Календар медицини

160 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медицини Василя Костянтиновича Боровського (1858-1937)

Дерматовенеролог, доктор медицини (1889), професор, завідувач кафедри дерматовенерології Університету Св. Володимира (1916-1917; 1919-1923). Учень М.І. Стуковенкова.

Закінчив медичний фа­культет Університету Св. Володимира (1884). Рішенням Ради Університету призна­чений понадштатним, згодом – штат­ним ординатором клініки нашкірних та сифілітичних хвороб. У 1887 р. його було призначе­но медичним чиновником Міністерства внутрішніх справ і з метою вдоскона­лення переведено на посаду ординато­ра сифілітичної клініки СПб Військово-медичної академії. У 1889 захистив дисертацію “О влиянии тепла на выделение ртути мочой”. У цьому самому році став працювати молодшим ординатором Київського во­єнного госпіталю. Одночасно продовжував роботу в клініці М.І. Стуковенкова над дослідженням різних методик лікування сифілісу. У 1894 був обраний на по­саду приват-доцента кафедри дермато­логії та сифілідології медичного фа­культету Університету Св. Володими­ра. У 1903 його було призначено старшим орди­натором госпіталю, підвищено в чині (став статським радником) та при­значено завідувачем шкірно-венероло­гічного відділення госпіталю. У 1916 тимчасово виконував обо­в’язки завідувача кафедри та шкірно-венерологічної клініки, від жовтня цього року очолив кафедру си­філідології Жіночого медичного інституту. Від квітня 1917 кафедру очолив професор В.І. Теребінський. Після його еміграції до Белграду від 1919 кафедрою керував В.К. Боровський. У 1921 в Київському Університеті була відкрита ще одна кафедра шкірних та венеричних хвороб (українська лек­тура), яку очолив професор О.М. Тижненко. У 1922-1923 російську та ук­раїнську лектуру було об’єднано. Новостворену кафедру очолив професор О.М. Тижненко. Кафедру професора В.К. Боровського було скорочено.

Наукові праці: “О влиянии йодистого калия на вьіделение ртути мочой” (1887); “О выделении ртути из организма мочой” (1888); “Цит­тмановский декокт в терапии сифилиса” (1893); “К вопросу об источниках зараже­ния сифилисом” (1894); “Сифилис, его общественное значение и борьба с ним” (1885); “К казуистике сифилистических поражений головного мозга” (1901).

90 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Володимира Павловича Роя (1928)

Хірург, доктор медичних наук (1974), професор кафедри госпітальної хірургії Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1978-1990).

Закінчив Вінницький медичний інститут (1952). Учень А.Р. Шурника. У 1974 р. захистив докторську дисертацію “Возрастные аспекты пос­леоперационной спаечной непроходимости кишечника”.

Основний напрям наукової діяльності: загальна та невідкладна хірургія, патологія щитоподібної залози.

Наукові праці: “Клинические аспекты хирургии острого холецистита у больных пожилого и старческого возраста” (1983); “Коррекция нарушений функционального состояния печени при оперативном лечении сукцинатом натрия больных острым холециститом” (1986).

70 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, члена-кореспондента НАМН України Михайла Юхимовича Ничитайла (1948)

Член-кореспондент НАМН України (2017), доктор медичних наук (1996), професор кафедри хірургії та трансплантології НМАПО ім. П.Л. Шупика (2001), лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки (2004), заслужений лікар України (2008), завідувач відділу лапароскопічної хірургії і холелітіазу ДУ “Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України” (1999), заступник директора з наукової роботи ДУ “Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України” (2003).

Основні напрямки науково-практичної діяльності: планова та невідкладна хірургія; невідкладні стани в хірургії; хірургія жовчних шляхів; лапароскопічна абдомінальна хірургія; хірургічне лікування жовчнокам’яної хвороби та її ускладнень (холедохолітіаз, гнійний холангіт, механічна жовтяниця) з пріоритетним використанням малотравматичних (лапароскопічних та ендоскопічних) методик; лікування захворювань печінки, селезінки і підшлункової залози з використанням сучасних лапароскопічних технологій і методів електрозварювання; реконструктивні хірургічні втручання при пошкодженнях позапечінкових жовчних протоків і післяопераційних рубцевих стриктурах; лапароскопічні втручання на органах черевної порожнини та заочеревинного простору: апендектомія, пластика кил різних локалізацій, видалення кіст і пухлин наднирників, операції при захворюваннях матки та її придатків.

Наукові праці: “Острый панкреатит и его осложнения” (1990); “Хирургия печени и желчевыводящих путей” (1993); “Хирургия поджелудочной железы” (1997); “Видеоэндоскопические операции в хирургии и гинекологии” (1999); “Минимальноинвазивная хирургия желчных путей” (2005); “Повреждения желчных протоков при холецистэктомии и их последствия” (2006); “Желчный перитонит” (2006); “Кисты и кистозные опухоли поджелудочной железы” (2012); “Спаечная болезнь: патогенетические аспекты развития, профилактика и лечение” (2014); “Шпитальна хірургія” (1999); “Невідкладна хірургія” (2000); “Клінічна хірургія” (2001); “Лекції з хірургічних хвороб та атлас операцій” (2008); “Хірургія” (2010).

80 років від дня народження гематолога, доктора медичних наук, члена-кореспондента НАМН України Володимира Григоровича Бебешка (1938)

Педіатр-гематолог, радіопатолог, доктор медичних наук (1982), професор (1983). Закінчив Київський медичний інститут (1960). Працював лікарем (1960-1962); керівником дитячого гематологічного відділу Інституту гематології та переливання крові МОЗ України (1962-1986); від 1986 – завідувач відділу гематології, від 1987 – директор Інституту клінічної радіології, від 2001 – генеральний директор Наукового центру радіаційної медицини АМНУ. Директор Центру трансплантації кісткового мозку та Центру швидкого реагування при радіаційних аваріях у складі ВООЗ.

Наукові дослідження в галузі клінічної гематології (переважно дитячої) та радіаційної медицини, зокрема вивчення гострих лейкозів та гіпоплазій кровотворення у дітей, дослідження механізмів формування та розроблення методів діагностики й лікування хвороб, спричинених аварією на ЧАЕС. Вперше в Україні сформулював концепцію відновлення гемопоетичного мікрооточення при гемобластозах.

Наукові праці: “Molecular factors of hematopoiesis and stem celes” (1990); “Open problems of human Radiobiology the Post-Chernobyl” (1993); “Health consequences of the chernobyl accident” (1996); “Чернобыльская атомная электростанция” (1996); “Про деякі особливості розподілу антигенів системи НLА у дітей з гострою лімфобластною лейкемією” (1997); “Функціональний стан тиреоїдної системи у опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС” (1999);” Профілактика і лікування порушень кісткової тканини у дітей з гострими лейкеміями” (2000).

65 років від дня народження фахівця в галузі внутрішньої (екстрагенітальної) патології вагітних, доктора медичних наук, члена-кореспондента НАМН України Володимира Ісааковича Медведя (1953)

Завідувач відділення внутрішньої патології вагітних ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України”, професор кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, експерт Державного експертного центру МОЗ України, член-кореспондент НАМН України (2011), доктор медичних наук (1992), професор (1996), заслужений лікар України (2009), терапевт вищої категорії, Відмінник охорони здоров’я (1986).

Провідний фахівець у галузі внутрішньої (екстрагенітальної) патології вагітних. Основні напрями наукової діяльності: акушерська кардіологія, акушерська нефрологія, акушерська діабетологія, фармакотерапія в період вагітності, організація спеціалізованої допомоги вагітним з екстрагенітальною патологією. Наукові розробки охоплюють широке коло терапевтичних проблем у сучасній акушерській клініці. Сформулював концепцію оцінки ризику вагітності як основи лікарської стратегії та тактики в клініці екстрагенітальної патології вагітних. На її підґрунті запропоновано та впроваджено нову класифікацію ступенів ризику вагітності при хворобах серця. Зробив суттєвий внесок у розробку проблеми «Цукровий діабет і вагітність». Запропонував нову класифікацію гестаційного діабету, був ініціатором запровадження в Україні перинатального моніторингу цукрового діабету, створення Державного реєстру вагітних з цукровим діабетом. Уперше запропонував поняття і термін «вагітність-асоційована патологія». Удосконалив тактику ведення та лікування вагітних з високою легеневою гіпертензією.

Наукові праці: “Введение в клинику экстрагенитальной патологии беременных”( 2007); “Экстрагенитальная патология беременных. О главном” ( 2010); “Тромбоэмболия легочной артерии” (2016); “Вроджені вади серця і вагітність” (2016); “Ефективний антенатальний догляд” (2012); “Невідкладні стани в акушерстві” (2011); “Гипертензия у беременных” (2008); “Основы акушерской кардиологии” (2009); “Медикаментозное лечение во время беременности: особенности, опасности, ограничения” (2008); “Беременность и новообразования” (2010); “Экстрагенитальная патология беременных: клиническая значимость, проблемы, принципы ведения”(2011); “Беременность-ассоциированная патология” (2012); “Акушерская кардиология в доказательствах” (2017).

75 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора В’ячеслава Григоровича Передерія (1943)

Закінчив Кримський медичний ін­ститут (1966), працював на посадах асистента, доцента, професора Кримського медичного інституту; у 1984 захистив докторську дисертацію “Ефек­тивність рибонуклеїнової кислоти при виразкових ура­женнях гастродуоденальної зони”; від 1986 – завідувач кафедри факультетської терапії № 1 Київського медич­ного інституту (нині – Національний медичний універ­ситет імені О.О. Богомольця); 1987-1990 – проректор з навчальної роботи цього ж університету; 1990-1994 – перший заступник, від 2003 – заступник міністра охорони здоров’я України; від 1995 – директор Українського НДІ харчування; голова Українського товариства терапевтів України (з 1986); народний депутат Верхо­вної ради України 5-го та 6-го скликання; перший заступник голови Комітету з питань охорони здоров’я (з 2006).

Основні напрями наукової діяльності: дослідження актуальних проблем гастроентерології та гастроімунології

Наукові праці: “Источники и био­логические эффекты ионизирующего излучения” (1988); “Взаимодействия пищи и лекарств” (1995); “Иммунный статус: методы и принципы меди­каментозной коррекции” (1995); “Гастроентерологія” (1995); “Клинические лекции по внутренним болезням” (1998).