Календар медицини

Гамбург Агнеса Михайлівна (1900 – 1980)
cудовий медик, доктор медичних наук, професор

У 1924 році закінчила медичний факультет Саратовського університету. Після завершення навчання працювала лаборантом, а згодом — асистентом кафедри судової медицини.

Науково-організаційна діяльність:

• активна учасниця створення Науково-дослідного інституту судових експертиз Івановської промислової області, де працювала заступником директора, а з 1934 року — директором;
• 1934 — захист кандидатської дисертації;
• з 1937 року — завідувач кафедри судової медицини 2-го Київського медичного інституту;
• 1942 — захист докторської дисертації «Судебно-медицинская экспертиза обвиняемого»;
• 1945 — присвоєне вчене звання професора;
• 1938–1972 — організатор і незмінний завідувач кафедри судової медицини Київського інституту удосконалення лікарів.

Інституційні ролі:

• з 1951 року — заступниця начальника Республіканського бюро судово-медичної експертизи;
• з 1949 року — голова правління Київського наукового товариства судових медиків і криміналістів (з часу його заснування);
• ініціаторка створення та заступниця голови Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів.

Наукова діяльність:

авторка близько 100 наукових публікацій, зокрема 4 монографій;

• дослідження присвячені:
• судово-медичній травматології;
• методам дослідження речових доказів;
• судовій відповідальності лікарів;
• історії судової медицини.

Рогачова Валентина Сергіївна (1920 – 2009) визначна хірургиня, педагог, доктор медичних наук (1964), професор (1966), «Відмінник охорони здоров’я УРСР», автор понад 200 наукових праць

Освіта і початок кар’єри

• 1941 – закінчила Томський медичний інститут за військово-польовою хірургією (прискорена програма)
• Учасниця ліквідації епідемії висипного тифу в Томську
• Працювала в амбулаторії та на лікарській дільниці в Алтайському краї
• Військова служба (Друга світова війна)
  1942–1945 – хірург у медсанбатах Калінінського та 2-го Прибалтійського фронтів
• Учасниця визволення Смоленська, Орші, Риги
• Звання: майор медичної служби

Нагороди: ордени Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, медалі (зокрема «За бойові заслуги»)

Наукова та медична діяльність

• 1949 – першою у світі виконала резекцію рубцевого стравоходу з пластикою тонкою кишкою через абдомінально-шийний доступ
• 1952 – кандидатська дисертація: «Зміни стравоходу після хімічного опіку»
• 1963 – докторська дисертація: «Хирургическое лечение больных раком пищевода»
• Посади
  1952–1963 – старший науковий співробітник НДІ онкології (Томськ)
• 1966–1970 – завідувачка кафедри шпитальної хірургії (Томськ)
• 1970–1981 – завідувачка кафедри хірургічних хвороб педіатричного факультету Київського медичного інституту
• 1981–1989 – професор-консультант тієї ж кафедри

Наукові інтереси

Хірургія стравоходу, Реконструктивно-відновні операції

Керівництво: 7 кандидатських, 1 докторська дисертація

100 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, старшого, провідного наукового співробітника Київського НДІ нейрохірургії Інни Олександрівни Бродської (1920-2012)

Патологоанатом, доктор медичних наук (1971). Закінчила Іванівський медичний інститут (1946). Від 1947 – в Інституті нейрохірургії АМН України (Київ): 1950-1958 – молодший науковий співробітник, 1958-1992 – старший науковий співробітник, 1992-1993 – провідний науковий співробітник лабораторії нейропатоморфології. Від 1993 – за кордоном.

Напрями наукових досліджень: морфологія та гістохімія пухлин головного мозку, судинна патологія головного мозку, післяопераційні ускладнення у хворих з пухлинами мозку.

Наукові праці: “О дифференциальной диагностике ишемических и геморрагических инсультов” (1965); “Цитоспектрофотометрическое изучение ДНК в клетках нейроэктодермальных опухолей головного мозга человека” (1976); “Неспецифические белки: Возможности и перспективы применения в морфологическом исследовании опухолей” (1987); “Морфологические особенности черепно-мозговой и спинномозговой грыжи у детей после аварии на Чернобыльской АЭС” (1994).

80 років від дня народження фахівця в галузях медичної інформатики та кібернетики, доктора медичних наук, професора Озара Петровича Мінцера (1940)

Фахівець у галузях медичної інформатики та кібернетики, доктор медичних наук (1973), професор (1978), заслужений діяч науки і техніки України (2000). Закінчив Київський медичний інститут (1963) та радіофізичний факультет Київського університету (1967). У 1963-1976 працював у Київському НДІ туберкульозу та грудної хірургії (нині Національний інститут фтизіатрії і пульмонології НАМНУ); за сумісництвом у 1968-1971 – доцент кафедри управління охороною здоров’я Київського медичного інституту; 1976-1985 – завідувач лабораторії медичної кібернетики Київського НДІ серцево-судинної хірургії; від 1986 – організатор і завідувач кафедри медичної інформатики, водночас у 1993–2006 – співзасновник і декан факультету підвищення кваліфікації викладачів, від 2005 – співорганізатор і директор Наукового навчально-методичного центру дистанційної освіти Національної медичної академії післядипломної освіти (Київ); за сумісництвом у 1991-1995 – проректор Київського народного університету технічного прогресу. Президент Асоціації спеціалістів з медичної інформатики, статистики та біомедичної техніки (від 2000).

Наукові дослідження присвячені теоретичній інформатиці, створенню медичних експертних систем; автоматичній діагностиці захворювань і станів, використанню багатовимірного статистичного аналізу для прогнозування та лікування захворювань серця, легень, шлунково-кишкового тракту; ефективності локального впливу на біологічно активні точки електромагнітного випромінювання вкрай високої частоти нетеплової інтенсивності. За його участі створений тест на злоякісні новоутворення – “Онкотест-2”. Запропонував концепцію медичної електронної паспортизації й єдиного медичного освітнього простору України.

Наукові праці: “Проблемы медицинской кибернетики” (1972); “Кибернетическое прогнозирование в пульмонологии” (1983); “Биологическая и медицинская кибернетика” (1986); “Інформаційні технології в охороні здоров’я і практичній медицині. Кн. 5” (2003); “Біометрія” (2008); “Нові технології навчання менеджменту в медицині” (2009).

70 років від дня народження педіатра, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Юрія Геннадійовича Антипкіна (1950)

Педіатр, академік НАМН України (2007), доктор медичних наук (1990), професор (1998), заслужений діяч науки і техніки України (2003), член Американської академії педіатрів (з 1999), перший заступник директора (1995-2005), директор ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. О.М. Лук’янової НАМН України” (з 2005), завідувач відділення захворювань органів дихання та екологічних проблем порушень здоров’я у дітей того ж інституту. З грудня 2016 академік-секретар Відділення клінічної медицини НАМН України.

Один з провідних учених-клініцистів у галузі педіатрії. Основні напрями наукової діяльності: вивчення механізмів порушень кальцієвого гомеостазу та систем його регуляції у вагітних жінок і дітей; створення класифікації, розробка методів профілактики та лікування хвороб, пов’язаних з недостатністю вітаміну D в організмі; дослідження показників здоров’я дітей, вивчення функціонального стану органів і систем їхнього організму при дії різних екологічно шкідливих чинників; розробка патогенетично обгрунтованих методів профілактики, реабілітації та лікування захворювань органів дихання у дітей (рецидивуючий і хронічний бронхіт, бронхіальна астма). Багато років присвятив проблемі подолання негативних медичних наслідків техногенних катастроф у дітей і вагітних жінок, розробці програм мінімізації впливу радіаційного фактора на різні системи дитячого та жіночого організму.

Наукові праці: “Показники імунітету та кальцій-фосфорного обміну у дітей раннього віку, що хворіють на вітамін D-дефіцитний рахіт” (2000); “Особливості стану колагену і його взаємозв’язків у дітей, народжених після аварії на Чорнобильській атомній електростанції” (2000); “Follow up study of the immune systems of children and adolescents living around Chemobyl: evidence for maintenance of 131 Idependent autoimmune thyroid abnormalities 11-12 years after the Chernobyl accident” (2000); “Стан бронхіальної гіперчутливості у дітей визначається не тільки запальним процесом в дихальних шляхах” (2001); “Чернобыльская катастрофа: Состояние здоровья женщин и детей” (2003); “Ионизирующее излучение и иммунная система у детей” (2003); “Витамин D и его роль в обеспечении здорвья детей и беременных женщин” (2005); “Екосистема великого промислового міста України та діти першого року життя” (2005); “Перинатальні проблеми великого промислового міста України” (2007); “Распространенность симптомов бронхиальной астмы среди детей, проживающих в трех городах Украины с неблагоприятной экологической обстановкой” (2007); “Медико-психологічні та соціальні проблеми дітей групи соціального ризику, шляхи подолання” (2008); “Пульмонологія дитячого віку” (2010); “Фармакотерапія захворювань органів дихання у дітей” (2011); “Діагностика, лікування та профілактика захворювань підшлункової залози у дитячому віці” (2012); “Довідник з дитячої пульмонології та алергології” (2012); “Посібник з дитячої пульмонології” (2015); “Патология плаценты (современные аспекты)” (2016); “Морфологічні та імуногістохімічні паралелі між особливостями плаценти і подальшим станом ендометрія у жінок з лейоміомою матки та онкопатологією щитоподібної залози” (2016); “Внесок науковців в охорону здоров’я дітей і жінок та перспективи вирішення існуючих проблем” (2018).

28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави.

Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.

Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.