Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Яремко Євген Омелянович (1930) український фізіолог, доктор медичних наук (1970), професор.
Євген Омелянович народився в місті Дрогобичі (тепер — Львівська область). Медичну освіту здобув на лікувальному факультеті Львівського медичного інституту, який закінчив у 1953 році.У 1953–1956 роках навчався в аспірантурі.
Працював на таких посадах:
- асистент кафедри нормальної фізіології Львівського медичного інституту (1956–1963),
- доцент цієї кафедри (1963–1975),
- завідувач Центральної науково-дослідної лабораторії Львівського медичного інституту (1975),
- завідувач кафедри нормальної фізіології Запорізького медичного інституту (1975–1985),
- професор (1984–1985),
- завідувач кафедри фізіології Львівського державного університету фізичної культури (1985–1996),
- професор кафедри анатомії та фізіології цього ж університету (від 1996 року).
У 1957 році захистив кандидатську дисертацію:«Функціональні зміни у діяльності всмоктувального апарата тонкого кишечника при тривалому всмоктуванні глюкози»,
а у 1969 році — докторську дисертацію: «Ультраструктурні й функціональні фактори всмоктувальної діяльності тонкого кишечника». Звання професора отримав у 1977 році.
Основні напрями наукової діяльності:
- дослідження фізіологічних механізмів регуляції функцій травної системи,
- вивчення фізіологічних механізмів адаптації спортсменів до фізичних навантажень різної спрямованості залежно від спортивної спеціалізації та рівня тренованості,
- відкриття нових механізмів дії гастрину та секретину на секреторно-транспортні та трофічні процеси в травному тракті.
Наукові здобутки:
автор понад 320 наукових публікацій, включаючи 3 авторські свідоцтва на винаходи та 6 навчальних посібників, науковий керівник 12 кандидатських дисертацій.
У фонді ННМБУ зберігається автореферати дисертацій Яремко Є. О.:
- Функциональные изменения в деятельности всасывающего аппарат тонкого кишечника при длительном всасывании глюкозы. (Эксперим. исследование). Автореф. дисс. канд. мед. наук (1957). Шифр зберігання 612.3 Я-722а
- Ультраструктурные и функциональные факторы всасывательной деятельности тонкого кишечника. Автореф. дисс. д-ра мед. наук (1969). Шифр зберігання 1969 Я 722е
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Яремко Є. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Фізіологія людини: Метод. посіб. до лаб. занять (2008). Шифр зберігання
Б-88869 - Фізіологія фізичного виховання і спроту: навч. посіб. для практ. занять (2014).
Шифр зберігання Б-94602
Ороховський Валентин Осипович (1940) доктор медичних наук (1984), професор кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Донецького медичного університету (1986).
Валентин Осипович народився в місті Донецьку. Професор (з 1986 року) кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Донецького національного медичного університету.
З 1992 року — керівник, а з 1999 року — директор Міжнародного навчально-методичного центру відеоендоскопічної хірургії.
Старший науковий співробітник Інституту невідкладної і відновної хірургії імені В. К. Гусака НАМН України.
У 1967 році захистив кандидатську дисертацію: «Експериментально-морфологічні основи пластики стравоходу великою кривизною шлунка з використанням зшивних препаратів».
У 1984 році захистив докторську дисертацію: «Пластика стравоходу стінками шлунка (експериментально-морфологічне та клінічне дослідження)». Звання професора отримав у 1986 році.
Основні напрями наукової діяльності:
- експериментально-морфологічне та клінічне обґрунтування нових відеоендоскопічних оперативних втручань.
Наукові здобутки:
- автор понад 210 наукових праць, серед яких 9 монографій і 25 авторських свідоцтв на винаходи.
- науковий консультант і керівник 2 докторських та 6 кандидатських дисертацій.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Ороховського В. О.:
- Экспериментально-морфологические основы пластики пищевода большой кривизной желудка с применением сшивающих аппаратов.(1967). Шифр зберігання: 617.4 О-695
- Пластика пищевода стенками желудка экспериментально-морфологическое и клиническое исследование. (1984). Шифр зберігання: Р-29620
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Ороховського В. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Основные грыжесечения: С 202 рис.( 16-цв.) и 8 табл. (2000).Шифр зберігання: В-5355
- Подготовка молодежи к выбору медицинсских специальностей: ( Из опыта работы народных университетов проф. ориентации в области медицины) (1976). Шифр зберігання: Б-22140
- Рекомендации по учебно-воспитательной работе среди учащихся старших классов в клубах ” Юный медик” (1985). Шифр зберігання: Б-53946
- Формирование психологической готовности молодежи к медицинскому труду (1989). Шифр зберігання: Б-62333
Кондоїді Павло Захарович (1710 — 1760)
лейб-медик, організатор охорони здоров’я, реформатор медичної освіти, архіятер
Походження та освіта:
- Народився на острові Корфу (Греція).
- Закінчив гімназію при Російській академії наук (Санкт-Петербург).
- 1733 — захистив докторську дисертацію «De morbis aetatum» («Про вікові захворювання») у Лейденському університеті (Нідерланди).
Професійна діяльність:
- 1738 — призначений генерал-штаб-лікарем.
- Після закінчення військових дій і припинення епідемії чуми мешкав у Переяславі.
- 1741–1747 — керівник медичної канцелярії при архіятері Лістоці.
- 1753–1760 — архіятер Російської імперії.
- З 1754 — головний директор Медичної канцелярії та перший лейб-медик двору.
Наукова та освітня діяльність:
- реформатор медичної освіти.
- автор «Інструкції про екзамени» (1745), де вперше чітко сформульовано клінічний підхід до навчання майбутніх лікарів — регулярне спостереження за хворими, опис перебігу хвороб, участь в анатомічних розтинах.
- Ініціатор впровадження історії хвороби як основного методу обліку та навчання.
- Домігся дозволу Святійшого Синоду на прийом учнів духовних шкіл (у т.ч. з України) до госпітальних шкіл.
- Заснував акушерські школи у Санкт-Петербурзі та Москві.
- Створив першу медичну бібліотеку в Росії та розробив правила користування книгами.
Внесок у охорону здоров’я:
Організував карантинні заходи в Україні та Астрахані, що відіграли важливу роль у боротьбі з епідеміями.
Бернасовська Єлизавета Петрівна (1925—2002) — український мікробіолог, доктор медичних наук (1976), професор (1981).
Єлизавета Петрівна народилася в місті Гайсин (нині — Вінницька область). Медичну освіту з відзнакою здобула у Вінницькому медичному інституті (1944).
У 1948–1949 роках працювала завідувачем пастерівського відділу Вінницької санітарно-епідеміологічної станції (СЕС).
У 1949–1952 роках навчалася в аспірантурі та працювала в Київському науково-дослідному інституті епідеміології, мікробіології та паразитології (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України), де обіймала посади:
- молодшого наукового співробітника,
- старшого наукового співробітника (1959–1965),
- керівника лабораторії загальної мікробіології (1965–1994),
- головного наукового співробітника (1994–2000),
- заступника директора з наукової роботи (1976–1978).
У 1953 році захистила кандидатську дисертацію на тему:
«Мікробіологічна та епідеміологічна характеристика безжовтяничного лептоспірозу у Вінницькій області».
У 1976 році захистила докторську дисертацію: «Лептоспірози в Українській РСР».Отримала звання професора у 1981 році.
Обіймала посаду головного бактеріолога Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Була заступником голови республіканської проблемної комісії «Епідеміологія, мікробіологія та паразитарні хвороби» при Вченій раді МОЗ УРСР, а також керівником мікробіологічної секції та заступником голови лабораторної ради при Головному санітарно-епідеміологічному управлінні МОЗ УРСР.
Основні напрями наукової діяльності:
- дослідження умовно-патогенних мікроорганізмів, чинників їх патогенності та механізмів взаємодії з іншими мікроорганізмами і макроорганізмом,
- розробка профілактики внутрішньолікарняних інфекцій,
- вивчення біології та епідеміології лептоспірозу,
- створення препаратів для діагностики та лікування лептоспірозу.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати Бернасовської Є. П.:
- Микробиологическая и эпидемиологическая характеристика безжелтушного лептоспироза в Винницкой области. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. 1953. Шифр зберігання: 616.92 Б-51.
- Лептоспиры и лептоспирозы в Украинской ССР. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук. 1975. Шифр зберігання: Р-19982.
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Бернасовської Є. П.:
- Лептоспирозы. 1978. Шифр зберігання: Б-25902.
- Острые кишечные инфекции, вызванные условно патогенными микроорганизмами. 1984. Шифр зберігання: Б-46346.
- Лептоспироз. 1989. Шифр зберігання: Б-63343.
- Методические рекомендации по эпидемиологии, клинике и профилактике лептоспирозов в Украине. 1976. Шифр зберігання: Б-21478.
- Методические рекомендации по лабораторной диагностике, эпидемиологии, клинике и лечению заболеваний, вызваемых условно патогенными энтеробактериями. 1980. Шифр зберігання: Б-35082
- Методические рекомендации по использованию иммунологических методов в диагностике протейной инфекции. 1985. Шифр зберігання: Б-49223.
Бобров Олександр Олексійович (1850—1904) хірург-новатор, винахідник, доктор медицини (1880).
Олександр Олексійович народився в місті Орел. Медичну освіту з відзнакою здобув на медичному факультеті Московського університету (1874).
У 1875–1877 роках працював ординатором госпітальної хірургічної клініки Московського університету. Під час російсько-турецької війни (1877) служив лікарем у діючій армії. Після війни удосконалював хірургічні навички за кордоном.
У подальшому працював на таких посадах:
- доцент кафедри оперативної хірургії та хірургічної анатомії Московського університету (1884–1885),
- професор цієї ж кафедри (1885–1892),
- консультант при хірургічному відділенні Басманної лікарні (з 1884),
- керівник хірургічної клініки Ново-Катерининської лікарні (1892),
- завідувач факультетської клініки Московського університету (1892–1904).
У 1880 році захистив докторську дисертацію: «Про механізм переломів трубчастих кісток від дії куль і лікування вогнепальних переломів кінцівок». Був професором і головою Московського хірургічного товариства. Автор близько 60 наукових праць.
Основні напрями наукової діяльності:
- нейрохірургія,
- хірургічне лікування урологічних захворювань,
- судинна хірургія,
- гінекологія,
- щелепно-лицева хірургія,
- травматологія та ортопедія,
- хірургія грудної порожнини,
- анестезіологія.
Наукові досягнення та винаходи:
- розробка методик оперативних втручань у галузі хірургії печінки, нирок і кісток,
- впровадження оперативного доступу до червоподібного відростка та обробки його кукси,
- визначення проекцій кровоносних судин, нервів і органів на поверхню тіла,
- запропонував спосіб ушивання грижових воріт при пахових грижах (спосіб Боброва-Шампіоньєра),
- винахід апарата для підшкірного вливання (апарат Боброва).
Інша діяльність:
- засновник консервативного напряму в лікуванні кісткового туберкульозу у дітей,
- ініціатор створення у 1902 році в Алупці (Крим) дитячого санаторію для лікування кісткового туберкульозу, який нині носить ім’я О. О. Боброва.
У фонді ННМБУ зберігаються праці Боброва О. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Курс оперативной хирургии и хирургической анатомии (1889). Шифр зберігання: 617.9(02) Б-725
- Оперативная хирургия. Ч. 1. Курс лекций (б.г.). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
- Описание факультетской хирургической клиники (1897). Шифр зберігання:610.2 Б-725
- Руководство к изучению хирургических повязок. Десмургия (1915). Шифр зберігання: 617.93 Б-725
- Руководство к хирургической анатомии (1892). Шифр зберігання: 611.9 Б-725
- Современная хирургия в деле врачевания. Речь, произнесенная на первом общем собрании членов VII съезда Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова (1889). Шифр зберігання: 617 Б-725
- Учение о вывихах. Курс лекций (1890). Шифр зберігання: 617.3 Б-725
- Что делать при упадке деятельности сердца во время хлороформирования (при хлорофорном syncope) (1892). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
Розенфельд Леонід Георгійович (1930–2016) вчений у галузі медичної радіології, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України
Наукові та академічні звання:
- Доктор медичних наук — 1973
- Професор — 1988
- Член-кореспондент НАН України — 1991
- Академік НАМН України — 2000
- Заслужений діяч науки і техніки України — 1989
Керівні посади:
- Заступник директора з наукової роботи Інституту отоларингології НАМН України — з 1994
- Начальник науково-координаційного управління НАМН України — 1994–2007
- Віце-президент НАМН України — 2007–2011
Наукова діяльність:
Леонід Розенфельд — один із провідних вчених у галузі медичної радіології та променевої діагностики, відомий своїм вагомим внеском у розвиток методів візуалізації в отоларингології та онкології. Його наукові здобутки охоплюють низку напрямів:
Основні наукові досягнення:
- Систематизував рентгенологічні ознаки хвороб оперованого та штучного стравоходу.
- Розвинув основи рентгенодіагностики захворювань голови та шиї.
- Один із засновників нового напряму — дистанційної термографії як неіонізуючого, безпечного та екологічно чистого методу діагностики.
- Ініціатор створення першого в Україні Центру клінічної термодіагностики, школи термодіагностики, служби термографії.
- Один із авторів нового напряму в клінічній онкології — інтегративної радіомодифікованої терапії злоякісних пухлин голови та шиї.
- Розробив концепцію неіонізуючої діагностики на основі подвійного електронно-ядерного резонансу.
- Вивчав застосування магнітно-резонансної та спіральної комп’ютерної томографії для діагностики пухлин спинного мозку, краніо-орбіто-синусоназальних новоутворень.
- Досліджував механізми демінералізації кісток людини при космічних польотах із використанням методів:
- електронного парамагнітного резонансу (EPR)
- ядерно-магнітного резонансу (NMR)
- подвійного електронно-ядерного резонансу (ENDOR)
Ці розробки мали значення не лише для космічної медицини, але й для імплантології в ортопедії, травматології, стоматології.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Розенфельда Л.Г.:
- Рентгенодиагностика дивертикулов пищевода и их осложнений (1966). Шифр зберігання 616.3 Р-646
- Рентгенодиагностика болезней оперированного и искусственного пищевода (1973). Шифр зберігання Р-12403
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Розенфельда Л. Г., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Радіологічна термінологія (українська, англійська, російська): довідник (1999). Шифр зберігання В-4912
- Основы клинической дистанционной термодиагностики (1988). Шифр зберігання Б-59373
- Неионизирующие методы лучевой диагностики заболеваний околоносовых пазух (1994). Шифр зберігання Б-72651
- Магнітнорезонансні зображення. Фізичні принципи, поняття, термінологія (2003). Шифр зберігання В-6159