Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928) терапевт, академік Всеукраїнської академії наук, доктора медицини, професор
Походження
- Походив із старовинного дворянського роду Гоголів-Яновських.
- Далекий родич Миколи Гоголя.
Освіта
- Закінчив Київську гімназію на Подолі із золотою медаллю.
- Володів німецькою, французькою, англійською мовами.
- Найкращий випускник медичного факультету Київського університету.
- Формування як лікаря
Ординатор у Карла Трітшеля, що мав великий вплив на нього. - Стажування в клініках і лабораторіях Берліна та Парижа.
- Заснував першу в Києві бактеріологічну лабораторію для діагностики туберкульозу (Олександрівська лікарня).
Наукова та викладацька діяльність
Професор:
- Одеського університету (1904)
- Київського університету (1905–1921)
- Київського медичного інституту (1921–1928)
- Засновник київської терапевтичної школи.
Автор понад 60 наукових праць (інфекції, туберкульоз, легені, нирки, ШКТ).
- Редактор першого видання Великої медичної енциклопедії.
- Ініціатор створення санаторіїв проти туберкульозу.
- Перший лікар — академік Всеукраїнської академії наук.
Лікував видатних діячів: Леся Українка, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Володимир Короленко.
Не відмовив жодному пацієнту за 45 років практики. Часто не брав грошей, допомагав бідним матеріально.
У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Яновського Ф.Г.:
- Современное положение диагностики рака желудка (1926). Шифр зберігання: 616.3 Т-669
- Диагностика заболеваний почек в связи с их патологией (1927). Шифр зберігання: 616.6 Я-646
- Язва желудка (1928). Шифр зберігання: 616.3 Я-401
- Эмфизема легких. Частная патология и терапия внутренних болезней. Т.3, вип.1, розділ 18. (1927). Шифр зберігання: 616(02) Ч-253
- Туберкулез легких (патология, клиника и лечение) (1931). Шифр зберігання: 616.2 Я-646
175 років від дня народження діяча військової медицини, хірурга, доктора медицини Адольфа Карловича Флейшера (1845-1902)
Видатний діяч військової медицини, хірург, доктор медицини (1876). Головний лікар Київського військового госпіталю (з 1887). Один із засновників Київського військово-санітарного товариства.
Наукові праці: “Рычагообразные зубные щипцы” (1870); “Ueber Knochennenbildung im Bindegewebe” (1880); “Лечение ран по антисептическому способу” (1881); “О лечении шанкерных бубонов” (1881)”; “О первичной бугорчатке как причине хирургических болезней” (1881).
Гамбург Агнеса Михайлівна (1900 – 1980) cудовий медик, доктор медичних наук, професор
У 1924 році закінчила медичний факультет Саратовського університету. Після завершення навчання працювала лаборантом, а згодом — асистентом кафедри судової медицини.
Науково-організаційна діяльність:
- активна учасниця створення Науково-дослідного інституту судових експертиз Івановської промислової області, де працювала заступником директора, а з 1934 року — директором;
- 1934 — захист кандидатської дисертації;
- з 1937 року — завідувач кафедри судової медицини 2-го Київського медичного інституту;
- 1942 — захист докторської дисертації «Судебно-медицинская экспертиза обвиняемого»;
- 1945 — присвоєне вчене звання професора;
- 1938–1972 — організатор і незмінний завідувач кафедри судової медицини Київського інституту удосконалення лікарів.
Інституційні ролі:
- з 1951 року — заступниця начальника Республіканського бюро судово-медичної експертизи;
- з 1949 року — голова правління Київського наукового товариства судових медиків і криміналістів (з часу його заснування);
- ініціаторка створення та заступниця голови Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів.
Наукова діяльність:
авторка близько 100 наукових публікацій, зокрема 4 монографій;
- дослідження присвячені:
- судово-медичній травматології;
- методам дослідження речових доказів;
- судовій відповідальності лікарів;
- історії судової медицини.
Рогачова Валентина Сергіївна (1920 – 2009) визначна хірургиня, педагог, доктор медичних наук (1964), професор (1966), «Відмінник охорони здоров’я УРСР», автор понад 200 наукових праць
Освіта і початок кар’єри
- 1941 – закінчила Томський медичний інститут за військово-польовою хірургією (прискорена програма)
- Учасниця ліквідації епідемії висипного тифу в Томську
- Працювала в амбулаторії та на лікарській дільниці в Алтайському краї
- Військова служба (Друга світова війна)
1942–1945 – хірург у медсанбатах Калінінського та 2-го Прибалтійського фронтів - Учасниця визволення Смоленська, Орші, Риги
- Звання: майор медичної служби
Нагороди: ордени Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, медалі (зокрема «За бойові заслуги»)
Наукова та медична діяльність
- 1949 – першою у світі виконала резекцію рубцевого стравоходу з пластикою тонкою кишкою через абдомінально-шийний доступ
- 1952 – кандидатська дисертація: «Зміни стравоходу після хімічного опіку»
- 1963 – докторська дисертація: «Хирургическое лечение больных раком пищевода»
- Посади
1952–1963 – старший науковий співробітник НДІ онкології (Томськ) - 1966–1970 – завідувачка кафедри шпитальної хірургії (Томськ)
- 1970–1981 – завідувачка кафедри хірургічних хвороб педіатричного факультету Київського медичного інституту
- 1981–1989 – професор-консультант тієї ж кафедри
Наукові інтереси
Хірургія стравоходу, Реконструктивно-відновні операції
Керівництво: 7 кандидатських, 1 докторська дисертація
100 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, старшого, провідного наукового співробітника Київського НДІ нейрохірургії Інни Олександрівни Бродської (1920-2012)
Патологоанатом, доктор медичних наук (1971). Закінчила Іванівський медичний інститут (1946). Від 1947 – в Інституті нейрохірургії АМН України (Київ): 1950-1958 – молодший науковий співробітник, 1958-1992 – старший науковий співробітник, 1992-1993 – провідний науковий співробітник лабораторії нейропатоморфології. Від 1993 – за кордоном.
Напрями наукових досліджень: морфологія та гістохімія пухлин головного мозку, судинна патологія головного мозку, післяопераційні ускладнення у хворих з пухлинами мозку.
Наукові праці: “О дифференциальной диагностике ишемических и геморрагических инсультов” (1965); “Цитоспектрофотометрическое изучение ДНК в клетках нейроэктодермальных опухолей головного мозга человека” (1976); “Неспецифические белки: Возможности и перспективы применения в морфологическом исследовании опухолей” (1987); “Морфологические особенности черепно-мозговой и спинномозговой грыжи у детей после аварии на Чернобыльской АЭС” (1994).
80 років від дня народження фахівця в галузях медичної інформатики та кібернетики, доктора медичних наук, професора Озара Петровича Мінцера (1940)
Фахівець у галузях медичної інформатики та кібернетики, доктор медичних наук (1973), професор (1978), заслужений діяч науки і техніки України (2000). Закінчив Київський медичний інститут (1963) та радіофізичний факультет Київського університету (1967). У 1963-1976 працював у Київському НДІ туберкульозу та грудної хірургії (нині Національний інститут фтизіатрії і пульмонології НАМНУ); за сумісництвом у 1968-1971 – доцент кафедри управління охороною здоров’я Київського медичного інституту; 1976-1985 – завідувач лабораторії медичної кібернетики Київського НДІ серцево-судинної хірургії; від 1986 – організатор і завідувач кафедри медичної інформатики, водночас у 1993–2006 – співзасновник і декан факультету підвищення кваліфікації викладачів, від 2005 – співорганізатор і директор Наукового навчально-методичного центру дистанційної освіти Національної медичної академії післядипломної освіти (Київ); за сумісництвом у 1991-1995 – проректор Київського народного університету технічного прогресу. Президент Асоціації спеціалістів з медичної інформатики, статистики та біомедичної техніки (від 2000).
Наукові дослідження присвячені теоретичній інформатиці, створенню медичних експертних систем; автоматичній діагностиці захворювань і станів, використанню багатовимірного статистичного аналізу для прогнозування та лікування захворювань серця, легень, шлунково-кишкового тракту; ефективності локального впливу на біологічно активні точки електромагнітного випромінювання вкрай високої частоти нетеплової інтенсивності. За його участі створений тест на злоякісні новоутворення – “Онкотест-2”. Запропонував концепцію медичної електронної паспортизації й єдиного медичного освітнього простору України.
Наукові праці: “Проблемы медицинской кибернетики” (1972); “Кибернетическое прогнозирование в пульмонологии” (1983); “Биологическая и медицинская кибернетика” (1986); “Інформаційні технології в охороні здоров’я і практичній медицині. Кн. 5” (2003); “Біометрія” (2008); “Нові технології навчання менеджменту в медицині” (2009).