Календар медицини

Бурлай Валентин Григорович (1946–?) — педіатр, доктор медичних наук, професор, науковець і викладач, який зробив вагомий внесок у розвиток педіатрії, дитячої кардіології, нефрології та вегетології.

Освіта та професійна діяльність

Валентин Григорович Бурлай народився 1946 року.

• У 1974 році закінчив Київський медичний інститут, де розпочав свою професійну та науково-педагогічну діяльність. У різні роки працював на посадах асистента та доцента кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• У 1991–2001 роках — доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• Від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
• Від 2003 року — професор кафедри педіатрії № 4.

Паралельно з роботою в Національному медичному університеті Валентин Григорович Бурлай продовжував викладацьку діяльність у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини:

• від 1994 року — завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб;
• від 2001 року — професор кафедри педіатрії.

Науковий ступінь та звання

Валентин Григорович Бурлай — доктор медичних наук (2001), професор (2003).

Його професійна та наукова діяльність була пов’язана з дослідженням актуальних питань здоров’я дітей, діагностики та лікування захворювань серцево-судинної, нервової та сечовидільної систем.

Напрями наукових досліджень

Основними напрямами наукової діяльності професора Валентина Бурлая були:

• дитяча вегетологія та вегетативні дисфункції;
• дитяча кардіологія;
• дитяча нефрологія;
• дослідження функціонального стану серцево-судинної системи у дітей;
• вивчення стану здоров’я дітей, які проживають в умовах екологічного забруднення;
• медичні наслідки впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
• особливості церебральної гемодинаміки у дітей із вегетативними дисфункціями.

Особливу увагу вчений приділяв проблемам вегетативних дисфункцій у дітей, їхньому впливу на різні системи організму та можливостям медикаментозної корекції.

Наукові праці

Серед наукових праць Валентина Бурлая:

• «Вміст кальцію, магнію в крові та функціональна здатність міокарда у дітей з кардитами» (1991).
• Дослідження присвячене вивченню ролі мінерального обміну та функціонального стану міокарда у дітей із кардитами.
• «Стан здоров’я дітей, мешканців великого міста, за даними поглибленого профілактичного огляду» (1993).

У роботі розглядаються результати комплексного оцінювання стану здоров’я дітей, які проживають у великому місті.

• «Кров’яний тиск у системі правий шлуночок–легенева артерія у дітей із захворюваннями серця» (1998).
• Праця присвячена особливостям гемодинаміки у дітей із серцево-судинною патологією.
• «Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей» (2000).
• У публікації висвітлено підходи до діагностики та лікування вегетативних дисфункцій у дитячому віці.
• «Особливості гіпофізарно-гонадної системи у дітей з вегетативними дисфункціями» (2000).
• Дослідження розглядає взаємозв’язок вегетативних порушень із функціонуванням гіпофізарно-гонадної системи.
• «Стан церебральної гемодинаміки у дітей з вегетативною дисфункцією і можливість її корекції інстеноном» (2001).

У роботі досліджено стан мозкового кровообігу у дітей із вегетативною дисфункцією та можливості його медикаментозної корекції.

Наукова та педагогічна спадщина

Багаторічна діяльність Валентина Григоровича Бурлая поєднувала лікарську практику, наукові дослідження та підготовку майбутніх лікарів.

Його дослідження охоплювали важливі для педіатрії питання — від функціональних порушень та захворювань серцево-судинної системи до впливу несприятливих факторів довкілля на здоров’я дітей.

75-річчя від дня народження професора Валентина Григоровича Бурлая — нагода згадати його професійний та науковий шлях і внесок у розвиток української педіатричної науки та медичної освіти.

Шевченко Олена Олександрівна (1956) — анатом, доктор медичних наук, професор (2005), фахівець у галузі морфології та анатомії людини.

Освіта

У 1979 році закінчила санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Професійна діяльність

Професійну діяльність розпочала на кафедрі нормальної анатомії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, де працювала:

• асистентом кафедри нормальної анатомії — 1982–1991;
  доцентом кафедри нормальної анатомії — 1991–1992.
• У 1992–1994 роках обіймала посаду завідувача кафедри нормальної анатомії, гістології та топографічної анатомії медичного факультету Сумського університету.
• У 1994–2003 роках працювала доцентом кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
• З 2003 року — професор кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а також професор кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії цього університету.
• З 2006 року — завідувач кафедри анатомії та фізіології Національного університету фізичного виховання та спорту України.

Науковий ступінь і вчене звання

Доктор медичних наук — 1989 рік.
Професор — 2005 рік.

Наукова діяльність

Наукова діяльність Олени Олександрівни Шевченко пов’язана з дослідженнями в галузі анатомії та морфології людини, зокрема з вивченням особливостей розвитку мікроциркуляторного русла в процесі онтогенезу.

Основний напрям наукових досліджень

Структурні аспекти розвитку мікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу.

Дроботун Володимир Якович (1936–1993) – ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1981), професор (1983), фахівець у галузі ортопедії та травматології.

Освіта

У 1960 році закінчив Київський медичний інститут.

Професійна діяльність

• У 1960–1968 роках працював у Київському науково-дослідному інституті ортопедії, з 1964 року — старший науковий співробітник.
• З 1968 року працював в Українському медичному університеті (Київ).
• З 1982 року — професор кафедри ортопедії і травматології.
• З 1990 року — декан факультету підвищення кваліфікації викладачів.

Науковий ступінь і вчене звання

Доктор медичних наук — 1981 рік.
Професор — 1983 рік.
Наукова діяльність

Наукові дослідження Володимира Яковича Дроботуна були присвячені проблемам ортопедії та травматології.

Основні напрями наукових досліджень

• ушкодження опорно-рухового апарату;
• дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів;
• запальні захворювання суглобів;
• лікування переломів;
• лікування несправжніх суглобів і дефектів кісток;
• кісткова пластика в лікуванні деформуючого артрозу колінних суглобів.

Наукові праці

«Отдаленные результаты лечения ложных суставов и дефектов костей голени чрескостным компрессионно-дистракционным остеосинтезом» (1986).
«Костная пластика при хирургии деформирующего артроза коленных суставов» (1990).
«Консервативное лечение переломов диафиза плечевой кости» (1991).

Храпач Василь Васильович (1961) — хірург, доктор медичних наук (2007), професор (2011), фахівець у галузі пластичної та реконструктивної хірургії.

Освіта

У 1986 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Професійна діяльність

У 1986–1994 роках працював хірургом у Київській обласній клінічній лікарні, Київських міських клінічних лікарнях №23 та №10.

У 1994–1998 роках — асистент кафедри загальної хірургії №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

У 1998–2002 роках — асистент кафедри хірургії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

У 2002–2008 роках — доцент кафедри хірургії №4.

З 2008 року — професор кафедри хірургії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Науковий ступінь і вчене звання

• Доктор медичних наук — 2007 рік.
• Професор — 2011 рік.
• Професійна діяльність

Василь Васильович Храпач — експерт МОЗ України з питань пластичної хірургії.

Основні напрями науково-практичної діяльності

• пластична хірургія;
• реконструктивна хірургія.

Артемчук Анатолій Пилипович (1946) – нарколог, психіатр, психотерапевт, доктор медичних наук (2005), фахівець у галузі наркології та психотерапії.

Освіта

У 1970 році закінчив лікувальний факультет Чернівецького державного медичного інституту.

Професійна діяльність

Працював головним науковим співробітником відділу клінічної та соціальної наркології Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМН України.

Генеральний директор ТОВ «Клініка доктора Артемчука».

Науковий ступінь

• Доктор медичних наук — 2005 рік.

Основні напрями науково-практичної діяльності

Науково-практична діяльність Анатолія Пилиповича Артемчука охоплює широкий спектр питань наркології, психіатрії та психотерапії.

Дослідження та профілактика залежностей

• екологічні аспекти адитивних розладів;
• коморбідність;
• епідеміологія, етіологія та патогенез залежностей;
• підлітково-юнацькі форми алкогольної залежності;
• лікування та профілактика алкогольної залежності;
• лікування та профілактика нікотинової залежності;
• лікування та профілактика наркотичної залежності.
• Інші розлади та психотерапевтичні методи
  надлишкова вага;
• ігроманія;
• енурез;
• заїкування;
• застосування методу стрес-психотерапії О. Р. Довженка.

Кречковський Євген Олександрович (1921-1999) – лікар-гігієніст, доктор медичних наук, фахівець у галузі гігієни праці та експериментальної токсикології.

Освіта та професійний шлях

Євген Олександрович Кречковський народився 24 вересня 1921 року в селі Турчинівка, нині Чуднівського району Житомирської області.

Брав участь у Другій світовій війні, був відзначений бойовими нагородами.

У 1959 році закінчив Львівський медичний інститут.

Значна частина професійної діяльності Євгена Олександровича була пов’язана з Київським медичним інститутом. У 1967–1986 роках він очолював центральну науково-дослідну лабораторію інституту.

У 1980 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук.

Наукова діяльність

Наукові дослідження Євгена Кречковського були присвячені питанням гігієни праці та експериментальної токсикології.

Він вивчав умови праці та вплив виробничих факторів на здоров’я працівників підприємств текстильної промисловості та сільського господарства.

Окремий напрям його досліджень був пов’язаний із застосуванням методів експериментальної токсикології та лабораторних досліджень у гігієні.

Науковий доробок

Євген Олександрович Кречковський є автором і співавтором наукових праць з питань гігієни, санітарно-протиепідемічної роботи та експериментальної токсикології.

Серед основних праць:

• «Санітарно-протиепідемічна робота на сільському фельдшерсько-акушерському пункті» — Київ, 1971;
• «Санитарно-гигиеническое обеспечение хирургических отделений больниц» — Київ, 1981;
• «Газохроматографическое определение летучих компонентов разбавителей эпоксидных смол» — 1986;
• «Организация санитарно-противоэпидемической работы на селе» — Київ, 1993.

Усі зазначені праці — у співавторстві.

Крім того, Євген Кречковський був автором розділу у виданні «Руководство к практическим занятиям по гигиене труда» (Київ, 1986).

Професійна спадщина

Професійна діяльність Євгена Олександровича Кречковського була пов’язана з розвитком гігієни праці, санітарно-протиепідемічної роботи та експериментальної токсикології.

Багаторічна робота у центральній науково-дослідній лабораторії Київського медичного інституту поєднувалася з науковими дослідженнями, спрямованими на вивчення впливу виробничих факторів на здоров’я людини та вдосконалення гігієнічних підходів у медицині.

Євген Олександрович Кречковський помер 19 травня 1999 року в Києві.