Календар медицини

Миколи Сидоровича Пушкаря (1930 – 1995) кріобіолог.

Народився с. Шолохове, Нікопольський район, Дніпропетровська обл.
Помер: 21 липня 1995.

Освіта

1954 – закінчив Дніпропетровський медичний інститут.

1959–1962 – аспірантура в Українському інституті удосконалення лікарів (Харків).

Трудова діяльність

• 1954–1959 – хірург.
• 1963–1968 – завідувач Харківського обласного відділу охорони здоров’я.
• 1968–1971 – проректор Українського інституту удосконалення лікарів.
• З 1971 – ректор цього інституту.
• 1972–1983 – директор Інституту проблем кріобіології і кріомедицини.
• 1983–1995 – завідувач відділу низькотемпературного консервування кісткового мозку та крові.

Наукові здобутки

• 1963 – кандидатська дисертація про вплив низьких температур на трансплантацію кісткового мозку.
• 1969 – докторська дисертація про глибоке заморожування кісткового мозку.

Автор понад 300 наукових праць, серед них 11 монографій та 41 винахід. Науковий керівник 26 кандидатських дисертацій.

Вчені звання та відзнаки

• Професор.
• Член-кореспондент НАН України (1978).
• Член-кореспондент АМН України (1994).
• Лауреат Державної премії СРСР (1978).
• Лауреат Премії ім. О. О. Богомольця АН УРСР (1980).

Основні напрями науки

• Кріобіологія та кріохірургія.
• Кріомікроскопія, тензоділатометрія.
• Теоретичне й експериментальне моделювання кріопроцесів.
• Розробка універсальних технологій кріоконсервування біологічних об’єктів.
• Один із засновників Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (Харків, 1972).

Основні публікації

• «Низькотемпературне консервування кісткового мозку» (1976).
• «Низькотемпературна кристалізація» (1977).
• «Кріоконсерванти» (1979).
• «Теорія та практика кріогенного та сублімаційного консервування» (1984).
• «Консервування тканин та клітин ендокринних органів» (1993).
• «Фізичні основи низькотемпературного консервування клітинних суспензій» (1994).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Пушкаря М. С.:

Консервирование глубоким охлаждением (-196ᵒС) костного мозга и его использование в клинических исследованиях (1968). Шифр зберігання: 1968 П912н

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Пушкаря М. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Життя і глибокий холод (1977). Шифр зберігання: Б-21919
2. Ультраструктура клетки при низких температурах (1978). Шифр зберігання: Б-25844
3. Криоконсерванты. (1979). Шифр зберігання: Б-31252
4. Консервация и трансплантация эндокринных органов и тканей (1981). Шифр зберігання: В-2648
5. Криоконсервация тканей и клеток эндокринных органов (1993). Шифр зберігання: Б-71991

Михайло Васильович Лобода (1940-2016) один з відомих учених України в галузі сучасної фізіотерапії, курортології та медичної реабілітаці.

Народився с. Пристайлове, Лебединський район, Сумська обл.

Освіта

• 1963 – закінчив педіатричний факультет Харківського медичного інституту.
• Вища партійна школа при ЦК КПУ.
• 1966–1969 – аспірантура на кафедрі шпитальної педіатрії Харківського медінституту.

Трудова діяльність

• 1963–1966 – лікар-педіатр, лікар-методист, заст. головного лікаря Лебединської ЦРЛ.
• 1969–1973 – асистент кафедри шпитальної педіатрії Харківського медінституту.
• 1973–1976 – заст. начальника управління допомоги дітям і матерям МОЗ УРСР.
• 1978–1987 – начальник Головного управління спеціалізованих санаторіїв МОЗ УРСР.
• 1987–1992 – голова Української республіканської ради з управління курортами профспілок.
• 1992–2002 – голова правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
• З 1996 – керівник відділу координації та перспектив розвитку медичної реабілітації та курортології Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.
• 2002–2006 – народний депутат України (IV скликання), 1-й заступник голови Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства.

Наукові здобутки

• 1969 – кандидатська дисертація про білкові групи крові дітей при пневмонії.
• 1992 – докторська дисертація про профілактику туберкульозу у дітей в умовах санаторію.
• Професор (1997).
• Член-кореспондент НАМН України (2003).
• Автор понад 200 наукових публікацій, серед них 15 монографій, кілька посібників, 3 патенти.
• Науковий керівник 5 докторських і 9 кандидатських дисертацій.

Громадська та організаційна діяльність

• Президент Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів (з 1987).
• Віце-президент Всесвітньої федерації бальнеології і кліматотерапії.
• Голова проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Санаторно-курортна реабілітація».
• Науковий керівник журналу «Медична реабілітація, курортологія та фізіотерапія».
• Член редколегій кількох наукових медичних журналів.

Відзнаки

• Заслужений лікар УРСР (1985).
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006).

Основні напрями науки

• Організація санаторно-курортної допомоги дітям.
• Розробка методів раннього відновлювального лікування з використанням фізичних чинників.
• Раціональне використання природних лікувальних ресурсів України.
• Реабілітація постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

Основні публікації

• «Первичный туберкулез у детей и его профилактика» (1997).
• «Методичні рекомендації з санаторно-курортного лікування» (1998).
• «Оздоровниці профспілок України» (1998).
• «Курортні ресурси України» (1999).
• «Санаторно-курортне лікування вагітних» (2001).
• «Дитячі оздоровниці України» (2001).
• «Восстановительное лечение детей с частыми заболеваниями органов дыхания» (2002).
• «Основи курортології» (2003).
• «Довідник з інфекційних хвороб у дітей» (2003).
• «Медицинская реабилитация в педиатрии» (2004).
• «Бальнеотерапія в кардіоангіології» (2005).
• «Лікувальні грязі (пелоїди) України» (2006).
• «Карта-схема використання природних лікувальних ресурсів України» (2006).
• «Стандарти санаторно-курортного лікування» (2008).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Лободи М. В.:

1. Сульфгидрильные и дисульфидные группы белков сыворотки крови детей при пневмонии (1969). Шифр зберігання 1969 Л683м
2. Совершенствование профилактики туберкулеза у детей в условиях санатория (1991). Шифр зберігання Р-37572

У фонді бібліотеки зберігаються також праці ободи М. В., написані одноосібно або у співавторстві:

1. Первичный туберкулез у детей и его профилактика (1997). Шифр зберігання Б-76092
2. Мінеральні води Закарпаття. Питне лікувальне використування (1997). Шифр зберігання В-5539
3. Лазеротерапия и лазеропунктура в клинической и курортной практике (1997). Шифр зберігання С-176КолЗоз
4. Минеральные лечебно-столовые воды Украины : справочник (1998). Шифр зберігання Б-96569
5. Курортні ресурси України (1999). Шифр зберігання В-9509
6. Лікування і профілактика захворювань природними та фізичними факторами постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (2000). Шифр зберігання В-6469
7. Детские здравницы Украины (2001). Шифр зберігання Б-96542
8. Санаторно-курортне лікування вагітних (2001). Шифр зберігання Б-96522
9. Маломинерализованные хлоридные натриевые минеральные воды Украины (2002). Шифр зберігання Б-96516
10. Восстановительное лечение детей с частыми, рецидивирующими заболеваниями органов дыхания : монография (2002). Шифр зберігання Б-81863
11. Курорти України : минуле та сучасне. Санаторно-курортні заклади ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” (2002). Шифр зберігання Б-82008
12. Основи курортології : посібник для студентів та лікарів (2003). Шифр зберігання В-5992
13. Респираторные аллергозы у детей. Современные аспекты диагностики, лечения, реабилитации (2004). Шифр зберігання Б-96519
14. Хвороби дезадаптації в практиці відновлювальної медицини : монография (2004). Шифр зберігання Б-84133
15. Бальнеотерапія в кардіоангіології : монография (2005). Шифр зберігання Б-86594
16. Лечебные грязи (пелоиды) Украины. Ч. 1 (2006). Шифр зберігання Б-96539
17. Лечебные грязи (пелоиды) Украины. Ч.2 (2007). Шифр зберігання Б-89034
18. Санаторій. Організаційно-правові аспекти медичної діяльності санаторно-курортних закладів (2012). Шифр зберігання В-8825
19. Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів. 15 років. Досягнення та погляд у майбутнє (2013). Шифр зберігання В-8814

Григорій Миколайович Мінха (1835(за іншими джерелами 1936) – 1896) патологоанатом, епідеміолог.

Освіта

Початкова освіта – с. Колені, Саратовська губернія.

• 1856 – закінчив 1-шу гімназію м. Саратова.
• 1856 – вступив на медичний факультет Казанського університету.
• 1857–1861 – навчання в Московському університеті (з відзнакою).
• 1863 – стажування з патологічної анатомії за кордоном (Берлін – Р. Вірхов; Вюрцбург – А. Фостер; Бонн – Г. Ріндфлейш).

Науково-педагогічна діяльність

• 1867 – прозектор патологічної анатомії у Московській Чорноробочій лікарні.
• 1870 – захист докторської дисертації «К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях».
• 1873–1876 – прозектор Одеської Старої лікарні (виконав близько 4000 аутопсій).
• 1876 – обраний екстраординарним професором патологічної анатомії Університету св. Володимира (Київ).
• 1881 – затверджений ординарним професором.
• 1876–1894 – завідувач кафедри патологічної анатомії Київського університету.

Громадська діяльність

• 1882–1886 – голова Товариства київських лікарів.
• Організував нічні лікарські чергування в Києві (вперше в Російській імперії).
• Брав участь у створенні інструкцій з боротьби з холерою та іншими інфекціями, планів благоустрою Києва, організації лікарень і притулків.

Наукові здобутки

• Дослідження механізмів передачі інфекцій комахами (вошами, блохами, клопами).
• 1874 – провів на собі експеримент із кров’ю хворого на поворотний тиф, довівши роль кровосисних комах у його поширенні.
• Вивчав чуму, проказу, сибірку, холеру.
• Показав єдине походження кишкової та легеневої форм сибірки.
• 1881–1883 – досліджував проказу в Херсонській та Таврійській губерніях, результатом стала праця «Проказа (Lepta arabum) на юге России».
• Автор книги «Чума» та низки інших праць з патологічної анатомії та інфекційних хвороб.

У фонді ННМБУ зберігається автореферати дисертацій Мінха Г. М.:

Исследования, представленные для получения степени доктора медицины: К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях (1870).
Шифр зберігання: 616.000 М-624

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Мінха Г. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Патологическая анатомия (1885). Шифр зберігання: 616.091 М-624
2. Заразительна ли проказа (1891). Шифр зберігання: 616.93 М-624
3. История проказы в Терской области (1894). Шифр зберігання: 616.93 М-624
4. Чума в России (Вотлянская эпидемия 1878-79 г.) с планами и чертежами. Посмертное издание (1898). Шифр зберігання: 616.92 М-624

Генрик Гальбан (1870 – 1933) невропатолог.

Освіта і стажування

• 1896 – закінчив медичний факультет Ягеллонського університету (Краків).
• 1897–1899 – удосконалювався в Берліні.
• 1901 – захистив дисертацію «Ueber juvenile Tabes, nebst Bemerkungen ueber symptomatische Migraene».

Професійна діяльність

• 1899–1903 – асистент кафедри неврології і психіатрії Віденського університету.
• 1903–1905 – доцент цієї ж кафедри, водночас науковий працівник кафедри анатомії і фізіології.
• 1905–1914 – завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.
• 1914–1918 – директор Віденського військового шпиталю.
• 1918–1920 – санітарний інспектор польської армії.
• 1920–1933 – професор, завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.

Академічні посади

• Декан медичного факультету (1915, 1916, 1921).
• Продекан (1922).
• Заступник проректора (1925).
• Ректор Львівського університету (1933).

Наукова та медична діяльність

Засновник Львівської наукової школи неврології та психіатрії.

Організував:

• амбулаторію (1905),
• відділення неврології (1924),
• клініку неврології (1930).
• На кафедрі створив гістологічну лабораторію, рентгенкабінет, відділення електро- та гідротерапії.

Дослідження:

• клінічна невропатологія,
• правець, спинна сухотка,
• тремтячий параліч, алкогольна полінейропатія,
• захворювання екстрапірамідної системи.
• Один із перших описав морфологічні зміни в мозку при прогресуючому паралічі та застосував гіпертермію для його лікування.

Громадська діяльність

• 1920 – організував і очолював комісію Сенату університету в справах молоді.
• 1930 – створив організацію «Здоровне опікування» (турбота про студентів), поширену згодом і за межі Польщі.
• Організував у Микуличині «Дім здоров’я» для студентів.
• Заснував у Львові кілька студентських гуртожитків.
• 1930 – запровадив обов’язкове медичне обстеження для вступників у вищі навчальні заклади.

Олександр Володимирович Палладін (1885 – 1972) біохімік. Заклав основи функціональної біохімії нервової системи.

Освіта і наукове становлення

• 1908 – закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету.
• 1909 – стажування у Гейдельберзькому університеті (Німеччина).

Професійна діяльність

• 1908–1916 – асистент, доцент кафедри фізіології Жіночого педагогічного інституту (Петербург).
• 1916 – професор фізіології Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва (Харків).
• 1921–1931 – завідувач кафедри фізіологічної, згодом біологічної хімії Харківського медичного інституту.
• 1925 – заснував Український біохімічний інститут у Харкові (з 1931 – Інститут біохімії АН УРСР у Києві).
• 1934–1954 – завідувач кафедри біохімії Київського університету імені Т. Г. Шевченка.

Організаційна та академічна діяльність

• Засновник першого в СРСР біохімічного журналу:
• «Наукові записки Українського біохемічного інституту» (1926),
• згодом – «Український біохімічний журнал», від 2014 – The Ukrainian Biochemical Journal.
• 1928 – організував Українське фізіологічне товариство (голова).
• Голова Українського біохімічного товариства (з 1958).
• Голова Всесоюзного біохімічного товариства (з 1964).
• Академік АН УРСР (1929), АН СРСР (1942), АМН СРСР (1944).
• Віце-президент АН УРСР (1939–1946), президент АН УРСР (1946–1962).
• Депутат Верховної Ради СРСР, депутат і член Президії Верховної Ради УРСР.

Нагороди і визнання

• Герой Соціалістичної Праці (1955).
• Заслужений діяч науки УРСР (1935).

Наукова діяльність

Автор близько 600 наукових публікацій, у т.ч. ~70 монографій, підручників, посібників.

Керівник та консультант 159 докторських і кандидатських дисертацій.

Основні напрями досліджень:

• біохімія м’язової діяльності та нервової системи;
• біохімія харчування, роль вітамінів, авітамінози;
• обмін протеїнів, нуклеїнових кислот, вуглеводів, медіаторів та біологічно активних речовин;
• біохімічні основи функціонування нервової системи, пам’яті, психічної діяльності, сну, психозів.
• Синтезував водорозчинний аналог вітаміну К – вікасол, що широко застосовується в клініці.
• Встановив закономірності біохімічної топографії нервової системи, її філо- й онтогенезу, а також особливості за різних функціональних, екстремальних і патологічних станів.

Основні публікації

• «Исследования над образованием и выделением креатина у животных» (1916).
• «Основы питания» (1927).
• «Химическая природа витаминов» (1941).
• «Вопросы биохимии нервной системы» (1965).
• «Белки головного мозга и их обмен» (1972, у співавт.).
• «Избранные труды» (1975).

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені Палладіним О. В.  одноосібно або у співавторстві:

1. Избранные труды (1975). Шифр зберігання: В-1263.
2. Біохімія : підручник (1949). Шифр зберігання: 612.015 П 144.
3. Вопросы биохимии нервной системы (1965). Шифр зберігання: 612.015 П 144.
4. Механика жизни. Нервная система и внутренняя секреция (1923). Шифр зберігання: 612.8 П 144.
5. Научные основы народного питания (1919). Шифр зберігання: 612.3 П 144.
6. Омоложение (1923). Шифр зберігання: 616.091 П 144.
7. Основи живлення (1926). Шифр зберігання: 612.3 П 144.
8. Фізіологічна хімія : підручник (1935). Шифр зберігання: 612.015 П 144.

Також у фонді ННМБУ зберігається література, присвячена життю та діяльності Палладіна О. В.:

1. Власенко І. М. Олександ Палладін (1982). Шифр зберігання: Б-40776.
2. Збірник, присвячений 30-літтю наукової діяльності заслуженого діяча науки акад. О. В. Палладіна (1936). Шифр зберігання: 61(08) З-415.
3. Александр Владимирович Палладин : документы, фотографии (1985). Шифр зберігання: В-3197.
4. Утєвський А. М. Олександр Володимирович Палладін (1975). Шифр зберігання: Б-16240.

Олександр Самійлович Мамолат (1910 – 1991) фтизіатр. Наукові дослідження присвячені епідеміології та статистиці туберкульозу, організації боротьби з туберкульозом на селі.
Народився в с. Калніболот, Кіровоградщина.

Освіта і становлення

• 1930 – закінчив Уманський медичний технікум.
• 1930–1933 – фельдшер Ольховатського цукрового заводу (Київщина).
• 1936 – закінчив Київський медичний інститут (з відзнакою).

Професійна діяльність

• 1936–1979 – директор Українського інституту туберкульозу (згодом Київський НДІ фтизіатрії та грудної хірургії імені Ф. Г. Яновського).
• 1940 – старший лікар Київського лижного батальйону (радянсько-фінська війна).
• 1941 – поранений, в оточенні; учасник партизанського підпілля на Черкащині (організував підпільну типографію, диверсії).
• 1944–1945 – у складі діючої армії звільняв Румунію, Угорщину, Югославію, Австрію.
• Після війни – наукова та організаційна робота в інституті.

Академічна кар’єра

• Кандидатська дисертація – патогенез і морфологія туберкульозу кишківника.
• 1970 – доктор медичних наук (за сукупністю праць: «Методика та організація лікування хворих на деструктивний туберкульоз легенів»).
• Професор.
• Науковий консультант і керівник 5 докторських і 15 кандидатських дисертацій.

Громадська та організаційна діяльність

• З 1949 – головний фтизіатр МОЗ УРСР.
• Голова правління Товариства фтизіатрів України.
• Голова проблемної комісії МОЗ УРСР «Туберкульоз та патологія органів дихання».
• Заступник голови правління Всесоюзного товариства фтизіатрів.
• Депутат Київської міської ради, заступник голови комісії з охорони здоров’я.

Науковий внесок

Автор понад 160 наукових праць, з них 3 монографії.

Основні напрями:

• клініка та лікування туберкульозу легень;
• епідеміологія та профілактика;
• організація боротьби з туберкульозом.

Запровадив:

• пневмотораксні пункти у сільських лікарнях;
• сільські туберкульозні лікарні, районні та міжрайонні диспансери;
• посаду районних фтизіатрів;
• масову вакцинацію й ревакцинацію дітей і молоді;
• базові стаціонари для вперше виявлених хворих.
• Інститут, яким керував, став одним із найбільших центрів фтизіатрії, пульмонології та торакальної хірургії в СРСР.

Відзнаки

Заслужений діяч науки УРСР (1975).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Мамолата О. С.:

Патогенез и морфология туберкулеза кишечника в послепервичном периоде (1956). Шифр зберігання: 616.3 М 225а.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені Мамолатом О. С. одноосібно або у співавторстві:

1. Методика и организация лечения больных деструктивным туберкулезом легких (1970). Шифр зберігання: Р-134.
2. Побочные реакции при антибактериальной терапии больных туберкулезом (1975). Шифр зберігання: Б-14880.
3. Современные вопросы лечения туберкулеза у детей (1959). Шифр зберігання: 616.002.5 С 568.
4. Туберкулез : учеб. пособие (1971). Шифр зберігання: Б-1539.