Календар медицини

80 років від дня народження акушера-гінеколога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Бориса Михайловича Венцківського (1942)

Акушер-гінеколог, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2003), доктор медичних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України (1998), завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (з 1990).

Закінчив Київський медичний інститут (1965), де відтоді й працює.

Один з провідних учених акушерів-гінекологів України. Зробив значний внесок у вивчення механізмів патогенезу пізніх гестозів і гіпоксичних станів у акушерській практиці. Ним вперше вивчена архітектоніка мікроциркуляторного русла матки та плаценти при пізніх гестозах, встановлена роль катехоламінів, кінінів, серотоніну і метаболічних змін у місцевій регуляції мікроцис судинного кровотоку в матці та плаценті. Розробив методи прижиттєвої діагностики мікроциркуляторних порушень у матково-плацентарному комплексі з кількісною оцінкою їх ступеня важкості, що дозволяє прогнозувати розвиток гіпоксії та своєчасно лікувати її з урахуванням корекції судинних, внутрішньо- та позасудинних порушень у матково-плацентарному комплексі. Під його керівництвом розроблено метод діагностики гіпоксії плода з комп’ютерним аналізом, що підвищує об’єктивність діагностики з визначенням ступеня важкості.

Наукові праці: “Гипоксические состояния в акушерской практике” (1978); “Неотложное акушерство” (1994); “Учебник по перинатальной медицине” (1995); “Гестози вагітних” (2002); “Тромбоэмболические осложнения в акушерстве и гинекологии” (2003).

90 років від дня народження мікробіолога, вірусолога, доктора медичних наук, професора Олександра Григоровича Тишка (1932-2001)

Доктор медичних наук (1988), професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології (з 1989), декан з роботи з іноземними студентами Київського медичного інституту (1974-1981).

100 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Маргарити Вартанівни Бондар (1922-2009)

Педіатр, доктор медичних наук (1965), професор (1973). Закінчила Київський медичний інститут (1947). Клінічний ординатор (1947-1950), науковий співробітник (1951-1964) НДІ охорони материнства й дитинства; від 1964 – в Київському інституті вдосконалення лікарів: доцент, завідувач кафедри педіатрії № 1 (1972-1987), професор (1987-1989).

Досліджувала фізіологію та патологію новонароджених, лікування в них пневмонії та інших патологічних станів, особливості метаболічних процесів у передчасно народжених дітей; розробляла системи догляду, харчування новонароджених дітей. Одна з засновників наукової школи неонатології в Україні.

Наукові праці: “Первоначальная потеря веса у новорожденных и борьба с ней” (1954); “Витамин С в молоке матери”; “Некоторые показатели окислительных процессов и углеводного обмена у новорожденных детей” (1957); “Організація догляду за дитиною першого року життя” (1963); “Фармакотерапія в педіатрії” (1972); “Дифференциальная диагностика артритов у детей” (1982).

85 років від дня народження вченого в галузі променевої діагностики, променевої терапії, радіаційної онкології, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Миколи Івановича Пилипенка (1937-2022)

Вчений у галузі променевої діагностики, променевої терапії, радіаційної онкології, член-кореспондент НАМН України (2007), доктор медичних наук (1987), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України (2007), директор Державної установи “Інститут медичної радiологiї iм. С.П. Григор’єва АМН України” (1987-2013), завiдувач кафедри променевої дiагностики, променевої терапiї та медичної радіології Харкiвського державного медичного унiверситету (1982), засновник і почесний голова Українського товариства радіаційних онкологів.

Головнi науковi інтереси та досягнення були зосередженi в царинi розробки та впровадження в практику охорони здоров’я методiв променевої дiагностики на раннiх стадiях найпоширеніших соматичних та онкологiчних захворювань, променевої терапiї онкологiчних хвороб; на питаннях механiзмiв уражуючої дiї радiацiї; оптимізації променевого навантаження на населення від радіаційних медичних процедур і метрологічному забезпеченні медичного використання джерел іонізуючого випромінення. Важливим внеском в теорію та практику медицини стали розробка та впровадження нових інформаційних технологій для проведення моніторингу стану здоров’я медичного персоналу, професійно пов’язаного з дією іонізуючого випромінення, створення сучасних протоколів променевої терапії для лікувальних закладів системи охорони здоров’я України. Починаючи з 2000, керував 3 національними проєктами, що виконувалися за програмою технічного співробітництва з МАГАТЕ. З 2006 – активний учасник 3 проєктів українсько-шведської співпраці з питань дозиметрії та контролю якості в променевій діагностиці та променевій терапії. Стимулював розвиток біологічної дозиметрії, а також єдиної в державі фахової служби метрології в радіологічній галузі, що працює як повірково-метрологічний центр із забезпечення вимірювань іонізуючих випромінень в установах МОЗ та НАМН України.

Наукові праці: “Die relative renale 131-J-Hippurat-Minutenspeicherung als quantita- tiver Funktionsparameter” (1983); “Радіологічна термінологія (українська, англійська, російська)” (1999); “Магнітнорезонансні зображання: фізичні принципи, поняття, термінологія” (2003); “Явление аномального изменения интенсивности потока квантов проникающего излучения моно- и многоэлементными середами” (1997); “Явление возбуждения интенсивного вторичного рентгеновского излучения в слое рентгенолюминофора” (2000).

100 років від дня народження стоматолога, доктора медичних наук, професора Миколи Федоровича Данилевського (1922-2006)

Стоматолог, академік АН вищої школи України, доктор медичних наук (1969), професор (1970), завідувач кафедри терапевтичної стоматології (1968-1990), декан стоматологічного факультету (1958-1959 і 1967-1969) Київського медичного інституту, Заслужений діяч науки УРСР. У 1995-2005 очолював Асоціацію стоматологів України. Закінчив Київський медичний стоматологічний інститут (1951). Пройшов шлях від клінічного ординатора до завідувача кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Фундатор пародонтології в Україні, створив наукову та кадрову школу в галузі терапевтичної стоматології. Отримав 33 патенти СРСР та України. Вперше у світі створив експериментальні моделі пародонтозу та генералізованого пародонтиту. Запропонував оригінальні класифікації захворювань пародонту та слизової оболонки порожнини рота. Науково обґрунтував і впровадив у практику ферментні препарати. Розробив методи лікування пародонту за допомогою кріохірургії, вітамінних та антибактеріальних препаратів.

55 років від дня народження дерматовенеролога, доктора медичних наук, професора Олександра Івановича Літуса (1967)

Дерматовенеролог, доктор медичних наук (2004), професор. Закінчив Київський медичний інститут (1990). Працював лікарем. Від 1995 – в Національному медичному університеті (Київ); від 2008 – професор кафедри шкірних та венеричних хвороб Ужгородського університету; від 2014 – завідувач кафедри дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти (Київ). Радник Міністра охорони здоров’я України. Засновник і президент Української асоціації псоріазу (від 2008).

Наукові дослідження присвячені проблемам лікування псоріазу, діагностики та терапії хронічного простатиту з урахуванням поліетіологічних механізмів розвитку та характеру перебігу захворювання.

Наукові праці: “Удосконалена етіотропна та іму­нокорегуюча терапія інфекційного хронічного простатиту” (2002); “Клініко-імунологічне обґрунтування ефективності мазі кальцитріолу у лікуванні хворих на псоріаз” (2008); “Вибрані лекції по дерматології” (2011); “Диагностические ошибки тактики ведения боль­ных нейросифилисом” (2012).