Календар медицини

70 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Ольги Миколаївни Гиріної (1947)

Терапевт, доктор медичних наук (1996), професор (2001), завідувачка кафедри поліклінічної підготовки та сімейної медицини (2003-2008), завідувачка кафедри загальної практики (сімейної медицини) (2008-2014) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Закінчила Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця в 1974 р.

У 1975-1979 рр. працювала лікарем у кардіологічному відділенні лікарні №1 IV ДУ МОЗ УРСР, у 1979-1991 рр. – дільничним терапевтом у спеціальній поліклініці IV ДУ МОЗ УРСР, з 1991 р. – в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця, пройшовши шлях від асистента кафедри госпітальної терапії № 1 до завідувачки кафедри загальної практики (сімейної медицини).

Автор 8 підручників і монографій, 15 винаходів і патентів, 1 навчальної програми підготовки лікарів загальної практики (сімейної медицини) в Україні. Член асоціації сімейних лікарів України та Європейської асоціації лікарів загальної практики, редакційної колегії журналу “Сімейна медицина”. Вивчала питання клінічної та профілактичної кардіології і сімейної медицини, брала участь у розробленні концепції та програми розвитку сімейної медицини в Україні.

95 років від дня народження топографоанатома, доктора медичних наук, професора Костянтина Івановича Кульчицького (1922-1997)

Топографо­анатом і хірург, доктор медичних наук (1961), професор (1964), завідувач ка­федри оперативної хірургії і топогра­фічної анатомії (1963-1995), Заслуже­ний діяч науки УРСР (1981), лауреат Державної премії УРСР (1983), Премії імені О.О. Богомольця (1986).

Закінчив Київський медичний ін­ститут (1944). Учень С.Т. Новицького та Б.А. Долго-Сабурова. У 1962 р. захи­стив докторську дисертацію “Кровеносные сосуды и нервные аппараты сердца в условиях зкспериментальной патологии”.

Автор понад 250 наукових праць, зокрема 9 монографій. Основний напрям досліджень – кровопостачання й іннервація органів грудної та черевної порожнини в нормі, при патології та в експерименті, створення та вивчення біологічних моделей різних патологіч­них станів, можливості їхньої хірургіч­ної корекції. Під його керівництвом захищено 38 дисертацій, зокрема 6 док­торських.

Нагороджений орденом “Знак По­шани” та медалями.

Наукові праці: “Коронарное кровообращение и зксиериментальный инфаркт миокарда” (1962); “Н.И. Пирогов в усадьбе Вишня” (1981); “Сравнительная анатомия и зволюция кровеносных сосудов сердца” (1985); “Клапаны серд­ца” (1990).

180 років від дня народження лікаря-гінеколога, доктора медицини, лікаря-директора Київської міської лікарні Цісаревича Олександра Олексія Семеновича Лєскова (1837-1909)

Відомий київський акушер-гінеколог, лікар-епідеміолог, доктор медицини, директор Київської міської лікарні Цісаревича Олександра (1893-1898). Голова Київської санітарної комісії. Брат письменника Миколи Лєскова.

У 1859 р. закінчив Київський університет, де й працював від 1861 р. в акушерській клініці (склав детальний статистичний звіт про її стан за 1854–1864 рр., зробивши значний внесок у становлення міської медичної статистики). Очолював Київську міську виконавчу санітарну комісію (керував заходами з попередження інфекційних хвороб, підготував ґрунтовний звіт про санітарний стан Києва), Маріїнський дитячий притулок (у 1894 р. звернувся до міської управи з проханням збудувати додаткове приміщення для хворих на інфекційні хвороби та ухвалити деякі зміни в статуті лікарні, завдяки чому в 1901 р. було зведено споруду на 70 ліжок для дітей, у 1909 р. змінено статут з ме­­тою покращення умов праці). Санітарний лікар Києва (від 1880 р.). Член правління (1861), секретар Товариства київських лікарів, член Протидифтерійної комісії при цьому товаристві (1887), член Комісії з розроблення проекту вдосконалення нагляду за проституцією в місті (1908). Вивчав санітарно-гігієнічний стан київських шкіл.

60 років від дня народження невролога, доктора медичних наук Володимира Володимировича Гонгальського (1957)

Лікар-невролог, доктор медичних наук (1996), професор кафедри неврології та реабілітаційної медицини (з 1997).

Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1980). У 1980-1984 рр. працював лікарем-анестезіологом у Київському НДІ педіатрії, акушерства і гінекології; у 1984-1985 рр. – молодшим науковим співробітником лабораторії фізичних методів ранньої медичної діагностики при КДУ імені Тараса Шевченка. У 1985-1995 рр. – науковий співробітник проблемної лабораторії з питань остеохондрозу хребта НДЛЦ Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. У 1995 р. захистив докторську дисертацію “Механизмы формирования вертеброневрологических проявлений при функциональном блокировании позвоночных двигательных сегментов”. Відтоді посів посаду завідувача відділенням вертеброневрології проблем остеохондрозу хребта; одночасно в 1995-1997 рр. займав за сумісництвом посаду провідного наукового співробітника проблемної лабораторії нейроортопедії НДЛЦ Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Від 1997 р. – професор кафедри неврології та реабілітаційної медицини.

Основні напрями роботи – розробка нових підходів до діагностики, ліку­вання і реабілітації хворих на патологію хребта із супутніми розладами нер­вової та судинної систем. З його ініціативи створене (1995) відділення вер­теброневрології при Центральній міській клінічній лікарні Києва, де реа­лізовано переважну частину його наукових розробок.

120 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Любові Яремівни Зельдич (1897-1965)

Педіатр, доктор медичних наук (1959), професор (1961), завідувачка кафедри госпітальної педіатрії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1964-1965).

Закінчила Київський медичний інститут (1922). Учениця Є.Д. Склодовського й О.3. Лазарева. З 1932 р. працювала на кафедрі дитячих хвороб Київського медичного інституту. У 1959 р. захистила докторську дисертацію “Особенности течения ревматизма у детей: материалы к клинике и патогенезу”. Була членом Ревматологічного комітету МОЗ УРСР та членом правління Київського наукового товариства педіатрів.

Вивчала патології дітей раннього віку, проблеми діагностики та лікування дитячого ревматизму. Авторка розділу в книзі “Физиология и патология сердечно-сосудистой системы в клинике и эксперименте” (1958).

80 років від дня народження вченого в галузі морської медицини, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Анатолія Олександровича Лобенка (1937)

Учений у галузі морської медицини, доктор медичних наук, академік Національної академії медичних наук України (1993), почесний член Нью-Йоркської Академії наук, дійсний член Міжнародної Академії інформатизації, почесний член дорадчої Ради  Міжнародного Біографічного центру (Кембрідж) (1985), професор (1986), Заслужений лікар УРСР (1978), Заслужений діяч науки та техніки (1991), директор ДП “Український науково-дослідний інститут морської медицини” (1992-2005), завідувач кафедри морської медицини та професійних хвороб Одеського державного медичного університету (з 1985).

Основні  наукові дослідження спрямовані на вивчення механізмів фенотипової адаптації людини до умов трудової діяльності у Світовому Океані, причин дезадаптації та особливостей формування патології в моряків. Ним розроблені теоретичні основи рідкокристалічної термографії, методологія використання цього методу в медицині, вивчені хронобіологічні механізми змін серцево-судинної, дихальної, імунної та ендокринної систем людини під впливом суднових і рейсових факторів; розкриті біомеханізми функціонування опорно-рухового апарату та характер змін в організмі під час трансконтинентальних переходів,  що дозволило розробити методологію прискорення адаптації до умов плавання, підвищення працездатності, профілактики та реабілітації моряків. У практику морської медицини введені нові діагностичні підходи та системи лікування захворювань серця, шлунково-кишкового тракту, дихальної системи, опорно-рухового апарату.

Наукові праці: “Дегенеративно-дистрофические заболевания позвоночника у лиц плавсостава” (1989); “Компенсаторно-приспособительные механизмы у моряков” (1991); “Справочник судового врача” (1991); “Жидкие кристаллы в морской медицине” (1992); “Лучевая диагностика неспецифического остеомиелита” (1993).