Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
130 років від дня народження цитолога й ембріолога рослин, доктора біологічних наук, професора Ксенії Юліївни Кострюкової (1892-1981)
Цитолог і ембріолог рослин, доктор біологічних наук (1939), професор (1940). Закінчила Київський інститут народної освіти (1929). Від 1931 працювала в Київському медичному інституті: 1935-1968 – завідувач, 1968-1973 – професор-консультант кафедри біології; водночас від 1944 – в Ботанічному саду, 1948-1949 – завідувач кафедри дарвінізму й генетики Київського університету.
Вивчала розвиток чоловічих гамет вищих рослин. Встановила, що спермії є клітинами, що мають власну цитоплазму; довела різноякісність клітин у мітозі, сформулювала нову концепцію мітозу як процесу розвитку.
Наукові праці: “Наблюдения in vivo над образованием мужских половых клеток у Lilium martagon L.” (1939); “Еще раз о спермиях покрытосеменных растений” (1949); “Общая биология” (1950); “Сучасні дані про форми розвитку клітин” (1958); “Философские вопросы мичуринской биологии и критика методологии современной теории гена” (1962).
80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Анатолія Павловича Радзіховського (1942)
Хірург, доктор медичних наук (1986), професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений художник України. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту (1970). Працював на посадах молодшого (1974-1977), старшого (1977-1989) наукового співробітника відділу хірургії печінки та підшлункової залози Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії. Від 1989 працював у Київському інституті удосконалення лікарів (нині – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика) на посадах завідувача (1989-2015), професора (з 2015) кафедри хірургії №1; з 1997 – одночасно професор Української військово-медичної академії.
Основні напрями наукової діяльності: опрацювання лікування захворювань печінки, шлунка, кишечника, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози; ним запропонована класифікація нориць підшлункової залози, вивчені механізми їх утворення; розробив діагностичний алгоритм при захворюваннях органів гепатопанкреатодуоденальної зони, методики оригінальних операцій, сформлював основні принципи медичної реабілітації хворих; створив сучасну хірургічну школу.
135 років від дня народження патолога, доктора медицини, академіка АМН СРСР, члена-кореспондента АН УРСР Олександра Дмитровича Тимофеєвського (1887-1985)
Патолог, доктор медицини (1919), академік АМН СРСР (1945), член-кореспондент АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1947). Закінчив медичний факультет Томського університету (1912). Працював на посадах завідувача кафедри загальної патології Томського університету (1922-1934), завідувача експериментально-біологічного відділення Центрального Українського рентгенологічного інституту (Харків, 1934-1941), завідувача відділу експлантації тканин Інституту клінічної фізіології імені О.О. Богомольця (Київ, 1941-1954), завідувача відділу етіології і патогенезу пухлин (1954-1963), завідувача лабораторії біології культивуючих пухлин (1963-1971) Інституту експериментальної патології і терапії раку (Москва).
Основні напрями наукової діяльності: вивчення ґенезу елементів крові людини в умовах норми та при лейкозах, реакцій клітин на туберкульозну та лепрозну інфекції, дослідження гістоґенезу, біологічних властивостей та етіології пухлин; виконав працю з культивування лейкоцитів людини; застосовуючи метод культивування тканин, вирішив деякі питання генетичних відношень клітин крові та сполучної тканини, гістоґенезу сарком і меланобластом, процесів диференціації пухлинних тканин; уперше здійснив малігнізацію тканин в експлантатах при комбінованій дії канцерогенних речовин і вірусоподібного чинника (фактора молока) та довів здатність лейкозних клітин до диференціації.
100 років від дня народження судового медика, доктора медичних наук, професора Ірини Володимирівни Крижанівської (1922-1992)
Судовий медик, доктор медичних наук (1970), професор (1972). Закінчила Київський медичний інститут (1944), де відтоді й працювала; водночас 1945-1951 – у Київському обласному бюро судово-медичної експертизи; від 1951 – у Чернівецькому медичному інституті: 1953-1980 – завідувач кафедри судової медицини, 1980-1985 – завідувач, 1985-1992 – професор однойменного курсу кафедри патологічної анатомії.
Основний напрям наукових досліджень: встановлення давності та зажиттєвості пошкодження м’яких тканин.
Наукові праці: “К вопросу о кровоизлияниях в лимфатические узлы” (1960); “Скоропостижная смерть при некоторых заболеваниях сердечно-сосудистой системы” (1965); “Гистологическое изучение нуклеиновых кислот при регенерации ран” (1971); “Особенности заживления ран при различных состояниях человека” (1976).
115 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, професора Михайла Валентиновича Войно-Ясенецького (1907-1993)
Патологоанатом, доктор медичних наук (1945), професор (1945). Закінчив Ташкентський медичний інститут (1931). Працював лікарем; завідувачем кафедри патологічної анатомії Львівського медичного інституту (1945-1952); завідувачем лабораторії інфекційної патології (1952-1964), завідувачем відділу патологічної анатомії (1964-1983) Інституту експериментальної медицини АМН СРСР (Ленінград).
Досліджував морфо- та патогенез тропічної малярії; інфекційні процеси, викликані вірусами та близькими до них мікроорганізмами, грибами, бактеріями; дію на організм токсичних продуктів, вироблених мікробами, за різних станів організму, зокрема після видалення наднирників. Розробив методи патоморфологічного дослідження інфекційних захворювань.
Наукові праці: “Патологическая анатомия и некоторые вопросы патогенеза малярии” (1950); “Источники ошибок при морфологических исследованиях” (1970); “Биология и патология инфекционных процессов” (1981).
200 років від дня народження терапевта та гігієніста, доктора медицини, професора Фрідріха Фрідріховича Мерінга (1822-1887)
Терапевт і гігієніст, доктор медицини (1845), професор. Закінчив медичний факультет Лейпцизького університету (1845). 1845-1849 працював на посаді лікаря в лікарні графа Сперанського; з 1849 – прозектор 1-го сухопутного військового госпіталю в Санкт-Петербурзі; за порадою М.І. Пирогова взяв участь у конкурсі на заміщення посади керівника кафедри спеціальної патології і терапії Університету св. Володимира; 1851-1853 працював у с. Качанівці Чернігівської губернії на посаді приватного лікаря відомого мецената науки та мистецтв Г.С. Тарновського; 1853-1857 – ад’юнкт-професор кафедри державного лікароведення (судової медицини) Університету св. Володимира4 1857-1864 – завідувач кафедри спецальної патології та терапії; 1865-1886 – завідувач кафедри факультетської терапії; 1858 удосконалювався в Німеччині, Бельгії, Франції, Англії; 1856 під час Російсько-турецької війни перебував у Південній армії, де вивчав тифозну епідемію, пізніше брав участь у боротьбі з епідеміями тифу в Києві; 1878 присвоєне звання заслуженого професора Університету св. Володимира.
Багато зробив для організації в Україні Клінічного товариства студентів-медиків; мав широку популярність як лікар-практик; пріоритет першої зажиттєвої діагностики тромбозу вінцевих судин (1883) у Російській імперії належить йому.