Календар медицини

140 років від дня народження оториноларинголога, кандидата медичних наук, доцента Леоніда Іларіоновича Гіренка (1882-1972)

Оториноларинголог, кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар Української РСР (1958), в. о. завідувача кафедри оториноларингології Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1938-1939, 1943-1944).

Розробив і впровадив у клінічну практику нові методи діагностики та лікування склероми й інших захворювань ЛОР-органів.

70 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМНУ Мечислава Романовича Гжегоцького (1952)

Фізіолог, доктор медичних наук (1998), професор (1999), член-кореспондент АМН України (2007), заслужений діяч науки і техніки України (2002). Закінчив Львівський медичний інститут (1975) та Львівську філію Української академії державного управління при Президентові України (1999). Від 1975 працює у Львівському медичному університеті: 1995-1998 – декан медичного факультету, від 1999 – завідувач кафедри нормальної фізіології, одночасно від 1998 – проректор з навчальної роботи.

Вивчає проблеми взаємодії організму та ксенобіотиків з позицій прикладної фізіології та профілактичної токсикології, зокрема досліджує механізми адаптаційно-компресорних процесів у організмі при екстремальних впливах довкілля, розробляє методи діагностики відхилень від нормального фізіологічного стану організму людини.

Наукові праці: “Проблема диференціації фізіологічних і токсичних реакцій на дію ксенобіотиків” (1995); “Анализ связей между гигиеническими нормативами ксенобиотиков в воздухе рабочей зоны и воде водоемов” (1996); “Порівняльна оцінка оральної і транскутанної токсичності деяких органофосфатів” (1997); “Ксенобіотики, гомеостаз і хімічна безпека людини” (1999); “Урологія” (2003); “Фізіологія людини” (2005); “Екологічні катастрофи у світі та в Україні” (2005).

80 років від дня народження провізора, доктора медичних наук, професора Георгія Миколайовича Войтенка (1942-2020)

Провізор, доктор медичних наук (1989), професор (1992). Закінчив Київський медичний інститут (1966). Працював у Київському НДІ фармакології і токсикології (1968-1978); Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії (нині Інститут хірургії та трансплантології АМНУ): старший науковий співробітник (1978-1979); від 1979 – в Київській медичній академії післядипломної освіти: завідувач кафедри клінічної фармації (від 1990).

Основні напрями наукових досліджень: фітотерапія та фармакологія. Розробляв і впроваджував у практику композиційні препарати з рослинних полімерів та антиоксидантів.

Наукові праці: “Корисні властивості ягідних рослин України” (1990); “Фітотерапія радіаційних уражень” (1991); “Фармакологічні властивості препаратів ехінацеї в експерименті та клініці” (1996); “Методичні рекомендації по використанню фітотерапії в комплексі санаторно-курортного лікування” (1998); “Фітотерапія і медолікування” (2001); “Клініко-лабораторна оцінка панкреатопротекторної ефективності вітчизняних поліфенольних фітопрепаратів у хворих із запально-некротичними захворюваннями підшлункової залози” (2002).

100 років від для народження лікаря, історика медицини Павла Йосиповича Пундія (1922-2015)

Лікар, історик медицини, почесний член Українського Лікарського Товариства Північної Америки (УЛТ ПА) (1995), дійсний член НТШ в Америці (1996), Doctor Honoris Causa Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1996), почесний член СФУЛТ (1997), меценат і дійсний член Українського історичного товариства. Тривалий час входив до складу Управи УЛТ ПА, виконував обов’язки скарбника, потім — очолював архів і бібліотеку товариства. На основі архівних документів підготував і видав 14 томів “Українського медичного архіву”, що присвячені історії української медицини, видатним українським лікарям і медичним установам в Україні та діаспорі. Крім того, автор численних статей про історію та діяльність УЛТ ПА.

90 років від дня народження онколога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Григорія Васильовича Бондаря (1932-2014)

Відомий спеціаліст у галузі клінічної онкології, академік НАМН України (2002), доктор медичних наук (1974), професор (1975), Герой України (2002), заслужений діяч науки Української РСР (1983), організатор і завідувач кафедри онкології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (1975-2014).

Основні напрями наукової діяльності: комбіноване та комплексне лікування пухлин молочної залози, шлунка, кишечника та сечового міхура. Ним розроблені методи лікування раку шлунка та прямої кишки, що забезпечують відновлення соціального статусу хворого. Запропонована ним методика муфтоподібного стравохідно-кишкового анастомозу дотепер є однією з найбільш надійних, водночас при функціонально-замінній дії вона не має аналогів. На основі розроблених оригінальних методик у клінічну практику почали впроваджуватися паліативні та паліативно-комбіновані гастроектомії, сфінктерозберігаючі радикальні операції при раку прямої кишки, одномоментні радикальні операції при ускладненому раку товстої кишки. Під його керівництвом активно розроблялися нові способи комбінованого та комплексного лікування пухлин основних локалізацій, обгрунтовувалися та впроваджувалися в клінічну практику оригінальні методики внутрішньоартеріальної й ендолімфальної поліхіміотерапії.

Наукові праці: “Комбинированное и комплексное лечение рака прямой кишки” (1990); “Формирование искусственного мочевого пузыря из прямой кишки” (1995); “Рак ободочной кишки” (1997); “Первинно-неоперабельний рак молочної залози” (2007); “Переможемо рак разом” (2008).

205 років від дня народження клініциста, терапевта, доктора медицини, професора Юлія (Фердинанда) Івановича Мацона (1817-1885)

Видатний клініцист, терапевт, лікар-подвижник, громадський діяч. Засновник клініко-анатомічного напряму в патологічній анатомії, доктор медицини (1850), професор (1858), завідувач кафедри патології і патологічної анатомії Київського університету (1854-1874). Ініціатор будівництва анатомічного театру Київського університету (1853). Один із засновників санітарної служби в Києві. Голова Товариства київських лікарів (1871-1881). Перший директор Олександрівської лікарні (1875-1885), дійсний статський радник.

Його наукові праці стосувалися захворювань нирок, печінки, морфологічних змін в організмі при запаленні, питань клінічної діагностики та боротьби з епідеміями (зокрема холери).