Календар медицини

Гашинський Володимир Владиславович (1930—2000) — український мікробіолог, педагог, заслужений винахідник УРСР.

Володимир Владиславович медичну освіту здобув у Станіславському (нині — Івано-Франківськ) медичному інституті, який закінчив у 1953 році.

У 1960 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Властивості стафілокока та кишкової палички у зв’язку з пристосуванням до стрептоміцину». Отримав вчене звання доцента у 1966 році.

У 1974–1979 роках виконував обов’язки завідувача кафедри мікробіології Київського медичного інституту.
Був ініціатором створення спеціалізованого відділу «Пластагар» (1960).

Основні напрями наукових досліджень:

• розробка способів виготовлення щільних живильних середовищ для культивування мікроорганізмів,
• вдосконалення методів дослідження бактерій,
• вивчення циклів розвитку спороутворюючих мікроорганізмів.

Під керівництвом і за безпосередньої участі В. В. Гашинського було запропоновано низку нових методик:

• мікрокамери для культивування бактерій під контролем мікроскопа,
• оригінальні живильні середовища,
• нові методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків.

У процесі дослідження мікроциклічного розвитку спороутворюючих бактерій він відкрив раніше невідоме явище — авторегуляцію онтогенезу бактерій, та експериментально відтворив повторний цикл спороутворення.

Волинська Марія Борисівна (1900—1974) українська фармакологиня.

Марія Борисівна народилася в містечку Буки Київської губернії. Свою професійну діяльність розпочала як аптекарська учениця в аптеці Шмуклера в місті Умань (1916–1917). У 1917–1921 роках працювала асистентом-консультантом в аптеці Буковського в місті Теплик Подільської губернії, а згодом — завідувачем аптеки в народній лічниці (1921–1922).
З 1922 року працювала в Катеринославі (нині — місто Дніпро), де пройшла шлях від дефектара-рецептара в аптеці робітничої лікарні до посади директора Дніпропетровського фармацевтичного інституту (1931–1945).

Під час німецько-радянської війни (1942–1944) очолювала об’єднаний Харківський та Дніпропетровський фармацевтичний інститут у місті Семипалатинськ. В умовах евакуації зуміла налагодити освітній процес і організувати виробництво гостродефіцитних лікарських препаратів.

Чучмай Георгій Семенович (1935—1994) стоматолог, доктор медичних наук (1969), професор (1971),

Георгій Семенович народився в селі Комарівці (тепер — Тернопільська область). Медичну освіту здобув на стоматологічному факультеті Київського медичного інституту, який закінчив у 1957 році.

У 1957–1959 роках працював стоматологом у Вишневецькій центральній районній лікарні Тернопільської області.
У 1959–1962 роках навчався в аспірантурі на кафедрі терапевтичної стоматології Київського медичного інституту.

Подальша професійна діяльність:

• асистент кафедри терапевтичної стоматології (1963–1965),
• доцент (1965–1970),
• завідувач кафедри терапевтичної стоматології Львівського медичного інституту (1970–1994),
• декан стоматологічного факультету цього інституту (1968–1974, 1976–1979).

У 1964 році захистив кандидатську дисертацію: «Клініка і лікування гінгівіту вагітних»,
а в 1969 році — докторську дисертацію: «Стоматологічна диспансеризація вагітних і її значення для профілактики захворювань пародонта у матерів і карієсу зубів у дітей».
Звання професора отримав у 1971 році.

Наукова та громадська діяльність:

• голова правління Львівського наукового товариства стоматологів (з 1970 року),
• член президії правління Товариства стоматологів України.

Основні напрями наукової діяльності:

• вивчення впливу патологічного та фізіологічного перебігу вагітності на розвиток стоматологічної патології у матері та дитини,
• стоматологічна диспансеризація вагітних,
• клініка та лікування гінгівіту вагітних.

Наукові здобутки:

• автор понад 180 наукових і навчально-методичних публікацій, включно з 2 монографіями,
• основні праці: «Стоматологічні захворювання у вагітних» (1991), «Дерматостоматити» (1998),
• науковий консультант і керівник 3 докторських та 18 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Чучмая Г. С.:

1. Клиника и лечение гингивита беременных (1963). Шифр зберігання 618.3 Ч-965
2. Стоматологическая диспансеризация беременныіх и ее значение в предупреждении пародонтопатий у матерей и кариеса у детей (1969). Шифр зберігання 1969 Ч-965г

У фонді бібліотеки зберігаються також праці Чучмай Г. С., написані одноосібно або у співавторстві:

1. Дерматостоматити: Навчальний посібник для студентів стомат. факультетів, лікарів-стоматологів та дерматологів (1998). Шифр зберігання Б-77115
2. Диспансеризация детей дошкольного и школьного возраста, страдающих стоматологическими заболеваниями (1980). Шифр зберігання Б-34313
3. Стоматологическая помощь беременным (1976). Шифр зберігання Б-19109

Петрецький Василь Васильович (1925–2000) оториноларинголог, кандидат медичних наук (1969), доцент (1971).

Василь Васильович здобув ступінь кандидата медичних наук у 1969 році та став доцентом у 1971 році. Протягом 1976-1991 років обіймав посаду завідувача ЛОР-клініки медичного факультету Ужгородського державного університету.

Наукові дослідження:

• у галузі застосування мінеральних вод Закарпаття в клінічній практиці, зокрема в лікуванні ЛОР-захворювань
• розробив методики аерозольпрофілактики та лікування професійних захворювань у деревообробній промисловості
• методи хірургічних втручань в оториноларингології

Крім цього, очолював Закарпатське наукове товариство оториноларингологів з 1973 по 1992 рік.
Василь Васильович залишив значний слід у оториноларингології та його науковий внесок продовжує впливати на галузь.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Петрецького В. В.:

Лечение закарпатскими минеральными водами “Яворницкая”, “Соймы” и “Поляна Квасова” хронических воспалительных процессов верхних дыхательных путей (1969). Шифр зберігання: 1969 П 303в

Коломенський Всеволод Миколайович (1930-2015) український педіатр, професор.

Всеволод Миколайович народився в місті Харкові. Медичну освіту здобув на педіатричному факультеті Харківського медичного інституту, який закінчив у 1954 році.

У 1954–1956 роках навчався в аспірантурі при кафедрі факультетсько-госпітальної педіатрії. Працював на таких посадах:

• асистент кафедри госпітальної педіатрії (1956–1963),
• доцент (1963–1974),
• завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб (1974–2000),
• професор цієї ж кафедри (з 2000 року) Харківського медичного інституту (нині — Харківський національний медичний університет).

У 1962 році захистив кандидатську дисертацію: «Зміни серцево-судинної системи при туберкульозі у дітей», а у 1985 році — докторську дисертацію: «Діагностичні та прогностичні критерії рецидивного бронхіту та хронічної пневмонії в дитячому віці».
Звання професора отримав у 1987 році.

Основні напрями наукової діяльності:

• дослідження етіології, патогенезу та клініки дитячого туберкульозу,
• опрацювання методів діагностики та лікування туберкульозу,
• вивчення хвороб нирок у дітей,
• дослідження гострих, рецидивних і хронічних захворювань органів дихання, включно з муковісцидозом.

Автор понад 200 наукових праць. Науковий консультант і керівник 1 докторської та 8 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Коломенсього В. М.:

1. Изменения сердечно-сосудистой системы при туберкулезе у детей (1962). Шифр зберігання 616.05 К-612
2. Диагностические и прогностические критерии рецидивирующего бронхита и хронической пневмонии в детском возрасте (1985). Шифр зберігання Р-30484

У фонді бібліотеки зберігаються також праці Коломенського В. М., написані одноосібно або у співпраці:

1. Диагностика и дифференциальная диагностика рецидивирующего бронхита у детей (1979). Шифр зберігання Б-30075
2. Реабилитация детей раннего возраста, часто болеющих острыми респираторными заболеваниями (1990). Шифр зберігання Б-66727
3. Рецидивирующий бронхит и хроническая пневмония у детей (1992). Шифр зберігання Б-71563

Мечников Ілля Ілліч (1845—1916) — видатний біолог, мікробіолог, імунолог, лауреат Нобелівської премії.

Ілля Ілліч народився в селі Іванівці Куп’янського повіту Харківської губернії в родині поміщика. З 1856 по 1862 рік навчався у 2-й Харківській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю.

У 1862 році зробив спробу вступити до Вюрцбурзького університету, проте вищу освіту здобув на природничому факультеті Харківського університету (1864), закінчивши курс за два роки.

У 1864–1867 роках перебував у науковому стажуванні в Німеччині та Італії.
У 1867 році при Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію, а в 1868 році — докторську.

З 1867 року — доцент, з 1870 року — професор зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі. За вісім років юний гімназист перетворився на професора з європейським ім’ям.

У 1886 році разом із М. Ф. Гамалією та Я. Ю. Бардахом заснував в Одесі першу в Російській імперії бактеріологічну станцію.

Наукові дослідження І. І. Мечникова стосуються зоології, антропології, патології, мікробіології та імунології.

Ключові досягнення:

• Під час роботи в Одесі займався порівняльною ембріологією безхребетних, організував антропологічні експедиції в Калмикію, вперше звернувся до вивчення патології уражень у хлібного жука та заразності крові при поворотному тифі, експериментуючи на собі.
• Відкрив явище фагоцитозу (1883) під час дослідів над личинками морської зірки, що стало основою “теорії фагоцитів”, якій він присвятив 25 років життя.
• У 1888 році за запрошенням Луї Пастера переїхав до Парижа і очолив лабораторію в Пастерівському інституті, якою керував до кінця життя.
• У 1908 році разом із Паулем Ерліхом отримав Нобелівську премію за роботи в галузі імунітету.

Наукова боротьба:

Фагоцитарна теорія зустріла спротив у науковій спільноті, особливо в Німеччині, де її заперечували такі вчені, як Пауль Баумгартен, Карл Вайгерт і Ернст Ціглер. Однак підтримку йому надавав Рудольф Вірхов.

Інші дослідження:

• Дослідження етіології азіатської холери та встановлення ролі вібріона Р. Коха.
• Внесок у дослідження сифілісу, туберкульозу, паразитології та експериментальної патології.
• Розробка філогенетичних взаємовідносин між тваринами та етапів розвитку багатоклітинних організмів.

Філософські погляди:
Своє світоглядне кредо виклав у книгах:

• «Сорок років пошуків раціонального світогляду» (1913),
• «Етюди про природу людини» (1903),
• «Етюди оптимізму» (1907).

У своїх працях І. І. Мечников висловлював віру в науку як засіб досягнення довгого й щасливого людського життя. Розробив теорію старіння та смерті. У 1895–1896 роках надавав консультації при створенні Київського бактеріологічного інституту та у 1911 році відвідав Київську санітарно-бактеріологічну станцію.

Серед його учнів були українські науковці: В. Підвисоцький, В. Високович, О. Безредка, брати Чистовичі, В. Хавкін, І. Савченко, Л. Тарасевич, В. Ліндеман, М. Нещадименко, Г. Острянин та інші.

Нагороди та визнання:

• Лауреат премії імені К. Бера (1867, 1870, 1891),
• Лауреат Нобелівської премії (1908),
• Почесний академік Академії наук США, Росії, Італії, Румунії, Ірландії, Нью-Йорка, член-кореспондент Академії наук Болоньї, Філадельфії, Національної медичної академії Венесуели та інших наукових установ.

Публікаційна діяльність: Автор понад 320 наукових праць.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Мечникова І. І., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Академическое собрание сочинений в 16-ти томах (1952-1964). Шифр зберігання: 616.093 М-557
2. Избранные биологические произведения. (1950). Шифр зберігання: 57 М-557
3. Избранные произведения. (1956). Шифр зберігання: 616.093 М-557
4. Избранные работы по дарвинизму (1958). Шифр зберігання: 57 М-557.
5. Етюди про людську природу (1930). Шифр зберігання: 612 М-557
6. Иммунитет (1898). Шифр зберігання: 616.093 М-557