Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Чер
6
Ср
Котляренко Борис Миколайович (1900–1969)
Чер 6 день

Котляренко Борис Миколайович (1900–1969)
- інфекціоніст, доцент, кандидат медичних наук, полковник медичної служби.

Борис Миколайович народився в місті Ряжськ (нині — Рязанська область, Російська Федерація). У 1925 році закінчив медичний факультет Ленінградського інституту медичних знань.

Професійна діяльність:

  • лікар на будівництві Волховської ГЕС та ординатор інфекційної лікарні м. Ленінграда (1925–1931, 1933–1936);
  • головний лікар китобійної флотилії «Слава» (1932–1933);
  • начальник медичної служби військового шпиталю м. Луга, Ленінградська область (1936–1938);
  • асистент кафедри інфекційних хвороб Ленінградського інституту вдосконалення лікарів (1938–1941);
  • епідеміолог фронту в роки Другої світової війни (1941–1946);
  • головний інфекціоніст Ленінградського обласного відділу охорони здоров’я (1946–1947);
  • головний лікар протитуляремійної станції Ленінградської області (1947–1950).

З 1950 року працював у Львівському медичному інституті:

  • доцент кафедри інфекційних хвороб (1950);
  • завідувач кафедри інфекційних хвороб (1951–1969);
  • головний лікар інфекційної клініки Львівського медінституту;
  • головний інфекціоніст Львівського обласного відділу охорони здоров’я.

Наукова діяльність:
У 1943 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «К генезу кожных реакций». У 1951 році отримав вчене звання доцента.

Автор 76 наукових праць.
Під його керівництвом захищено 3 докторські та 23 кандидатські дисертації.

Основні напрями наукових досліджень:

розробка та впровадження ефективних методів діагностики й лікування:
дизентерії, кашлюку, дифтерії, ящура, туляремії, правця, гнійних менінгітів, енцефалітів, черевного та висипного тифу.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Котляренко Б. М.:

Инфекционные болезни (Сборник статей под ред. Котляренко Б. Н. ) (1959). Шифр зберігання: 616.9 И-74

Чер
17
Нд
Варес Евальд Янович (1925–2010)
Чер 17 день

Варес Евальд Янович (1925–2010)Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор

Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.

У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут.
У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи.
У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».

Професійна діяльність:

  • асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
  • завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
  • завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).

У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії».
У 1968 році отримав вчене звання професора.

  • З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
  • завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
  • завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
  • професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).

Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.

Основні напрями досліджень:

  • морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
  • закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
  • удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.

Науковий керівник та консультант:
4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:

  1. Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
  2. Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
  2. Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
  3. Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
  4. Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
  5. Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
  6. Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
  7. Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
  8. Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
  9. Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
  10. Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093
Чер
18
Пн
Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
Чер 18 день

Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор

У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.

Професійна діяльність:

  • асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
  • з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Наукові ступені та звання:

  • Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
  • Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
  • Професор — з 1960 року.

Наукова та громадська діяльність:

  • голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
  • голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
  • член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
  • член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
  • член редколегій низки фахових медичних журналів.

Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:

  • «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
  • «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
  • «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).

Основні напрями досліджень:

  • обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
  • перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
  • діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
    Науковий консультант та керівник:
2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.
Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
Чер 18 день

Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
терапевт, фтизіатр, заслужений діяч науки УРСР, заслужений професор УРСР

Освіта та рання кар’єра:

Народився в м. Орел (нині — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1899).

  • 1899–1901 — курсант-екстерн при факультетській терапевтичній клініці професора Оболенського.
  • 1901–1903 — стажувався в 1-й медичній клініці Берлінського університету під керівництвом професора Лейдена, слухав курси в клініках і лабораторіях Берліна.
  • 1903–1904 — понадштатний ординатор госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
  • 1904–1905 — учасник російсько-японської війни.Професійна діяльність:
  • 1905–1923 — ординатор, згодом асистент госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
  • 1907, 1909, 1911, 1913 — стажування у клініках Німеччини, Бельгії, Англії з питань внутрішніх хвороб та боротьби з туберкульозом.
  • 1910 — організував безкоштовну лікарню для хворих на туберкульоз.
  • 1921 — один із організаторів Українського туберкульозного інституту в Харкові; директор (1922–1940).
  • 1923–1931 — завідувач кафедри туберкульозу Харківського медичного інституту.
  • 1924–1940 — завідувач факультетської терапевтичної клініки того ж інституту.
  • 1931 — ініціатор створення Українського інституту клінічної медицини, керівник терапевтичної клініки при ньому (1931–1940).

Громадська та науково-організаційна діяльність:

  • Засновник Харківського відділу Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом (1912).
  • Голова та заступник голови Українського товариства терапевтів.
  • Член президії Вченої ради Наркомату охорони здоров’я УРСР.
  • Член Ради директорів низки наукових інститутів.
  • Голова бюро терапевтичної секції та голова правління Харківського медичного товариства (1924–1925).
  • Редактор терапевтичного відділу журналу «Врачебное дело».
  • Організатор перших українських з’їздів терапевтів і фтизіатрів.
  • Представник СРСР на міжнародних з’їздах, стажувався в клініках Європи (1923, 1924, 1926, 1928, 1931, 1934).

Наукова діяльність:
Автор 32 наукових праць.

Основні напрями:

  • патогенез і діагностика туберкульозу;
  • пневмонії;
  • захворювання серцево-судинної системи;
  • діабет;
  • організація протитуберкульозної допомоги.
  • Ініціатор створення мережі протитуберкульозних диспансерів в Україні.
Юріхін Анатолій Павлович (1900 – ?)
Чер 18 день

Юріхін Анатолій Павлович (1900 – дата смерті не встановлена)
хірург, доктор медичних наук, професор

Освіта та рання діяльність:

  • 1919 — закінчив школу бджільництва, працював інструктором.
  • 1920–1921 — служив у Червоній армії.
  • 1921–1927 — навчався на медичних факультетах Костромського та 2-го Московського університетів.

Професійна діяльність:

  • 1928–1933 — лікар у Середньо-Волзькому краї.
  • 1933–1939 — головний лікар і завідувач хірургічного відділення лікарень Куйбишевської області.
  • 1939–1942 — викладач Куйбишевської військово-медичної академії.
  • 1942–1944 — асистент,
1944–1954 — доцент Куйбишевського медичного інституту.
  • 1954–1974 — завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького медичного інституту.

Наукові ступені та звання:

  • 1942 — кандидат медичних наук (дисертація: «Концевые артерио-венозные аневризмы»).
  • 1953 — доктор медичних наук (дисертація: «Экспериментально-клинические наблюдения над острой полной непроходимостью пищеварительного тракта»).
  • 1955 — присвоєно вчене звання професора.

Основні напрями досліджень:

  • патогенез гострої кишкової непрохідності з позицій нейрогуморальної регуляції;
  • роль інтоксикації в розвитку ускладнень;
  • патоморфологічні зміни в органах і тканинах при непрохідності;
  • лікувальна тактика та віддалені результати оперативного втручання;
  • клінічне випробування білкового кровозамінника БК-8.
Чер
22
Пт
Бродська Інна Олександрівна (1920 — 2012)
Чер 22 день

Бродська Інна Олександрівна (1920 — 2012)Бродська Інна Олександрівна (1920 — 2012)
патологоанатом, науковиця, дослідниця пухлин головного мозку

Інна Олександрівна народилася в місті Іваново (тепер — Російська Федерація).
У 1946 році закінчила Івановський медичний інститут. У 1947–1950 рр. навчалася в аспірантурі.

Професійна діяльність (у Київському НДІ нейрохірургії, нині — Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України):

  • 1950–1958 — молодший науковий співробітник;
  • 1958–1962 — старший науковий співробітник;
  • 1962–1992 — керівник лабораторії гістохімії;
  • 1992–1993 — провідний науковий співробітник відділу нейропатоморфології.
    Наукові здобутки:
  • У 1953 р. захистила кандидатську дисертацію «Гистоструктура и характер роста глиом».
  • У 1971 р. — докторську дисертацію «Характеристика степени злокачественности глиальных опухолей головного мозга».

Автор 119 наукових публікацій, зокрема 30 у співавторстві.

Основні напрями наукової діяльності:

  • морфологічні та гістохімічні дослідження пухлин головного мозку;
  • судинна патологія мозку;
  • вивчення післяопераційних ускладнень у хворих із пухлинами ЦНС.
  • Підготувала 9 кандидатів наук.