Календар медицини

Яцула Григорій Степанович (1925-2011) гігієніст, доктор медичних наук (1981), професор (1983), завідувач кафедри гігієни харчування Київської медичної академії післядипломної освіти (1969-1992). У 1949 закінчив Київський медичний інститут. У 1980 захистив докторську дисертацію “Гігієнічне значення ультрафіолетової радіації в профілактиці променевих уражень”. Учень професора П.І. Баранника.

Науковий напрям: дослідження харчових продуктів в умовах екологічних змін зовнішнього середовища, нормування залишків пестицидів у харчових продуктах.

Наукові праці: “Санітарно-гігієнічні методи дослідження харчових продуктів” (1991).

У фонді ННМБУ зберігається автореферат Яцула Г.С.:
Гигиеническая характеристика ультрафиолетовой радиации солнца и небосвода в г. Киеве и его окрестностях (1955). Шифр зберігання: 613.1 Я-941

У фонді ННМБУ зберігаються праці Г.С. Яцула, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Санитарно-гигиенические методы исследования пищевых продуктов и воды (1991). Шифр зберігання: Б-69353

Вороненко Юрій Васильович (1950) академік НАМН України (2011), дійсний член АН вищої освіти України (1996), Європейської Академії природничих наук (2008), АМН Польщі (2003) та Міжнародної медичної академії ім. Альберта Швейцера (2003), доктор медичних наук (1991), професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1999), ректор Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2002).

Один з провідних учених у галузі соціальної медицини. Основні напрями наукової діяльності: соціальні проблеми медицини й організації охорони здоров’я, стратегія та тактика розвитку сфери охорони здоров’я, спеціалізована медична допомога, медична статистика, обґрунтування змісту й організації підготовки бакалаврів медицини (фармації), лікарів і провізорів та їх безперервного розвитку. За його участі розроблені державні та галузеві стандарти медичної освіти, впроваджений принципово новий механізм діагностики рівня знань і вмінь фахівців-медиків – ліцензійний медичний іспит та кредитно-рейтингова система в безперервному професійному розвитку. Обґрунтував необхідність запровадження резидентури в системі післядипломної підготовки лікарів в Україні. За його керівництва зроблений інноваційний крок у підготовці керівників органів і закладів охорони здоров’я. Вперше в Україні розроблений і запроваджений проект фундаментальної півторарічної підготовки управлінців для охорони здоров’я. Встановив соціально-гігієнічні закономірності епідеміології опіків в Україні – їх частоту в різних регіонах і групах міського та сільського населення, створив медико-географічні карти опікового травматизму, довів закономірності комплексного впливу на рівень опікового травматизму побутових, професійних, клімато-географічних та економічних чинників. Розробив систему профілактики опіків і модель етапного лікування постраждалих. Обґрунтував принципи організації спеціалізованої допомоги при опіках і нормативи потреби в комбустіологічних ліжках та лікарях-комбустіологах. Йому належить пріоритет розробки методології вибіркових рандомізованих епідеміологічних досліджень госпітальної захворюваності, статистики факторів ризику в навколишньому середовищі, методик стандартизації середніх величин у госпітальній статистиці, пробіт-аналізу летальності в стаціонарі тощо.

Наукові праці: “Загальна гігієна” (1995); “Общая гигиена: Пропедевтика гигиены” (2000); “Організація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні: сучасний стан та нормативно-правові документи, що регламентують роботу сімейних лікарів” (2001); “Менеджмент та лідерство в медсестринстві” (2001); “Соціальна медицина та організація охорони здоров’я” (2002); “Статистика охорони здоров’я” (2002 р.); “Інформаційні технології в охороні здоров’я і практичній медицині” (2003); “Система управління якістю медичної освіти в Україні” (2003); “Стратегії і методи навчання в післядипломній медичній освіті” (2004); “Сімейна медицина в Україні: об’єктивні та суб’єктивні чинники затримки впровадження” (2005); “Технології дистанційного навчання в медицині” (2005); “Эпидемиологические методы изучения неинфекционных заболеваний” (2005); “Визначення критеріїв якості в системі безперервного професійного розвитку лікарів”(2007); “Гигиена и экология”(2008); “Нові технології навчання менеджменту в медицині”(2009); “Управління охороною здоров’я”(2010); “Дидактичні технології викладання питань репродуктивного здоров’я” (2011); “Фінансовий менеджмент з основами економіки охорони здоров’я” (2011); “Менеджмент в охороні здоров’я” (2014); “Сучасні напрями менеджменту в охороні здоров’я” (2015); “Управління якістю медичної допомоги: науково-практичні підходи до вдосконалення” (2016); “Бізнес-планування в охороні здоров’я” (2016).

Нагорна Антоніна Максимівна (1940) член-кореспондент НАМН України (2011), доктор медичних наук (1988), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (1998), завідувач відділу епіддосліджень ДУ “Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України” (з 2002).

Відомий вчений у галузі гігієни. Основні напрями наукової діяльності: гігієна праці та професійна патологія, здоров’я населення різних професійних, соціальних груп, медико-демографічні процеси, показники громадського здоров’я, як-от захворюваність, репродуктивне здоров’я, інвалідність, смертність різних верств населення, зокрема тих, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також проблеми екології та здоров’я людини. Наукові розробки знайшли відображення в підготовці галузевих і міжгалузевих програм, методичних та інструктивних, нормативно-правових документів.

Наукові праці: “Життя і здоров’я” (2001); “Профілактика наркоманії серед підлітків” (2001); “Проблема якості в охороні здоров’я” (2002); “Репродуктивне здоров’я і статеве виховання молоді” (2003); “Наркоманія: адаптація молоді до праці та життя” (2005); “Здоров’я: фундаментальні та прикладні аспекти” (2006); “Профессиональное здоровье в Украине: эпидемиологический анализ” (2007); “Про стан здоров’я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію” (2007); “Професійний рак: Епідеміологія та профілактика” (2008); “Професійні інфекційні хвороби” (2014); “Медична допомога працівникам: проблеми та їх вирішення” (2018); “Біль у спині як медична і соціальна проблема: клініко-епідеміологічний аналіз” (2018).

У фонді ННМБУ зберігаються праці А. М. Нагорної, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Біль у спині як медична та соціальна проблема: клініко-епідеміологічний аналіз (2018). Шифр зберігання: Б-98299.
2. Здоров’я : фундаментальні і прикладні аспекти (2006). Шифр зберігання: Б-86023.
3. Здоров’я людини та екологія (1995). Шифр зберігання: Б-78973.
4. Медична допомога працівника: проблеми та їх вирішення (2018). Шифр зберігання: Б-98298.
5. Наркоманія: адаптація молоді до праці та життя (2005). Шифр зберігання: Б-85218.
6. Проблема якості в охороні здоров’я (2002). Шифр зберігання: Б-81474.

Крупський Олександр Іванович (1875-1943) акушер-гінеколог, доктор медицини (1920), професор. Закінчив Юр’євський університет (нині Тарту, Естонія, 1919). Під час навчання брав участь у перших зборах ЦР як депутат від Крон­штадтського флоту та товариства “Просвіта”, був членом дообраної ЦР. Співзасновник Всеукраїнської спілки лікарів, керівник Міністерства народного здоров’я й опікування УНР.

Від 1919 – у Київському медичному інституті (з пе­рервою): приват-доцент, 1930-1937 – завідувач кафедри акушерства та гі­некології, організував біохімічну лабораторію для дослідження гормонів; 1929 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Одеського медичного інституту. Член Медичної секції ВУАН (1929), заступник голови Медичної секції Одеського наукового товариства при ВУАН.

Автор перших праць з аку­шерства й гінекології українською мовою. У 1937 заарештований. Згодом звільнений із забороною проживання в Україні. Працював у Воронезькому інституті ма­те­ринства та дитинства, професор акушерсько-гінекологічної клініки Воронезького медичного інституту (РФ). Обстоював необхідність забезпечення курортним лікуванням селян; організував на курорті м. Миргород (нині Полтавська область) гінекологічний кабінет. Вивчав проблеми знеболювання пологів, доводив доцільність йо­го застосування.

Наукові праці: “Випадок пологів при еклампсії близнятами з зачепленням головки од­нієї дитини за головку другої” (1925); “Аборт, лихі наслідки від нього та як їм запобігти” (1928); “Пер­вые 500 родов, обезболенных при помощи веселящего газа и газо-воздуш­ной аналгезии” (1940); “Диффузные послеродовые и после­абор­товые перитониты” (1945).

У фонді ННМБУ зберігаються праці О. І. Крупського, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Знеболювання родів (1936). Шифр зберігання: 618.4 З-768.
2. Оперативне акушерство (1934). Шифр зберігання: 618.5 О-608.
3. Про акушерські Kielland’ові щипці (1926). Шифр зберігання: 618.5 К 845.
4. Протизачаткові засоби: є спосіб запобігти аборту (1936). Шифр зберігання: 613.4 К 845.

Бернадський Юрій Йосипович (1915-2006) хірург-стоматолог, доктор медичних наук (1959), професор (1961). Закінчив Казанський стоматологічний інститут (1941). Працював у евакуаційних шпиталях (1941-1942), заступник директора з навчальної роботи Казанського стоматологічного інституту (1944-1946), асистент кафедри хірургічної стоматології Московського медичного стоматологічного інституту (1946-1948), Красноярського (1948-1951) медичного інституту; завідувач кафедри Кубанського медичного інституту (1951-1959), Українського інституту вдосконалення лікарів (Харків, 1959-1961); завідувач кафедри хірургічної стоматології (1961-1989), професор-консультант (1989-2001) Національного медичного університету (Київ).

Дослідження в галузі щелепно-лицьової хірургії, травматології, онкології, пластичної хірургії, хірургічної стоматології, історії та бібліографії стоматології. Вивчав проблеми вищої медичної освіти. Голова Українського товариства стоматологів (1962-1970).

Наукові праці: “Хірургічна стоматологія” (1966); “Одонтогенные гаймориты” (1968); “Основы хирургической стоматологии” (1970, 1983); “Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области” (1973, 1985); “Гнойная хирургия челюстно-лицевой области” (1983); “Врач и больной в стоматологии” (1990); “Справочник хирургических операций” (1992); “Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии” (1998, 2001).

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Ю. Й. Бернадського:

Советская стоматологическая литература в период с 1917 по 1945 г. (исторический, статистический, тематический и библиографический анализ с библиографическим указателем) (1947). Шифр зберігання: Б 51Колекція Бернадського.

Материалы к проблеме обезболивания в хирургической стоматологии (клинико-физиологическое исследование) (1958). Шифр зберігання: 616.31 Б 31.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Ю. Й. Бернадського, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Восстановительные и реконструктивные операции на лице и челюстях (1979). Шифр зберігання: В 779Колекція Бернадського.
2. Методические разработки по практическому курсу хирургической стоматологии (1979-1987).
3. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии (2000). Шифр зберігання: В-5278.
4. Knochenplastik des im replantat gekochten unterkiefers (1980). Шифр зберігання: В 49Колекція Бернадського.

Фольборт Георгій Володимирович (1885-1960) фізіолог, академік АН УРСР (1951), доктор медицини (1912), професор, завідувач кафедри фізіології Харківського медичного інституту (1926-46), завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1946-60) і завідувач відділу вищої нервової діяльності й трофічних функцій Інституту фізіології імені О.О. Богомольця АН УРСР. Основні праці – з вищої нервової діяльності, кровообігу, травлення та фізіології процесів втоми і відновлення. Відкрив негативні умовні рефлекси.

Георгій Володимирович народився в С.-Петербурзі; медичну освіту здобув у Військово-медичній академії (м. С.- Петербург, 1909), в якій і працював до 1926 р.; у 1912 р. захистив докторську дисертацію на тему «Тормозные условные рефлексы»; з 1923 до 1926 р. одночасно був професором кафедри фізіології Ленінградського університету; з 1926 до 1945 р. – завідувач кафедри фізіології Харківського медичного інституту; у Харкові організував та очолив відділ фізіології Українського інституту експериментальної медицини, лабораторію умовних рефлексів в Українському психоневрологічному інституті (з 1926 р.), лабораторію фізіології Українського інституту харчування і Українського інституту ендокринології; 1946-1960 рр. – завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця та завідувач відділу вищої нервової діяльності та трофічних функцій Інституту фізіології імені О. О. Богомольця АН УРСР; академік АН УРСР (1951);
Заслужений діяч науки УРСР (1953); лауреат Премії імені І. П. Павлова.

Автор понад 130 наукових публікацій. Наукові праці присвячені розробці проблем травлення, кровообігу, вищої нервової діяльності; Г. В. Фольборт створив учення про фізіологію процесів виснаження і відновлення та встановив основні закономірності цих процесів («правила Фольборта»); показав вплив симпатичних нервів на секреторну діяльність шлунка та значення пілоричного відділу шлунка як гормоноутворювального орґану; відкрив негативні (гальмівні) рефлекси.

Основні публікації: «К методике наблюдения над секрецией желчи и над ее выходом в 12-перстную кишку» (1917), «Об истощении слюнных желез при их деятельности» (1917).

У фонді ННМБУ зберігається дисертація Фольборта Г. В.:

Тормозные рефлексы: Из физиологического отдела императорского института экспериментальной медицины. Диссертация на степень доктора медицины. (1912). Шифр зберігання: 612.8 Ф-759.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Фольборта Г. В., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Условные рефлексы. (1932). Шифр зберігання: 612.8 У-754.
2. Физиология процессов истощения и восстановления. (1941). Шифр зберігання: 612. Ф-504.
3. Условные рефлексы. Процессы истощения и восстановления высшей нервной системы. (1946). Шифр зберігання: 612.8 У-754.
4. Физиология нервных процессов. (1955). Шифр зберігання: 612. Ф-504.
5. Избранные труды. (1962). Шифр зберігання: 612. Ф-759.

   “