Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Ороховський Валентин Осипович (1940) доктор медичних наук (1984), професор кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Донецького медичного університету (1986).
Валентин Осипович народився в місті Донецьку. Професор (з 1986 року) кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Донецького національного медичного університету.
З 1992 року — керівник, а з 1999 року — директор Міжнародного навчально-методичного центру відеоендоскопічної хірургії.
Старший науковий співробітник Інституту невідкладної і відновної хірургії імені В. К. Гусака НАМН України.
У 1967 році захистив кандидатську дисертацію: «Експериментально-морфологічні основи пластики стравоходу великою кривизною шлунка з використанням зшивних препаратів».
У 1984 році захистив докторську дисертацію: «Пластика стравоходу стінками шлунка (експериментально-морфологічне та клінічне дослідження)». Звання професора отримав у 1986 році.
Основні напрями наукової діяльності:
- експериментально-морфологічне та клінічне обґрунтування нових відеоендоскопічних оперативних втручань.
Наукові здобутки:
- автор понад 210 наукових праць, серед яких 9 монографій і 25 авторських свідоцтв на винаходи.
- науковий консультант і керівник 2 докторських та 6 кандидатських дисертацій.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Ороховського В. О.:
- Экспериментально-морфологические основы пластики пищевода большой кривизной желудка с применением сшивающих аппаратов.(1967). Шифр зберігання: 617.4 О-695
- Пластика пищевода стенками желудка экспериментально-морфологическое и клиническое исследование. (1984). Шифр зберігання: Р-29620
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Ороховського В. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Основные грыжесечения: С 202 рис.( 16-цв.) и 8 табл. (2000).Шифр зберігання: В-5355
- Подготовка молодежи к выбору медицинсских специальностей: ( Из опыта работы народных университетов проф. ориентации в области медицины) (1976). Шифр зберігання: Б-22140
- Рекомендации по учебно-воспитательной работе среди учащихся старших классов в клубах ” Юный медик” (1985). Шифр зберігання: Б-53946
- Формирование психологической готовности молодежи к медицинскому труду (1989). Шифр зберігання: Б-62333
Бернасовська Єлизавета Петрівна (1925—2002) — український мікробіолог, доктор медичних наук (1976), професор (1981).
Єлизавета Петрівна народилася в місті Гайсин (нині — Вінницька область). Медичну освіту з відзнакою здобула у Вінницькому медичному інституті (1944).
У 1948–1949 роках працювала завідувачем пастерівського відділу Вінницької санітарно-епідеміологічної станції (СЕС).
У 1949–1952 роках навчалася в аспірантурі та працювала в Київському науково-дослідному інституті епідеміології, мікробіології та паразитології (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України), де обіймала посади:
- молодшого наукового співробітника,
- старшого наукового співробітника (1959–1965),
- керівника лабораторії загальної мікробіології (1965–1994),
- головного наукового співробітника (1994–2000),
- заступника директора з наукової роботи (1976–1978).
У 1953 році захистила кандидатську дисертацію на тему:
«Мікробіологічна та епідеміологічна характеристика безжовтяничного лептоспірозу у Вінницькій області».
У 1976 році захистила докторську дисертацію: «Лептоспірози в Українській РСР».Отримала звання професора у 1981 році.
Обіймала посаду головного бактеріолога Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Була заступником голови республіканської проблемної комісії «Епідеміологія, мікробіологія та паразитарні хвороби» при Вченій раді МОЗ УРСР, а також керівником мікробіологічної секції та заступником голови лабораторної ради при Головному санітарно-епідеміологічному управлінні МОЗ УРСР.
Основні напрями наукової діяльності:
- дослідження умовно-патогенних мікроорганізмів, чинників їх патогенності та механізмів взаємодії з іншими мікроорганізмами і макроорганізмом,
- розробка профілактики внутрішньолікарняних інфекцій,
- вивчення біології та епідеміології лептоспірозу,
- створення препаратів для діагностики та лікування лептоспірозу.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати Бернасовської Є. П.:
- Микробиологическая и эпидемиологическая характеристика безжелтушного лептоспироза в Винницкой области. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. 1953. Шифр зберігання: 616.92 Б-51.
- Лептоспиры и лептоспирозы в Украинской ССР. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук. 1975. Шифр зберігання: Р-19982.
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Бернасовської Є. П.:
- Лептоспирозы. 1978. Шифр зберігання: Б-25902.
- Острые кишечные инфекции, вызванные условно патогенными микроорганизмами. 1984. Шифр зберігання: Б-46346.
- Лептоспироз. 1989. Шифр зберігання: Б-63343.
- Методические рекомендации по эпидемиологии, клинике и профилактике лептоспирозов в Украине. 1976. Шифр зберігання: Б-21478.
- Методические рекомендации по лабораторной диагностике, эпидемиологии, клинике и лечению заболеваний, вызваемых условно патогенными энтеробактериями. 1980. Шифр зберігання: Б-35082
- Методические рекомендации по использованию иммунологических методов в диагностике протейной инфекции. 1985. Шифр зберігання: Б-49223.
Бобров Олександр Олексійович (1850—1904) хірург-новатор, винахідник, доктор медицини (1880).
Олександр Олексійович народився в місті Орел. Медичну освіту з відзнакою здобув на медичному факультеті Московського університету (1874).
У 1875–1877 роках працював ординатором госпітальної хірургічної клініки Московського університету. Під час російсько-турецької війни (1877) служив лікарем у діючій армії. Після війни удосконалював хірургічні навички за кордоном.
У подальшому працював на таких посадах:
- доцент кафедри оперативної хірургії та хірургічної анатомії Московського університету (1884–1885),
- професор цієї ж кафедри (1885–1892),
- консультант при хірургічному відділенні Басманної лікарні (з 1884),
- керівник хірургічної клініки Ново-Катерининської лікарні (1892),
- завідувач факультетської клініки Московського університету (1892–1904).
У 1880 році захистив докторську дисертацію: «Про механізм переломів трубчастих кісток від дії куль і лікування вогнепальних переломів кінцівок». Був професором і головою Московського хірургічного товариства. Автор близько 60 наукових праць.
Основні напрями наукової діяльності:
- нейрохірургія,
- хірургічне лікування урологічних захворювань,
- судинна хірургія,
- гінекологія,
- щелепно-лицева хірургія,
- травматологія та ортопедія,
- хірургія грудної порожнини,
- анестезіологія.
Наукові досягнення та винаходи:
- розробка методик оперативних втручань у галузі хірургії печінки, нирок і кісток,
- впровадження оперативного доступу до червоподібного відростка та обробки його кукси,
- визначення проекцій кровоносних судин, нервів і органів на поверхню тіла,
- запропонував спосіб ушивання грижових воріт при пахових грижах (спосіб Боброва-Шампіоньєра),
- винахід апарата для підшкірного вливання (апарат Боброва).
Інша діяльність:
- засновник консервативного напряму в лікуванні кісткового туберкульозу у дітей,
- ініціатор створення у 1902 році в Алупці (Крим) дитячого санаторію для лікування кісткового туберкульозу, який нині носить ім’я О. О. Боброва.
У фонді ННМБУ зберігаються праці Боброва О. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Курс оперативной хирургии и хирургической анатомии (1889). Шифр зберігання: 617.9(02) Б-725
- Оперативная хирургия. Ч. 1. Курс лекций (б.г.). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
- Описание факультетской хирургической клиники (1897). Шифр зберігання:610.2 Б-725
- Руководство к изучению хирургических повязок. Десмургия (1915). Шифр зберігання: 617.93 Б-725
- Руководство к хирургической анатомии (1892). Шифр зберігання: 611.9 Б-725
- Современная хирургия в деле врачевания. Речь, произнесенная на первом общем собрании членов VII съезда Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова (1889). Шифр зберігання: 617 Б-725
- Учение о вывихах. Курс лекций (1890). Шифр зберігання: 617.3 Б-725
- Что делать при упадке деятельности сердца во время хлороформирования (при хлорофорном syncope) (1892). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
Котляренко Борис Миколайович (1900–1969) - інфекціоніст, доцент, кандидат медичних наук, полковник медичної служби.
Борис Миколайович народився в місті Ряжськ (нині — Рязанська область, Російська Федерація). У 1925 році закінчив медичний факультет Ленінградського інституту медичних знань.
Професійна діяльність:
- лікар на будівництві Волховської ГЕС та ординатор інфекційної лікарні м. Ленінграда (1925–1931, 1933–1936);
- головний лікар китобійної флотилії «Слава» (1932–1933);
- начальник медичної служби військового шпиталю м. Луга, Ленінградська область (1936–1938);
- асистент кафедри інфекційних хвороб Ленінградського інституту вдосконалення лікарів (1938–1941);
- епідеміолог фронту в роки Другої світової війни (1941–1946);
- головний інфекціоніст Ленінградського обласного відділу охорони здоров’я (1946–1947);
- головний лікар протитуляремійної станції Ленінградської області (1947–1950).
З 1950 року працював у Львівському медичному інституті:
- доцент кафедри інфекційних хвороб (1950);
- завідувач кафедри інфекційних хвороб (1951–1969);
- головний лікар інфекційної клініки Львівського медінституту;
- головний інфекціоніст Львівського обласного відділу охорони здоров’я.
Наукова діяльність:
У 1943 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «К генезу кожных реакций». У 1951 році отримав вчене звання доцента.
Автор 76 наукових праць. Під його керівництвом захищено 3 докторські та 23 кандидатські дисертації.
Основні напрями наукових досліджень:
розробка та впровадження ефективних методів діагностики й лікування: дизентерії, кашлюку, дифтерії, ящура, туляремії, правця, гнійних менінгітів, енцефалітів, черевного та висипного тифу.
У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Котляренко Б. М.:
Инфекционные болезни (Сборник статей под ред. Котляренко Б. Н. ) (1959). Шифр зберігання: 616.9 И-74
Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор
Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.
У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут. У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи. У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.
У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».
Професійна діяльність:
- асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
- завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
- завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).
У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему: «Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії». У 1968 році отримав вчене звання професора.
- З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
- завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
- завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
- професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).
Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.
Основні напрями досліджень:
- морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
- закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
- удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.
Науковий керівник та консультант: 4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:
- Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
- Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
- Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
- Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
- Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
- Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
- Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
- Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
- Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
- Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
- Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093
Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор
У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.
Професійна діяльність:
- асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
- з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.
Наукові ступені та звання:
- Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
- Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
- Професор — з 1960 року.
Наукова та громадська діяльність:
- голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
- голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
- член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
- член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
- член редколегій низки фахових медичних журналів.
Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:
- «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
- «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
- «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).
Основні напрями досліджень:
- обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
- перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
- діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
Науковий консультант та керівник: 2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.