги. Започаткував ендолімфатичну антибіотикотерапію в комплексному лікуванні хворих пульмонологічного профілю, встановив основні причини розвитку хронічного бронхіту та бронхіальної астми, розробив систему організації пульмонологічної допомоги населенню, стандарти діагностики та лікування бронхіальної астми, пневмонії, хронічного обструктивного захворювання й іншої легеневої патології, удосконалив статистичну звітність щодо хвороб органів дихання. Брав безпосередню участь у розробці всіх чинних законодавчих і нормативних актів Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Міністерства охорони здоров’я України, що стосуються діяльності фтизіатричної та пульмонологічної галузей медицини.

Головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності “Пульмонологія та фтизіатрія” (1985-2017), Голова проблемної комісії МОЗ та НАМН України “Фтизіатрія і пульмонологія”, член Європейської та Міжнародної асоціацій по боротьбі з туберкульозом та захворюваннями легень, член Американської торакальної асоціації, голова Асоціації фтизіатрів і пульмонологів України, голова Асоціації хіміотерапевтів України, член Національної ради з питань протидії туберкульозу ВІЛ­інфекції/СНІДу.

Наукові праці: “Омега-3 ПНЖК: Новий лікарський препарат Теком” (1996); “Туберкульоз позалегеневої локалізації” (1998); “Туберкульоз легень в період епідемії: епідеміологічні, клініко-діагностичні, лікувально-профілактичні та організаційні аспекти” (1998); “Атлас захворювань легень” (2001); “Хронічні обструктивні захворювання легень” (2002); “Сучасні методи діагностики, лікування і профілактики туберкульозу” (2002); “Синдром обструктивного сонного апноэ” (2003); “Організація протитуберкульозної допомоги населенню” (2006); “Менеджмент у фтизіатрії” (2007); “Контроль за туберкульозом в умовах Адаптованої ДОТС-стратегії” (2007); “Основи клінічної фтизіатрії: керівництво для лікарів” (2007); “Хвороби респіраторної системи” (2008); “Організація лікування хворих на туберкульоз” (2009); “Пульмонологія та фтизіатрія” (2009); “Негоспітальна пневмонія у дорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія” (2013); “Основні засади оптимізації протитуберкульозних заходів і реформування протитуберкульозної служби в Україні” (2015); та ін.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

Клинико-иммунологические исследования туберкулеза внутригрудных лимфатических узлов у детей и подростков (1977). Шифр зберігання: Р-23844

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Фещенко Ю. І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Атлас заболеваний легких (2001). Шифр зберігання: Б-80886
• Лабораторна діагностика туберкульозної інфекції: Навчальний посібник (2019). Шифр зберігання: Б-99040
• Сучасні методи діагностики, лікування і профілактики туберкульозу: Посібник (2002). Шифр зберігання: Б-82987
• Фтізіоепідеміологія: Навчальний посібник (2004). Шифр зберігання: Б-83838
• Організація контролю за хіміорезистентним туберкульозом (2013). Шифр зберігання: В-8921

Черкес Олександр Ілліч (1894-1974) доктор медичних наук (1936), професор (1940), видатний вчений, фармаколог і токсиколог, академік АМН СРСР, заслужений діяч науки і техніки України.

Олександр Ілліч закінчив медичний факультет Харківського університету (1917). Працював: стипендіат кафедри загальної патології (1917), асистент, доцент кафедри фармакології (1922), завідувач кафедри фармакології (1930) Харківського медичного університету. Одночасно — завідувач відділу токсикології Українського інституту гігієни праці та профзахворювань (1925-1936); заступник директора з наукової роботи Київського інституту фармакології та токсикології (1934), завідувач відділу цього ж інституту (1947).

Напрями наукових досліджень: вивчення фармакологічної регуляції судинного тонусу із застосуванням гангліоблокаторів, симпатолітиків, блокаторів адренорецепторів, інгібіторів моноамінооксидази, гіпохолестеринемічних препаратів. Наукові здобутки: автор теорії трофічної дії серцевих глікозидів; узагальненої експериментальної терапії при отруєннях солями важких металів (свинець, миш’як, кадмій тощо), окисом вуглецю, бензолом, його нітро- й амідопохідними. На підставі аналізу токсикодинаміки гіпоксидних отрут запропонував класифікацію токсичних гіпоксій (1935); запропонував нові серцево-судинні лікарські препарати (Бензогексоній, Пірілен, Цетаміфен) та досить ефективний антидот Унітіол.

Наукові праці: “Основы токсикологии боевых отравляющих веществ” (1943); “О реакции организма на лекарства и яды” (1938); “Справочник по фармакотерапии” (1945); “Руководство по токсикологии отравляющих веществ” (1964).

У фонді ННМБУ зберігаються праці Черкес О. І., підготовлені одноосібно або в співавторстві

• О реакции организма на лекарства и яды (1938). Шифр зберігання: 615.5. Ч-484
• Основы токсикологии боевых отравляющих веществ (1943). Шифр зберігання: 615.9 Ч-484
• Основи токсикології бойових отруйних речовин (1931). Шифр зберігання: 615.9 Ч-484
• Патология и терапия отравлений боевыми ядами (1925). Шифр зберігання: 615.9. Ч-484
• Справочник по фармакотерапии (1945). Шифр зберігання: 615.7 Ч-484
• Фармакотерапия (1955). Шифр зберігання: 615.7 Ч-484

Сокол Олександра Семенівна (1919-2001) інфекціоніст, доктор медичних на­ук (1958), професор (1959), заслужений діяч науки УРСР (1983), завідувач (1962-1989) і професор кафедри інфекційних хвороб (з 1989) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Проректор з наукової і навчальної роботи (1966-1972).

Олександра Семенівна закінчила Київський медичний інститут (1942). У 1942-1946 – командир санітарної роти на фронті. У 1949-1951 – молодший науковий співробітник Київського інституту інфекційних хвороб, 1951-1953 – асистент Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, 1953-1962 – завідувач кафедри, декан факультету, проректор Чернівецького медичного інституту (одночасно 1955-1962 – ректор Народного університету в Чернівцях). З 1962 – працювала у Київському медичному інституті імені О.О. Богомольця.

Основ­ний науковий напрям: удосконалення методів діагностики та лікування найбільш поширених вірусних і бак­теріальних інфекцій на основі вивчен­ня природної резистентності ор­ганізму (проблеми грипу, вірусних ге­патитів, менінгококової інфекції тощо).

Наукові праці: “Токсоплазмоз человека” (1974); “Печеночно-почечная недостаточность” (1977); “Справочник по дифференциальной диагностике инфекционных болезней” (1983, 1987).

У фонді ННМБУ зберігаються праці Сокол О. С., підготовлені одноосібно або в співавторстві:

• Печеночно – почечная недостаточность (1977). Шифр документа: Б-22809
• Тропические паразитарные болезни человека и животных (1992). Шифр документа: Б-71848
• Клиническая диагностика, лечение и предупреждение гриппа (1979). Шифр документа: Б-39085
• Комплексное лечение локализованных и генерализованных форм менингококковой инфекции с применением диметилсульфоксида (ДМСО) (1980). Шифр документа: Б-37237

Горбачевський Іван Якович (1854-1942) біохімік, епідеміолог, політичний діяч. Академік Чеської АН (1908), АН УРСР (1925). Дійсний член НТШ (1899).

Іван Якович закінчив Віденський університет (1876, доктор медицини). Працював у ньому; 1883-1917 – у Карловому університеті (Прага): надзвичайний, звичайний професор лікарської хімії, декан медичного факультету (1889, 1894, 1904, 1911), ректор (1902-1903), засновник і директор Інституту фізіологічної хімії при університеті. 1906-1917 – член і голова Найвищої санітарної ради Австрії, від 1908 – член Австрійської палати панів, 1917-1918 – міністр народного здоров’я Австро-Угорщини. У 1918 брав участь у діяльності Української парламентської репрезентації, зокрема в нараді щодо національного державного самовизначення Східної Галичини. Один із засновників УВУ у Відні, професор хімії та ректор (1923-1924, 1931-1935) УВУ у Празі. Провів з’їзди українських вчених (1926, 1932), очолював Український академічний комітет у Празі. Співзасновник і голова товариства “Музей визвольної боротьби України” (1924-1935).

Досліджував результати розкладу альбуміноїдних тіл під впливом соляної кислоти; вперше синтезував сечову кислоту (1882), довівши, що в організмах вона утворюється з нуклеїнових кислот; розробив новий метод синтезу креатиніну (1886), волюмометричний метод визначення азоту в сечі та метод визначення білків і пуринових основ; відкрив фермент ксантиноксидазу (1891). Одним з перших встановив і виокремив амінокислоти як складову білків. Розробляв українську хімічну термінологію, виступав з публікаціями з питань епідеміології, народної гігієни, судової медицини.

Наукові праці: “Über den Einfluss von Glyceryn, Fett und Zucker auf die Ausscheidung der Harnsäure beim Menschen” (1888); “Untersuchungen über die Entstehung der Harnsäure im Säugetierorganismus” (1890); “Über die Trennung der Harnsäure von den Xanthinbasen” (1894); “Причинки до пізнання виживи сільської людности галицького Поділля” (1899).

Барченко Іван Петрович (1899-1973) гігієніст, доктор медичних наук (1955), професор (1956).

Іван Петрович закінчив Київський медичний інститут (1925). Працював лікарем (1925-1933); завідувачем навчальної частини, викладачем Білоцерківського медичного технікуму та Білоцерківського сільсько-господарського інституту (1933-1935); асистентом (1941-1943), доцентом (від 1946), завідувачем кафедри гігієни харчування (1944-1972), від 1973 – професором-консультантом Київського медичного інституту, одночасно начальником відділу санітарної освіти МОЗ УРСР (1943-1948). Був членом президії вченої Ради МОЗ УРСР (1957-1968).

Працював над проблемою санітарної охорони продуктів харчування. Досліджував вплив різних харчових речовин і забруднювачів їжі на організм, зокрема епідемічну безпеку харчових продуктів, забруднених яйцями гельмінтів.

Наукові праці: “Значение некоторых пищевых продуктов как возможного фактора заражения населения гельминтами” (1953); “Дегельминтизация пищевых продуктов” (1955); “Санітарно-гельмінтологічний контроль за продуктами харчування і напоями” (1959); “Їжа та здоров’я” (1963); “Курс лекцій з 23 тем з гігієни харчування” (1969); “Гігієна харчування на сільськогосподарських роботах” (1972); “Очерки истории отечественной гигиенической науки о питании” (1975).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

Пищевые продукты как фактор передачи основных геогельминтозов (1954). Шифр зберігання: 616.96 Б-267

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Барченко І. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

• Їжа та здоров’я (1959). Шифр зберігання: 613.2 Б-267
• Очерки истории отечественной гигиенической науки о питании (1975). Шифр зберігання: Б-15352
• Руководство к производственному обучению студентов по гигиене питания (1965). Шифр зберігання: 613.2 Р-851
• Санітарно-гельмінтологічний контроль за продуктами харчування, водою і напоями (1959). Шифр зберігання: 613.2 Б-267
• Гігієна харчування на сільськогосподарських роботах (1972). Шифр зберігання: Б-6664
• Микроэлементы в питании населения. (Лекции для студентов санитарно-гигиенических факультетов) (1969). Шифр зберігання: 1969 Б-267