Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Котляренко Борис Миколайович (1900–1969) - інфекціоніст, доцент, кандидат медичних наук, полковник медичної служби.
Борис Миколайович народився в місті Ряжськ (нині — Рязанська область, Російська Федерація). У 1925 році закінчив медичний факультет Ленінградського інституту медичних знань.
Професійна діяльність:
- лікар на будівництві Волховської ГЕС та ординатор інфекційної лікарні м. Ленінграда (1925–1931, 1933–1936);
- головний лікар китобійної флотилії «Слава» (1932–1933);
- начальник медичної служби військового шпиталю м. Луга, Ленінградська область (1936–1938);
- асистент кафедри інфекційних хвороб Ленінградського інституту вдосконалення лікарів (1938–1941);
- епідеміолог фронту в роки Другої світової війни (1941–1946);
- головний інфекціоніст Ленінградського обласного відділу охорони здоров’я (1946–1947);
- головний лікар протитуляремійної станції Ленінградської області (1947–1950).
З 1950 року працював у Львівському медичному інституті:
- доцент кафедри інфекційних хвороб (1950);
- завідувач кафедри інфекційних хвороб (1951–1969);
- головний лікар інфекційної клініки Львівського медінституту;
- головний інфекціоніст Львівського обласного відділу охорони здоров’я.
Наукова діяльність:
У 1943 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «К генезу кожных реакций». У 1951 році отримав вчене звання доцента.
Автор 76 наукових праць. Під його керівництвом захищено 3 докторські та 23 кандидатські дисертації.
Основні напрями наукових досліджень:
розробка та впровадження ефективних методів діагностики й лікування: дизентерії, кашлюку, дифтерії, ящура, туляремії, правця, гнійних менінгітів, енцефалітів, черевного та висипного тифу.
У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Котляренко Б. М.:
Инфекционные болезни (Сборник статей под ред. Котляренко Б. Н. ) (1959). Шифр зберігання: 616.9 И-74
Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор
Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.
У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут. У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи. У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.
У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».
Професійна діяльність:
- асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
- завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
- завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).
У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему: «Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії». У 1968 році отримав вчене звання професора.
- З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
- завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
- завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
- професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).
Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.
Основні напрями досліджень:
- морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
- закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
- удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.
Науковий керівник та консультант: 4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:
- Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
- Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
- Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
- Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
- Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
- Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
- Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
- Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
- Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
- Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
- Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093
Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор
У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.
Професійна діяльність:
- асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
- з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.
Наукові ступені та звання:
- Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
- Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
- Професор — з 1960 року.
Наукова та громадська діяльність:
- голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
- голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
- член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
- член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
- член редколегій низки фахових медичних журналів.
Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:
- «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
- «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
- «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).
Основні напрями досліджень:
- обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
- перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
- діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
Науковий консультант та керівник: 2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.
Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
терапевт, фтизіатр, заслужений діяч науки УРСР, заслужений професор УРСР
Освіта та рання кар’єра:
Народився в м. Орел (нині — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1899).
- 1899–1901 — курсант-екстерн при факультетській терапевтичній клініці професора Оболенського.
- 1901–1903 — стажувався в 1-й медичній клініці Берлінського університету під керівництвом професора Лейдена, слухав курси в клініках і лабораторіях Берліна.
- 1903–1904 — понадштатний ординатор госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
- 1904–1905 — учасник російсько-японської війни.Професійна діяльність:
- 1905–1923 — ординатор, згодом асистент госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
- 1907, 1909, 1911, 1913 — стажування у клініках Німеччини, Бельгії, Англії з питань внутрішніх хвороб та боротьби з туберкульозом.
- 1910 — організував безкоштовну лікарню для хворих на туберкульоз.
- 1921 — один із організаторів Українського туберкульозного інституту в Харкові; директор (1922–1940).
- 1923–1931 — завідувач кафедри туберкульозу Харківського медичного інституту.
- 1924–1940 — завідувач факультетської терапевтичної клініки того ж інституту.
- 1931 — ініціатор створення Українського інституту клінічної медицини, керівник терапевтичної клініки при ньому (1931–1940).
Громадська та науково-організаційна діяльність:
- Засновник Харківського відділу Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом (1912).
- Голова та заступник голови Українського товариства терапевтів.
- Член президії Вченої ради Наркомату охорони здоров’я УРСР.
- Член Ради директорів низки наукових інститутів.
- Голова бюро терапевтичної секції та голова правління Харківського медичного товариства (1924–1925).
- Редактор терапевтичного відділу журналу «Врачебное дело».
- Організатор перших українських з’їздів терапевтів і фтизіатрів.
- Представник СРСР на міжнародних з’їздах, стажувався в клініках Європи (1923, 1924, 1926, 1928, 1931, 1934).
Наукова діяльність:
Автор 32 наукових праць.
Основні напрями:
- патогенез і діагностика туберкульозу;
- пневмонії;
- захворювання серцево-судинної системи;
- діабет;
- організація протитуберкульозної допомоги.
- Ініціатор створення мережі протитуберкульозних диспансерів в Україні.
Юріхін Анатолій Павлович (1900 – дата смерті не встановлена) хірург, доктор медичних наук, професор
Освіта та рання діяльність:
- 1919 — закінчив школу бджільництва, працював інструктором.
- 1920–1921 — служив у Червоній армії.
- 1921–1927 — навчався на медичних факультетах Костромського та 2-го Московського університетів.
Професійна діяльність:
- 1928–1933 — лікар у Середньо-Волзькому краї.
- 1933–1939 — головний лікар і завідувач хірургічного відділення лікарень Куйбишевської області.
- 1939–1942 — викладач Куйбишевської військово-медичної академії.
- 1942–1944 — асистент, 1944–1954 — доцент Куйбишевського медичного інституту.
- 1954–1974 — завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького медичного інституту.
Наукові ступені та звання:
- 1942 — кандидат медичних наук (дисертація: «Концевые артерио-венозные аневризмы»).
- 1953 — доктор медичних наук (дисертація: «Экспериментально-клинические наблюдения над острой полной непроходимостью пищеварительного тракта»).
- 1955 — присвоєно вчене звання професора.
Основні напрями досліджень:
- патогенез гострої кишкової непрохідності з позицій нейрогуморальної регуляції;
- роль інтоксикації в розвитку ускладнень;
- патоморфологічні зміни в органах і тканинах при непрохідності;
- лікувальна тактика та віддалені результати оперативного втручання;
- клінічне випробування білкового кровозамінника БК-8.
Бродська Інна Олександрівна (1920 — 2012)
патологоанатом, науковиця, дослідниця пухлин головного мозку
Інна Олександрівна народилася в місті Іваново (тепер — Російська Федерація). У 1946 році закінчила Івановський медичний інститут. У 1947–1950 рр. навчалася в аспірантурі.
Професійна діяльність (у Київському НДІ нейрохірургії, нині — Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України):
- 1950–1958 — молодший науковий співробітник;
- 1958–1962 — старший науковий співробітник;
- 1962–1992 — керівник лабораторії гістохімії;
- 1992–1993 — провідний науковий співробітник відділу нейропатоморфології.
Наукові здобутки: - У 1953 р. захистила кандидатську дисертацію «Гистоструктура и характер роста глиом».
- У 1971 р. — докторську дисертацію «Характеристика степени злокачественности глиальных опухолей головного мозга».
Автор 119 наукових публікацій, зокрема 30 у співавторстві.
Основні напрями наукової діяльності:
- морфологічні та гістохімічні дослідження пухлин головного мозку;
- судинна патологія мозку;
- вивчення післяопераційних ускладнень у хворих із пухлинами ЦНС.
- Підготувала 9 кандидатів наук.