Календар медицини

Образцов Василь Парменович (1849 – 1920) — терапевт, видатний клініцист і вчений.

Василь Парменович народився в місті Грязовець (нині — Вологодська область, Російська Федерація) у родині священика. Закінчив духовну семінарію. Медичну освіту здобув у Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1875 році.

Після завершення навчання працював земським лікарем у місті Великий Устюг Вологодської губернії. У 1877–1878 роках брав участь у російсько-турецькій війні як полковий лікар. У 1879 році проходив удосконалення за кордоном у професора Понфіка в місті Бреславль.
У 1880 році захистив докторську дисертацію на тему
«К морфологии образования крови в костном мозгу млекопитающих».

Працював молодшим ординатором, а згодом — завідувачем терапевтичного відділення Київського військового шпиталю, ординатором Мінського військового шпиталю. З 1887 року — завідувач терапевтичного відділення міської лікарні Києва.

З 1891 року — доцент, а з 1893 року — професор кафедри спеціальної патології та терапії Університету Святого Володимира. У 1904–1918 роках очолював факультетську терапевтичну клініку.

Василь Парменович Образцов був головою Київського фізико-медичного товариства та Наукового товариства лікарів Олександрівської лікарні в Києві, користувався значним авторитетом як учений і лікар-практик.

Наукова діяльність і внесок у клінічну медицину

Вчення про інфаркт міокарда

До початку ХХ століття всі прижиттєві спостереження тромбозу вінцевих артерій серця розглядалися переважно як казуїстичні випадки. Системне клінічне вивчення інфаркту міокарда розпочалося після того, як В. П. Образцов спільно з М. Д. Стражеском доповіли 19 грудня 1909 року на Першому з’їзді російських терапевтівпро низку випадків інфаркту міокарда в доповіді
«К симптоматологии и диагностике тромбоза венечных артерий сердца».

Це класичне дослідження створило цілу епоху у вченні про інфаркт міокарда. У ньому:

• докладно описано клінічну картину захворювання;
• розроблено методику його прижиттєвої діагностики;
• визначено можливі клінічні варіанти перебігу;
• проведено диференційну діагностику з окремими нападами стенокардії.

Саме ця праця заклала основи сучасної клінічної кардіології.

Інші наукові досягнення В. П. Образцов:

• розробив метод фізичного дослідження органів черевної порожнини — глибоку методичну ковзну пальпацію;
• запропонував оригінальну методику перкусії грудної клітки й черевної порожнини одним пальцем;
• у 1895 році виділив ентерити як самостійну клінічну форму;
• описав клініку різних форм апендициту;
• удосконалив діагностику багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту:
ентероптозу, розширення шлунка, туберкульозу сліпої кишки, грижі Трейца та ін.;
• розробив вчення про механізм роздвоєння тонів серця і ритм галопу;
• писав клініку неврозів серця.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Образцова В. П.:
К морфологии образования крови в костном мозге у млекопитающих. Диссертация на степень доктора медицины лекаря Василия Образцова (1880). Шифр зберігання: 612.1 О-233

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Образцова В. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. .їїзИзбранные труды (1950). Шифр зберігання: 616 О-233
2. Болезни желудка, кишек и брюшины (1924). Шифр зберігання: 616.3 О-233
3. К паспознанию грыжи (1911). Шифр зберігання: 617.4 О-233от
4. К симптоматологии и диагностике тромбоза венечных артерий сердца (1910). Шифр зберігання: 616.1 О-233
5. К физическому исследованию желудочно-кишечного канала и сердца (1905). Шифр зберігання: 616.3 О-233
6. О перисигмоидитах и тазовых формах аппендицита (1911). Шифр зберігання: 616.3 О-233
7. О прерывистом, раздельном на два приема, сокращений левого желудочка сердца (бисистолии) и о явлениях на артериях при недостаточности клапанов аорты (1908). Шифр зберігання: 616.1 О-233
8. Случай инвагинации кишек (1906). Шифр зберігання: 616.3 Т-669

Гроховський Володимир Йосипович (1936 – 2006) — дитячий хірург, учений, педагог.

Володимир Йосипович народився в селі Кошляки (нині — Тернопільська область). Медичну освіту здобув на педіатричному факультеті Львівського медичного інституту, який закінчив у 1958 році.

У 1958–1960 роках працював хірургом Яворівської центральної районної лікарні Львівської області. У 1968–1978 роках — лікар-хірург Львівської обласної дитячої клінічної лікарні.

З 1978 року пов’язав свою професійну діяльність із кафедрою дитячої хірургії Львівського медичного інституту, де працював на посадах:

• асистента (1978–1985);
• доцента (1985–1986);
• завідувача кафедри (1986–2006).

Наукові ступені та вчені звання

• 1965 рік — захист кандидатської дисертації
«Нарушение и коррекция водно-электролитного обмена у детей на различных этапах хирургического лечения»;
• 1981 рік — захист докторської дисертації
«Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении разлитого аппендикулярного перитонита у детей»;
• 1988 рік — присвоєно вчене звання професора.

Наукова діяльність і внесок

В. Й. Гроховський є автором близько 100 наукових публікацій, зокрема:

• 2 монографій;
• підручника;
• авторського свідоцтва на винахід.

Основні напрями наукової діяльності:

• розробка нових методів лікування в дитячій хірургії;
• застосування лазеротерапії та плацентарного полібіоліну в комплексному лікуванні дітей із крипторхізмом;
• поєднання антибіотикотерапії та гіпербаричної оксигенації в лікуванні перитоніту в дітей;
• оптимізація хірургічного лікування з урахуванням порушень водно-електролітного обміну.
• Був науковим керівником 4 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Гроховського В. Й.:

Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении разлитого аппендикулярного перитонита у детей (1981) Шифр зберігання: Р-26954

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Гроховського В. Й., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Методические указаних для самостоятельной подготовки студентов 5 курса педиатрического факультетах к практическим занятиям по детской хирургии. Ч. 1. Неотложная и гнойная хирургии (1987) Шифр зберігання: Б-55859

Кульчицький Микола Костянтинович (1856 – 1925) — гістолог, учений, педагог, державний діяч.

Микола Костянтинович народився в місті Кронштадт. Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1879 році.

Після завершення навчання працював у Харківському університеті на посадах:

• приват-доцента та прозектора (1883–1889);
• екстраординарного професора (1889);
• ординарного професора кафедри гістології (1889–1912).

У 1897–1900 роках обіймав посаду декана медичного факультету Харківського університету.

Наукові ступені та службова діяльність

• 1883 рік — захистив докторську дисертацію
«О строении телец Grandry»;
• 1912 рік — призначений попечителем Казанського навчального округу;
• згодом переведений на аналогічну посаду до Санкт-Петербурга;
• у 1916–1917 роках — міністр народної освіти;
• у 1914 році отримав чин таємного радника.

Після Жовтневого перевороту у 1921 році емігрував за кордон. Оселився в Лондоні (Велика Британія), де продовжив наукову діяльність і викладав в Оксфордському університеті.

Наукова діяльність і внесок у гістологію
Основними напрямами наукової діяльності М. К. Кульчицького були:

• дослідження будови центральної нервової системи;
• вивчення нервових закінчень;
• розвиток теорії мікроскопічної техніки;
• удосконалення гістологічних методик.

У 1882 році він указав на існування особливого типу клітин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, які згодом отримали назву
«клітини Кульчицького» (ентерохромафінні клітини).

У фонді ННМБУ зберігаються праці М. К. Кульчицького, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Основы гистологии животных и человека (1912). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
2. Основы практической гистологии. Ч. 1 (1889). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
3. Основы практической гистологии. Ч. 2 (1890). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
4. Техника микроскопического исследования (1897). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
5. Учение о микроскопе и технике микроскопического исследования (1909). Шифр зберігання: 611.018 К 906.

Детюк Євдокія Сергіївна (1921 – 2002) — гістолог, ембріолог, учений і педагог.

Євдокія Сергіївна народилася в селі Велика Михайлівка (нині — Дніпропетровська область). Медичну освіту здобула на лікувальному факультеті 1-го Київського медичного інституту, який закінчила у 1942 році.

У 1943–1946 роках працювала лікарем у діючій армії. З 1946 року її професійна діяльність була пов’язана зі Львівським медичним інститутом, де вона обіймала посади:

• старшого лаборанта кафедри патологічної анатомії (1947–1948);
• асистента (1948–1954);
• доцента (1954–1964);
• завідувача кафедри (1964–1989);
• професора (1989–1999) кафедри гістології та ембріології.

Наукові ступені та вчені звання

• 1953 рік — захист кандидатської дисертації
«Материалы к изучению патологических зародышей»;
• 1966 рік — захист докторської дисертації
«Морфологические и гистохимические особенности эмбрионов при различных нарушениях функции щитовидной железы материнского организма»;
• 1968 рік — присвоєно вчене звання професора.

Наукова діяльність і внесок

Євдокія Сергіївна Детюк є автором близько 100 наукових публікацій, зокрема:

• 1 монографії;
• 3 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні напрями наукових досліджень:

• гістохімічна характеристика органів і систем за різних фізіологічних і патологічних станів;
• вивчення тератогенної дії окремих хімічних речовин;
• патологія ембріогенезу;
• експериментальне дослідження впливу ендокринних чинників, зокрема тиреоїдної патології материнського організму, на формування ендокринної системи зародка;
• удосконалення гістохімічних і морфометричних методів дослідження.

Вона була науковим консультантом і керівником 6 докторських та 25 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертацій Детюк Є. С.:

1. Материалы к изучению патологических зародышей. /Экспериментальное исследование/. Автореф. дисс. … канд. мед. наук (1953). Шифр зберігання: 611.013 Д-387
2. Морфологические и гистохимические особенности эмбрионов при различных нарушениях функции щитовидной железы материнского организма. Автореф. дисс. … д-ра мед. наук (1966). Шифр зберігання: 616.4 Д 387

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Детюк Є. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Лектины в гистохимии. (1989). Шифр зберігання: Б-62985
2. Методические указания к практическим занятиям по частной гистологии /для студентов І курса лечебного, педиатрического, стоматологического и санитарно-гигиенического факультетов/. Пособие для самостоятельной работы студентов. (1976). Шифр зберігання: Б-20125

Ліннеман Едуард Леопольд
(1841 — 1886) — фармацевт, хімік.

Народився у м. Франкфурт-на-Майні (Німеччина). Вищу освіту здобув на хімічному відділенні Гайдельберзького університету (1862).

Працював асистентом кафедри хімії Університету м. Ґент (Бельгія, 1863), асистентом (1863–1865) та керівником (1865–1872) кафедри загальної та фармацевтичної хімії Львівського університету. У 1872–1875 рр. — професор загальної хімії Вищої технічної школи м. Брно, у 1875–1886 рр. — професор Празького університету.

Звання професора отримав у 1865 році.
Член-кореспондент Віденської академії наук (1872), дійсний член — з 1876 року.

Автор близько 40 наукових праць, з яких 11 виконано у Львівському університеті.

Основні напрями наукової діяльності — дослідження спиртів аліфатичного ряду, взаємоперетворення спиртів, амінів, галогенопохідних, нітрилів і карбонових кислот.

Ніколаєв Анатолій Петрович
(1896 — 1972) — акушер-гінеколог, учений.

Народився в м. Тараща Київської губернії (нині — Київська область) у родині лікаря. Медичну освіту здобув на медичному факультеті Університету св. Володимира в Києві (1913–1917).

У 1917–1920 рр. працював шкільним лікарем і викладачем гімназії в м. Бердичів, у 1920–1922 рр. — дільничним лікарем у с. Маркуші Бердичівського повіту. З 1922 року працював у Київському інституті удосконалення лікарів на посадах ординатора, асистента та доцента кафедри акушерства і гінекології (1922–1931). У 1931–1933 рр. — завідувач навчального філіалу та акушерсько-гінекологічного відділення міжрайонної лікарні в м. Коростень.

У 1933 році йому присвоєно наукове звання професора. У 1933–1936 рр. очолював кафедру акушерства та гінекології Полтавського виробничого медичного інституту. З 1936 року — заступник директора з наукової частини, завідувач жіночого сектора та керівник акушерсько-гінекологічної клініки Донецького науково-дослідного інституту охорони материнства і дитинства.
У 1939 році захистив докторську дисертацію «Нейрогуморальные факторы в регуляции родовой деятельности женщины». У роки Другої світової війни (1941–1944) служив начальником медичної частини евакошпиталів № 3312 і № 3638 у м. Саратов, а також головним гінекологом Приволзького військового округу.

З 1944 року працював в Інституті акушерства і гінекології АМН СРСР: завідувач акушерської клініки та заступник директора (1944–1951), директор (1944–1948, м. Москва). У подальшому — заступник директора з наукової роботи, виконувач обов’язків директора (1948–1950), директор (1950–1954) Інституту акушерства та гінекології АМН СРСР у м. Ленінград. У 1954–1966 рр. — заступник директора з наукової роботи, з 1966 р. — науковий консультант Інституту охорони материнства та дитинства (нині — Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України).

Голова Українського наукового товариства акушерів-гінекологів, член правління Всесоюзного та Київського наукових товариств акушерів-гінекологів, заступник головного редактора журналу «Педіатрія, акушерство і гінекологія». Академік АМН СРСР (1952), лауреат Державної премії СРСР (1952).

Автор понад 200 наукових публікацій, зокрема 36 монографій, підручників і розділів у керівництвах для лікарів. Один із засновників фізіологічного напряму в акушерстві. Основні напрями наукової діяльності: вивчення перебігу пологового акту, боротьба з внутрішньоутробною асфіксією плода, знеболювання пологів, дослідження токсикозів вагітності та слабкості пологової діяльності.

Розробив концепцію нейрогуморальних механізмів пологового акту. Науковий консультант і керівник 11 докторських та 19 кандидатських дисертацій.