Календар медицини

65 років від дня народження невропатолога, доктора медичних наук, професора Олександра Миколайовича Дзюби (1956)

Невропатолог, доктор медичних наук (1993), професор (1997). Закінчив Ворошиловградський медичний інститут (1980). Працював лікарем; у НДІ неврології АМН СРСР (Москва, 1982-1987); відтоді – в Луганському медичному університеті: від 1993 – завідувач кафедри неврології з нейрохірургією та курсом дитячої неврології; від 2004 – професор кафедри нервових хвороб Національного медичного університету (Київ); головний науковий співробітник відділу комплексної судово-психіатричної експертизи, в.о. директора Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології.

Вивчає розсіяний склероз та патологію вегетативної нервової системи.

Наукові праці: “Повільні інфекції” (1993); “Иммунопатология и иммунокоррекция при рассеянном склерозе” (1995); “Терапевтичний вплив постійного магнітного поля на церебральну гемодинаміку робітників промислового підприємства з початковими проявами недостатності кровопостачання мозку за даними кон’юнктивальної біомікроскопії” (2003); “Капіляроскопічна характеристика стану периферичного кровообігу у хворих на ішемічний інсульт” (2004).

105 років від дня народження хірурга, члена-кореспондента АН УРСР, АМНУ, доктора медичних наук, професора Василя Дмитровича Братуся (1916-2008)

Хірург, член-кореспондент АН УРСР (1974), АМН України (1993), доктор медичних наук (1962), професор (1963), заслужений діяч науки і техніки України (1988). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Куйбишевську військово-медичну академію (1940). Під час 2-ї світової війни працював хірургом у шпиталі; від 1946 – асистент, доцент, 1956-1959 – ректор Київського інституту вдосконалення лікарів, 1959-1966 – Київського медичного інституту, одночасно завідувач (1964-1992), професор (від 1992) кафедри хірургії. Міністр охорони здоров’я УРСР (1954-1956; 1968-1975).

Відомий вчений-хірург і організатор медичної науки й охорони здоров’я. Основні напрями наукової діяльності: хірургічні захворювання шлунково-кишкового тракту, історія розвитку медичної науки, вищої освіти й охорони здоров’я в Україні.

Наукові праці: “Термические ожоги” (1963); “Острые желудочные кровотечения” (1971); “Интенсивная терапия в неотложной хирургии” (1980); “На пути к антисептике и обезболиванию в хирургии” (1985); “Геморрагический шок” (1989); “Спогади про минуле, погляди на сучасне” (2007).

135 років від дня народження українського військового лікаря, письменника, громадського діяча Василя Наливайка (1887-1938)

Військовий лікар, письменник, громадський діяч. Закінчив духовну се­мінарію в Кам’янці-Подільському, медицину студіював у Томському університеті та Новоросійському університеті в Одесі (закінчив 1918). Один з організаторів (1917) та активний учасник Спілки українських лікарів у Києві, співзасновник (1918), член головної управи, керуючий санітарного відділу Українського Червоного хреста. Під час Визвольних змагань 1917-1921 був головним лікарем 3-го Херсонського корпусу, 12-ї Полтавської дивізії, 8-ї Запорозької диві­зії та військового шпиталю Армії УНР. Двічі потрапляв у більшовицький полон, звідки тікав. 1920 інтернований у Польщі, де брав участь у роботі курсів для медсестер. 1923 пере­їхав до Чехословаччини, працював в університетських клініках. Разом з Б. Матюшенком 1926 у Празі опублікував “Латинсько-український медичний словник”. 1926-1929 був хірургом у м. Шкодер (Албанія). 1933 подорожував Палестиною й Єгиптом, свої враження виклав у книзі “По Святій Землі” з додатком “Жиди в Палестині” (1937).

95 років від дня народження лікаря-патологоанатома, доктора медичних наук, професора Володимира Леонтійовича Зеляка (1927-2011)

Лікар-патологоанатом, доктор медичних наук (1974), професор (1975). Закінчив Станіславський медичний інститут (1958), де й працював від 1962 (нині Івано-Франківський медичний університет): 1987-1997 – завідувач, 1997–2007 – професор кафедри патологічної анатомії, водночас 1987-1991 – проректор з навчальної роботи.

Наукові дослідження були присвячені патоморфології раптової серцевої смерті, токсикогенних нейропатій; адаптивним і патологічним змінам нейроендокринних структур дихальної системи та шлунково-кишкового тракту.

Наукові праці: “Гістопатологія мікроциркуляторного русла міокарда при раптовій смерті” (2002); “Динаміка патогістологічних і гістохімічних змін стравоходу і його гемомікрорусла при хімічних опіках” (2003); “Стан проникливості гістогематичного бар’єра стравоходу при порушеннях гемомікроциркуляції в системі ворітної вени”.

200 років від дня народження хірурга, доктора медицини Василя Кузьмовича Курдюмова (1822-1862)

Хірург, доктор медицини (1859). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1840). 1845-1861 – помічник директора хірургічної клініки Університету св. Володимира; 1848-1850 читав курс теоретичної хірургії. 1861 звільнився з Університету св. Володимира та працював на посаді ординатора в лікарні Київського приказу громадського опікування.

65 років від дня народження педіатра, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Віталія Григоровича Майданника (1957-2020)

Видатний український медик і науковець зі світовим ім’ям, корифей педіатрії, фахівець у галузі нефрології дитячого віку, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. 1980 року Віталій Майданник з відзнакою закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Його ім′я було занесене до “Золотої книги пошани” ВНЗу. Професійна діяльність Віталія Григоровича пов’язана з Університетом, де він пройшов довгий шлях від клінічної ординатури (1980–1983) до завідувача кафедри (з 1990), проректора з лікувальної роботи (1991-2000), декана медичного факультету №3 (2005-2010).

Майданник Віталій Григорович – основоположник вивчення порушень вегетативної нервової системи й особливостей перебігу психосоматичних захворювань у дітей, запропонував їх нову класифікацію. З 1990 року створив школу дитячих вегетологів, Центр діагностики і лікування вегетативних дисфункцій у дітей. За ініціативи й участі Віталія Григоровича розроблені високочутливий електронний стетофонендоскоп і комп’ютерна система аналізів звуків, що не мають аналогів у світовій практиці. За його ініціативи 1998 року вперше в Україні створене дитяче відділення хронічного гемодіалізу. Віталій Григорович з 2003 року та до останнього дня виконував обов’язки члена Вченої ради Університету та Вченої медичної ради МОЗ України. З 1999 року – Голова спеціалізованої вченої ради, 1995 – головний редактор “Міжнародного журналу едіатрії, акушерства та гінекології”, 1993 – член редколегій 12 спеціалізованих фахових видань, правління Асоціації педіатрів України, 2005 – віце–президент Асоціації педіатрів України, 2010 – член проблемних комісій з педіатрії та нефрології МОЗ та НАМН України, 2008 – член Міжнародних асоціацій педіатрів та дитячих нефрологів, 2008–2013 – президент Асоціації педіатрів країн СНД.

Академік Майданник Віталій Григорович – автор понад 700 наукових робіт, зокрема в закордонних виданнях, з них 33 монографії, 9 підручників і 12 навчально–методичних посібників. Його наукові доробки з актуальних питань нефрології, кардіоревматології, вегетології, пульмонології, гастроентерології й ендокринології дитячого віку захищені 3 авторськими свідоцтвами та 58 патентами на винаходи. За довгі роки сумлінної праці в Університеті Віталій Григорович підготував 4 докторів і 38 кандидатів медичних наук. Його заслуги широко визнані в України та за кордоном. За життя Віталій Григорович Майданник мав велику наукову школу та був відзначений багатьма вітчизняними та міжнародними нагородами – Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2016), а також численними Подяками та Почесними грамотами МОЗ України та НАМН України.