Календар медицини

110 років від дня народження біохіміка, доктора біологічних наук, професора Євгена Федоровича Шамрая (1911-1980)

Біохімік, доктор біологічних наук (1952), професор (1954), заслужений діяч науки УРСР. Закінчив біохімічне відділення біологічного факультету Київського університету (1933-1938). Працював на посаді асистента кафедри біохімії Київського медичного інституту (1938-1941), в часи німецько-радянської війни – лаборант 339-го медико-санітарного батальйону, секретар Бородянського підпільного райкому КП(б)У та комісар партизанського загону (1941-1946), секретар Броварського райкому КП(б)У та голова Баришівського районного виконавчого комітету (1943-1946); надалі працював на посадах асистента кафедри біохімії Київського медичного інституту (1946-1948), завідувача кафедри біохімії Станіславського медичного інституту (1948-1954), завідувача кафедри біохімії (1954-1976), декана лікувального факультету (1954-1957), в.о. ректора (1955-1956) Київського медичного інституту; за сумісництвом працював на посаді керівника лабораторії з пошуку та вивчення нових протизаплідних засобів Українського НДІ охорони материнства та дитинства (з 1959).

Основні напрями наукових досліджень: питання хімічної та функціональної взаємодії вітамінних і коферментних препаратів.

Наукові праці: “К проблеме взаимодействия витаминов С и Р. Галаскорбин, его химические, бактериологические и терапевтические свойства” (1962); “Клиническая биохимия” (1970); “Практикум з органічної та біологічної хімії” (1967).

145 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Олександра Борисовича Бернштейна (1876-?)

Терапевт, доктор медичних наук, професор. Організатор і перший завідувач кафедри терапії (1921-1934), директор (1922-1938) 1-го Київського інституту вдосконалення лікарів, якому в 1935 було присвоєне його ім’я.

Основний напрям наукових праць – серцево-судинна патологія.

Наукові праці: “О производящих причинах специфических болезней” (1871); “До клініки вісцерального сифілісу” (1930).

145 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Володимира Петровича Воробйова (1876-1937)

Анатом, доктор медичних наук (1908), професор (1916), академік АН УРСР (1934), заслужений професор СРСР (1924). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1903), де відтоді й працював (згодом медичний інститут): у 1917-1937 (з перервою) – завідувач кафедри нормальної анатомії; одночасно один із засновників і науковий керівник Українського інституту експериментальної медицини (Харків). Викладав анатомію в навчальних закладах Харкова (1904-1913); у 1920-1921 – засновник і завідувач кафедри анатомії в Медичній академії (Софія). Основоположник української наукової школи анатомів.

Відкрив закони структурної організації нервової системи; розвинув учення про цілісність організму; дослідив вплив функцій організму та праці на морфогенез; розробив макромікроскопічний метод дослідження тканин тіла людини; склав карту вегетативних нервових вузлів і сплетінь внутрішніх органів; розробив метод вшитих електродів для вивчення периферичної нервової системи в умовах хронічних досліджень. Автор методу бальзамування; засновник функціональної анатомії та стереоморфології. Організував при кафедрі анатомії Харківського медичного інституту єдиний у світі Музей становлення людини.

Наукові праці: “К топографии нервных стволов и узлов сердца человека” (1917); “О негативной окраске нервной системы” (1917); “О нервах сердца у человека” (1923); “Methodik der Untersuchungen von Nervenelementen des makro- und makromikroskopischen Gebiets” (1925); “Анатомія людини: Підруч. і атлас: У 3 т. Т. 1. Апарат опори та руху” (1934); “Краткий учебник анатомии: У 2 т.” (1935-1936); “Короткий підручник анатомії людини: У 2 т.” (1936-1938); “Новое в методике преподавания анатомии” (1937); “Избранные труды” (1958).

160 років від дня народження патологоанатома, доктора медицини Володимира Філаретовича Недельського (1861-1909)

Патологоанатом, доктор медицини. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1880-1886). У березні 1887 був зарахований на посаду позаштатного помічника прозектора при кафедрі патологічної анатомії, невдовзі був переведений на посаду штатного помічника прозектора, а в 1893 був призначений “исполняющим должность прозектора”; у 1893 з метою удосконалення з патологічної анатомії був відряджений за кордон. Організував та очолив при Київському товаристві лікарів хіміко-мікроскопічний кабінет. Виступав з доповідями в Товаристві київських лікарів.

55 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Сергія Петровича Кривопустова (1966)

Педіатр, доктор медичних наук (1998), професор (2004). Закінчив Київський медичний інститут (1989), де відтоді й працює (ни­­ні Національний медичний університет): у 1999-2003 – завідувач науково-дослідного сектору, від 2003 – професор кафедри педіатрії № 2.

Наукові дослідження присвячені кардіології дитячого віку, неонатології, педіатричній ехографії, раціональній фармакотерапії поширених дитячих захворювань.

Наукові праці: “Серцева недостатність у новонароджених дітей” (1996); “Антимикробная терапия распро­стра­ненных заболеваний в детском возрас­те” (2004); “Цефалоспорины в практике современной педиатрии” (2007); “Макролиды в практике современ­ной педиатрии” (2009); “Ки­шеньковий довідник педіатра і сімейного лікаря (амбулаторна педіатрія)” (2010).

185 років від дня народження гістолога та патолога, доктора медицини, професора Никанора Адамовича Хржонщевського (1836-1906)

Гістолог, патолог, доктор медицини (1859), професор. Закінчив медичний факультет Казанського університету (1859). У 1859-1860 – лікар у с. Поповка Казанської губернії; у 1861-1864 працював за кордоном під керівництвом І. Мюллера, К. Людвіга, Р. Вірхова; з 1865 – доцент курсу гігієни Харківського університету; водночас з курсом гігієни йому доручили також читання важливих дисциплін, як-от загальна патологія, гістологія, ембріологія, порівняльна анатомія, токсикологія та медична поліція; у 1866 організував гістологічну лабораторію при Харківському університеті; з 1867 – екстраординарний професор кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії Харківського університету; з 1869 – ординарний професор кафедри загальної патології Київського університету; у 1869-1872 – декан медичного факультету; у 1869-1872 та 1886-1889 – очолював Товариство київських лікарів; 1870-1872 – президент Київського товариства природознавців.

Є одним з основоположників гістофізіології, а також санітарної освіти населення. Наукові праці були присвячені вивченню будови та функцій надниркових залоз, легень, кровоносних і лімфатичних судин, нирок, печінки тощо; запропонував метод фізіологічних ін’єкцій, що полягав у прижиттєвому введенні тваринам у кровоносну або лімфатичну систему розчинів індиферентних забарвлюючих речовин; експериментально довів здатність клітин печінки утворювати жовч; запропонував теорію сечовиділення; першим виявив наявність у капілярах, крім ендотелію, ще гомогенної основної пластинки.

Наукові праці: “Исследование эпителия легочных пузырьков, печени, почек и лимфатических сосудов с помощью физиологической инъекции” (1865); “О происхождении лимфатических сосудов” (1866); “О строении печени и ее отделительной деятельности” (1866).