Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
195 років від дня народження дерматолога, терапевта, доктора медицини, професора Людвіга Казимировича Горецького (1826-1885)
Дерматолог, терапевт, доктор медицини (1855), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1848). Працював на посадах ординатора університетської терапевтичної клініки (1848-1851), директора акушерської клініки (1851-1854), помічника при професорі – завідувачі клінічного відділення терапевтичної госпітальної клініки Медичного факультету Університету св. Володимира (з 1854); у 1858-1859 виконував обов’язки завідувача терапевтичної госпітальної клініки; у 1861 удосконалювався в клініках Парижу та Відня; у 1866 був обраний на посаду штатного доцента по кафедрі спеціальної терапії; 1864-1880 керував дерматологічною клінікою Університету св. Володимира; 1869 заснував Київське товариство природодослідників.
Наукові праці були присвячені вивченню клініки шкірних хвороб.
210 років від дня народження фізіолога, зоолога, анатома, доктора медицини, професора Едуарда Ернестовича Мірама (1811-1887)
Фізіолог, зоолог, анатом, доктор медицини (1842), професор. У 1829 вступив до Медико-хірургічної академії (Санкт-Петербург), звідки в 1831 перевівся на медичний факультет Дерптського університету, який закінчив у 1833. У 1833-1836 навчався у Віленській медико-хірургічній академії; з 1833 працював на посадах помічника прозектора (1833-1836), прозектора (1836-1839) з порівняльної анатомії, ад’юнкта по кафедрі зоології (1839-1840) при Віленській медичній академії, де викладав анатомію та зоологію; в 1840-1842 спеціалізувався з фізіології в лабораторіях відомих європейських фізіологів (Й. Мюллер, Е. Вебер, К. Бернар); надалі працював на посадах ад’юнкта (1842), екстраординарного (1942-1943), ординарного (1843-1862) професора кафедри фізіології здорової та хворої людини, декана медичного факультету (1854-1862) Університету св. Володимира. Викладав загальну та спеціальну фізіологію, фізіологію народження, історію розвитку зародка, порівняльну анатомію; вперше ввів у викладання фізіології проведення досліджень на лабораторних заняттях. Також працював на посадах лікаря в Київській поштовій конторі та Київському військовому госпіталі. Під час епідемій холери (1847, 1857) завідував лікарнями в Печерській і Плоській частинах м. Києва.
125 років від дня народження нейрохірурга, фізіолога, доктора медичних наук, професора Леоніда Олександровича Корейши (1896-1973)
Нейрохірург, фізіолог, доктор медичних наук (1940), професор (1940), заслужений діяч науки РРФСР (1962). Навчався у Варшавському університеті (1914-1915), закінчив Московський університет (1919), де й працював у 1922-1925. Від 1925 – в 2-му Московському медичному інституті; водночас – старший науковий співробітник, завідувач патофізіологічного відділу Медико-біологічного інституту. У 1926-1927 перебував у науковому відрядженні в Німеччині, вивчав фізіологію нервово-м’язової діяльності. У 1932 брав участь в організації Інституту нейрохірургії АМН СРСР у Москві, 1933-1939 очолював у ньому хірургічний і фізіологічний сектори, 1946-1973 – клінічне відділення; 1939-1941 – завідувач кафедри загальної хірургії 1-го Київського медичного інституту; водночас у 1940-1941 – керівник нейрохірургічної клініки Київського психоневрологічного інституту; 1941-1942 – завідувач кафедри хірургічних хвороб з військово-польовою хірургією Томського медичного інституту (РФ); 1943-1946 – професор кафедри факультетської хірургії 1-го Московського медичного інституту.
Вивчав центральну та периферичну регуляції серцево-судинної діяльності, вплив черепно-мозкової травми на внутрішні органи, кірково-підкіркові взаємозв’язки, взаємодію півкуль великого мозку та мозочка, патогенез травматичного шоку, а також питання хірургічного лікування гліом, запальних захворювань мозку та його оболонок. Удосконалив і запровадив у нейрохірургічну практику метод перфорації кінцевої пластинки 3-го шлуночка при закритій водянці мозку.
Наукові праці: “К патологии шейного симпатического нерва” (1924); “Современное состояние хирургии головного мозга” (1957); “Электрическая активность мозжечка человека в норме и патологии” (1959); “Динамика экзофтальма при опухолях задней черепной ямки” (1961); “О принципах лечения внутримозговых опухолей” (1964).
60 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук Олега Миколайовича Борисенка (1961)
Оториноларинголог, доктор медичних наук (2002). Закінчив Київський медичний інститут (1984). Відтоді працює в Інституті отоларингології АМНУ: від 1993 – провідний науковий співробітник відділення тимпанопластики. У 1993-1994 проходив спеціалізацію за напрямом “Отіатрія і отонейрохірургія” й отримав диплом в Університеті м. Бордо (Франція).
Напрями наукових досліджень: мікрохірургія вуха, отонейрохірургія; розробка методів консервативного та хірургічного лікування хворих на хронічний гнійний середній отит, холестеатому, секреторний середній отит, сенсоневральну приглухуватість, запаморочення, хворобу Меньєра, хворих з пухлинами вуха й основи черепа, акустичною невриномою й ураженнями лицьового нерва.
Наукові праці: “L’implantation cochleaire: Premiers resultats” (1994); “Hearing after three techniques of tympanoplasty” (2001); “Закрытый вариант этапной тимпанопластики с мастоидэктомией у больных хроническим гнойным средним отитом” (2001); “Результати комплексного лікування хворих з раптовою та гострою сенсоневральною приглухуватістю” (2002).
70 років від дня народження мікробіолога, імунолога, доктора медичних наук, професора Валерія Григоровича Войцеховського (1951)
Мікробіолог. імунолог, доктор медичних наук (2004), професор (2004). Закінчив Київський медичний інститут (1973), де відтоді й працює (нині Національний медичний університет): від 2005 – професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології.
Вивчає механізми розвитку та диференціації мікроорганізмів, закономірності спороутворення, аутоіндуктори розвитку, процеси міжклітинної взаємодії, хімічної комунікації в бактерій і систем, які регулюють експресію генів, що відповідають за фактори вірулентності, роль клітинних біополімерів у регуляції розвитку та диференціації мікроорганізмів.
Наукові праці: “Нові фази розвитку культури, що проходить стадію агрегації клітин” (1998); “Фази розвитку періодичної культури, обумовлені агрегацією бактерій” (2000); “Мікробіологічна модель дослідження регуляторних механізмів розвитку клітин” (2003); “Пріони: відкриття, пошуки, знахідки” (2007).
95 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Фелікси Максимівни Шлейфман (1926-2010)
Гігієніст, доктор медичних наук (1966), професор (1973). Медичну освіту здобула на санітарно-гігієнічних факультетах Казахського (1943-1944) і Київського (1944-1948) медичних інститутів. Працювала на посадах молодшого наукового співробітника (1955), старшого наукового співробітника (1955-1960), завідувача (від 1960) лабораторії гігієни виробничого мікроклімату Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань; заступник голови Київського міського й обласного товариств гігієністів.
Основні напрями наукової діяльності: дослідження виробничого мікроклімату в гарячих цехах металургійних заводів, цукрово-рафінадних заводах, заводах з вироблення технічного та художнього скла, хлібозаводах, опрацювання інтермітуючої дії виробничого мікроклімату, вивчення комплексної дії факторів мікроклімату та роботи різних ступенів напруженості.