Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
85 років від дня народження фізіолога, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України, доктора медичних наук, професора Геннадія Михайловича Бутенка (1932)
Академік Національної академії медичних наук України (обраний 1994 р. за спеціальністю патологічна фізіологія), член-кореспондент НАН України (1992), член-кореспондент РАМН (1986), доктор медичних наук (1971), професор (1984), двічі лауреат Державної премії України (1981, 1999), премії НАН України ім. О.О. Богомольця (1997), заслужений діяч науки і техніки України (2002), Директор Державної установи “Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України”, завідувач відділу клітинних та тканинних технологій цього ж інституту, завідувач лабораторії патофізіології та імунології Державної установи “Інститут геронтології НАМН України”.
Основні напрями наукової діяльності охоплюють дослідження вікових передумов виникнення патології в похилому та старечому віці, причин і механізмів порушень діяльності системи імунітету при старінні, а також розробку низки фундаментальних проблем геронтології. Ним встановлені характерні форми імунологічних порушень, запропоновані підходи корекції імунного стану людей похилого віку, показана роль імунологічних механізмів у патогенезі обумовленої віком патології та висунута гіпотеза про існування активного чинника, що негативно впливає на функціонування фізіологічних систем, зокрема стовбурових клітин.
Автор понад 350 наукових праць, зокрема 5 монографій, 4 посібників, 1 підручника для вищих медичних закладів, 5 авторських свідоцтв. Підготував 1 доктора та 17 кандидатів наук.
Голова комісії з імунологічних лікарських засобів та продуктів генних технологій Державного фармакологічного центру МОЗ України, член правління наукових товариств з геронтології та геріатрії; з імунології, алергології та імунореабілітації; з патологічної фізіології; почесний член Російського наукового товариства з геронтології РАН; член редколегій 5 наукових журналів.
Основні наукові праці: “Активные механизмы нарушения функций в процессе старения» (1990); “Старение иммунной системы” (1998); “Остеопороз и иммунная система» (2002); “Возрастные изменения как предпосылка к возникновению возрастной патологии» (2002); “Генетические аспекты старения и возрастной патологии” (2008).
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.
Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.
Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.
Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!
Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.
«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»
Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.
Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!
140 років від дня народження доктора медицини, професора Василя Миколайовича Михайлова (1877-1922)
Терапевт, доктор медицини (1913), професор (1921), завідувач кафедр лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою (1919-1921), спеціальної патології і терапії (1921-1922) Киівського медичного інституту.
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету (1899), медичний факультет Університету Св. Володимира (1906). Учень В.П. Образцова. У 1913 р. захистив докторську дисертацію “О выделении продуктов азотистого обмена и хлористого натра почками при заболевании их” та в 1916 р. був обраний медичним факультетом приват-доцентом кафедри внутрішніх хвороб. У 1919 р. обраний завідувачем інфекційного відділення Міської Олександрівської лікарні. Від 1920 р. – завідувач відділення внутрішніх хвороб і тимчасово обіймав посаду завідувача кафедри спеціальної патології і терапії та лікарської діагностики, з 1921 р. – постійний професор цієї кафедри.
Активно підтримував діяльність і заохочував доповідачів на засіданнях Медичних товариств м. Києва, був ініціатором видання “Київського медичного журналу”. Голова наукової комісії Лікарської Секції “Всемедсантруд” (1921).
Наукові праці: “К вопросу о клинически определяемых поражениях pankreas при различных заболеваниях печени” (1910); “Азотемия, ее теоретическое и практическое значение” (1914); “Основные принципы лечения нефритов” (1918).
180 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Олександра Христіановича Рінека (1837-1916)
Хірург, доктор медицини (1867), екстраординарний (1878), ординарний (1883) професор, завідувач кафедр теоретичної хірургії з госпітальною клінікою (1878-1881), оперативної хірургії з факультетською хірургічною клінікою (1881-1894) Університету Св. Володимира. Учень А.А. Кіттера та В.А. Караваєва.
Народився в Чехії в родині титулярного радника. Після закінчення в 1855 р. Воронезької гімназії поступив у Медико-хірургічну академію, яку закінчив зі срібного медаллю в 1864 р. У 1867 р. захистив дисертацію на ступінь доктора медицини “К учению о цилиндроме”.
Був талановитим хірургом, який досконало володів оперативною технікою. Одним з перших у Росії почав застосовувати первинну резекцію кишки з відновленням її безперервності, домігшись мінімальної летальності. Розробив метод радикального оперативного лікування гангрени кишечника та кишкових свищів.
Наукові праці: “Клиническое и патологическое значение сарком” (1867); “О сапных новообразованиях” (1868); “Случай хондромы верхней челюсти” (1872).