Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
90 років від дня народження хірурга-нефротрансплантолога, доктора медичних наук, професора Євгена Яковича Барана (1932-2003)
Хірург-нефротрансплантолог, доктор медичних наук (1984), професор (1992), піонер клінічної трансплантації нирки в Україні, засновник вітчизняної школи трансплантологів, завідувач (першого в Україні) відділу трансплантації нирки та гемодіалізу Київського НДІ урології та нефрології МОЗ УРСР, заступник директора з трансплантології Інституту хірургії та трансплантології АМН України. Закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1956). Працював хірургом-урологом у Рівненській міській лікарні. З 1967 – в Київському НДІ захворювань нирок і сечовивідних шляхів (урології), перейменованому згодом в Інститут урології та нефрології АМН України.
Наукові дослідження були присвячені питанням розробки, вивчення та впровадження фізіологічно обґрунтованих принципів у реконструктивну та відновну хірургію нирок і сечовивідних шляхів, пошуку та впровадження ефективних шляхів вирішення актуальних проблем позаниркового гемодіалізу та трансплантації донорської нирки. Створив новий напрям у вітчизняній трансплантології – вивчення науково обґрунтованих принципів профілактики та лікування реакцій відторгнення й інших післяопераційних ускладнень при трансплантації донорської нирки, базуючись на глибокому та всебічному дослідженні інтимних механізмів її адаптації в організмі реципієнта. Виконав близько 700 трансплантацій нирки.
130 років від дня народження терапевта, академіка АН УРСР та АМН СРСР, доктора медичних наук, професора Вадима Миколайовича Іванова (1892-1962)
Терапевт, академік АН УРСР (1957) та АМН СРСР (1953), доктор медичних наук (1935), професор (1934), заслужений діяч науки УРСР (1946), завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки Київського медичного інституту (1933-1941); завідувач кафедри терапії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (1944-1951); завідувач кафедри стоматологічного факультету Київського медичного інституту (1945-1948), завідувач відділу Інституту фізіології АН України (з 1953 р.); голова Наукового товариства терапевтів УРСР (1953). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1916).
Одним з перших розробив метод гастрографії. У 1926 вперше встановив своєрідний клонікотонічний стан шлунка при болю, описав типи шлункової гіперсекреції, гіперсекреторні та больові кризи, явище гетерохілії при виразковій хворобі. Одним з перших у СРСР широко вивчав гастрографію. У 1928 запропонував застосувати для дослідження шлункової секреції подразники різної сили. Першим застосував томофлюорографію в терапевтичній клініці для дослідження хворих на туберкульоз, рак, абсцес легень, пневмонію, плеврит та інші захворювання. Детально проаналізував її діагностичні можливості. Запропонував класифікацію раку шлунка (1932, 1948).
Наукові праці: “О забрасывании содержимого 12-перстной кишки в тощий желудок вне пищеварения” (1926); “Дивертикулы желудка” (1948); “Диагностика рака легких” (1949); “Диагностическое и клиническое значение томофлюорографии” (1951); “Достижения внутренней медицины в Украинской ССР за 40 лет” (1957).
95 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук, професора Леоніда Євстафійовича Пелеха (1927-1994)
Нейрохірург, доктор медичних наук (1969), професор (1969), завідувач кафедри реабілітації Київського інституту удосконалення лікарів (з 1969), проректор з наукової роботи Київського інституту удосконалення лікарів (1974-1986). Засновник нейрореабілітації в Україні. Створив службу реабілітації в колишньому Союзі й Україні, керівник всесоюзного центру реабілітації хворих неврологічного і нейрохірургічного профілю. Закінчив Станіславський медінститут (1951). З 1953 навчався та працював у клінічній ординатурі Київського науково-дослідного інституту нейрохірургії. З 1957 – молодший науковий співробітник, 1960 – старший науковий співробітник. З 1965 – затверджений на посаду керівника відділення хірургічної патології судин головного мозку. Працював у Йемені (1963-1964), Швеції (1969), Англії (1970), Канаді (1986).
28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.
Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.
Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.
Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.
Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!
Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.
«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»
Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.
Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!