Календар медицини

85 років від дня народження хірурга-ортопеда, доктора медичних наук, професора, академіка Академії вищої освіти України Ярослава Йосиповича Крижанівського (1932)

Хірург-ортопед, доктор медичних наук (1979), професор (1985), академік Академії вищої освіти України (1994), завідувач кафедри загальної хірургії № 2 з курсом воєнно-польової хірургії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (з 1994), Заслужений працівник народної освіти УРСР (1990).

Закінчив Івано-Франківський медичний інститут (1955). У 1955-1961 рр. працював у Бучацькому районі Тернопільської області – викладач медичного училища, ординатор хірургічного відділення лікарні, заступник головного лікаря. У 1961-1994 рр. обіймав посади на кафедрі хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця послідовно – аспірант, асистент, доцент, професор. З 1994 р. – завідувач кафедри загальної хірургії № 2 з курсом ВПХ. Викладав курс воєнно-польової хірургії та очолював клініку ортопедії і травматології. Учень О.Г. Єлецького й А.X. Озерова.

Головний напрям наукової діяльності – лікування захворювань і переломів великих суглобів, розробка реконструктивно-відновних методик, металоостеосинтез, ендопротезування суглобів, кісткова пластика при переломах, захворюваннях кісток і суглобів, остеомієліті, пухлинах, методика викладання загальної хірургії та воєнно-польової хірургії.

За його ініціативою організовані Міський центр мікрохірургії кисті, Міський центр хірургії шийки стегна та пошкоджень великих суглобів. Впровадив у практику травматології оригінальні методики пластики при звичному вивиху плеча, реконструктивні методики при переломах, псевдоартрозах шийки стегна, переломах кульшової западини, відновні операції при асептичному некрозі голівки стегна, черезхрящевий остеосинтез при переломах ліктьового суглоба, ендопротезування.

Наукові праці: “Відновне лікування хронічної нестабільності суглоба” (1993); “Значення мікрохвильової рефлексотерапії в ранній підготовці гнійної рани до здійснення аутодермопластики” (2002); “Пластика дефектів м’яких тканин гомодигітальним адипофасціальним клаптем при внутрішньо-суглобових та епіметафізарних переломах пальців кисті” (2004).

80 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Горбачевського (1937)

Оториноларинголог, доктор медичних наук (1981), професор кафедри оториноларингології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1981-1986); заступник директора з наукової роботи КНДІО імені О.І. Коломійченка, керівник відділу реконструктивновідновної хірургії лорорганів (з 1986).

Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1960). Учень І.А. Куриліна. У 1980 р. захистив докторську дисертацію “Клинико-иммунологическое изучение роли небных миндалин в защитных реакциях организма в условиях нормы и при хроническом тонзиллите”.

Наукові дослідження присвячені патології верхніх дихальних шляхів, ролі лімфоглоткового кільця у формуванні місцевого імунітету їхніх слизових оболонок. Розробив метод мікроларингохірургії при передракових захворюваннях, добро- та злоякісних новоутвореннях гортані, хірургічному лікуванні ЛОР-органів на основі використання біоімплантантів.

Наукові праці: “Папілломатоз гортани” (1972); “Диагностика и методы лечения хронического тонзиллита” (1978).

80 років від дня народження гастроентеролога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Юрія Олександровича Філіппова (1937)

Гастроентеролог, хірург, доктор медичних наук (1976), член-кореспондент Академії медичних наук України (1994), професор (1981), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), директор Інституту гастроентерології АМН України (1987-2011), дійсний член і віце-президент Міжнародної академії апіфітотерапії та бджільництва.

Багато років працював у хірургії, анестезіології та реанімації, невідкладній терапії. Основні напрями наукової діяльності: аналіз і розробка наукових основ і методологічних аспектів організації та удосконалення гастроентерологічної науки; координація наукових досліджень за проблемою гастроентерології в Україні; вивчення етіології, патогенезу, клінічного перебігу найрозповсюдженіших і соціально вагомих гастроентерологічних захворювань; розробка найбільш ефективних методів профілактики, діагностики гастроентерологічної патології, лікування та реабілітації хворих; розробка методів ранньої діагностики преморбідного стану, що передує розвитку онкологічної патології органів травлення; створення нових натуральних лікувальних засобів (фіто-, апіпрепаратів та їх композицій); науково-методичне керівництво гастроентерологічною службою України.

Наукові праці: “Сепсис” (1982); “Избранные вопросы гастроэнтерологии в практике авиационного врача” (1996); “Актуальные проблемы в гастроэнтерологии” (1996); «Невідкладна гастроентерологія» (2001).

85 років від дня народження історика медицини, письменника, доктора медичних наук Гелія Юхимовича Аронова (1932-2016)

Імунолог, історик медицини, доктор медичних наук (1980), письменник, керівник групи історії медицини та Музею історії НМУ (1991). Член Національної спілки письменників України (з 1998).

Закінчив Київський медичний інститут (1958). Працював хірургом Хатанзької районої лікарні (Хатанга, Таймирський національний округ, РФ); лікарем швидкої допомоги й ординатором санаторію (Київ); у різних НДІ Києва: м.н.с. НДІ епідеміології, мікробіології та паразитології; ст.н.с. НДІ туберкульозу та грудної хірургії; зав. лаб. імунології та біохімії НДІ медичних проблем фізичної культури (1961-1987). Від 1988 – у Національному медичному університеті: пров. н. с. науково-дослідного лабораторного центру. Основний напрям роботи: трансплантаційна імунологія, імунологія фізичних навантажень, історія української медицини.

Праці: “Иммунная реактивность при различных режимах физических нагрузок” (1987); “Феофил Гаврилович Яновский” (1988); “Болезни сердца и сосудов” (1992); “На плечах гигантов” (1997).

Творчість: “Великолепная восьмерка” (1969); “Следствие по факту смерти” (1991); “Пером и скальпелем” (1991); “Ненужное зачеркнуть” (1995).

155 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора Конрада Едуардовича Вагнера (1862 – близько 1950)

У 1886 р. закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію. Залишений ординатором при кафедрі спеціальної патології і терапії внутрішніх хвороб в академії, де в 1889 р. захистив дисертацію “Материалы к клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока (влияние покоя, движения, физической работы и сна)”. У 1897-1903 рр. – зав. каф. лікарської діагностики, 1904-1914 – зав. каф. госпітальної терапії Університету св. Володимира. Одночасно очолював університетську госпітальну терапевтичну клініку та клінічне терапевтичне відділення Київського військового госпіталю.

Досліджував порушення обміну речовин, хвороби серця, органів травлення.

Основні праці: “К вопросу об эозинофильном лейкоцитозе при эхинококке внутренних органов” (1908); “О лечении ожирения” (1910); “К вопросу о сужении и закрытии просвета верхней полой вены” (1914).

145 років від дня народження хірурга, академіка АМН СРСР, доктора медицини, професора Олексія Петровича Кримова (1872-1954)

У 1898 р. закінчив медичний факультет Московського університету. У 1899 р. був призваний на військову службу та командирований в 1-й піхотний Київський полк, а невдовзі в Смоленський місцевий лазарет ординатором. Як військовий лікар брав участь у військових діях у Маньчжурії (1900), російсько-японській війні (1904-1905). У 1902 р. був призначений лікарем у Московський госпіталь і одночасно очолив хірургічне відділення лікарні для бідних.

У 1906 р. захистив дисертацію “Брюшинно-паховый отросток и его патологическое значение” і був обраний приват-доцентом Московського університету з клінічної хірургії.

У 1907-1912 рр. – зав. хірургічним відділенням Московського військового госпіталю. З 1912 р. затверджений кер. кафедри хірургічної факультетскої клініки Університету св. Володимира. Під його керівництвом у клініці вперше почали проводити операції на центральній і периферичній нервовій системі. З початком Першої світової війни був призначений консультантом-хірургом Червоного Хреста Південно-Західного фронту. Клінікою керував до 1921 р., потім був переведений до Дніпропетровського медичного інституту. У 1930 р. повернувся до Києва, керував кафедрою факультетської хірургії. Після смерті Н.М. Волковича (1928) очолив Київське товариство хірургів. Під час Другої світової війни у м. Челябінську, куди був евакуйований медичний інститут, продовжував активну практичну та наукову діяльність, незважаючи на свій похилий вік; публікував статті з військово-польової хірургії. Після організації АМН СРСР (1944-1991) обраний її дійсним членом. Ім’я академіка О.П. Кримова присвоєно факультетській хірургічній клініці НМУ ім. О.О. Богомольця.

Основні праці: “Учение о грыжах” (1911); “Избранные лекции по военно-полевой хирургии” (1937).