Календар медицини

115 років від дня народження уролога, доктора медичних наук, професора Ольги Василівни Проскури (1904-1978)

Уролог, доктор медичних наук (1959), професор (1961), заслужений діяч науки УРСР (1968). У 1928 закінчила Київський медичний інститут. У 1953-1969 — завідувачка кафедри урології, з 1961 — професор Київського інституту вдосконалення лікарів. Протягом багатьох років була Головним урологом Міністерства охорони здоров’я УРСР.

Науковий напрямок – запальні захворювання сечостатевої системи, лікування міхурово-піхвових нориць і нетримання сечі в жінок, пухлини сечостатевої системи, полікістоз нирок.

Сахарчук Іван Іванович (1929) терапевт, доктор медичних наук (1966), професор кафедри терапії педіатричного факультету (1968-1970), завідувач кафедри терапії стоматологічного факультету (з 1971) Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Заслужений працівник Вищої школи України, член Нью-Йоркської академії наук. Закінчив Львівський медичний інститут (1955). У 1965 захистив докторську дисертацію “Кровотворение при основных формах патологии щитовидной железы”.

Основним напрямом наукових досліджень є: вивчення патогенезу серцевої недостатності, обумовленої ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою та хронічним легеневим серцем, разом з розробкою сучасних схем і методів комплексної патогенетичної терапії хворих на серцеву недостатність, включаючи її рефракторні форми.

Наукові праці: “Лечение больных с легочно-сердечной недостаточностью” (1977); “Медикаментозное лечение сердечно-сосудистых расстройств” (1985); “Неотложные состояния в клинике внутренних болезней” (1985); “Основи функціональної діагностики внутрішніх хвороб” (2000); “Воспалительные заболевания легких: дифференциальная диагностика и лечение” (2005); “Воспалительные заболевания бронхов: диагностика и лечение” (2005).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат:

Лечение больных тиреотоксикозом 6-метилтиоурацилом в амбулаторных условиях (1959). Шифр зберігання: 616.4 С 221.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені І. І. Сахарчуком одноосібно або у співавторстві:

• Антибактеріальна і протимікозна терапія у клінічній медицині (2004). Шифр зберігання: Б-85146.
• Вирусные заболевания. Клиника, диагностика, лечение (2007). Шифр зберігання: В-7032.
• Воспалительные заболевания бронхов (2005). Шифр зберігання: В-6549.
• Клінічна пульмонологія (2003). Шифр зберігання: В-6014.
• Лечение больных с легочно-сердечной недостаточностью (1977). Шифр зберігання: Б-22289.
• Лечение эндемического и токсического зоба (1969). Шифр зберігання: 1969 С 221и.
• Моя молитва : сборник стихов (1985). Шифр зберігання: Б-52325.
• Основи функціональної діагностики внутрішніх хвороб (2000). Шифр зберігання: Б-78971.
• Сердечная недостаточность у лиц пожилого и старческого возраста (1973). Шифр зберігання: Б-6920.

95 років від дня народження гістолога, ембріолога, доктора медичних наук, професора Костянтина Степановича Кабака (1924-1998)

Гістолог, ембріолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1951). Від 1955 працював у Київському медичному інституті: декан лікувального факультету (1969-1970), проректор з наукової (1971-1973) та навчальної (1973-1987) роботи, водночас – завідувач кафедри гістології та ембріології (1976-1992).

Вивчав реактивні зміни та властивості периферичної нервової системи.

Наукові праці: “К вопросу об иннервации начальных отделов лимфатической системы” (1964); “Морфологические и биохимические аспекты биодеструкции полимеров” (1986); “Гістологія людини” (1992); “Справочник по цитологии и общей гистологии” (1993); “Гістологічний тлумачний словник” (1994).

Тижненко Олександр Мойсейович (1874-1944) дерматовенеролог, доктор медицини (1909), професор, завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб (1921-1941), декан лікуваль­ного факультету (1926-1936) Київського медичного інституту.

Олександр Мойсейович закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію (1899). Учень І.П. Павлова. Після закінчення навчання служив лікарем воєнних госпіталів (1900-1906). У вересні 1907 був відряджений у Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію, де в 1909 році захистив дисертацію “О влиянии фитина и глицеринфосфатного натрия на обмен азота и фосфора у человека”. Впродовж двох років (1910-1912) служив військовим лікарем, потім навчався за кордоном.

З липня 1914 прикомандирований до клініки професора Т.П. Павлова для вивчення венеричних та шкірних хвороб. З початком Першої світової війни служив військовим лікарем у госпіталях. З 1919 – доцент кафедри шкірних та венеричних хвороб Московського медичного інституту. У 1921 був обраний завідувачем кафедри дерматовенерології Київського медичного інституту (українська лектура). Під його керівництвом співробітники клініки вивчали червоний і туберкульозний вовчак, псоріаз, пухирчатку, хронічну виразкову піодермію. Першим у вітчизняній літературі описав низку дерматозів. За його ініціативою була збудована клініка (1926). Він керував клінікою до 1941, з початком Великої Вітчизняної війни виїхав на Захід. Організатор Київського дерматовенерологічного товариства (1922).

Наукові праці: “Захворювання шкіри” (1935); “Влияние гонореи и ее осложнений на трудоспособность муж­чин” (1935); “О некоторых химических средствах для топической диагностики обыкновенной волчанки” (1936); “К вопросу о влиянии специфической терапии на организм больных сифилисом” (1940).

135 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медицини, професора Олександра Григоровича Єлецького (1884-1965)

Ортопед-травматолог, доктор медицини (1924), професор (1925). Закінчив Харківський університет (1911). Відтоді працював військовим лікарем. Від 1918 – у Саратовському університеті (РФ): від 1925 – завідувач кафедри оперативної хірургії; водночас очолював ортопедичне відділення міського відділу охорони здоров’я; 1932-1963 – завідувач кафедри ортопедії і травматології Київського медичного інституту; одночасно – завідувач відділу ортопедії і травматології Українського НДІ ортопедії. Під час 2-ї світової війни – завідувач кафедри травматології, ортопедії, військово-польової хірургії Томського медичного інституту (РФ) та військовий лікар.

Вивчав проблеми відновлення функцій опорно-рухового апарату, лікування спастичного паралічу, псевдосуглобів, кістково-суглобового туберкульозу, регенерації кісткової тканини. Одним з перших у СРСР виконав велику кількість операцій артропластики на колінних і кульшових суглобах, удосконалив методику операцій при застарілих вивихах і анкілозах кульшових і плечових суглобів. Описав особливості іннервації судин епіфізів кісток і капсули колінного суглоба.

Наукові праці: “Резекция задних корешков спинного мозга как способ лечения спастических параличей (операция Furster’a)” (1924); “К вопросу об иннервации капсулы и суставных концов костей коленного сустава” (1931); “Захворювання і пошкодження хребта” (1936); “Внутрисуставные повреждения больших суставов” (1955).

95 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук Тамари Аркадіївни Балезіної (1924-1985)

Педіатр, доктор медичних наук (1979). Закінчила Київський медичний інститут (1948). Відтоді працювала в НДІ педіатрії, акушерства та гінекології: клінічний ординатор, від 1950 – м.н.с., від 1958 – ст.н.с. відділення фізіології та патології дітей раннього віку, від 1975 – ст.н.с. відділення харчування хворої та здорової дитини, від 1984 – лікар-педіатр дитячої консультативної поліклініки при Інституті.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення та розроблення питань дієтотерапії при гострих кишкових захворюваннях у дітей; діагностика та лікування кандидомікозу в дітей, лікування гострих розладів харчування в дітей раннього віку, визначення клініко-діагностичних критеріїв грипу в дітей різних вікових періодів.

Наукові праці: “Применение ацидофильно-дрожжевых продуктов у детей раннего возраста при желудочно-кишечных заболеваниях” (1957); “Роль кандидомикоза в возникновении и течении поносов у детей раннего возраста” (1958); “Сухі молочні продукти й овочево-фруктові консерви в харчуванні дітей раннього віку” (1975); “Диетотерапия острых желудочно-кишечных заболеваний у детей раннего возраста” (1976).