Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Вер
19
Пт
Мірошниченко Валентин Павлович (1940)
Вер 19 день

Мірошниченко Валентин Павлович (1940)Валентин Павлович Мірошниченко (1940) інфекціоніст, доктор медичних наук (1991),
Народився м. Запоріжжя

Освіта

1962–1968 – лікувальний факультет Кримського медичного інституту.

Професійна діяльність

  • 1968–1973 – ординатор інфекційної лікарні (м. Запоріжжя).
  • 1973–1988 – асистент кафедри інфекційних хвороб Запорізького медичного інституту.
  • 1989–1991 – асистент кафедри інфекційних хвороб Запорізького інституту удосконалення лікарів.
  • 1991–2011 – завідувач кафедри інфекційних хвороб цього інституту.
  • З 2011 – професор кафедри інфекційних хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти.

Академічна кар’єра

  • 1978 – кандидатська дисертація: «Исследования холато-холестериновой функции печени при вирусном гепатите и холелитиазе новым методом фотометрического анализа».
  • 1991 – докторська дисертація: «Оцінка реконвалесценції при вірусних гепатитах А і В за даними дослідження дуоденального вмісту».
  • Звання професора.

Науковий внесок

Автор понад 120 наукових публікацій, серед них 2 винаходи.

Основні напрями досліджень:

  • вірусні гепатити (A і B);
  • реконвалесценція після інфекційних хвороб;
  • проблеми СНІДу.

Громадська діяльність

Голова Запорізького обласного товариства інфекціоністів.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Мірошниченко В. П.:

  1. Исследование холато-холестериновой функции печени при вирусном гепатите и холелитиазе новым методом фотометрического анализа (1978). Шифр зберігання: Р-23944
  2. Оценка реконвалесценции при вирусных гепатитах А и В по данным исследования дуоденального содержимого (1991). Шифр зберігання: Р-37564
Вер
21
Нд
Вакуленко Микола Опанасович (1890 –????)
Вер 21 день

Микола Опанасович Вакуленко (1890 –????) патолог, бактеріолог.

Освіта

  • 1908 – закінчив Владикавказьку гімназію.
  • 1914 – медичний факультет Університету св. Володимира (м. Київ).

Професійна діяльність

  • 1914–1919 – військова служба: проєктор Київського військового госпіталю, завідувач лабораторій у пересувному госпіталі та санітарно-епідемічному загоні.
  • 1919–1926 – завідувач прозектури та лабораторії Вінницького гарнізонного військового госпіталю.
  • 1920 – організував першу прозектуру у Вінниці при обласній лікарні, очолював її до 1950.
  • 1929–1948 – завідувач прозектури Вінницької психоневрологічної лікарні.
  • 1922 – завідувач кафедри мікробіології Вінницького фармакологічного інституту.
  • 1930 – завідувач кафедри гістології заочного медичного інституту.
  • 1932–1949 – завідувач кафедри патологічної анатомії Вінницького медичного інституту.
  • 1950–1962 – завідувач патогістологічної лабораторії Вінницького обласного онкологічного диспансеру.

Науковий внесок

Автор 22 наукових праць.

Досліджував:

  • патологію висипного та поворотного тифу, холери;
  • зміни нервової системи при шизофренії, прогресуючому паралічі, старечому слабоумстві.
Вер
23
Вт
Малиновський Людвіг Іванович (1875 – 1917)

Вер 23 день

Малиновський Людвіг Іванович (1875 – 1917)
Людвіг Іванович Малиновський (1875 – 1917)
хірург, організатор охорони здоров’я, громадський діяч.

Освіта

1898–1903 – медичний факультет Юр’ївського університету.

Професійна діяльність

  • Асистент проф. В. Г. Цеге-Мантейфеля (1903–1905).
  • Лікарня в м. Дунаївці (10 ліжок) – організував активну хірургічну діяльність.
  • З 1905 – хірург та старший лікар Вінницької земської лікарні (75 ліжок), де поставив лікування на сучасний рівень.
  • Під час Першої світової війни – головний лікар і провідний хірург шпиталю Всеросійського земського союзу у Вінниці.
  • Упродовж 13 років – голова Вінницького Пироговського товариства.

Науковий внесок

  • Автор 25 наукових праць, низки монографій і статей з хірургії.
  • Вперше описав клініку мезентеріальних лімфаденітів.
  • У класифікації перитонітів виділив дві нові форми: слизово-серозні та гангренозні.
  • Запровадив термін «апендицинілеус» (кишкова непрохідність при гострому апендициті).

Громадська діяльність та спадщина

Ініціатор будівництва Вінницької Пироговської лікарні (відкрита 7.05.1917).

Похований біля фасаду її хірургічного корпусу; на могилі встановлено пам’ятник.

Його ім’я носять вулиця у Вінниці та одна з найбільших палат хірургічного відділення Пироговської лікарні.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Людвіга І. М., підготовлені одноосібно:

  1. Догмы асептики. Подготовка операций и лечение ран (1916). Шифр зберігання: 617.9 М-192
  2. Phagedaena vulherum (1915). Шифр зберігання: 617.99 М-192
Жов
3
Пт
Калюжний Денис Миколайович (1900 – 1976)
Жов 3 день

Калюжний Денис Миколайович (1900 – 1976) — український гігієніст, один із основоположників гігієни атмосферного повітря в Україні.

Народився на хуторі Калюжному Лебединського повіту Харківської губернії. Медичну освіту здобув у Харківському медичному інституті (1926).

Професійна діяльність

  • 1926–1931 — санітарний лікар Харківської міської санітарно-епідеміологічної станції.
  • 1931–1933 — навчався в аспірантурі на кафедрі загальної гігієни Харківського медичного інституту.
  • З 1932 р. працював в Українському НДІ комунальної гігієни під керівництвом О. М. Марзєєва.
  • З 1937 р. — старший викладач гігієни Харківського військово-медичного училища.
  • 1940 — захистив кандидатську дисертацію «Санитарное изучение атмосферного воздуха населенных мест Украины и меры борьбы с его загрязнением».

Під час німецько-радянської війни:

  • викладач кафедри загальної та військової гігієни Куйбишевської військово-медичної академії (1942),
  • начальник санітарно-епідемічної лабораторії Воронезького та 1-го Українського фронтів.
  • З 1946 р. — заступник директора, а в 1956–1971 рр. — директор НДІ загальної та комунальної гігієни імені О. М. Марзєєва.

Завідував кафедрами:

  • гігієни Київського інституту удосконалення лікарів (1946–1956, 1965–1970),
  • гігієни Київського медичного інституту (1956–1960).
  • 1954 — захистив докторську дисертацію «Гигиеническая оценка загрязнения атмосферного воздуха выбросами предприятий черной металлургии и мероприятия по его оздоровлению».
  • 1957 — професор.
  • 1961 — член-кореспондент АМН СРСР.

Громадська діяльність та визнання

  • Голова правління Українського наукового товариства гігієністів (з 1959 р.).
  • Почесний член Чехословацького науково-медичного товариства імені Я. Пуркіньє.
  • Заслужений діяч науки УРСР (1964).

Наукова спадщина

Автор понад 250 наукових публікацій, зокрема 24 монографій. Науковий консультант і керівник 16 докторських та 22 кандидатських дисертацій.

Основні напрями досліджень: гігієна атмосферного повітря, планування населених місць, військова гігієна, історія гігієни й санітарії.

Досліджував механізми дії забруднювачів повітря на організм та закономірності їх розповсюдження від промислових підприємств.

 

Жов
5
Нд
Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915)
Жов 5 день

Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915) — юрист, природодослідник, археолог, краєзнавець, історик.

Народився в с. Фужині поблизу сучасного м. Рієка (Хорватія).

Освіта та рання діяльність

  • 1847–1851 — навчався на юридичному факультеті Кошицької академії.
  • Під час угорської революції 1848–1849 рр. був офіцером національної гвардії.
  • 1852–1856 — службовець у суді.

Професійна кар’єра

  • З 1855 р. мешкав у Мукачеві, працював у судових органах та адвокатурі.
  • З 1865 р. — головний прокурор Мукачевсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів.

Наукова та громадська діяльність

Член Угорського товариства природодослідників (1860), Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії.

Автор близько 300 публікацій, зокрема 11 монографій.

Основні напрями досліджень:

  • мінеральні води Закарпаття, їхній хімічний склад і лікувальні властивості;
  • клімат Закарпаття та його оздоровчий потенціал;
  • археологія Тисо-Дунайської низовини (довів, що слов’яни заселили цей край до приходу угорців);
  • соціально-економічний розвиток та духовна культура закарпатців.

Внесок

  • Створив зведену таблицю хімічного складу мінеральних вод Закарпаття.
  • Популяризував ідею комплексного застосування природних лікувальних ресурсів краю.
  • Залишив значний науковий доробок із археології, етнографії та історії Закарпаття.
Жов
8
Ср
Щастний Дмитро Сергійович (1903 – 1974)
Жов 8 день

Щастний Дмитро Сергійович (1903 – 1974) – мікробіолог, епідеміолог та імунолог.

Народився в місті Одеса, 1926 – закінчив Одеський медичний інститут.

Професійна діяльність

Працював у різних медичних і мікробіологічних науково-дослідних установах.

  • 1943–1944 – заступник директора з наукової роботи Тамбовського НДІ мікробіології.
  • 1944–1949 – завідувач відділу віспи Одеського НДІ мікробіології та епідеміології.
  • 1945–1962 – доцент кафедри мікробіології Одеського медичного інституту ім. М. І. Пирогова.
  • 1963–1967 – доцент кафедри мікробіології і вірусології Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
  • 1967–1971 – професор тієї ж кафедри.
  • 1965 – захистив докторську дисертацію «Влияние тканевых препаратов В. П. Филатова на защитные функции и устойчивость организма к инфекции».

Наукові праці

Автор понад 70 наукових публікацій.

Основні напрями досліджень:

  • медична мікробіологія та імунологія;
  • застосування тканинних препаратів для лікування бактеріальних інфекцій;
  • історія медицини та медичної мікробіології.