Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
85 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Анатолія Павловича Крись-Пугача (1936)
Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1978), професор (1992). Закінчив Вінницький медичний інститут (1960). Працював лікарем. Від 1965 – в Інституті травматології та ортопедії НАМНУ (Київ): 1968-1970 – вчений секретар, 1980-2007 – керівник, від 2007 – науковий консультант клініки дитячої травматології та ортопедії. Головний дитячий ортопед-травматолог МОЗ України (1980-2005).
Вивчає вплив несприятливих чинників довкілля на виникнення та перебіг вроджених і набутих захворювань опорно-рухової системи, проблеми дитячого травматизму, пологового ушкодження немовлят, дегенеративно-дистрофічні ураження суглобів у дітей і підлітків, системні, диспластичні та пухлиноподібні захворювання скелета.
Наукові праці: “Деформирующий коксартроз у детей и подростков” (1982); “Диагностика и лечение дегенеративно-дистрофических поражений суставов” (1990); “To the problem of hip joint endoprosthetics in children and adolescents” (1999); “Ортопедичні прояви різних форм прогресуючої м’язової дистрофії” (2009); “Еозинофільна гранульома кісток (діагностика, клініка, лікування)” (2010).
100 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук Євгена Олександровича Кречковського (1921-1999)
Гігієніст, доктор медичних наук (1980). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Львівський медичний інститут (1959). У 1967-1986 – завідувач центральної науково-дослідної лабораторії Київського медичного інституту.
Вивчав питання гігієни праці на підприємствах текстильної промисловості та сільського господарства, експериментальної токсикології.
Наукові праці: “Санітарно-протиепідемічна робота на сільському фельдшерсько-акушерському пункті” (1971); “Санитарно-гигиеническое обеспечение хирургических отделений больниц” (1981); “Газохроматографическое определение летучих компонентов разбавителей эпоксидных смол” (1986); “Организация санитарно-противоэпидемической работы на селе” (1993).
150 років від дня народження фтизіатра, доктора медицини, професора Давида Яковича Епштейна (1871-1946)
Фтизіатр, доктор медицини (1925), професор (1940). Закінчив Віденський університет (1896). Працював у Київському медичному інституті: завідувач кафедри туберкульозу (1929-1946). Одним з перших в Україні почав застосовувати штучний пневмоторакс для лікування туберкульозу.
Наукові праці: “Душа туберкулезного больного” (1927); “Туберкулез и вегетативная система” (1931); “Штучний пневмоторакс” (1931); “Туберкулез, его предупреждение и лечение” (1943); “Пам’ятка туберкульозного хворого” (1946).
60 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Олександра Петровича Волосовця (1961)
Педіатр, доктор медичних наук (1998), професор (2000), член-кореспондент НАМН України (2010), заслужений діяч науки і техніки України (2009). Закінчив Київський медичний інститут (1984), де відтоді й працює (нині Національний медичний університет): від 1997 – завідувач кафедри педіатрії № 2 з курсами медичної генетики та неонатології. Головний дитячий кардіоревматолог МОЗ України (від 1998). Заступник директора Департаменту кадрової політики освіти та науки МОЗ України, начальник відділу освіти та науки цього Департаменту (від 2005).
Досліджує проблеми дитячої кардіоревматології, екологічної педіатрії, ультразвукової діагностики.
Наукові праці: “Неотложные состояния в педиатрии” (1994); “Кардіоміопатії у дітей” (1996); “Синдром дизадаптації серцево-судинної системи у дітей, які зазнають негативного впливу екотоксичних факторів довкілля” (1998); “Інфекційний ендокардит” (1999); “Неонатологія” (2000); “Антибиотики в поликлиническом и начальном стационарном этапе лечения бактериальных поражений дыхательной системы у детей” (2002).
55 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук Андрія В’ячеславовича Верби (1966)
Хірург, доктор медичних наук, заслужений лікар України (2011). Закінчив Військово-медичну академію. Працював на посадах головного хірурга Військово-медичного центру Центрального регіону (2007-2014), директора Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України (з 2014); генерал-майор медичної служби (2015).
110 років від дня народження лікаря-уролога, доктора медичних наук, професора Соломона Давидовича Голігорського (1911-1985)
Лікар-уролог, доктор медичних наук (1961), професор (1964), заслужений діяч науки Молдавської РСР (1966). Закінчив Яський університет (Румунія, 1934). До 1940 працював лікарем у Бухаресті, під час 2-ї світової війни – в РФ та Середній Азії; в 1945-1966 провадив науково-педагогічну діяльність у Кишиневі; від 1966 – в Київському медичному інституті: 1966-1968, 1970-1979 – завідувач кафедри урології; водночас – у Київському НДІ урології та нефрології: завідувач відділу хірургічної нефрології (до 1973). У 1980 емігрував до Ізраїлю, згодом – у США.
Вивчав проблеми діагностики урологічних захворювань, лікування пієлонефриту, ниркової недостатності. Розробляв пластичні операції в урології.
Наукові праці: “Очерки урологической диагностики” (1966, 1971); “Острая почечная недостаточность” (1969); “Основы детской урологии и нефрологии” (1973); “Гидронефротическая трансформация” (1975); “Пиелонефрит” (1977); “Почечнокаменная болезнь” (1978).