Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
170 років від дня народження педіатра, мікробіолога, доктора медицини Василя Єгоровича Чернова (1852-1912)
Педіатр, мікробіолог, доктор медицини (1883). Закінчив Медико-хірургічну академію (Санкт-Петербург, 1874). Брав участь у російсько-турецькій війні. 1845 Військово-медичною академією визнаний приват-доцентом з дитячих хвороб. З 1886 працював у Москві на посаді головного лікаря дитячої лікарні св. Ольги; 1889 при Університеті св. Володимира була організована перша в Україні кафедра дитячих захворювань, першим керівником якої був призначений В.Є. Чернов. Організував і очолив першу клініку дитячих хвороб Університету св. Володимира (1891), перший директор Київського бактеріологічного інституту (з 1898), створив умови для формування Київської школи педіатрів.
Наукові дослідження були присвячені вивченню всмоктування жирів, перитифлітів і паратифлітів, іншим питанням теорії та практики педіатрії.
130 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Євгена Олександровича Татаринова (1892-1950)
Патофізіолог, доктор медичних наук (1923), професор (1923), член-кореспондент АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1943), завідувач кафедри патологічної фізіології (1931-1950), декан лікувального факультету (1936), завідувач відділу науки (1937-1938) Київського медичного інституту, одночасно – завідувач відділу експериментальної морфології Інституту експериментальної біології та патології ім. О.О. Богомольця. За сумісництвом працював на посаді завідувача біохімічного відділу Державного крайового інституту мікробіології і епідеміології “Мікроб” (1930-1931) та в Інституті клінічної фізіології АН УРСР (1934-1950).
Науковий доробок вченого складає близько 50 праць, присвячених експериментальній гематології та онкології, дослідженню імунітету проти злоякісних пухлин, ролі нервової системи в імунобіологічних процесах, загальної патології інфекцій, реактивності організму.
Наукові праці: “О влиянии бактерий на рост тканевых культур” (1931); автор основних розділів 3-х томного посібника “Основи патологічної фізіології” (1933-1936).
160 років від дня народження бактеріолога, імунолога, доктора медицини, професора Івана Григоровича Савченка (1862-1932)
Бактеріолог, імунолог, доктор медицини (1895), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1888). Працював на посадах прозектора та приват-доцента (з 1895) на кафедрі професора В.В. Підвисоцького; 1896 перебував у закордонному науковому відрядженні в Інституті імені Пастера в І.І. Мечникова; 1896-1919 – професор Казанського університету; з 1920 – професор Кубанського університету в м. Краснодар, згодом – також керівник Кубанського бактеріологічного інституту.
Основні напрями наукових досліджень: проблеми інфекційної патології, імунітету, фагоцитозу, онкології, патологічної гістології. Спільно з Д.К. Заболотним розробив метод профілактики холери за допомогою введення холерної вакцини через рот; за його участі вперше була встановлена можливість імунізації через кишечник; 1905 виготовив протискарлатинозну сироватку, що здобула визнання в Росії та за її межами.

Віра Григорівна Балабан (1892-1976) педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб, перший завідувач кафедри факультетської педіатрії, професор-консультант кафедри Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.
Віра Григорівна здійснювала наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, ревматизму.
Наукові праці: “Коли-диспепсия” (1958); “Стан вивчення кишкових захворювань у дітей раннього віку на сучасному етапі” (1965).
85 років від дня народження імунолога, доктора медичних наук, професора Володимира Герасимовича Бордоноса (1937-2008)
Імунолог, доктор медичних наук (1989), професор (1998). Закінчив Київський медичний інститут (1961). Працював молодшим науковим співробітником (1961-1966) у Київському НДІ епідеміології та мікробіології; від 1966 – завідувач лабораторії імунології Національного медичного університету (Київ).
Досліджував питання регуляції аутоімунних процесів під час різних захворювань.
Наукові праці: “Immune response to Bacteroides fragilis in experimental lokal infection” (1992); “Иммунорегуляторные связи у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС” (1994); “Моделювання локальної реакції антиген–антитіло” (1998); “Иммунокомплексные механизмы в патогенезе легочных заболеваний” (1999).
80 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора Олексія Андрійовича Гончара (1942)
Рентґенолог, доктор медичних наук (2000), професор (2005). Закінчив Вінницький медичний інститут (1966). Працював лікарем. Від 1978 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1994-1999 – завідувач кафедри променевої діагностики, від 2002 – професор кафедри радіології. У 1989 організував і відтоді очолює клінічну базу кафедри радіології в Київській дитячій клінічній лікарні № 1.
Основний напрям наукових досліджень: променева анатомія та діагностика захворювань органів і систем у дітей і дорослих. Вивчає перинатальні мозковосудинні ураження новонароджених і дітей грудного віку.
Наукові праці: “Рентгенодиагностика заболеваний и повреждений черепа” (1984); “Основы медицинской рентгенотехники и методики рентгенологического исследования в клинической практике” (1991); “Променева діагностика” (1998, 2002); “Можливості променевої дiагностики перинатальних мозковосудинних уражень у немовлят” (2001); “Рентґенодіагностика” (2005).