Календар медицини

Бертенсон Лев Бернардович (1850 — 1929) терапевт, гігієніст, бальнеолог

Народився в місті Одеса. Закінчив Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію (1872). Починав професійну діяльність лікарем у клініках Екка та Ейхвальда, а також у:

• Санкт-Петербурзькій Різдвяній міській лікарні,
• Миколаївському військовому шпиталі.

Професійна діяльність

• З 1876 року — викладав у медичних училищах для лікарських помічниць і фельдшериць.
• З 1890 року — член Гірничого вченого комітету.
• З 1898 року — член Медичної ради, а з 1903 року — дорадчий член Військово-медичної ради.
• Один із перших викладачів першої допомоги та професійної гігієни в Гірничому інституті та училищах.
• Лейб-медик, член численних медичних наукових товариств.

Громадська діяльність і досягнення

• Ініціатор створення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом.
• Організатор першого в Російській імперії музею професійної гігієни.
• Мав широку популярність як лікар — серед його пацієнтів були:
• Іван Тургенєв, Лев Толстой, Модест Мусоргський, Микола Лєсков, Дмитро Григорович.
• Очолював медичну групу, яка лікувала Петра Чайковського під час його останньої хвороби.

Наукова діяльність

• Після 1913 року практикував в Одесі, де:
• Досліджував вплив Бузьких, Липецьких, Кавказьких мінеральних вод на організм людини.
• Автор близько 80 наукових публікацій.
• Його праця «Минеральные воды, грязи и морские купания в России и за границей» (перше видання — 1873, 4-те видання — 1901) вважається класичною в галузі бальнеології.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, Бертенсона Л. Б. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Лечебные воды, грязи и морские купанья в России и за границей. Классификация, химический состав, действие и показания к употреблению. Путеводитель по лечебным местностям (1901). Шифр зберігання: 615.839 Б-521
2. Радиоактивность в лечебных водах и грязях (1914). Шифр зберігання: 615.84 Б-521
3. Санитарно-врачебное дело на горных промыслах царства Польского (1893). Шифр зберігання: 610.2 Б-521

Верещагін Ігор Олександрович (1930 р.) — педіатр, інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, науковець і клініцист у галузі дитячих інфекційних хвороб.

Освіта та професійна діяльність

Народився в місті Великий Устюг Вологодської області.

1948–1954 — навчався в Ленінградському педіатричному медичному інституті.

1954–1958 — проходив клінічну ординатуру при кафедрі госпітальної педіатрії того ж інституту.

Професійна кар’єра:

• 1958–1961 — головний педіатр МСЧ-81 МОЗ СРСР (м. Томськ).
• 1961–1964 — старший науковий співробітник відділу дитячих інфекцій Ленінградського НДІ антибіотиків.
• 1964–1965 — завідувач відділення Ленінградської міської дитячої лікарні №2.
• 1965–1999 — завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Донецького медичного інституту.
• 1999–2004 — професор тієї ж кафедри.

Наукові ступені та звання

• 1958 — кандидат медичних наук
(тема дисертації: «Морфологічні особливості хроматину нейтрофілів новонароджених дітей, дорослих людей (у тому числі й вагітних жінок)»).
• 1971 — доктор медичних наук
(тема дисертації: «Патогенетична терапія в комплексі з мономіцином при дизентерії у дітей (клінічні, бактеріологічні, імунологічні дослідження)»).
• Професор.
• Головний позаштатний інфекціоніст Донецького обласного управління охорони здоров’я.

Наукова діяльність

Автор близько 400 наукових публікацій, серед яких:

• 7 монографій,
• 8 навчальних посібників,
• 1 довідник,
• 1 керівництво,
• 6 винаходів.

Основні напрями досліджень:

• Вивчення статевого хроматину в клітинах крові.
• Генетичні дослідження клітин крові.
• Вивчення дії антибіотиків на дитячий організм в умовах інфекційних захворювань.
• Практична участь у ліквідації спалахів холери, дизентерії, ентероколітів серед грудних дітей в Україні.

Наукове керівництво

Консультант і керівник 3 докторських і 8 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Верещагіна І. О.:

1. Морфологические особенности хроматина нейтрофилов новорожденных детей и взрослыхь людей (в том числе и беременных женщин) (1957). Шифр зберігання: 612.6 В-317
2. Патогенетическая терапия в комплексе с мономицином при дизентерии у детей. Клиническое биохимическое, бактериологическое, иммунологическое исследования (1968). Шифр зберігання: 1968 В-317

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Верещагіна І. О.:

1. Гострі респіраторні захворювання у дітей (1979). Шифр зберігання: А-1244
2. Организация стационара на дому при инфекционных заболеваниях и лечение детей в домашних условиях: Учебное пособие (1994). Шифр зберігання: Б-73461
3. Постантибіотиковий дисбіоз кишечника у дітей раннього віку: Методичні рекомендації (2003). Шифр зберігання: Б-83456

Лисенков Микола Костянтинович
(1865—1941)
видатний анатом, професор, дослідник мозкових гриж, педагог.
Народився в м. Москві в родині службовця.

Медичну освіту здобув на медичному факультеті Московського університету, який закінчив у 1893 році. Після завершення навчання працював у цьому ж університеті: понадштатний помічник прозектора (1893–1897), приват-доцент кафедри оперативної хірургії та оперативної анатомії (1897–1902).

У 1896 році захистив докторську дисертацію на тему: «Мозговые грижи и их лечение».
З 1902 року — професор кафедри топографічної анатомії медичного факультету Новоросійського університету (згодом — Одеський медичний інститут). У 1917 році очолив кафедру нормальної анатомії, якою керував у 1917–1923 та 1930–1941 роках. У період 1923–1930 рр. — завідувач науково-дослідної кафедри морфології та фізіології.

З 1924 року читав курс пластичної анатомії в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв (нині — Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова).

Член: Одеського хірургічного товариства, Одеського товариства художників імені К.К. Костанді.

Автор 57 наукових праць, присвячених вивченню мозкових гриж, оперативній хірургії, нормальній та топографічній анатомії.

Наукові досягнення:

• Першим розробив теорію походження мозкових гриж.
• На основі анатомічних досліджень створив оригінальний метод хірургічного лікування мозкових гриж, за що був нагороджений премією Московського хірургічного товариства.
• Розробив низку нових оперативних підходів.
• Запропонував метод консервування анатомічних препаратів — відомий як «метод Лисенкова».
• Автор підручників з оперативної хірургії, нормальної та топографічної анатомії.

У фонді бібліотеки зберігаються праці Лисенкова М. К., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Краткое руководство по анатомии человека. (1912). Шифр зберігання: 611 Л-886
2. Краткий курс военно-хирургических операций. (1915). Шифр зберігання: 617.99 Л-886
3. Общая анатомия органов движения. (1923). Шифр зберігання: 611 Л-886
4. Пластическая анатомия. Руководство для художников. (без року). 611(02) Л 886
5. Топографическая анатомия. (1925. 611.9 Г-583
6. Краткое руководство по анатомии и гистологии человека. (1940). Шифр зберігання: 611(02) Л-886
7. Нормальна анатомия человека. (1940). Шифр зберігання: 611(02). Л-886.

Горбачов Михайло Сергійович (1895–1984) український нейрохірург.

Народився у слободі Борисовська Гайворонського повіту Курської губернії (нині — село в Бєлгородській області, Російська Федерація).

Освіта:

Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1922).

Професійна діяльність:

• 1922–1933 — працював на посадах лікаря.
• 1934–1978 — працював у нейрохірургічній клініці Харківської психоневрологічної академії та Центральному психоневрологічному інституті (нині — Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України), зокрема:
• старший науковий співробітник (1946–1948),
• завідувач відділу нейрохірургії (1948–1953),
• заступник директора з наукової роботи (1951–1953),
• завідувач нейрохірургічного відділу (1953–1978).
• 1957–1961 — завідувач кафедри нейрохірургії Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків).

Під час Другої світової війни (німецько-радянської війни) — військовий лікар у діючій армії.

Наукові ступені та звання:

• 1940 — захистив кандидатську дисертацію: «Остеомієліт хребта в клініці та в експерименті — спінальна патологія».
• 1955 — захистив докторську дисертацію: «Нестріляні пошкодження хребта і спинного мозку в пізньому періоді».
• 1958 — присвоєно вчене звання професора.

Наукова діяльність:

Автор 72 наукових публікацій, зокрема 1 монографії.

Основні напрями досліджень: нейроонкологія, нейротравматологія, комплексне лікування злоякісних пухлин нервової системи.

Науковий керівник 4 докторських та 5 кандидатських дисертацій.

Громадська діяльність:  З 1960 — голова Харківського обласного нейрохірургічного

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Горбачова М. С.:
Огнестрельные повреждения позвоночника и спинного мозга в позднем периоде (1955). Шифр зберігання: 617.99 Г-672а

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Горбачова М. С., підготовлені у співавторстві:
Атлас операций на спинном мозгу (1965). Шифр зберігання: 61/084/ Ч-583

Вороний Юрій Юрійович
(1895—1961) український хірург, піонер трансплантології, автор першої у світі пересадки трупної нирки людині.

Народився у с. Журавка Полтавської губернії (нині — Варвинський район Чернігівської області) в родині математика Юрія Вороного — професора Варшавського університету, члена-кореспондента Російської академії наук.

У 1913 році вступив на медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. Під час Першої світової війни працював у перев’язувальному загоні Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим. У січні 1918 року взяв участь у бою під Крутами проти московського більшовицького загону.

У 1921 році закінчив Київську державну медичну академію (з 1922 року — Київський медичний інститут), де згодом навчався в аспірантурі кафедри хірургії.

З 1926 року — асистент науково-дослідної кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту (завідувач — професор В. М. Шамов). У 1931–1936 роках — головний лікар Радянської лікарні в Херсоні, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії, директор Херсонського медичного інституту, старший науковий співробітник Херсонського опорного пункту Інституту гематології і переливання крові.

Згодом працював у Всеукраїнському інституті невідкладної хірургії та переливання крові (старший науковий співробітник). У 1936–1941 роках — завідувач кафедри хірургії Харківського медичного стоматологічного інституту.

У роки Другої світової війни залишився на окупованій території, працював хірургом у с. Водолага Харківської області, де організував підпільний госпіталь. Згодом приєднався до діючої армії, потрапив у полон і здійснив втечу. У 1944–1950 роках працював урологом у міській та обласній лікарнях Житомира. У 1950–1953 роках — керівник відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології, а з 1953 по 1960 рік — завідувач відділення переливання крові.

Наукова діяльність Вороного зосереджувалась на проблемах трансплантації. У 1920-х — на початку 1930-х років досліджував в експерименті вільну пересадку яєчок та нирок. У 1930 році на III Всесоюзному з’їзді фізіологів продемонстрував результати успішної трансплантації нирки собаці — орган був пересаджений у шийну ділянку і функціонував протягом 6 місяців. У листопаді 1930 року на IV Всеукраїнському з’їзді хірургів повторно представив цей досвід, заявивши про перспективність методики для клінічного застосування.

3 квітня 1933 року Вороний першим у світі здійснив клінічну пересадку трупної нирки від людини до людини. Реципієнткою стала 26-річна жінка з отруєнням сулемою, донором — 60-річний чоловік, який загинув від перелому основи черепа. Нирка була взята через 6 годин після смерті донора, пересаджена в ділянку стегна з виведенням сечоводу назовні. У перші години після операції орган продукував сечу, що свідчило про часткову функціональність трансплантата. Проте пацієнтка померла через 2 доби. Мікроскопія виявила дегенеративні зміни, які Вороний пояснював дією отрути, масивним переливанням крові або можливою несумісністю донорської та реципієнтської крові.

Вороний наголошував, що цей клінічний випадок не компрометує метод трансплантації, а лише підтверджує необхідність подальших досліджень. Він також був першим, хто запропонував концепцію повторної трансплантації нирки у разі загибелі попередньої.

У фонді ННМБУ немає праць Вороного Ю. Ю., але є література про нього:

1. Мирский М. Б. Советский хирург Ю. Ю. Вороной – пионер аллотрансплантации трупной почки в клинике // Клиническая хирургия. – 1973. – № 5. – С. 76-81
2. Hamilton D. N. H., Reid W. A. Yu. Yu. Voronoy and the first human kidney allograft // Surg. Gynec. Obstet. – 1984. – V. 159, № 3. – P. 289-294

Масляк Володимир Михайлович (1925–2004) український хірург, проктолог, педагог.

Місце народження: село Конське, Польща.

Освіта: Закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1951).

Професійна діяльність:

• 1951–1953 — хірург Сокальської центральної районної лікарні (Львівська область).
• 1953–1956 — клінічна ординатура на кафедрі загальної хірургії Львівського державного медичного інституту.
• 1956–1959 — завідувач хірургічного відділення Жидачівської ЦРЛ (Львівська обл.).
• 1959–1963 — хірург.
• 1963–1966 — завідувач проктологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

Науково-педагогічна діяльність:

• З 1966 — у Львівському державному медичному інституті:
• асистент кафедри загальної хірургії (1966),
• асистент кафедри онкології (1967–1970),
• завідувач курсу проктології (1972–1995),
• професор кафедри факультетської хірургії (1995–1999).
  (Нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького)
  Наукові ступені та звання:
• 1967 — кандидат медичних наук; дисертація: «Обробка кукси дванадцятипалої кишки при резекції шлунка».
• 1995 — присвоєно вчене звання професора.
• 1979 — присвоєне почесне звання «Заслужений лікар УРСР».

Наукова діяльність:

Автор близько 100 наукових праць, зокрема навчального посібника та 2 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні напрями досліджень:

• розробка нових методів хірургічного й консервативного лікування захворювань тонкої та товстої кишки;
• епідеміологія виразкового коліту та хвороби Крона у Львівській області;
• оптимізація хірургічного лікування цих захворювань;
• впровадження нових методів діагностики та лікування в проктології.

Наукове керівництво: Підготував 2 кандидатів медичних наук.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертацій Масляка В. М.:

Обработка культи двенадцатиперстной кишки при резекции желудка (1967). Шифр зберігання: 617.4 М-318

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Масляка В. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Практическая колопроктология (1990). Шифр зберігання: Б-66221
2. Практична колопроктологія (1993). Шифр зберігання: Б-72899