Календар медицини

140 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медицини, професора Володимира Іполитовича Теребинського (1878-????)

95 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Павла Миколайовича Майструка (1924-1988)

Гігієніст, доктор медичних наук (1978), професор (1985). Закінчив Вінницький медичний інститут (1955). Працював лікарем і заступником завідувача Вінницького обласного відділу охорони здоров’я. У 1971-1984 – директор, 1984-1988 – завідувач лабораторії радіобіології Київського НДІ гігієни харчування.

Наукові дослідження були присвячені харчовій і біологічній цінності та нешкідливості нових білкових продуктів з нетрадиційної сировини (продуктів перероблення криля та інших нерибних об’єктів морського і океанічного промислів, сухої білкової суміші на основі освітленої крові забійних тварин).

Наукові праці: “Развитие гигиены питания на Украине” (1972); “Перспектива использования новых продуктов моря в рациональном питании” (1978); “Организация диетического питания” (1980); “Криль и морепродукты в питании человека” (1984); “Санитарный надзор за питанием в сельской местности” (1985).

185 років від дня народження поета, перекладача, етнографа Степана Васильовича Руданського (1834-1873)

Поет, перекладач, етнограф. Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841-1949) та Кам’янець-Подільській духовній семінарії, яку закінчив у 1855. Наперекір волі батька, котрий хотів бачити сина священиком, вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії, по закінченні якої (1861) виїхав на службу до Ялти, де обіймав посаду міського лікаря, завідувача лікарні, лікаря в алупкинських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту та лікаря Ялтинського повіту. Влітку 1872 під час боротьби з епідемією холери захворів, загострилася давня недуга – туберкульоз, що врешті призвело до смерті. Організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи.

Літературну творчість розпочав на початку 1850-х рр. романтичними баладами і романсами. Вершин творчості досяг у галузі ліричної поезії, в якій звучать мотиви самотності та суму, гумористичних співомовках і приказках. Розквіт поетичної творчості припав на петербурзький період життя.

100 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора, академіка НАНУ, АМНУ, Рос. АМН Любові Трохимівни Малої (1919-2003)

Терапевт, доктор медичних наук (1954), професор (1955), академік НАНУ (1992), АМНУ (1993), Рос. АМН (1974), заслужений діяч науки УРСР (1968). Закінчила 1-й Харківський медичний інститут (1938). Працювала лікарем. Під час 2-ї світ. вій­ни – військовий лікар. Від 1946 – у Харківському медичному університеті: 1955-2003 – завідувач кафедри шпитальної терапії, за сумісництвом у 1956-1958 – декан лікувального факультету; водночас у 1988-2003 – директор Інституту терапії АМНУ (Харків), якому в 2003 присвоєно її ім’я.

Наукові дослідження були присвячені вивченню серцево-судинної системи при туберкульозі, механізмів розвитку, ранньої діагностики та лікування гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда; визначенню ролі ней­рогуморальних механізмів регуляції в уникненні захворювань серцево-судинної системи при хронічній недостатності кровообігу (простагландини, лейкотрієни, інтерлейкіни); хронізації основних терапевтичних захворювань, діагнос­тиці, лікуванню та профілактиці хронічних неінфекційних захворювань, клінічній фармакології. Засновник наукової школи терапевтів і кардіологів.

Наукові праці: “Рак легкого” (1965); “Диагностика и лечение болезней сердца и сосудов, обусловленных туберкулезом” (1969); “Ишемическая болезнь сердца у молодых” (1978); “Инфаркт миокарда” (1981); “Лечение болезней сердца и сосудов” (1982); “Хроническая недостаточность кровообращения” (1994); “Клінічна фармакологія” (1995-1996); “Сердечные гликозиды” (1996); “Неотлож­ная помощь в кардиологии” (1999); “Хроническая сердечная недостаточность” (2002).

100 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Олени Андріївни Євдощенко (1919-2014)

Оториноларинголог, доктор медичних наук (1965), професор (1969). Учасниця 2-ї світової війни. Закінчила Дагестанський медичний інститут (РФ, 1940). Працювала лікарем. Від 1953 – в Київському медичному стоматологічному інституті; в 1955-1961 та 1969-1992 – в Київському інституті удосконалення лікарів: від 1969 – завідувач кафедри дитячої оториноларингології, від 1975 – завідувач кафедри оториноларингології; 1961-1969 – завідувач загально-клінічного відділу Київського НДІ отоларингології. Головний дитячий отоларинголог МОЗ УРСР (1969-1980). Голова правління Українського наукового товариства отоларингологів (1984-1992).

Наукові дослідження були присвячені проблемам глухоти, гострому стенозувальному ларинготрахеобронхіту в дітей, гострому та хронічному гаймориту, невідкладній допомозі при риногенних орбітальних і внутрішньо-черепних ускладненнях, діагностиці та лікуванню латентного отоантриту. Запропонувала метод хірургічних втручань при рубцевому стенозі й атрезії гортані та трахеї.

Наукові праці: “Хронический тонзиллит” (1973); “Организация отоларингологической помощи в Украинской ССР” (1979); “Нейросенсорная тугоухость” (1989); “Внутричерепные осложнения воспалительных заболеваний околоносовых пазух” (1989); “Эффективность лечения детей с хроническим стенозом и рубцовой атрезией просвета гортани и трахеи” (1993).

95 років від дня народження вченого в галузі медичної біохімії, доктора біологічних наук, професора Миколи Михайловича Петруня (1924-2013)

Вчений у галузі медичної біохімії, доктор біологічних наук (1965), професор (1969). Закінчив біологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1949). Керував біохімічною лабораторією Київського НДІ гігієни праці і профзахворювань МОЗ України (1952-1965). Розробляв маловивчене та важливе в теоретичному та практичному відношеннях питання про значення дихання через шкіру для організму людини, зробив значний внесок у вирішення багатьох медичних проблем, пов’язаних з диханням шкіри. Працюючи в Київському НДІ ендокринології і обміну речовин (1965-1968), встановив, що за допомогою специфічних і цитотоксичних сироваток і деяких препаратів можна нормалізувати біосинтез гормонів кори наднирників при гіперплазії органа. У 1968-1991 працював у Київському НДІ урології та нефрології, з них 22 роки керував лабораторією біохімії. Багато уваги приділяв вивченню біохімічних механізмів порушення функції нирок при захворюваннях і прогресуванні хронічної ниркової недостатності, зокрема, ролі ферментних систем і їх ізоферментних спектрів.