Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Тра
27
Вт
Ороховський Валентин Осипович (1940)
Тра 27 день

Ороховський Валентин Осипович (1940)Ороховський Валентин Осипович (1940) доктор медичних наук (1984), професор кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Донецького медичного університету (1986).

Валентин Осипович народився в місті Донецьку. Професор (з 1986 року) кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Донецького національного медичного університету.

З 1992 року — керівник, а з 1999 року — директор Міжнародного навчально-методичного центру відеоендоскопічної хірургії.

Старший науковий співробітник Інституту невідкладної і відновної хірургії імені В. К. Гусака НАМН України.
У 1967 році захистив кандидатську дисертацію: «Експериментально-морфологічні основи пластики стравоходу великою кривизною шлунка з використанням зшивних препаратів».
У 1984 році захистив докторську дисертацію: «Пластика стравоходу стінками шлунка (експериментально-морфологічне та клінічне дослідження)». Звання професора отримав у 1986 році.

Основні напрями наукової діяльності:

  • експериментально-морфологічне та клінічне обґрунтування нових відеоендоскопічних оперативних втручань.

Наукові здобутки:

  • автор понад 210 наукових праць, серед яких 9 монографій і 25 авторських свідоцтв на винаходи.
  • науковий консультант і керівник 2 докторських та 6 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Ороховського В. О.:

  1. Экспериментально-морфологические основы пластики пищевода большой кривизной желудка с применением сшивающих аппаратов.(1967). Шифр зберігання: 617.4 О-695
  2. Пластика пищевода стенками желудка экспериментально-морфологическое и клиническое исследование. (1984). Шифр зберігання: Р-29620

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Ороховського В. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Основные грыжесечения: С 202 рис.( 16-цв.) и 8 табл. (2000).Шифр зберігання: В-5355
  2. Подготовка молодежи к выбору медицинсских специальностей: ( Из опыта работы народных университетов проф. ориентации в области медицины) (1976). Шифр зберігання: Б-22140
  3. Рекомендации по учебно-воспитательной работе среди учащихся старших классов в клубах ” Юный медик” (1985). Шифр зберігання: Б-53946
  4. Формирование психологической готовности молодежи к медицинскому труду (1989). Шифр зберігання: Б-62333
Тра
28
Ср
Кондоїді Павло Захарович (1710 — 1760)
Тра 28 день

Кондоїді Павло Захарович (1710 — 1760)Кондоїді Павло Захарович (1710 — 1760)
лейб-медик, організатор охорони здоров’я, реформатор медичної освіти, архіятер

Походження та освіта:

  • Народився на острові Корфу (Греція).
  • Закінчив гімназію при Російській академії наук (Санкт-Петербург).
  • 1733 — захистив докторську дисертацію «De morbis aetatum» («Про вікові захворювання») у Лейденському університеті (Нідерланди).

Професійна діяльність:

  • 1738 — призначений генерал-штаб-лікарем.
  • Після закінчення військових дій і припинення епідемії чуми мешкав у Переяславі.
  • 1741–1747 — керівник медичної канцелярії при архіятері Лістоці.
  • 1753–1760 — архіятер Російської імперії.
  •  З 1754 — головний директор Медичної канцелярії та перший лейб-медик двору.

Наукова та освітня діяльність:

  • реформатор медичної освіти.
  • автор «Інструкції про екзамени» (1745), де вперше чітко сформульовано клінічний підхід до навчання майбутніх лікарів — регулярне спостереження за хворими, опис перебігу хвороб, участь в анатомічних розтинах.
  • Ініціатор впровадження історії хвороби як основного методу обліку та навчання.
  • Домігся дозволу Святійшого Синоду на прийом учнів духовних шкіл (у т.ч. з України) до госпітальних шкіл.
  • Заснував акушерські школи у Санкт-Петербурзі та Москві.
  • Створив першу медичну бібліотеку в Росії та розробив правила користування книгами.

Внесок у охорону здоров’я:

Організував карантинні заходи в Україні та Астрахані, що відіграли важливу роль у боротьбі з епідеміями.

Тра
30
Пт
Бернасовська Єлизавета Петрівна (1925—2002)
Тра 30 день

Бернасовська Єлизавета Петрівна (1925—2002)Бернасовська Єлизавета Петрівна (1925—2002) — український мікробіолог, доктор медичних наук (1976), професор (1981).

Єлизавета Петрівна народилася в місті Гайсин (нині — Вінницька область). Медичну освіту з відзнакою здобула у Вінницькому медичному інституті (1944).

У 1948–1949 роках працювала завідувачем пастерівського відділу Вінницької санітарно-епідеміологічної станції (СЕС).

У 1949–1952 роках навчалася в аспірантурі та працювала в Київському науково-дослідному інституті епідеміології, мікробіології та паразитології (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України), де обіймала посади:

  • молодшого наукового співробітника,
  • старшого наукового співробітника (1959–1965),
  • керівника лабораторії загальної мікробіології (1965–1994),
  • головного наукового співробітника (1994–2000),
  • заступника директора з наукової роботи (1976–1978).

У 1953 році захистила кандидатську дисертацію на тему:
«Мікробіологічна та епідеміологічна характеристика безжовтяничного лептоспірозу у Вінницькій області».

У 1976 році захистила докторську дисертацію: «Лептоспірози в Українській РСР».Отримала звання професора у 1981 році.
Обіймала посаду головного бактеріолога Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Була заступником голови республіканської проблемної комісії «Епідеміологія, мікробіологія та паразитарні хвороби» при Вченій раді МОЗ УРСР, а також керівником мікробіологічної секції та заступником голови лабораторної ради при Головному санітарно-епідеміологічному управлінні МОЗ УРСР.

Основні напрями наукової діяльності:

  • дослідження умовно-патогенних мікроорганізмів, чинників їх патогенності та механізмів взаємодії з іншими мікроорганізмами і макроорганізмом,
  • розробка профілактики внутрішньолікарняних інфекцій,
  • вивчення біології та епідеміології лептоспірозу,
  • створення препаратів для діагностики та лікування лептоспірозу.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати Бернасовської Є. П.:

  1. Микробиологическая и эпидемиологическая характеристика безжелтушного лептоспироза в Винницкой области. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. 1953. Шифр зберігання: 616.92 Б-51.
  2. Лептоспиры и лептоспирозы в Украинской ССР. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук. 1975. Шифр зберігання: Р-19982.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Бернасовської Є. П.:

  1. Лептоспирозы. 1978. Шифр зберігання: Б-25902.
  2. Острые кишечные инфекции, вызванные условно патогенными микроорганизмами. 1984. Шифр зберігання: Б-46346.
  3. Лептоспироз. 1989. Шифр зберігання: Б-63343.
  4. Методические рекомендации по эпидемиологии, клинике и профилактике лептоспирозов в Украине. 1976. Шифр зберігання: Б-21478.
  5. Методические рекомендации по лабораторной диагностике, эпидемиологии, клинике и лечению заболеваний, вызваемых условно патогенными энтеробактериями. 1980. Шифр зберігання: Б-35082
  6. Методические рекомендации по использованию иммунологических методов в диагностике протейной инфекции. 1985. Шифр зберігання: Б-49223.
Бобров Олександр Олексійович (1850—1904)
Тра 30 день

Бобров Олександр Олексійович (1850—1904)Бобров Олександр Олексійович (1850—1904) хірург-новатор, винахідник, доктор медицини (1880).

Олександр Олексійович народився в місті Орел. Медичну освіту з відзнакою здобув на медичному факультеті Московського університету (1874).

У 1875–1877 роках працював ординатором госпітальної хірургічної клініки Московського університету. Під час російсько-турецької війни (1877) служив лікарем у діючій армії. Після війни удосконалював хірургічні навички за кордоном.

У подальшому працював на таких посадах:

  • доцент кафедри оперативної хірургії та хірургічної анатомії Московського університету (1884–1885),
  • професор цієї ж кафедри (1885–1892),
  • консультант при хірургічному відділенні Басманної лікарні (з 1884),
  • керівник хірургічної клініки Ново-Катерининської лікарні (1892),
  • завідувач факультетської клініки Московського університету (1892–1904).

У 1880 році захистив докторську дисертацію: «Про механізм переломів трубчастих кісток від дії куль і лікування вогнепальних переломів кінцівок». Був професором і головою Московського хірургічного товариства. Автор близько 60 наукових праць.

Основні напрями наукової діяльності:

  • нейрохірургія,
  • хірургічне лікування урологічних захворювань,
  • судинна хірургія,
  • гінекологія,
  • щелепно-лицева хірургія,
  • травматологія та ортопедія,
  • хірургія грудної порожнини,
  • анестезіологія.

Наукові досягнення та винаходи:

  • розробка методик оперативних втручань у галузі хірургії печінки, нирок і кісток,
  • впровадження оперативного доступу до червоподібного відростка та обробки його кукси,
  • визначення проекцій кровоносних судин, нервів і органів на поверхню тіла,
  • запропонував спосіб ушивання грижових воріт при пахових грижах (спосіб Боброва-Шампіоньєра),
  • винахід апарата для підшкірного вливання (апарат Боброва).

Інша діяльність:

  • засновник консервативного напряму в лікуванні кісткового туберкульозу у дітей,
  • ініціатор створення у 1902 році в Алупці (Крим) дитячого санаторію для лікування кісткового туберкульозу, який нині носить ім’я О. О. Боброва.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Боброва О. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Курс оперативной хирургии и хирургической анатомии (1889). Шифр зберігання: 617.9(02) Б-725
  2. Оперативная хирургия. Ч. 1. Курс лекций (б.г.). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
  3. Описание факультетской хирургической клиники (1897). Шифр зберігання:610.2 Б-725
  4. Руководство к изучению хирургических повязок. Десмургия (1915). Шифр зберігання: 617.93 Б-725
  5. Руководство к хирургической анатомии (1892). Шифр зберігання: 611.9 Б-725
  6. Современная хирургия в деле врачевания. Речь, произнесенная на первом общем собрании членов VII съезда Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова (1889). Шифр зберігання: 617 Б-725
  7. Учение о вывихах. Курс лекций (1890). Шифр зберігання: 617.3 Б-725
  8. Что делать при упадке деятельности сердца во время хлороформирования (при хлорофорном syncope) (1892). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
Чер
3
Вт
Розенфельд Леонід Георгійович (1930–2016)
Чер 3 день

Розенфельд Леонід Георгійович (1930–2016)Розенфельд Леонід Георгійович (1930–2016) вчений у галузі медичної радіології, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України

Наукові та академічні звання:

  • Доктор медичних наук — 1973
  • Професор — 1988
  • Член-кореспондент НАН України — 1991
  • Академік НАМН України — 2000
  • Заслужений діяч науки і техніки України — 1989

Керівні посади:

  • Заступник директора з наукової роботи Інституту отоларингології НАМН України — з 1994
  • Начальник науково-координаційного управління НАМН України — 1994–2007
  • Віце-президент НАМН України — 2007–2011

Наукова діяльність:

Леонід Розенфельд — один із провідних вчених у галузі медичної радіології та променевої діагностики, відомий своїм вагомим внеском у розвиток методів візуалізації в отоларингології та онкології. Його наукові здобутки охоплюють низку напрямів:

Основні наукові досягнення:

  • Систематизував рентгенологічні ознаки хвороб оперованого та штучного стравоходу.
  • Розвинув основи рентгенодіагностики захворювань голови та шиї.
  • Один із засновників нового напряму — дистанційної термографії як неіонізуючого, безпечного та екологічно чистого методу діагностики.
  • Ініціатор створення першого в Україні Центру клінічної термодіагностики, школи термодіагностики, служби термографії.
  • Один із авторів нового напряму в клінічній онкології — інтегративної радіомодифікованої терапії злоякісних пухлин голови та шиї.
  • Розробив концепцію неіонізуючої діагностики на основі подвійного електронно-ядерного резонансу.
  • Вивчав застосування магнітно-резонансної та спіральної комп’ютерної томографії для діагностики пухлин спинного мозку, краніо-орбіто-синусоназальних новоутворень.
  • Досліджував механізми демінералізації кісток людини при космічних польотах із використанням методів:
  • електронного парамагнітного резонансу (EPR)
  • ядерно-магнітного резонансу (NMR)
  • подвійного електронно-ядерного резонансу (ENDOR)

Ці розробки мали значення не лише для космічної медицини, але й для імплантології в ортопедії, травматології, стоматології.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Розенфельда Л.Г.:

  1. Рентгенодиагностика дивертикулов пищевода и их осложнений (1966). Шифр зберігання 616.3 Р-646
  2. Рентгенодиагностика болезней оперированного и искусственного пищевода (1973). Шифр зберігання Р-12403

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Розенфельда Л. Г., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Радіологічна термінологія (українська, англійська, російська): довідник (1999). Шифр зберігання В-4912
  2. Основы клинической дистанционной термодиагностики (1988). Шифр зберігання Б-59373
  3. Неионизирующие методы лучевой диагностики заболеваний околоносовых пазух (1994). Шифр зберігання Б-72651
  4. Магнітнорезонансні зображення. Фізичні принципи, поняття, термінологія (2003). Шифр зберігання В-6159
Чер
6
Пт
Верхоглядова Тетяна Петрівна (1925 – 2006)
Чер 6 день

Верхоглядова Тетяна Петрівна (1925 – 2006)Верхоглядова Тетяна Петрівна
(1925 – 2006) — доктор медичних наук (1970), професор (1977), завідувачка лабораторії культивування тканин Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова (з 1983).

Тетяна Петрівна народилася в м. Києві. Медичну освіту здобула в Київському медичному інституті (1953). У 1953–1956 рр. навчалася в аспірантурі та працювала в Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії (нині — Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова НАМН України).

Професійний шлях:

  • молодший науковий співробітник (1956–1961),
  • старший науковий співробітник (1962–1975),
  • керівник відділу нейропатоморфології (1976–1983),
  • провідний науковий співробітник (з 1992).

У 1958 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Патоморфология эпендимом», а в 1970 році — докторську дисертацію:
«Макрогліальні пухлини головного мозку (патоморфологія, гістохімія, культура тканин)».
З 1977 року — професор.

У 1962 році організувала лабораторію культивування тканин, якою керувала до 1992 року.

Авторка 156 наукових публікацій, серед яких — 5 монографій (у співавторстві) та 5 винаходів (у співавторстві).

Основні напрями наукової діяльності:

  • нейроонкологія (структурно-біологічні властивості пухлин головного мозку),
  • культивування пухлин нервової системи,
  • дослідження черепно-мозкової травми.

Під її науковим керівництвом та за консультативної участі захищено 5 докторських і 18 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Верхоглядової Т. П.:

  1. Патоморфология эпендимом (1957). Шифр зберігання 616.8 В-363
  2. Макроглиальные опухоли головного мозга. Патоморфология, гистология, культура ткани (1970). Шифр зберігання 1970 В-363

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Верхоглядової Т. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Нейрохирургическое лечение психических заболеваний (1997). Шифр зберігання Б-76844
  2. Саркомы головного мозга (1877). Шифр зберігання Б-24490