Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
130 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Євгена Олександровича Татаринова (1892-1950)
Патофізіолог, доктор медичних наук (1923), професор (1923), член-кореспондент АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1943), завідувач кафедри патологічної фізіології (1931-1950), декан лікувального факультету (1936), завідувач відділу науки (1937-1938) Київського медичного інституту, одночасно – завідувач відділу експериментальної морфології Інституту експериментальної біології та патології ім. О.О. Богомольця. За сумісництвом працював на посаді завідувача біохімічного відділу Державного крайового інституту мікробіології і епідеміології “Мікроб” (1930-1931) та в Інституті клінічної фізіології АН УРСР (1934-1950).
Науковий доробок вченого складає близько 50 праць, присвячених експериментальній гематології та онкології, дослідженню імунітету проти злоякісних пухлин, ролі нервової системи в імунобіологічних процесах, загальної патології інфекцій, реактивності організму.
Наукові праці: “О влиянии бактерий на рост тканевых культур” (1931); автор основних розділів 3-х томного посібника “Основи патологічної фізіології” (1933-1936).
160 років від дня народження бактеріолога, імунолога, доктора медицини, професора Івана Григоровича Савченка (1862-1932)
Бактеріолог, імунолог, доктор медицини (1895), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1888). Працював на посадах прозектора та приват-доцента (з 1895) на кафедрі професора В.В. Підвисоцького; 1896 перебував у закордонному науковому відрядженні в Інституті імені Пастера в І.І. Мечникова; 1896-1919 – професор Казанського університету; з 1920 – професор Кубанського університету в м. Краснодар, згодом – також керівник Кубанського бактеріологічного інституту.
Основні напрями наукових досліджень: проблеми інфекційної патології, імунітету, фагоцитозу, онкології, патологічної гістології. Спільно з Д.К. Заболотним розробив метод профілактики холери за допомогою введення холерної вакцини через рот; за його участі вперше була встановлена можливість імунізації через кишечник; 1905 виготовив протискарлатинозну сироватку, що здобула визнання в Росії та за її межами.
Віра Григорівна Балабан (1892-1976) педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб, перший завідувач кафедри факультетської педіатрії, професор-консультант кафедри Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.
Віра Григорівна здійснювала наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, ревматизму.
Наукові праці: “Коли-диспепсия” (1958); “Стан вивчення кишкових захворювань у дітей раннього віку на сучасному етапі” (1965).
85 років від дня народження імунолога, доктора медичних наук, професора Володимира Герасимовича Бордоноса (1937-2008)
Імунолог, доктор медичних наук (1989), професор (1998). Закінчив Київський медичний інститут (1961). Працював молодшим науковим співробітником (1961-1966) у Київському НДІ епідеміології та мікробіології; від 1966 – завідувач лабораторії імунології Національного медичного університету (Київ).
Досліджував питання регуляції аутоімунних процесів під час різних захворювань.
Наукові праці: “Immune response to Bacteroides fragilis in experimental lokal infection” (1992); “Иммунорегуляторные связи у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС” (1994); “Моделювання локальної реакції антиген–антитіло” (1998); “Иммунокомплексные механизмы в патогенезе легочных заболеваний” (1999).
80 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора Олексія Андрійовича Гончара (1942)
Рентґенолог, доктор медичних наук (2000), професор (2005). Закінчив Вінницький медичний інститут (1966). Працював лікарем. Від 1978 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1994-1999 – завідувач кафедри променевої діагностики, від 2002 – професор кафедри радіології. У 1989 організував і відтоді очолює клінічну базу кафедри радіології в Київській дитячій клінічній лікарні № 1.
Основний напрям наукових досліджень: променева анатомія та діагностика захворювань органів і систем у дітей і дорослих. Вивчає перинатальні мозковосудинні ураження новонароджених і дітей грудного віку.
Наукові праці: “Рентгенодиагностика заболеваний и повреждений черепа” (1984); “Основы медицинской рентгенотехники и методики рентгенологического исследования в клинической практике” (1991); “Променева діагностика” (1998, 2002); “Можливості променевої дiагностики перинатальних мозковосудинних уражень у немовлят” (2001); “Рентґенодіагностика” (2005).
135 років від дня народження прозаїка, ортопеда-травматолога, кандидата медичних наук Валер’яна Петровича Захаржевського (1887–1977)
Прозаїк, ортопед-травматолог, кандидат медичних наук (1938). Член Спілки письменників України (1946). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1916). Працював військовим лікарем під час 1-ї світової війни, 1919-1923 – в Червоній армії. 1938 розробив новий метод остеосинтезу – плоско-дірчасте скріплення діафізарних переломів. Під час 2-ї світової війни – головний хірург шпиталів. Після – заступник директора з наукової частини Українського НДІ ортопедії (Київ), викладач Київського медичного інституту. Під впливом А. Макаренка, з яким товаришував, почав писати художні твори. Дебютував 1940 повістю “Глиняная девушка” (альманах “Молодой большевик”), присвяченою вічній красі та творчості. Автор філософсько-психологічних романів “Белый дом. Страницы из жизни одной клиники” (1941), “В клинике” (1957), збірок повістей, оповідань і новел “Видеть и не видеть” (1965), “Страницы из несожженного дневника” (1968, 1985), “Ученые” (1988). Створив низку літературних історичних новел-фресок про О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого, А. Чехова, О. Блока, Т. Шевченка (“Последнее утешение Тараса” в збірці “Страницы из несожженного дневника”). Науково-естетична тематика його творів розкриває порухи людської душі. Друкував наукові праці з ортопедичної травматології, фізіології.
Наукові праці: “Мысли об одной поэме” (1940); “К истории вопроса о судьбе свободно пересаженной кости” (1947); “Современное состояние вопроса о регенерации костной ткани” (1955); “Свободная пересадка измельченной ткани” (1958).