Календар медицини

Міфле Йосип Едуардович (1845-1907) хірург, доктор медицини (1880). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1869), де й працював у 1880-1882 приват-доцентом. Відтоді – в Одесі. Дійсний член Одеського бальнеологічного товариства, в якому у 1883-1887 – товариш секретаря, 1887-1898 – секретар.

Наукові праці були присвячені проб­лемі асептики й антисептики в хірургії. Автор звітів про склад і діяльність Одеського бальнеологічного товариства.

Наукові праці: “По поводу возможности отравления карболовой кислотой при наружном ее применении” (1878); “О патологических изменениях яичка, обусловливаемых расстройствами в нем местного кровообращения” (1879); “Об антисептическом способе лечения ран” (1880); “Что называется асептической раной?” (1880); “Отчет о международном Конгрессе гидрологии и климатологии, происходившем в Биаррице в 1886 г.” (1888).

Хмелевський Юрій Володимирович (1930-2014) біохімік, доктор медичних наук (1968), професор кафедри біохімії (1969-1976), завідувач кафедри біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії (1976-1997), декан медичного факультету №2 (1985-1988) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Наукові праці були присвячені питанням обміну речовин, коферментів та активності ферментів у тканинах при моделюванні в організмі гіпоксії, інфаркті міокарда та променевій хворобі.

Федонюк Ярослав Іванович (1940-2017) анатом, доктор медичних наук (1985), професор (1986), завідувач кафедри анатомії людини (1984), професор (з 2006) Тернопільської медичної академії імені І.Я. Горбачевського. Наукові праці присвячені впливу різних режимів рухової активності та зневоднення організму на ріст і формоутворення кісток скелета та деяких внутрішніх органів у залежності від типу вегетативної нервової системи. (31)

Ярослав Іванович народився в с. Білопілля Грубепівського району Люблінської обл. (Польща); середню медичну освіту здобув у Рівненському медичному училищі (1959); у 1959-1962 рр. – служба в Радянській армії; вищу медичну освіту здобув у Тернопільському медичному інституті імені І. Я. Горбачевського (1968); навчався в аспірантурі (1968-1971), працював на посадах асистента та доцента (1971-1984), завідувача (1984-2006), професора (з 2006 р.) кафедри анатомії людини Тернопільського медичного інституту імені І. Я. Горбачевського (нині – Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського); у 1972 р. захистив кандидатську дисертацію «Соединительная строма и сосуды селезенки человека в долевом и сегментарном аспекте», а в 1986 р. – докторську дисертацію «Закономерности
адаптационно-реадаптационных преобразований скелета при различных режимах двигательной активности»;
професор (1986); член Нью-Йоркської академії наук; академік Міжнародної академії інтегративної антропології, Української академії наук, Української екологічної академії; Заслужений діяч науки і техніки України.

Автор понад 600 наукових публікацій, зокрема 5 монографій та низки підручників і посібників.

Основні напрями наукової діяльності – дослідження закономірностей росту, будови та обміну речовин у кістках скелета під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів; науковий консультант і керівник 20 докторських та кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Федонюка Я. І.:

1. Соединительнотканая строма и сосуды селезенки человека в долевом и сегментарном аспекте (1971). Шифр зберігання: Р-7436
2. Закономерности адаптационно – реадаптационных преобразований скелета при различных режимах двигательной активности: (Эксперим. морфол. исслед.) (1987) Шифр зберігання: Р-32304
3. Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві: Анатомія людини в запитаннях та відповідях ( опорно-руховий апарат): Навч. посіб. для студ. вищ. мед. закл.III-IV рівня акредитації: В 2 т. Том 1. Запитання і відповіді з теоритичної частини. (2002). Шифр зберігання: В- 5956
4. Анатомія людини в запитаннях та відповідях ( опорно-руховий апарат): Навч. посіб. для студ. вищ. мед. закл.III-IV рівня акредитації: В 2 т. Том 1.ч.2 Запитання і відповіді до рисунків (2004). Шифр зберігання: В- 6239
5. Клиническая морфология селезенки (1989) Б – 64098 Функціональна анатомія: підручник для студентів навчальних закладів з фізичного виховання і спорту III-IV рівнів акредитації. (2007) Б-90413
6. Анатомія та фізіологія з патологією: Підручник для студентів вищих медичних закладів освіти I-II рівнів акредитації (2001) В-5591

Виговський Володимир Павлович (1920-2005) терапевт, доктор медичних наук (1973), професор (1975), завідувач кафедри шпитальної терапії Львівського медичного університетуімені Данила Галицького (1975-95). Наукові праці присвячені вивченню зобної ендемії в західних областях України, питанням діагностики та профілактики цукрового діабету

Володимир Павлович народився в с. Вигів Коростянського району Житомирської обл.; середню медичну освіту здобув у Коростянській фельдшерсько-акушерській школі (1941); під час німецько-радянської війни – зв’язковий партизанського загону (1941-1943); вищу медичну освіту здобув на лікувальному факультеті Львівського медичного інституту (1946); працював на посадах лікаря-терапевта та районного епідеміолога в м. Золочеві Львівської обл. (1946-1948).

З 1948 р. навчався та працював
у Львівському медичному інституті (тепер – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького) на посадах клінічного ординатора (1948-1951), асистента (1952-1965) кафедри шпитальної терапії, доцента (1965-1975), професора (1975) кафедри терапії факультету удосконалення лікарів, завідувача кафедри шпитальної терапії N° 2 (1975-1985), завідувача (1985-1995), професора (1995-2001) кафедри шпитальної терапії; у 1956 р. захистив кандидатську дисертацію «Содержание витамина А и каротина в крові больных зобной болезнью», а у 1972 р. – докторську дисертацію «Характеристика белкового обмена у больных зобом в Прикарпатском эндемическом очаге»; професор (1975); Заслужений діяч науки і техніки України (1996).

Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 3 монографій, 2 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення зобної ендемії в західних областях України, діагностика та лікування цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, алергозів, захворювань травної системи; науковий консультант і керівник 5 докторських та 10 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Виговського В. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Догляд за хворими на алергози (1980). Шифр зберігання: Б-32618

Люлька Олексій Володимирович (1935-2013) уролог, член-кореспондент НАМН України (1994), доктор медичних наук (1971), професор (1974), заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1988), проректор з наукової та лікувальної роботи, завідувач кафедри урології Дніпропетровської державної медичної академії.

Провідний учений у галузі урології. Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, сечокам’яної хвороби, неспецифічних запальних захворювань сечової та статевої систем, пластичної та відновлювальної урології, дитячої урології, онкоурології та андрології.

Наукові праці: “Атлас операций на органах мочеполовой системи” (1972); “Основы практической урологии детского возраста” (1984); “Основы хирургической андрологии” (1993); “Неотложная урология и нефрология” (1996); “Морфогенез мочекаменной болезни” (1999); “Атлас-руководство по урологии” (2001); “Урологія” (2002); “Некроз почечных сосочков” (2002); “Хирургическая андрология” (2005).

Рубашкін Володимир Якович (1876-1932) гістолог, доктор медицини (1903), професор, завідувач кафедри гістології Харківського державного медичного інституту (1923-32). Встановив ряд фізіологічних закономірностей і запропонував методики, що сприяли розвитку методу трансфузії.

Володимир Якович народився в Новочеркаську. Медичну освіту здобув у Військовомедичній академії, після закінчення якої був залишений для удосконалення на 3 роки на посаді інститутського лікаря (нині відповідає посаді адʼюнкта); у 1903 р. захистив докторську дисертацію «К изучению о строении невроглии и эпендимы»; у 1903-1905 рр. Удосконалювався в Зоологічному інституті (м. Вюрцбург, Німеччина); з 1906 р. – приват-доцент кафедри гістології та ембріології Військово-медичної академії; від 1912 до 1918 р. – екстраординарний професор кафедри гістології та ембріології медичного факультету Юрʼївського університету; у 1918-1919 рр. – професор Харківського університету; у 1919-1922 рр. працював у Краснодарі та Сочі; у подальшому завідувач курсу, а згодом кафедри гістології (1922-1932), декан, завідувач навчальної частини Харківського медичного інституту.

Одночасно (від 1923 р.) – директор Українського протозойного інституту (з часом – Український інститут малярії); з 1930 р. – заступник директора Всеукраїнського інституту біології, морфології та експериментальної медицини імені I. І. Мечникова.

Заснував журнал «Український вісник кровʼяних угруповань» (1927-1934); Заслужений професор; нагороджений Премією імені І. П. Павлова
(1909).

Основні напрями наукової діяльності: дослідження походження статевих клітин, вивчення малярійного плазмодія, дослідження гістології, ембріології та груп крові; встановив низку фізіологічних закономірностей та запропонував методики, які сприяли розвитку методу гемотрансфузії.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Рубашкіна В. Я.:

1. К учению о строении невроглии и эпендимы. Из гистол. лаборатории Военно- мед. академии (1903). Шифр зберігання: 611.018 Р-821
2. Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві: Елементи гістології: підручник по медвишах. (1931). Шифр зберігання: 611.018 Р-821
3. Анатомія та фізіологія. Підручник із природознавства. (1927) Шифр зберігання: Р-17283
4. Основы гистологии и гистогенеза человека. Ч.I, Ч.2 (1933). Шифр зберігання: 611.018 Р-821
5. Лекції з спеціальноїгістології ротової дуплини та зубів. (1930). Шифр зберігання: 611 Р-821
6. Механізми й апарати нервової системи. (1926). Шифр зберігання:1926 Р-821
7. Протоплазма та її організація в тканинах. (1931) Шифр зберігання:576 Р-821