Календар медицини

Яремко Євген Омелянович (1930) український фізіолог, доктор медичних наук (1970), професор.

Євген Омелянович народився в місті Дрогобичі (тепер — Львівська область). Медичну освіту здобув на лікувальному факультеті Львівського медичного інституту, який закінчив у 1953 році.У 1953–1956 роках навчався в аспірантурі.

Працював на таких посадах:

• асистент кафедри нормальної фізіології Львівського медичного інституту (1956–1963),
• доцент цієї кафедри (1963–1975),
• завідувач Центральної науково-дослідної лабораторії Львівського медичного інституту (1975),
• завідувач кафедри нормальної фізіології Запорізького медичного інституту (1975–1985),
• професор (1984–1985),
• завідувач кафедри фізіології Львівського державного університету фізичної культури (1985–1996),
• професор кафедри анатомії та фізіології цього ж університету (від 1996 року).

У 1957 році захистив кандидатську дисертацію:«Функціональні зміни у діяльності всмоктувального апарата тонкого кишечника при тривалому всмоктуванні глюкози»,
а у 1969 році — докторську дисертацію: «Ультраструктурні й функціональні фактори всмоктувальної діяльності тонкого кишечника». Звання професора отримав у 1977 році.

Основні напрями наукової діяльності:

• дослідження фізіологічних механізмів регуляції функцій травної системи,
• вивчення фізіологічних механізмів адаптації спортсменів до фізичних навантажень різної спрямованості залежно від спортивної спеціалізації та рівня тренованості,
• відкриття нових механізмів дії гастрину та секретину на секреторно-транспортні та трофічні процеси в травному тракті.

Наукові здобутки:

автор понад 320 наукових публікацій, включаючи 3 авторські свідоцтва на винаходи та 6 навчальних посібників, науковий керівник 12 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферати дисертацій Яремко Є. О.:

1. Функциональные изменения в деятельности всасывающего аппарат тонкого кишечника при длительном всасывании глюкозы. (Эксперим. исследование). Автореф. дисс. канд. мед. наук (1957). Шифр зберігання 612.3 Я-722а
2. Ультраструктурные и функциональные факторы всасывательной деятельности тонкого кишечника. Автореф. дисс. д-ра мед. наук (1969). Шифр зберігання 1969 Я 722е

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Яремко Є. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Фізіологія людини: Метод. посіб. до лаб. занять (2008). Шифр зберігання
   Б-88869
2. Фізіологія фізичного виховання і спроту: навч. посіб. для практ. занять (2014).
   Шифр зберігання Б-94602

Ороховський Валентин Осипович (1940) доктор медичних наук (1984), професор кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Донецького медичного університету (1986).

Валентин Осипович народився в місті Донецьку. Професор (з 1986 року) кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Донецького національного медичного університету.

З 1992 року — керівник, а з 1999 року — директор Міжнародного навчально-методичного центру відеоендоскопічної хірургії.

Старший науковий співробітник Інституту невідкладної і відновної хірургії імені В. К. Гусака НАМН України.
У 1967 році захистив кандидатську дисертацію: «Експериментально-морфологічні основи пластики стравоходу великою кривизною шлунка з використанням зшивних препаратів».
У 1984 році захистив докторську дисертацію: «Пластика стравоходу стінками шлунка (експериментально-морфологічне та клінічне дослідження)». Звання професора отримав у 1986 році.

Основні напрями наукової діяльності:

• експериментально-морфологічне та клінічне обґрунтування нових відеоендоскопічних оперативних втручань.

Наукові здобутки:

• автор понад 210 наукових праць, серед яких 9 монографій і 25 авторських свідоцтв на винаходи.
• науковий консультант і керівник 2 докторських та 6 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Ороховського В. О.:

1. Экспериментально-морфологические основы пластики пищевода большой кривизной желудка с применением сшивающих аппаратов.(1967). Шифр зберігання: 617.4 О-695
2. Пластика пищевода стенками желудка экспериментально-морфологическое и клиническое исследование. (1984). Шифр зберігання: Р-29620

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Ороховського В. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Основные грыжесечения: С 202 рис.( 16-цв.) и 8 табл. (2000).Шифр зберігання: В-5355
2. Подготовка молодежи к выбору медицинсских специальностей: ( Из опыта работы народных университетов проф. ориентации в области медицины) (1976). Шифр зберігання: Б-22140
3. Рекомендации по учебно-воспитательной работе среди учащихся старших классов в клубах ” Юный медик” (1985). Шифр зберігання: Б-53946
4. Формирование психологической готовности молодежи к медицинскому труду (1989). Шифр зберігання: Б-62333

Кондоїді Павло Захарович (1710 — 1760)
лейб-медик, організатор охорони здоров’я, реформатор медичної освіти, архіятер

Походження та освіта:

• Народився на острові Корфу (Греція).
• Закінчив гімназію при Російській академії наук (Санкт-Петербург).
• 1733 — захистив докторську дисертацію «De morbis aetatum» («Про вікові захворювання») у Лейденському університеті (Нідерланди).

Професійна діяльність:

• 1738 — призначений генерал-штаб-лікарем.
• Після закінчення військових дій і припинення епідемії чуми мешкав у Переяславі.
• 1741–1747 — керівник медичної канцелярії при архіятері Лістоці.
• 1753–1760 — архіятер Російської імперії.
•  З 1754 — головний директор Медичної канцелярії та перший лейб-медик двору.

Наукова та освітня діяльність:

• реформатор медичної освіти.
• автор «Інструкції про екзамени» (1745), де вперше чітко сформульовано клінічний підхід до навчання майбутніх лікарів — регулярне спостереження за хворими, опис перебігу хвороб, участь в анатомічних розтинах.
• Ініціатор впровадження історії хвороби як основного методу обліку та навчання.
• Домігся дозволу Святійшого Синоду на прийом учнів духовних шкіл (у т.ч. з України) до госпітальних шкіл.
• Заснував акушерські школи у Санкт-Петербурзі та Москві.
• Створив першу медичну бібліотеку в Росії та розробив правила користування книгами.

Внесок у охорону здоров’я:

Організував карантинні заходи в Україні та Астрахані, що відіграли важливу роль у боротьбі з епідеміями.

Бернасовська Єлизавета Петрівна (1925—2002) — український мікробіолог, доктор медичних наук (1976), професор (1981).

Єлизавета Петрівна народилася в місті Гайсин (нині — Вінницька область). Медичну освіту з відзнакою здобула у Вінницькому медичному інституті (1944).

У 1948–1949 роках працювала завідувачем пастерівського відділу Вінницької санітарно-епідеміологічної станції (СЕС).

У 1949–1952 роках навчалася в аспірантурі та працювала в Київському науково-дослідному інституті епідеміології, мікробіології та паразитології (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України), де обіймала посади:

• молодшого наукового співробітника,
• старшого наукового співробітника (1959–1965),
• керівника лабораторії загальної мікробіології (1965–1994),
• головного наукового співробітника (1994–2000),
• заступника директора з наукової роботи (1976–1978).

У 1953 році захистила кандидатську дисертацію на тему:
«Мікробіологічна та епідеміологічна характеристика безжовтяничного лептоспірозу у Вінницькій області».

У 1976 році захистила докторську дисертацію: «Лептоспірози в Українській РСР».Отримала звання професора у 1981 році.
Обіймала посаду головного бактеріолога Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Була заступником голови республіканської проблемної комісії «Епідеміологія, мікробіологія та паразитарні хвороби» при Вченій раді МОЗ УРСР, а також керівником мікробіологічної секції та заступником голови лабораторної ради при Головному санітарно-епідеміологічному управлінні МОЗ УРСР.

Основні напрями наукової діяльності:

• дослідження умовно-патогенних мікроорганізмів, чинників їх патогенності та механізмів взаємодії з іншими мікроорганізмами і макроорганізмом,
• розробка профілактики внутрішньолікарняних інфекцій,
• вивчення біології та епідеміології лептоспірозу,
• створення препаратів для діагностики та лікування лептоспірозу.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати Бернасовської Є. П.:

1. Микробиологическая и эпидемиологическая характеристика безжелтушного лептоспироза в Винницкой области. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. 1953. Шифр зберігання: 616.92 Б-51.
2. Лептоспиры и лептоспирозы в Украинской ССР. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук. 1975. Шифр зберігання: Р-19982.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Бернасовської Є. П.:

1. Лептоспирозы. 1978. Шифр зберігання: Б-25902.
2. Острые кишечные инфекции, вызванные условно патогенными микроорганизмами. 1984. Шифр зберігання: Б-46346.
3. Лептоспироз. 1989. Шифр зберігання: Б-63343.
4. Методические рекомендации по эпидемиологии, клинике и профилактике лептоспирозов в Украине. 1976. Шифр зберігання: Б-21478.
5. Методические рекомендации по лабораторной диагностике, эпидемиологии, клинике и лечению заболеваний, вызваемых условно патогенными энтеробактериями. 1980. Шифр зберігання: Б-35082
6. Методические рекомендации по использованию иммунологических методов в диагностике протейной инфекции. 1985. Шифр зберігання: Б-49223.

Бобров Олександр Олексійович (1850—1904) хірург-новатор, винахідник, доктор медицини (1880).

Олександр Олексійович народився в місті Орел. Медичну освіту з відзнакою здобув на медичному факультеті Московського університету (1874).

У 1875–1877 роках працював ординатором госпітальної хірургічної клініки Московського університету. Під час російсько-турецької війни (1877) служив лікарем у діючій армії. Після війни удосконалював хірургічні навички за кордоном.

У подальшому працював на таких посадах:

• доцент кафедри оперативної хірургії та хірургічної анатомії Московського університету (1884–1885),
• професор цієї ж кафедри (1885–1892),
• консультант при хірургічному відділенні Басманної лікарні (з 1884),
• керівник хірургічної клініки Ново-Катерининської лікарні (1892),
• завідувач факультетської клініки Московського університету (1892–1904).

У 1880 році захистив докторську дисертацію: «Про механізм переломів трубчастих кісток від дії куль і лікування вогнепальних переломів кінцівок». Був професором і головою Московського хірургічного товариства. Автор близько 60 наукових праць.

Основні напрями наукової діяльності:

• нейрохірургія,
• хірургічне лікування урологічних захворювань,
• судинна хірургія,
• гінекологія,
• щелепно-лицева хірургія,
• травматологія та ортопедія,
• хірургія грудної порожнини,
• анестезіологія.

Наукові досягнення та винаходи:

• розробка методик оперативних втручань у галузі хірургії печінки, нирок і кісток,
• впровадження оперативного доступу до червоподібного відростка та обробки його кукси,
• визначення проекцій кровоносних судин, нервів і органів на поверхню тіла,
• запропонував спосіб ушивання грижових воріт при пахових грижах (спосіб Боброва-Шампіоньєра),
• винахід апарата для підшкірного вливання (апарат Боброва).

Інша діяльність:

• засновник консервативного напряму в лікуванні кісткового туберкульозу у дітей,
• ініціатор створення у 1902 році в Алупці (Крим) дитячого санаторію для лікування кісткового туберкульозу, який нині носить ім’я О. О. Боброва.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Боброва О. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Курс оперативной хирургии и хирургической анатомии (1889). Шифр зберігання: 617.9(02) Б-725
2. Оперативная хирургия. Ч. 1. Курс лекций (б.г.). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
3. Описание факультетской хирургической клиники (1897). Шифр зберігання:610.2 Б-725
4. Руководство к изучению хирургических повязок. Десмургия (1915). Шифр зберігання: 617.93 Б-725
5. Руководство к хирургической анатомии (1892). Шифр зберігання: 611.9 Б-725
6. Современная хирургия в деле врачевания. Речь, произнесенная на первом общем собрании членов VII съезда Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова (1889). Шифр зберігання: 617 Б-725
7. Учение о вывихах. Курс лекций (1890). Шифр зберігання: 617.3 Б-725
8. Что делать при упадке деятельности сердца во время хлороформирования (при хлорофорном syncope) (1892). Шифр зберігання: 617.9 Б-725

Розенфельд Леонід Георгійович (1930–2016) вчений у галузі медичної радіології, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України

Наукові та академічні звання:

• Доктор медичних наук — 1973
• Професор — 1988
• Член-кореспондент НАН України — 1991
• Академік НАМН України — 2000
• Заслужений діяч науки і техніки України — 1989

Керівні посади:

• Заступник директора з наукової роботи Інституту отоларингології НАМН України — з 1994
• Начальник науково-координаційного управління НАМН України — 1994–2007
• Віце-президент НАМН України — 2007–2011

Наукова діяльність:

Леонід Розенфельд — один із провідних вчених у галузі медичної радіології та променевої діагностики, відомий своїм вагомим внеском у розвиток методів візуалізації в отоларингології та онкології. Його наукові здобутки охоплюють низку напрямів:

Основні наукові досягнення:

• Систематизував рентгенологічні ознаки хвороб оперованого та штучного стравоходу.
• Розвинув основи рентгенодіагностики захворювань голови та шиї.
• Один із засновників нового напряму — дистанційної термографії як неіонізуючого, безпечного та екологічно чистого методу діагностики.
• Ініціатор створення першого в Україні Центру клінічної термодіагностики, школи термодіагностики, служби термографії.
• Один із авторів нового напряму в клінічній онкології — інтегративної радіомодифікованої терапії злоякісних пухлин голови та шиї.
• Розробив концепцію неіонізуючої діагностики на основі подвійного електронно-ядерного резонансу.
• Вивчав застосування магнітно-резонансної та спіральної комп’ютерної томографії для діагностики пухлин спинного мозку, краніо-орбіто-синусоназальних новоутворень.
• Досліджував механізми демінералізації кісток людини при космічних польотах із використанням методів:
• електронного парамагнітного резонансу (EPR)
• ядерно-магнітного резонансу (NMR)
• подвійного електронно-ядерного резонансу (ENDOR)

Ці розробки мали значення не лише для космічної медицини, але й для імплантології в ортопедії, травматології, стоматології.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Розенфельда Л.Г.:

1. Рентгенодиагностика дивертикулов пищевода и их осложнений (1966). Шифр зберігання 616.3 Р-646
2. Рентгенодиагностика болезней оперированного и искусственного пищевода (1973). Шифр зберігання Р-12403

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Розенфельда Л. Г., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Радіологічна термінологія (українська, англійська, російська): довідник (1999). Шифр зберігання В-4912
2. Основы клинической дистанционной термодиагностики (1988). Шифр зберігання Б-59373
3. Неионизирующие методы лучевой диагностики заболеваний околоносовых пазух (1994). Шифр зберігання Б-72651
4. Магнітнорезонансні зображення. Фізичні принципи, поняття, термінологія (2003). Шифр зберігання В-6159