Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Юріхін Анатолій Павлович (1900 – дата смерті не встановлена) хірург, доктор медичних наук, професор
Освіта та рання діяльність:
- 1919 — закінчив школу бджільництва, працював інструктором.
- 1920–1921 — служив у Червоній армії.
- 1921–1927 — навчався на медичних факультетах Костромського та 2-го Московського університетів.
Професійна діяльність:
- 1928–1933 — лікар у Середньо-Волзькому краї.
- 1933–1939 — головний лікар і завідувач хірургічного відділення лікарень Куйбишевської області.
- 1939–1942 — викладач Куйбишевської військово-медичної академії.
- 1942–1944 — асистент, 1944–1954 — доцент Куйбишевського медичного інституту.
- 1954–1974 — завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького медичного інституту.
Наукові ступені та звання:
- 1942 — кандидат медичних наук (дисертація: «Концевые артерио-венозные аневризмы»).
- 1953 — доктор медичних наук (дисертація: «Экспериментально-клинические наблюдения над острой полной непроходимостью пищеварительного тракта»).
- 1955 — присвоєно вчене звання професора.
Основні напрями досліджень:
- патогенез гострої кишкової непрохідності з позицій нейрогуморальної регуляції;
- роль інтоксикації в розвитку ускладнень;
- патоморфологічні зміни в органах і тканинах при непрохідності;
- лікувальна тактика та віддалені результати оперативного втручання;
- клінічне випробування білкового кровозамінника БК-8.
Рогачова Валентина Сергіївна (1920 – 2009) визначна хірургиня, педагог, доктор медичних наук (1964), професор (1966), «Відмінник охорони здоров’я УРСР», автор понад 200 наукових праць
Освіта і початок кар’єри
- 1941 – закінчила Томський медичний інститут за військово-польовою хірургією (прискорена програма)
- Учасниця ліквідації епідемії висипного тифу в Томську
- Працювала в амбулаторії та на лікарській дільниці в Алтайському краї
- Військова служба (Друга світова війна)
1942–1945 – хірург у медсанбатах Калінінського та 2-го Прибалтійського фронтів - Учасниця визволення Смоленська, Орші, Риги
- Звання: майор медичної служби
Нагороди: ордени Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, медалі (зокрема «За бойові заслуги»)
Наукова та медична діяльність
- 1949 – першою у світі виконала резекцію рубцевого стравоходу з пластикою тонкою кишкою через абдомінально-шийний доступ
- 1952 – кандидатська дисертація: «Зміни стравоходу після хімічного опіку»
- 1963 – докторська дисертація: «Хирургическое лечение больных раком пищевода»
- Посади
1952–1963 – старший науковий співробітник НДІ онкології (Томськ) - 1966–1970 – завідувачка кафедри шпитальної хірургії (Томськ)
- 1970–1981 – завідувачка кафедри хірургічних хвороб педіатричного факультету Київського медичного інституту
- 1981–1989 – професор-консультант тієї ж кафедри
Наукові інтереси
Хірургія стравоходу, Реконструктивно-відновні операції
Керівництво: 7 кандидатських, 1 докторська дисертація
Бродська Інна Олександрівна (1920 — 2012)
патологоанатом, науковиця, дослідниця пухлин головного мозку
Інна Олександрівна народилася в місті Іваново (тепер — Російська Федерація). У 1946 році закінчила Івановський медичний інститут. У 1947–1950 рр. навчалася в аспірантурі.
Професійна діяльність (у Київському НДІ нейрохірургії, нині — Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України):
- 1950–1958 — молодший науковий співробітник;
- 1958–1962 — старший науковий співробітник;
- 1962–1992 — керівник лабораторії гістохімії;
- 1992–1993 — провідний науковий співробітник відділу нейропатоморфології.
Наукові здобутки: - У 1953 р. захистила кандидатську дисертацію «Гистоструктура и характер роста глиом».
- У 1971 р. — докторську дисертацію «Характеристика степени злокачественности глиальных опухолей головного мозга».
Автор 119 наукових публікацій, зокрема 30 у співавторстві.
Основні напрями наукової діяльності:
- морфологічні та гістохімічні дослідження пухлин головного мозку;
- судинна патологія мозку;
- вивчення післяопераційних ускладнень у хворих із пухлинами ЦНС.
- Підготувала 9 кандидатів наук.
28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.
Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.
Гриньов Даміан Петрович (1879 — 1934)
мікробіолог, науковець, викладач
Даміан Петрович народився в місті Курськ. У 1898 році закінчив Курську гімназію із золотою медаллю. Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1904). Упродовж 1904–1906 років додатково навчався на історико-філологічному факультеті того ж університету.
З 1906 по 1909 рік працював дільничим лікарем в Олександрійському повіті. У 1909 році, за запрошенням професора О. В. Репрева, повернувся до Харківського університету для підготовки до професорського звання на кафедрі загальної патології.
У 1910 році захистив докторську дисертацію: «К вопросу об окислительных процессах при экстирпации поджелудочной железы (экспериментальное исследование)».
У 1911–1912 роках проходив наукове стажування:
- у Санкт-Петербурзі — у лабораторіях професорів Зільбер-Шумової та В. В. Підвисоцького,
- у Берліні — у професора Міхаеліса,
- у Парижі — в Інституті Пастера, де працював під керівництвом І. І. Мечникова та О. М. Безредка.
- У 1913–1914 роках — доцент із мікробіології при кафедрі патологічної фізіології Харківського університету. Із 1914 року — завідувач кафедри бактеріології в Жіночому медичному інституті.
Бєлоусов Володимир Олександрович
(1895 – 1971) — педіатр, доктор медичних наук, член-кореспондент АМН СРСР, Заслужений діяч науки УРСР.
Народився в місті Курськ у родині службовця. У 1917 році закінчив медичний факультет Харківського університету.
Професійна діяльність:
- 1918–1921 — ординатор клініки дитячих хвороб Харківського університету.
- 1921–1938 — пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри педіатрії Харківського медичного інституту.
- 1937 — захистив докторську дисертацію на тему: «Материалы к вопросу о белковом рационе здорового и больного школьника в возрасте 8–11 лет».
- 1938–1941 — завідувач кафедри дитячих хвороб лікувального факультету ХМІ.
- 1944–1965 — завідувач кафедри педіатрії педіатричного факультету ХМІ.
- 1946–1952 — заступник директора Харківського медичного інституту з навчальної та наукової роботи.
Громадська та наукова діяльність: - 1954–1971 — голова Харківського товариства дитячих лікарів.
- З 1954 — голова Обласної ради з лікувально-профілактичної допомоги дітям.
- Член правління Українського республіканського та Всесоюзного товариств дитячих лікарів.
- Член Вченої ради МОЗ УРСР.
- Член редколегій низки фахових медичних журналів.
У 1957 році обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук СРСР та удостоєний звання Заслужений діяч науки УРСР.
Наукова спадщина:
Автор понад 70 наукових праць, зокрема:
2 монографії
2 підручники
Ключові напрями досліджень:
- дизентерія, ревматизм, ГРЗ
- лікування туберкульозного менінгіту
- організація харчування школярів
- курортне лікування дітей
Науковий керівник і консультант:
7 докторських і 35 кандидатських дисертацій
Основні публікації:
- «Лечение туберкулезных лимфаденитов у детей в условиях санаторно-курортной обстановки» (1928)
- «О показаниях к курортному лечению при различных заболеваниях детского возраста» (1928)
- «Диагностические ошибки в педиатрической практике» (1948)
- «Учебник детских болезней» (1963)
- «Детские болезни» (1967, 1972)
Вшанування памʼяті:
26 квітня 2002 року, з ініціативи Харківського відділення Асоціації педіатрів України, на будівлі колишньої дитячої клініки (вул. Данилевського, 7) було відкрито меморіальну дошку на честь В. О. Бєлоусова.