Календар медицини

Массен Василь Миколайович (1860 (6 січня 1861 за новим стилем) — 1904 акушер-гінеколог, доктор медицини (1890), професор, організатор медичної освіти в галузі акушерства й гінекології на півдні України.

Медичну освіту здобув: на медичному факультеті Казанського університету (1882–1884), у Військово-медичній академії Санкт-Петербурга (1884–1887) — закінчив з відзнакою.

Після завершення навчання залишений ординатором на 3 роки у шпитальній гінекологічній клініці для подальшого удосконалення.

1887 — стажування у Парижі: вивчав гінекологічну електротерапію, відвідував провідні гінекологічні та хірургічні клініки.

Наукові ступені та дисертація

1890 — захистив докторську дисертацію на тему: «Способ Apostoti. Краткий очерк по истории и практике. Личная клиническая проверка».

Професійна діяльність

• 1889–1902 — завідувач Покровського (Гаванського) пологового притулку у Санкт-Петербурзі.
• 1902 — приват-доцент кафедри акушерства та жіночих хвороб Військово-медичної академії.
• Одночасно — помічник завідувача наукового відділу Наукового експериментального інституту.
• 1902–1904 — професор Новоросійського університету (Одеса):
• створив і очолив кафедру акушерства та гінекології;
• був директором університетської акушерської клініки;
• вперше в університеті читав лекції з педіатрії.

Наукова діяльність

Автор 44 наукових публікацій.

Основні напрями:

• актуальні питання акушерства й гінекології,
• електротерапія гінекологічних захворювань — один із перших дослідників цієї методики у Східній Європі.

Василь Миколайович Массен пішов з життя на піку наукової й професорської діяльності у віці 43 років.

Лихвар Ганна Тихонівна (1920 — 1991) ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1967), професор (1972), провідна фахівчиня в галузі дитячої травматології, ортопедії та сколіозу.

Ганна Тихонівна народилася в с. Велика Бугаївка (нині — Васильківський район, Київська область). 1942 — закінчила Київський медичний інститут. Працювала військовим лікарем під час і після Другої світової війни.

Професійна діяльність

З 1947 року — працювала в Київському науково-дослідному інституті ортопедії та травматології, де обіймала низку відповідальних посад:

• учений секретар (1952–1954),
• завідувачка відділу травматології для дітей та підлітків (1961–1967),
• завідувачка відділу сколіозів (1968–1977),
• завідувачка лабораторії патоморфології та патофізіології (1977–1978),
• завідувачка відділу консервування та пересадки тканин (1978–1982),
• завідувачка науково-організаційного відділу (1982–1987).

Наукові досягнення

• 1967 — захистила докторську дисертацію на тему:
  «Задний спондилодез в комплексном лечении тяжелых форм сколиоза».
• 1972 — присвоєно вчене звання професора.

Наукові інтереси

• Лікування важких форм сколіозу (зокрема хірургічні методики заднього спондилодезу),
• Дослідження вроджених патологій кістково-суглобової системи,
• Питання наслідків поліомієліту та методів їх подолання,
• Профілактика захворювань опорно-рухового апарату у дітей та підлітків,
• Трансплантологія — зокрема пересадка та консервування тканин.

Значення
Ганна Тихонівна Лихварь зробила вагомий внесок у розвиток дитячої ортопедії в Україні, розробила і впровадила в практику низку методів лікування важких ортопедичних патологій, а також була піонеркою в сфері клінічної трансплантології в ортопедії.

Пінчук Вадим Григорович (1930 — 1996) онколог, радіобіолог, академік НАН України (1991), академік АМН України (1993), доктор медичних наук, професор. Один із провідних фахівців у галузі експериментальної онкології, цитології та радіобіології.

Вадим Григорович народився у місті Полтава. Медичну освіту здобув у Київському медичному інституті. Навчався в аспірантурі кафедри патологічної анатомії.

• 1959 — кандидатська дисертація:
  «Патологічна анатомія променевої хвороби під впливом зовнішнього γ-опромінення (Co⁶⁰) та внутрішнього β-опромінення (Sr⁹⁰). Експериментально-морфологічне дослідження».
• 1969 — докторська дисертація:
  «Електронномікроскопічна характеристика клітин у процесі хімічного канцерогенезу в печінці та целофанового канцерогенезу в нирках».
• 1972 — отримав вчене звання професора.

Професійна діяльність

З 1961 року — працював у Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України:

• старший науковий співробітник,
• керівник групи електронної мікроскопії,
• завідувач відділу цитології пухлинного росту (1989–1996),
• директор інституту (1980–1996).
• Заступник академіка-секретаря Відділення молекулярної біології, біохімії, експериментальної та клінічної фізіології НАН України.
• Голова Координаційної ради НАН України «Злоякісні новоутворення».
• Головний редактор журналу «Экспериментальная онкология» (до 1996 р.).

Наукова діяльність

Автор близько 300 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.

Напрями досліджень:

• канцерогенез (зокрема хімічний та радіаційний),
• радіобіологічні наслідки Чорнобильської аварії,
• цитологія пухлинного росту,
• імуногематологія та онкогематологія.

Ключові наукові досягнення

• Дослідив злоякісні новоутворення у післяаварійний період (ЧАЕС).
• Показав синергічну дію малих доз іонізуючої радіації та шкідливих факторів середовища.
• Висунув гіпотезу про роль ушкодження мембран ендоплазматичного ретикулуму (ергастоплазми) в гепатоканцерогенезі.
• Один із розробників клонально-селекційної концепції пухлинного росту.
• Керував 6 докторськими та 12 кандидатськими дисертаціями.

Відзнаки

• Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1981)
• Премія імені О. О. Богомольця АН України (1979)

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертацій Пінчука В. Г.:

1. Патологическая анатомия лучевой болезни, возникающей под влиянием внешнего гамма-облучения радиоактивным кобальтом (Co60) и внутреннего бета-облучения радиоактивным стронцием (Sr89). (Эксперим.-морфол. исследование). Автореф. дисс. … канд. мед. наук (1959). Шифр зберігання: 616.073 П-326
2. Электронномикроскопическая характеристика клеток в процессе химического канцерогенеза в печени целлофанового канцерогенеза в почке. Автореф. дисс. … докт. мед. наук (1969). Шифр зберігання: 1969 П326в

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Пінчука В. Г., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Экспериментальные опухоли печени. /Моделирование, морфогенез, ультраструктура/. (1976). Шифр зберігання: Б-19922
2. Структура тимуса и дифференцировка Т-лимфоцитов. (1991). Шифр зберігання: Б-70463
3. Современные методы автоматизации цитологических исследований. (1988). Шифр зберігання: Б-60255
4. Синдром эндогенной интоксикации. (1979). Шифр зберігання: Б-31937
5. Патологическая анатомия и ультраструктура нодозной гиперплазии и рака предстательной железы. (1977). Шифр зберігання: Б-22530
6. Лимфоциты и опухолевый рост. (1982). Шифр зберігання: Б-40869
7. Иммуноцитохимия и моноклональные антитела в онкогематологии. (1990). Шифр зберігання: Б-66651 та інші.

Образцов Василь Парменович (1849 – 1920) — терапевт, видатний клініцист і вчений.

Василь Парменович народився в місті Грязовець (нині — Вологодська область, Російська Федерація) у родині священика. Закінчив духовну семінарію. Медичну освіту здобув у Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1875 році.

Після завершення навчання працював земським лікарем у місті Великий Устюг Вологодської губернії. У 1877–1878 роках брав участь у російсько-турецькій війні як полковий лікар. У 1879 році проходив удосконалення за кордоном у професора Понфіка в місті Бреславль.
У 1880 році захистив докторську дисертацію на тему
«К морфологии образования крови в костном мозгу млекопитающих».

Працював молодшим ординатором, а згодом — завідувачем терапевтичного відділення Київського військового шпиталю, ординатором Мінського військового шпиталю. З 1887 року — завідувач терапевтичного відділення міської лікарні Києва.

З 1891 року — доцент, а з 1893 року — професор кафедри спеціальної патології та терапії Університету Святого Володимира. У 1904–1918 роках очолював факультетську терапевтичну клініку.

Василь Парменович Образцов був головою Київського фізико-медичного товариства та Наукового товариства лікарів Олександрівської лікарні в Києві, користувався значним авторитетом як учений і лікар-практик.

Наукова діяльність і внесок у клінічну медицину

Вчення про інфаркт міокарда

До початку ХХ століття всі прижиттєві спостереження тромбозу вінцевих артерій серця розглядалися переважно як казуїстичні випадки. Системне клінічне вивчення інфаркту міокарда розпочалося після того, як В. П. Образцов спільно з М. Д. Стражеском доповіли 19 грудня 1909 року на Першому з’їзді російських терапевтівпро низку випадків інфаркту міокарда в доповіді
«К симптоматологии и диагностике тромбоза венечных артерий сердца».

Це класичне дослідження створило цілу епоху у вченні про інфаркт міокарда. У ньому:

• докладно описано клінічну картину захворювання;
• розроблено методику його прижиттєвої діагностики;
• визначено можливі клінічні варіанти перебігу;
• проведено диференційну діагностику з окремими нападами стенокардії.

Саме ця праця заклала основи сучасної клінічної кардіології.

Інші наукові досягнення В. П. Образцов:

• розробив метод фізичного дослідження органів черевної порожнини — глибоку методичну ковзну пальпацію;
• запропонував оригінальну методику перкусії грудної клітки й черевної порожнини одним пальцем;
• у 1895 році виділив ентерити як самостійну клінічну форму;
• описав клініку різних форм апендициту;
• удосконалив діагностику багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту:
ентероптозу, розширення шлунка, туберкульозу сліпої кишки, грижі Трейца та ін.;
• розробив вчення про механізм роздвоєння тонів серця і ритм галопу;
• писав клініку неврозів серця.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Образцова В. П.:
К морфологии образования крови в костном мозге у млекопитающих. Диссертация на степень доктора медицины лекаря Василия Образцова (1880). Шифр зберігання: 612.1 О-233

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Образцова В. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. .їїзИзбранные труды (1950). Шифр зберігання: 616 О-233
2. Болезни желудка, кишек и брюшины (1924). Шифр зберігання: 616.3 О-233
3. К паспознанию грыжи (1911). Шифр зберігання: 617.4 О-233от
4. К симптоматологии и диагностике тромбоза венечных артерий сердца (1910). Шифр зберігання: 616.1 О-233
5. К физическому исследованию желудочно-кишечного канала и сердца (1905). Шифр зберігання: 616.3 О-233
6. О перисигмоидитах и тазовых формах аппендицита (1911). Шифр зберігання: 616.3 О-233
7. О прерывистом, раздельном на два приема, сокращений левого желудочка сердца (бисистолии) и о явлениях на артериях при недостаточности клапанов аорты (1908). Шифр зберігання: 616.1 О-233
8. Случай инвагинации кишек (1906). Шифр зберігання: 616.3 Т-669

Гроховський Володимир Йосипович (1936 – 2006) — дитячий хірург, учений, педагог.

Володимир Йосипович народився в селі Кошляки (нині — Тернопільська область). Медичну освіту здобув на педіатричному факультеті Львівського медичного інституту, який закінчив у 1958 році.

У 1958–1960 роках працював хірургом Яворівської центральної районної лікарні Львівської області. У 1968–1978 роках — лікар-хірург Львівської обласної дитячої клінічної лікарні.

З 1978 року пов’язав свою професійну діяльність із кафедрою дитячої хірургії Львівського медичного інституту, де працював на посадах:

• асистента (1978–1985);
• доцента (1985–1986);
• завідувача кафедри (1986–2006).

Наукові ступені та вчені звання

• 1965 рік — захист кандидатської дисертації
«Нарушение и коррекция водно-электролитного обмена у детей на различных этапах хирургического лечения»;
• 1981 рік — захист докторської дисертації
«Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении разлитого аппендикулярного перитонита у детей»;
• 1988 рік — присвоєно вчене звання професора.

Наукова діяльність і внесок

В. Й. Гроховський є автором близько 100 наукових публікацій, зокрема:

• 2 монографій;
• підручника;
• авторського свідоцтва на винахід.

Основні напрями наукової діяльності:

• розробка нових методів лікування в дитячій хірургії;
• застосування лазеротерапії та плацентарного полібіоліну в комплексному лікуванні дітей із крипторхізмом;
• поєднання антибіотикотерапії та гіпербаричної оксигенації в лікуванні перитоніту в дітей;
• оптимізація хірургічного лікування з урахуванням порушень водно-електролітного обміну.
• Був науковим керівником 4 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Гроховського В. Й.:

Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении разлитого аппендикулярного перитонита у детей (1981) Шифр зберігання: Р-26954

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Гроховського В. Й., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Методические указаних для самостоятельной подготовки студентов 5 курса педиатрического факультетах к практическим занятиям по детской хирургии. Ч. 1. Неотложная и гнойная хирургии (1987) Шифр зберігання: Б-55859

Кульчицький Микола Костянтинович (1856 – 1925) — гістолог, учений, педагог, державний діяч.

Микола Костянтинович народився в місті Кронштадт. Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1879 році.

Після завершення навчання працював у Харківському університеті на посадах:

• приват-доцента та прозектора (1883–1889);
• екстраординарного професора (1889);
• ординарного професора кафедри гістології (1889–1912).

У 1897–1900 роках обіймав посаду декана медичного факультету Харківського університету.

Наукові ступені та службова діяльність

• 1883 рік — захистив докторську дисертацію
«О строении телец Grandry»;
• 1912 рік — призначений попечителем Казанського навчального округу;
• згодом переведений на аналогічну посаду до Санкт-Петербурга;
• у 1916–1917 роках — міністр народної освіти;
• у 1914 році отримав чин таємного радника.

Після Жовтневого перевороту у 1921 році емігрував за кордон. Оселився в Лондоні (Велика Британія), де продовжив наукову діяльність і викладав в Оксфордському університеті.

Наукова діяльність і внесок у гістологію
Основними напрямами наукової діяльності М. К. Кульчицького були:

• дослідження будови центральної нервової системи;
• вивчення нервових закінчень;
• розвиток теорії мікроскопічної техніки;
• удосконалення гістологічних методик.

У 1882 році він указав на існування особливого типу клітин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, які згодом отримали назву
«клітини Кульчицького» (ентерохромафінні клітини).

У фонді ННМБУ зберігаються праці М. К. Кульчицького, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Основы гистологии животных и человека (1912). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
2. Основы практической гистологии. Ч. 1 (1889). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
3. Основы практической гистологии. Ч. 2 (1890). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
4. Техника микроскопического исследования (1897). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
5. Учение о микроскопе и технике микроскопического исследования (1909). Шифр зберігання: 611.018 К 906.