Календар медицини

145 років від дня народження Ольги Петрівни Косач-Кривинюк (1877-1945)

Рідна сестра Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач) – медик за фахом, працювала лікарем на Катеринославщині, перед війною – бібліограф, перекладач (англійська, французька, польська, чеська, скандинавські мови) в Київській медичній бібліотеці (нині Національна наукова медична бібліотека України). Закінчила Жіночий Медичний інститут (1906). У 1906-1908 перебувала в Києві, де брала активну участь у громадському житті (зокрема в “Просвіті”). Не маючи змоги одержати улюблену роботу лікаря на рідному Поліссі, знайшла її в 1910 в Лоцманській Кам’янці біля Катеринослава. Тут вона влаштувалася на посаду земського патронажного лікаря для дітей-сиріт, лікувала й опікувалася психічно хворими та дітьми-сиротами. Крім лікарської практики, займалася літературою, виступала на сторінках преси здебільшого під псевдонімом Олеся Зірка. У 1921 Косачі переїхали до Могилева-Подільського. У цьому місті жила найменша сестра Дора зі своєю сім’єю та матір’ю, тут Ольга розпочала свою нову діяльність – учительську, викладала українську мову. У 1924 повернулася до Києва, де працювала в середній школі № 20. У 1929 залишила педагогічну роботу та перейшла до наукової медичної бібліотеки, де працювала на посаді бібліографа. У 1930-х у Києві почала працювати над літописом – хронологією життя та творчості Лесі Українки. В останні роки свого життя написала цінні спогади про батька та дитинство Лесі Українки.

Авторка мемуарів про родину Косачів: “З моїх споминів” (1963); “З дитячих років Лесі Українки” (1963); “Перебування Лесі Українки в Луцьку” (1963); “Як Леся Українка зложила курс “Стародавньої історії східних народів” (1963); “Повість, що стала драмою” (1943); “Леся Українка. Хронологія життя і творчості” (1970).

90 років від дня народження хірурга-нефротрансплантолога, доктора медичних наук, професора Євгена Яковича Барана (1932-2003)

Хірург-нефротрансплантолог, доктор медичних наук (1984), професор (1992), піонер клінічної трансплантації нирки в Україні, засновник вітчизняної школи трансплантологів, завідувач (першого в Україні) відділу трансплантації нирки та гемодіалізу Київського НДІ урології та нефрології МОЗ УРСР, заступник директора з трансплантології Інституту хірургії та трансплантології АМН України. Закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1956). Працював хірургом-урологом у Рівненській міській лікарні. З 1967 – в Київському НДІ захворювань нирок і сечовивідних шляхів (урології), перейменованому згодом в Інститут урології та нефрології АМН України.

Наукові дослідження були присвячені питанням розробки, вивчення та впровадження фізіологічно обґрунтованих принципів у реконструктивну та відновну хірургію нирок і сечовивідних шляхів, пошуку та впровадження ефективних шляхів вирішення актуальних проблем позаниркового гемодіалізу та трансплантації донорської нирки. Створив новий напрям у вітчизняній трансплантології – вивчення науково обґрунтованих принципів профілактики та лікування реакцій відторгнення й інших післяопераційних ускладнень при трансплантації донорської нирки, базуючись на глибокому та всебічному дослідженні інтимних механізмів її адаптації в організмі реципієнта. Виконав близько 700 трансплантацій нирки.

130 років від дня народження терапевта, академіка АН УРСР та АМН СРСР, доктора медичних наук, професора Вадима Миколайовича Іванова (1892-1962)

Терапевт, академік АН УРСР (1957) та АМН СРСР (1953), доктор медичних наук (1935), професор (1934), заслужений діяч науки УРСР (1946), завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки Київського медичного інституту (1933-1941); завідувач кафедри терапії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (1944-1951); завідувач кафедри стоматологічного факультету Київського медичного інституту (1945-1948), завідувач відділу Інституту фізіології АН України (з 1953 р.); голова Наукового товариства терапевтів УРСР (1953). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1916).

Одним з перших розробив метод гастрографії. У 1926 вперше встановив своєрідний клонікотонічний стан шлунка при болю, описав типи шлункової гіперсекреції, гіперсекреторні та больові кризи, явище гетерохілії при виразковій хворобі. Одним з перших у СРСР широко вивчав гастрографію. У 1928 запропонував застосувати для дослідження шлункової секреції подразники різної сили. Першим застосував томофлюорографію в терапевтичній клініці для дослідження хворих на туберкульоз, рак, абсцес легень, пневмонію, плеврит та інші захворювання. Детально проаналізував її діагностичні можливості. Запропонував класифікацію раку шлунка (1932, 1948).

Наукові праці: “О забрасывании содержимого 12-перстной кишки в тощий желудок вне пищеварения” (1926); “Дивертикулы желудка” (1948); “Диагностика рака легких” (1949); “Диагностическое и клиническое значение томофлюорографии” (1951); “Достижения внутренней медицины в Украинской ССР за 40 лет” (1957).

95 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук, професора Леоніда Євстафійовича Пелеха (1927-1994)

Нейрохірург, доктор медичних наук (1969), професор (1969), завідувач кафедри реабілітації Київського інституту удосконалення лікарів (з 1969), проректор з наукової роботи Київського інституту удосконалення лікарів (1974-1986). Засновник нейрореабілітації в Україні. Створив службу реабілітації в колишньому Союзі й Україні, керівник всесоюзного центру реабілітації хворих неврологічного і нейрохірургічного профілю. Закінчив Станіславський медінститут (1951). З 1953 навчався та працював у клінічній ординатурі Київського науково-дослідного інституту нейрохірургії. З 1957 – молодший науковий співробітник, 1960 – старший науковий співробітник. З 1965 – затверджений на посаду керівника відділення хірургічної патології судин головного мозку. Працював у Йемені (1963-1964), Швеції (1969), Англії (1970), Канаді (1986).

Юрій Панасович Зозуля (23.12.1927 – 24.11.2021) – видатний український нейрохірург та науковець, академік НАН України (2009), академік НАМН України (1994), член-кореспондент НАН України (1991), д. мед. н. (1967), професор (1968), директор ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» (1993-2013), віце-президент НАМН України (1993-2011), заслужений діяч науки і техніки України (1978), лауреат двох Державних премій України в галузі науки і техніки (1996, 2001) та премії ім. О.О. Богомольця (2000), громадський діяч і організатор охорони здоров`я та медичної науки.

Юрій Панасович Зозуля народився 23 грудня 1927 року у місті Вінниці, в родині службовців. 1950 року Зозуля Юрій Панасович з відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут і як кращий студент був рекомендований на наукову роботу. Все життя працював у Київському НДІ нейрохірургії (нині ДУ «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України»), де пройшов шлях від клінічного ординатора до директора інституту.

Основними напрямами наукової діяльності вченого є нейроонкологія. Вивчення біомолекулярних та генетичних механізмів розвитку пухлин мозку, клінічна патофізіологія мозкового кровообігу, судинна нейрохірургія, проблеми нейротрансплантації, розробка методів хірургічних втручань при різних видах патології головного мозку.

Важливим науковим здобутком Юрія Панасовича Зозулі стали розробки в галузі нейрохірургії, що стосуються проблем патофізіології мозкового кровообігу при пухлинних та судинних захворюваннях головного мозку, розробки найбільш ефективних методів діагностики та хірургічного лікування різних видів патології нервової системи. Юрій Зозуля один із перших започаткував впровадження мікрохірургічної технології в нейрохірургію, що збільшило можливості оперативних втручань у важкодоступних базальних відділах мозку та підвищило їх ефективність. Під його керівництвом розроблено методи хірургічного лікування менінгіом краніобазальної локалізації, неврину слухового нерву, краніофарингіом, проведені дослідження та розроблені методи реваскуляризації при ішемічних інсультах, розроблені сучасні інформаційні технології та програмні засоби для скринінг–тестування здоров’я населення, створені системи.

Видатний вчений є автором понад 670 наукових публікацій, зокрема 26 монографій, 50 авторських свідоцтв.

Юрій Панасович був науковим консультантом й керівником 20 докторських та 31 кандидатської дисертації, сприяв створенню Української асоціації нейрохірургів України.

Діяльність вченого гідно оцінена державою – його нагороджено: орденами «Знак Пошани», «За заслуги» ІІІ ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнакою НАН України «За наукові досягнення».

200 років Луї Пастеру

Луї Пастер (27.12.1822 – 28.09.1895) – видатний французький мікробіолог і хімік.

Вчений запропонував спосіб запобігання інфекційним захворюванням шляхом введення в організм ослаблених збудників. Він встановив специфічність збудників сибірки, пологової гарячки, холери, сказу та інших захворювань. Також Пастер розвинув уявлення про штучний імунітет, запропонував метод запобіжних щеплень.

Принципи отримання вакцин і методи їхнього застосування, розроблені Луї Пастером для профілактики інфекційних захворювань, успішно використовують до сьогодні.

Широкому загалу він більше відомий своїм винаходом технології обробки молока та вина з метою запобігання їх бактеріальному зараженню, процесу, який зараз називають пастеризацією. Пастер також зробив значні відкриття в молекулярній хімії.

Був засновником і директором інституту, який займався питаннями біології, мікробіології та медицини. Зараз інститут носить ім’я Луї Пастера.