Календар медицини

100 років від дня народження акушера-гінеколога, члена-кореспондента АМНУ та АНУ, доктора медичних наук, професора Галини Костянтинівни Степанківської (1922-2017)

Провідний учений у галузі акушерства та гінекології, член-кореспондент АМН України (1993) та АН України (1991), доктор медичних наук (1967), професор (1970), заслужений діяч науки України (1989), завідувач кафедри акушерства і гінекології №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (1974-1991).

Основні напрями наукових досліджень: особливості фізіологічних і патологічних станів скоротливої діяльності матки, перинатологія, онкогінекологія. Нею досліджені основні механізми нейрогуморальної регуляції наприкінці фізіологічної вагітності та при переношуванні вагітності, а також вивчені провідні фактори, що спричиняють гіпоксію плода, розроблені методи лікування та профілактики цих порушень, вдосконалені методи лікування передпухлинних станів шийки матки та злоякісних новоутворень яєчників.

Наукові праці: “Недонашивание и перенашивание беременности” (1982); “Послеродовые инфекционные заболевания” (1989); “Злокачественные новообразования яичников” (1985); “Справочник по акушерству и гинекологии” (1997); “Гінекологія” (1999); “Акушерство” (2000).

85 років від дня народження гістолога, доктора медичних наук, професора Валентина Порфировича Яценка (1937)

Гістолог, доктор медичних наук (1987), професор (1989), заслужений діяч науки і техніки України, завідувач Науково-дослідного лабораторного цент­ру Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (1987-2003), одночасно професор кафедри гістології та ембріології (з 1989). Закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця (1960). У 2001 його було запрошено на роботу до НТУУ “КПІ” на посаду завідувача кафедри медичної кібернетики та телемедицини, у наступному році став деканом щойно створеного міжуніверситетського медико-інженерного факультету (2002-2011).

Напрями наукової діяльності: нейроморфологія та морфометричний аналіз; полімери в медицині; космічна біомедицина; інформатика та математичні методи в теоретичній і прикладній медицині; експериментальна медицина (лазерні технології, кріоконсервація, кардіологія, пульмонологія, радіологія); клінічна медицина та клінічна морфологія.

95 років від дня народження нейроофтальмолога, кандидата медичних наук Людмили Миколаївни Зозулі (1927-2014)

Нейроофтальмолог, кандидат медичних наук (1961), завідувачка відділення нейроофтальмології Інституту нейрохірургії (1970-1990). Закінчила Вінницький медичний інститут (1950). 1951 прийшла працювати лікарем-нейроофтальмологом до Київського НДІ нейрохірургії. Саме тоді, в перші роки утворення Інституту, відбувалося становлення нейроофтальмологічної служби як науково-практичного напряму.

Вивчала стан артеріо-ретинального тиску при нейроонкологічних захворюваннях. Встановила, що кампіметрія й офтальмодинамометрія дозволяють виявити зміни, пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного тиску на порівняно ранніх стадіях захворювання, ще до появи відповідних офтальмологічних ознак. У 60-70-ті роки вийшли її наукові роботи, присвячені стану офтальмологічних показників у хворих з різною патологією головного мозку. Спільно з нейроморфологами були вивчені офтальмологічні та морфологічні ознаки очного дна при пухлинах головного мозку в різних фазах пухлинного процесу. Досліджувала стан функцій зору при краніо-фарингіомі та геморагічному інсульті, менінгіомі задньої черепної ямки.

125 років від дня народження педіатра, члена-кореспондента АМН СРСР, доктора медичних наук, професора Олени Миколаївни Хохол (1897-1964)

Педіатр, член-кореспондент АМН СРСР (1953), доктор медичних наук, професор (1946), завідувач кафедр пропедевтики дитячих хвороб (1946-1950), госпітальної педіатрії (1950-1964), декан педіатричного факультету Київського медичного інституту (1948-1952). Закінчила Київський медичний інститут (1921). З 1925 працювала в медичних закладах Києва. У 1943-1945 – директор Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.

Напрями наукової діяльності: проблеми фізіології та патології дітей раннього віку (питання шлунково-кишкових захворювань, порушень кровообігу, дієтики тощо); запропонувала низку методів вигодовування дітей.

155 років від дня народження гігієніста, доктора медицини, професора Костянтина Ерастовича Добровольського (1867-1946)

Гігієніст, доктор медицини (1904), професор (1915). Закінчив Московський університет (1895). Працював лікарем; у Юр’євському (нині м. Тарту, Естонія, 1901) та Новоросійському (Одеса, 1904) університетах; приват-доцентом Санкт-Петербурзького жіночого інституту (1907-1909). Неодноразово перебував у закордонних наукових відрядженнях. Екстраординарний професор, завідувач кафедри гігієни Казанського університету (Росія, 1910-1914); завідувач кафедр загальної гігієни (1914-1941, з перервою), шкільної гігієни (1944-1946) Київського медичного інституту. Водночас – завідувач санітарного відділення Київського санітарно-бактеріологічного інституту (нині Інститут епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ, 1933-1941); завідувач кафедри гігієни Таврійського університету (Сімферополь, 1919-1923); завідувач однойменної кафедри Ленінградського інституту удосконалення лікарів (нині Санкт-Петербург, 1923-1932), де працював над проблемою покращення санітарних умов великих міст; під час 2-ї світової війни викладав у створеному українськими лікарями медичному інституті та Київській фельдшерсько-акушерській школі.

Вивчав питання гігієни води та водопостачання, розробляв методи санітарних досліджень. Запропонував застосування визначення кількості кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води.

Наукові праці: “Обеззараживание питьевой воды посредством озона в применении к водоснабжению г. Петербурга” (1907); “К вопросу об изменении состава воды реки Волги около Казани” (1915); “Подготовка санитарных врачей” (1937); “Санитарное изучение р. Днепр у Киева” (1937).

165 років від дня народження патолога, ендокринолога, доктора медицини, професора Володимира Валеріановича Підвисоцького (1857-1913)

Патолог, ендокринолог, імунолог, мікробіолог, доктор медицини (1866), професор. Засновник київської школи патологів, член-кореспондент Анатомічного товариства в Парижі (1887), член-кореспондент Імператорської військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі (1900), ординарний почесний член Королівського інституту експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні (1911). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. У 1885-1887 як бактеріолог працював в Інституті Л. Пастера. Після повернення в Київ у 1888 отримав звання приват-доцента Університету св. Володимира на кафедрі загальної патології та розпочав педагогічну діяльність.

Читав курс загальної патології, проводив практичні заняття зі студентами, читав необов’язковий курс бактеріології, а також формував свою наукову школу. Був одним з ініціаторів ендокринологічних досліджень: вивчав розвиток граафових пухирців яєчника, діяльність надниркових залоз. З 1889 почав цікавитися питаннями онкології. У 1909 вивчав питання хіміко-фізичного подразнення на етіологію новоутворення, а в 1910-1911 – хіміотерапію раку. На початку 90-х років почав дослідження з бактеріології, зокрема вивчав морфологію холерного вібріону та збудника сибірської язви. У 1890 очолив заклади Червоного Хреста в Києві. Під час епідемії холери 1891 завідував одним з холерних бараків. У 1894 створив Товариство боротьби із заразними хворобами в Києві. У 1900 отримав посаду декана медичного факультету в Новоросійському університеті та переїхав до Одеси. У 1905 отримав пропозицію переїхати до Петербурга й очолити Інститут експериментальної медицини, на яку погодився. Інститут експериментальної медицини працював у двох головних напрямах: розробка теоретичних питань медицини та вирішення практичних завдань з надання медичної допомоги населенню.

Наукові праці: “Новые данные о тончайшем строении поджелудочной железы с историческим очерком учения об анатомическом ее строении” (1882); “Основы общей и экспериментальной патологии” (1891).