Календар медицини

80 років від дня народження онколога, члена-кореспондента НАМНУ, доктора медичних наук, професора Сергія Андрійовича Ромоданова (1942-2016)

Онколог, член-кореспондент НАМН України (1994), доктор медичних наук (1980), професор (1982), професор кафедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (з 1982).

Головний напрям наукових досліджень: комбіноване лікування злоякісних гліом головного мозку. Нові принципи лікування дозволили йому сполучити хірургічне видалення пухлин з антибластичною хіміотерапією та променевою терапією на тлі штучної гіперглікемії, імунотерапії та гормонотерапії. За його участі розроблені нові антибластичні препарати “Реуміцін”, “Хлофіден” і “Бротеофін”. Опрацьовані методи визначення індивідуальної чутливості пухлин до антибластичних препаратів. Розроблені принципи доопераційної хіміо- та променевої терапії. Значний внесок зроблений у поліпшення діагностики та хірургічного лікування краніобазальних пухлин селярної локалізації, впровадження методів діагностики та лікування судинних і травматичних ушкоджень головного мозку.

Наукові праці: “Ангиографическая диагностика мозгового инсульта” (1975); “Ранние проявления нейрохирургических заболеваний” (1984); “Деонтология в нейрохирургии” (1990); “Лазерная нейрохирургия” (1992); “Нейрохирургические аспекты геронтологии” (1995).

80 років від дня народження хіміка, доктора хімічних наук, професора, академіка НАНУ Валерія Павловича Кухара (1942-2017)

Хімік, доктор хімічних наук (1974), професор, академік НАН України (1985), заслужений діяч науки і техніки України (2002). Закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1963). 1963-1987 працював у Інституті органічної хімії АН УРСР: від 1975 – завідувач відділу, керівник відділення біоорганічної хімії; від 1987 очолював створений ним Інститут біоорганічної хімії та нафто­хімії НАНУ; водночас – у Президії АНУ: 1978-1988 – академік-секретар Відділення хімії, 1988-1993 – віце-пре­зидент НАНУ.

Наукові дослідження в галузях технології створення біорегуляторів; біорегуляторних процесів; проблем екології; охорони природи та ресурсозбереження. Провів до­слідження з хімії фосфорорганічних сполук, зокрема амінофосфонових кислот і полігалоген фосфазо­спо­лук. Вивчив синтез і влас­тивості дихлорметанімінів і по­лігалогенпіридинів. Синтезував фторовмісні амінокислоти та провів дослідження з хімії поліфторованих сполук.

Наукові праці: “Экотехнология. Оптимизация технологии производства и природопользования” (1989); “Химия биорегу­ляторных процессов” (1992); “Fluorine-containing amino acids: Synthesis and properties” (1994); “Aminophos­phonic and aminophosphinic acids: Che­mistry and biological Activity” (2000); “Fluorinated organophosphates for biomedical targets” (2008); “Practical synthesis of fluorine-containing α- and β-amino acids” (2009).

75 років від дня народження нейрохірурга, нейротрансплантолога, академіка НАМНУ та НАНУ, доктора медичних наук, професора Віталія Івановича Цимбалюка (1947)

Нейрохірург, нейротрансплантолог, академік НАМН України (2010), академік НАН України (2021), голова Президії НАМН України (з 2016), член Президії НАН України (з 2016), доктор медичних наук (1985), професор (1989), Заслужений діяч науки і техніки (1997). Нейрохірург вищої категорії, завідувач кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 1993), керівник відділу відновної та функціональної нейрохірургії (з 1987). Заступник директора ДУ “Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України” (1990-2016). Президент НАМН України (з 2016). Закінчив з відзнакою Тернопільський медичний інститут (1970), невролог В. Межирічівської райлікарні Рівненської обл. (1970-1971). Клінічний ординатор (1971-1973), ординатор (1973-1974), молодший (1974-1979), старший науковий співробітник (1979-1986) Київського науково-дослідного інституту нейрохірургії. Професор кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (1986-1993). Віце-президент Української Асоціації нейрохірургів (1993-2013), віце-президент Української протиепілептичної Ліги (2006-2013), Голова експертної ради ВАК України з клінічної медицини (хірургічні хвороби) (1996-2000), директор Координаційного Центру трансплантації МОЗ України (2002-2004).

Організатор і керівник нових напрямів у нейрохірургії – відновної нейрохірургії та нейротрансплантології. Розробив і впровадив у клінічну практику нові нейрохірургічні операції, спрямовані на відновлення порушених функцій нервової системи, що захищені 140 авторськими свідоцтвами на винаходи та патентами. Розробив технологію та перший у світі виконав нейротрансплантацію у хворих з органічними ураженнями нервової системи (дитячий церебральний параліч, апалічний синдром, епілепсія, наслідки черепно-мозкової та спінальної травм, дегенеративні захворювання тощо), на сьогодні вивчає механізми впливу нейрональних стовбурових клітин на нервову систему в експерименті та клініці. Впровадив у клініку вітчизняні електростимуляційні системи для лікування больових синдромів, спастичності, епілепсії. Започаткував в Україні використання “Диспорту” в поєднанні з хірургічним лікуванням локальних дистоній: спастичної кривошиї, блефароспазму, гемілицевого спазму тощо. Під його керівництвом розроблені методи хірургічного лікування травматичних ушкоджень плечового сплетення, вогнепальних, відкритих та ятрогенних ушкоджень периферичних нервів, больових синдромів із застосуванням мікрохірургічних і мініінвазивних технологій. Розробив диференційоване нейрохірургічне лікування складних форм екстрапірамідних гіперкінезів і спастичності. Виконав серію робіт, присвячених історії нейрохірургії. Один з найактивніших ініціаторів та організаторів Всеукраїнської акції «Гама-ніж − Україні», що завершилася створенням нового сучасного радіохірургічного відділення та відзначена нагородою “Гордість країни”. Під час Революції гідності очолював оперативну групу НАМН України з надання допомоги постраждалим на Майдані, а з початку війни на Сході України – оперативний штаб з надання допомоги пораненим. Неодноразово відвідував мобільні шпиталі в Луганській і Донецькій областях. Член Військово-цивільного штабу МО України. Організував академічну госпітальну базу НАМН України на 550 ліжок, що надала консультативну та спеціалізовану, високотехнологічну допомогу понад 25 тис. поранених у зоні АТО/ООС. Більш ніж 3 тис. поранених виконані складні оперативні втручання.

Наукові праці: “Атлас хірургічних операцій і маніпуляцій” (1997); “Нейрохірургія” (1998); “Повышение эффективности микрохирургических операций у больных с последствиями травм срединного и локтевого нервов области предплечья” (1998); “Хірургічне лікування ушкоджень плечового сплетення” (2001); “Нейрональные стволовые клетки” (2005); “Нейрофіброматоз” (2005); “Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України. Історія та особистості” (2006); “Нейрохірурги України” (2008); “Тунельні невропатії верхньої кінцівки” (2008); “Оружейно-взрывные ранения нервной системы” (2008); “Реконструктивно-відновна нейрохірургія спинного мозку” (2009); “Спинной мозг. Элегия надежды” (2010); “Neurosurgery” (2010); “Нейрохірургія” (2011); “Історія української нейрохірургії в портретах” (2014); “Ромоданов Андрій Петрович до сторіччя із дня народження” (2020).

120 років від дня народження фізіолога, доктора біологічних наук, професора, академіка АН УРСР Євгена Борисовича Бабського (1902-1973)

Фізіолог, доктор біологічних наук (1939, без захисту дисертації), професор (1932), академік АН УРСР (1948). Навчався в Кримському університеті (1919–22), закінчив Московський університет (1925). Працював асистентом, доцентом кафедри фізіології 2-го Московського університету (1929-1930); завідувачем кафедри Московського педагогічного інституту (1930–49), водночас – завідувачем лабораторії нейрофізіології Всесоюзного інституту експериментальної медицини (1933-1937), завідувачем лабораторії фізіології Інституту біології й медичної хімії (1945-1949); завідувачем відділу Інституту клінічної фізіології й Інституту біохімії АН УРСР (1949-1950); завідувачем лабораторії фізіології Центрального НДІ протезування (1950-1953); від 1958 – завідувачем лабораторії клінічної фізіології Інституту нормальної та патологічної фізіології АМН СРСР. Голова Комітету з нової медичної техніки МОЗ СРСР (1962-1967).

Наукові дослідження були присвячені утворенню та функціонуванню хімічних агентів у центральній нервовій системі, периферичних нервах, скелетних м’язах. Вивчав історію фізіології. З’ясовував вплив АТФ на діяльність центральної нервової системи. Під його керівництвом проводилися розроблення, виробництво та застосування в клінічній практиці різних видів радіозондів, необхідних для дослідження функції травного тракту. В останні роки життя працював у галузі експериментальної кардіології. Розробив і вдосконалив низку методів дослідження серцевої діяльності, шлунково-кишкового тракту тощо.

Наукові праці: “Основоположник ионной теории возбуждения Василий Юрьевич Чаговец” (1956); “Электрическая стимуляция сердца” (1961); “Динамокардиография” (1963); “Физиология, медицина и технический прогресс” (1965); “Физиология человека” (1966); “Избранные труды” (1977).

160 років від дня народження лікаря, громадського діяча, ординатора кафедри сифілідології і дерматології Університету св. Володимира Євгена Федоровича Гарнич-Гарницького (1862-1936)

Лікар, громадський діяч, ординатор кафедри сифілідології і дерматології Університету св. Володимира. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1890). Сприяв розвитку спорту в Києві, багато уваги приділяв фізичному вихованню населення; засновник спортивного клубу “Російський сокіл”, Вільнопожежного товариства, клубу автомобілістів; започаткував розвиток важкої атлетики в Україні; засновник Київського атлетичного гуртка (1895); член Всеросійської спілки важкоатлетів (1912); керував підготовкою Івана Піддубного; обирався начальником гавані, віце-командиром київського яхт-клубу; один з організаторів 1-ї Російської олімпіади (1913). Після громадянської війни емігрував за кордон; мешкав у Королівстві сербів, хорватів, словенців; працював на посаді лікаря зі шкірних та венеричних хвороб у амбулаторії Російського товариства Червоного Хреста (1928-1936).

110 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Антона Хрисанфовича Озерова (1912-1976)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1962), професор (1965). Закінчив медичний факультет Львівського університету (1940). Під час другої світової війни – лікар-хірург у госпіталях Червоної армії; 1946-1948 – лікар-лаборант кафедри отоларингології Київського інституту удосконалення лікарів; працював на посадах старшого наукового співробітника, керівника клінічного відділення Київського НДІ травматології та ортопедії. 1965-1976 – завідувач кафедри ортопедії і травматології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Наукові праці були присвячені проблемам деформуючого артрозу, вродженій дисплазії кульшового суглоба, регенерації кісткової тканини, металоостеосинтезу, оперативному лікуванню епіметафізарних переломів; запропонував низку реконструктивних оперативних втручань під час пошкоджень і захворювань великих суглобів; обґрунтував роль пошкоджень менісків у патогенезі деформуючого остеоартрозу колінного суглоба; розробив оригінальну модель деформуючого остеоартрозу, що надала можливість виконувати експериментальні дослідження, виявити найбільш ефективні патогенетичні методики та запропонувати їх у клінічну практику.