Календар медицини

Даштаянц Гайк Апетнакович (1924-1978) терапевт, доктор медичних наук (1960), професор (1961). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Військово-медичну академію в Ленінграді (нині Санкт-Петербург, 1946). Працював лікарем; у Рязанському медичному інституті (РФ, 1950-1960): завідувач кафедри факультетської терапії (1959-1960); завідувач кафедри шпитальної терапії Північно-Осетинського медичного інституту (м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, 1960-1962); завідувач кафедри терапії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів (1962-1978).

Основні напрями наукових досліджень: внутрішні хвороби, цитохімія, проблеми онкології, клінічної гематології. Зокрема вивчав клініко-патогенетичний механізм порушення згортальної системи крові.

Наукові праці: “Клиническая гематология” (1965, 1968, 1978); “Узелковый периартериит” (1966); “Метастатические поражения костей” (1967); “Методологія діагнозу” (1967); “Костномозговое кроветворение при узелковом периартериите и системной красной волчанке” (1969).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферат дисертації Даштаянц Г. А.:

Некоторые новые данные по использованию стернальной пункции в клинике и эксперименте. Автореферат дисс. … докт. мед. наук. (1959). Шифр зберігання: 616.1 Д-217

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Даштаянц Г. А., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Клиническая гематология. Краткое руководство для врачей. (1965). Шифр зберігання: 616.1 Д-217
2. Узелковый периартериит. (1966). Шифр зберігання: 616.1 Д-217
3. Метастатические опухоли костей (Миелокарцинозы). (1967). Шифр зберігання: 616.7 Ш-379
4. Методологическая диагноза. (1970). Шифр зберігання: 1970 Д217
5. Поражение сердечно-сосудистой системы при сифилисе. (1976). Шифр зберігання: Б-19360
6. Тромбоеластографія в клінічній практиці. (1972). Шифр зберігання: Б-3808
7. Актуальные вопросы клинической иммунологии. Сборник. (ред.). (1974). Шифр зберігання: Б-14000
8. Клиническая гематология. (1978). Шифр зберігання: Б-24895

Антонович Євгенія Олександрівна (1924-2001) гігієніст, доктор медичних наук (1977), професор (1979). Закінчила Київський медичний інститут (1948). Працювала лікарем (1949-1950), в Українському НДІ харчування МОЗ УРСР (1951-1964), від 1964 – у Всесоюзному НДІ гігієни та токсикології пестицидів, полімерів та пластичних мас (нині Інститут екогігієни і токсикології МОЗ України): керівник лабораторії токсичності залишків пестицидів та хімічних компонентів полімерів у харчових продуктах і виробах (1970-1986), керівник відділу гігієни та токсикології пестицидів (1983-1986).

Наукова робота в галузі охорони здоров’я людини та довкілля від негативного впливу пестицидів, агрохімікатів.

Наукові праці: “Методические указания по контролю за остаточными количествами пестицидов в продуктах питания” (1972); “Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов” (1988); “Безопасное использование пестицидов в условиях интенсивной химизации сельскохозяйственного производства” (1988).

У фонді ННМБУ зберігається автореферати Антонович Є. О.:

1. Материалы к токсиколого-гигиенической характеристике гексахлорана, гаммаизомера гексахлорциклогексана и нормированию их в пищевых продуктах : автореферат дисертації кандидата медичних наук. (1960). Шифр зберігання: 615.9 А-725
2. Токсикология дитиокарбаматов и гигиенические аспекты применения их на продовольственных культурах : автореферат дисертації доктора медичних наук: 14.00.07. (1975).
   Шифр зберігання: Р-19460

Також у фонді бібліотеки зберігається праця Антонович Є. О., підготовлена у співавторстві:
Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов. (1988).
Шифр зберігання: Б-60169

Ліпкан Микола Федорович (1909-1990) радіобіолог, доктор біологічних наук (1957), професор (1961). Учасник 2-ї світової війни. За­кінчив Київський університет (1938), де відтоді й працював. У 1953-1960 – старший науковий співробітник Інституту фізіології АН УРСР (Київ); завідувач кафедри медичної радіології (1960-1966), радіаційної гігієни (1966-1975), декан санітарно-гігієнічного факультету (1962-1967) Київського інституту удосконалення лікарів.

Наукові до­слідження в галузях ра­діаційної біології та радіаційної біохімії.

Наукові праці: “Очерки по радиобиологии” (1961); “Основы радиационной биологии и биохимии” (1968).

Вебер Євген Фердинандович (1875-1947) рентгенолог, доктор медицини (1909). Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира. У 1913 разом з В.Г. Бергманом відкрив рентгенівський кабінет, який згодом став Рентгенологічним інститутом.

Євген Фердинандович у 1908-1914 неодноразово удосконалювався за кордоном у Відні та Берліні. З 1917 керував курсом рентгенології для студентів 8-го семестру; засновник і перший завідувач кафедри рентгенології Київського медичного інституту (1920-1921); ординарний професор (1920); у 1921 емігрував до Австрії; у Відні створив Віденське відділення Наукового рентгенологічного інституту “Siemens-Halske”; у 1927 запрошений до Латвійського університету для організації кафедри рентгенології, очолив доцентський курс з рентгенології цього ж університету; у 1928 доцентський курс був реорганізований у Рентгенологічний інститут (кафедру) медичного факультету Латвійського університету. Член-кореспондент Німецького товариства рентгенологів.

Основні напрями наукової діяльності: рентгенодіагностика, дозиметрія, викладання рентгенології.

Наукові праці: “Значение лейкоцитов при заживлении раны и образования рубца” (1898); “О регенерации оксигемоглобина из метгемоглобина при первой форме острой метгемоглобинемии” (1908); “Клиническая рентгенодиагностика заболеваний желудочно-кишечного тракта” (1910).

Вовк Алла Дмитрівна (1935-2007) інфекціоніст, доктор медичних наук (1991), професор (2000). Закінчила Київський медичний інститут (1958).

У 1958-1961 працювала лікарем у м. Леніногорськ (Казахстан); від 1963 – в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ (Київ): 1983-1990 – заступник директора з наукової роботи, від 1990 – завідувач відділу вірусного гепатиту та СНІДу.

Вивчала клініко-імуногенетичні особливості та несприятливі наслідки вірусних гепатитів, зокрема гепатиту С. Досліджувала проблеми ВІЛ-інфекції (СНІДу): клінічні особливості в Україні, лікування.

Наукові праці: “Сывороточный гепатит” (1975); “Лептоспирозы” (1989); “ВИЧ-инфекция: Актуальные вопросы клиники, диагностики, лечения, эпидемиологии и профилактики” (1998); “Оппортунистические инфекции при ВИЧ/СПИДе” (2001); “Пегилированые интерфероны – новое слово в лечении вирусного гепатита” (2003).

65 років від дня народження кардіохірурга, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України, доктора медичних наук, професора Анатолія Вікторовича Руденка
(1955)

Кардіохірург, академік НАМН України (2017), доктор медичних наук (1996), професор (2006), член-кореспондент НАН України (2009), завідувач відділення хірургічного лікування ішемічної хвороби серця (1997-2016), заслужений діяч науки і техніки України (2008), заступник директора з наукової роботи Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України (з 2016).

Зробив значний внесок у розробку проблем хірургічного лікування інфекційного ендокардиту, ішемічної хвороби серця, поєднаних форм набутих вад серця й ішемічної хвороби серця, ускладнених форм ішемічної хвороби серця. Основні напрями наукової діяльності: розробка методики коронарного шунтування на працюючому серці без використання штучного кровообігу, ускладнені форми ішемічної хвороби серця, хірургічне лікування хворих на ішемічну хворобу серця із супутнім цукровим діабетом, розробка методик лікування хворих з постінфарктною аневризмою лівого шлуночка, постінфарктний розрив міжшлуночкової перегородки серця, інфекційний ендокардит, хірургічне лікування хворих при гострому інфаркті міокарда, організація кардіохірургічної допомоги в Україні, підготовка кадрів.

Наукові праці: “Пороки сердца, вызванные инфекционным эндокардитом” (1997), “Инфекционный эндокардит” (2004), “Ішемічна хвороба серця у пацієнтів із цукровим діабетом” (2016).