Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Вер
21
Нд
Вакуленко Микола Опанасович (1890 –????)
Вер 21 день

Микола Опанасович Вакуленко (1890 –????) патолог, бактеріолог.

Освіта

  • 1908 – закінчив Владикавказьку гімназію.
  • 1914 – медичний факультет Університету св. Володимира (м. Київ).

Професійна діяльність

  • 1914–1919 – військова служба: проєктор Київського військового госпіталю, завідувач лабораторій у пересувному госпіталі та санітарно-епідемічному загоні.
  • 1919–1926 – завідувач прозектури та лабораторії Вінницького гарнізонного військового госпіталю.
  • 1920 – організував першу прозектуру у Вінниці при обласній лікарні, очолював її до 1950.
  • 1929–1948 – завідувач прозектури Вінницької психоневрологічної лікарні.
  • 1922 – завідувач кафедри мікробіології Вінницького фармакологічного інституту.
  • 1930 – завідувач кафедри гістології заочного медичного інституту.
  • 1932–1949 – завідувач кафедри патологічної анатомії Вінницького медичного інституту.
  • 1950–1962 – завідувач патогістологічної лабораторії Вінницького обласного онкологічного диспансеру.

Науковий внесок

Автор 22 наукових праць.

Досліджував:

  • патологію висипного та поворотного тифу, холери;
  • зміни нервової системи при шизофренії, прогресуючому паралічі, старечому слабоумстві.
Вер
23
Вт
Малиновський Людвіг Іванович (1875 – 1917)

Вер 23 день

Малиновський Людвіг Іванович (1875 – 1917)
Людвіг Іванович Малиновський (1875 – 1917)
хірург, організатор охорони здоров’я, громадський діяч.

Освіта

1898–1903 – медичний факультет Юр’ївського університету.

Професійна діяльність

  • Асистент проф. В. Г. Цеге-Мантейфеля (1903–1905).
  • Лікарня в м. Дунаївці (10 ліжок) – організував активну хірургічну діяльність.
  • З 1905 – хірург та старший лікар Вінницької земської лікарні (75 ліжок), де поставив лікування на сучасний рівень.
  • Під час Першої світової війни – головний лікар і провідний хірург шпиталю Всеросійського земського союзу у Вінниці.
  • Упродовж 13 років – голова Вінницького Пироговського товариства.

Науковий внесок

  • Автор 25 наукових праць, низки монографій і статей з хірургії.
  • Вперше описав клініку мезентеріальних лімфаденітів.
  • У класифікації перитонітів виділив дві нові форми: слизово-серозні та гангренозні.
  • Запровадив термін «апендицинілеус» (кишкова непрохідність при гострому апендициті).

Громадська діяльність та спадщина

Ініціатор будівництва Вінницької Пироговської лікарні (відкрита 7.05.1917).

Похований біля фасаду її хірургічного корпусу; на могилі встановлено пам’ятник.

Його ім’я носять вулиця у Вінниці та одна з найбільших палат хірургічного відділення Пироговської лікарні.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Людвіга І. М., підготовлені одноосібно:

  1. Догмы асептики. Подготовка операций и лечение ран (1916). Шифр зберігання: 617.9 М-192
  2. Phagedaena vulherum (1915). Шифр зберігання: 617.99 М-192
Жов
3
Пт
Калюжний Денис Миколайович (1900 – 1976)
Жов 3 день

Калюжний Денис Миколайович (1900 – 1976) — український гігієніст, один із основоположників гігієни атмосферного повітря в Україні.

Народився на хуторі Калюжному Лебединського повіту Харківської губернії. Медичну освіту здобув у Харківському медичному інституті (1926).

Професійна діяльність

  • 1926–1931 — санітарний лікар Харківської міської санітарно-епідеміологічної станції.
  • 1931–1933 — навчався в аспірантурі на кафедрі загальної гігієни Харківського медичного інституту.
  • З 1932 р. працював в Українському НДІ комунальної гігієни під керівництвом О. М. Марзєєва.
  • З 1937 р. — старший викладач гігієни Харківського військово-медичного училища.
  • 1940 — захистив кандидатську дисертацію «Санитарное изучение атмосферного воздуха населенных мест Украины и меры борьбы с его загрязнением».

Під час німецько-радянської війни:

  • викладач кафедри загальної та військової гігієни Куйбишевської військово-медичної академії (1942),
  • начальник санітарно-епідемічної лабораторії Воронезького та 1-го Українського фронтів.
  • З 1946 р. — заступник директора, а в 1956–1971 рр. — директор НДІ загальної та комунальної гігієни імені О. М. Марзєєва.

Завідував кафедрами:

  • гігієни Київського інституту удосконалення лікарів (1946–1956, 1965–1970),
  • гігієни Київського медичного інституту (1956–1960).
  • 1954 — захистив докторську дисертацію «Гигиеническая оценка загрязнения атмосферного воздуха выбросами предприятий черной металлургии и мероприятия по его оздоровлению».
  • 1957 — професор.
  • 1961 — член-кореспондент АМН СРСР.

Громадська діяльність та визнання

  • Голова правління Українського наукового товариства гігієністів (з 1959 р.).
  • Почесний член Чехословацького науково-медичного товариства імені Я. Пуркіньє.
  • Заслужений діяч науки УРСР (1964).

Наукова спадщина

Автор понад 250 наукових публікацій, зокрема 24 монографій. Науковий консультант і керівник 16 докторських та 22 кандидатських дисертацій.

Основні напрями досліджень: гігієна атмосферного повітря, планування населених місць, військова гігієна, історія гігієни й санітарії.

Досліджував механізми дії забруднювачів повітря на організм та закономірності їх розповсюдження від промислових підприємств.

 

Жов
5
Нд
Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915)
Жов 5 день

Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915) — юрист, природодослідник, археолог, краєзнавець, історик.

Народився в с. Фужині поблизу сучасного м. Рієка (Хорватія).

Освіта та рання діяльність

  • 1847–1851 — навчався на юридичному факультеті Кошицької академії.
  • Під час угорської революції 1848–1849 рр. був офіцером національної гвардії.
  • 1852–1856 — службовець у суді.

Професійна кар’єра

  • З 1855 р. мешкав у Мукачеві, працював у судових органах та адвокатурі.
  • З 1865 р. — головний прокурор Мукачевсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів.

Наукова та громадська діяльність

Член Угорського товариства природодослідників (1860), Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії.

Автор близько 300 публікацій, зокрема 11 монографій.

Основні напрями досліджень:

  • мінеральні води Закарпаття, їхній хімічний склад і лікувальні властивості;
  • клімат Закарпаття та його оздоровчий потенціал;
  • археологія Тисо-Дунайської низовини (довів, що слов’яни заселили цей край до приходу угорців);
  • соціально-економічний розвиток та духовна культура закарпатців.

Внесок

  • Створив зведену таблицю хімічного складу мінеральних вод Закарпаття.
  • Популяризував ідею комплексного застосування природних лікувальних ресурсів краю.
  • Залишив значний науковий доробок із археології, етнографії та історії Закарпаття.
Жов
8
Ср
Щастний Дмитро Сергійович (1903 – 1974)
Жов 8 день

Щастний Дмитро Сергійович (1903 – 1974) – мікробіолог, епідеміолог та імунолог.

Народився в місті Одеса, 1926 – закінчив Одеський медичний інститут.

Професійна діяльність

Працював у різних медичних і мікробіологічних науково-дослідних установах.

  • 1943–1944 – заступник директора з наукової роботи Тамбовського НДІ мікробіології.
  • 1944–1949 – завідувач відділу віспи Одеського НДІ мікробіології та епідеміології.
  • 1945–1962 – доцент кафедри мікробіології Одеського медичного інституту ім. М. І. Пирогова.
  • 1963–1967 – доцент кафедри мікробіології і вірусології Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
  • 1967–1971 – професор тієї ж кафедри.
  • 1965 – захистив докторську дисертацію «Влияние тканевых препаратов В. П. Филатова на защитные функции и устойчивость организма к инфекции».

Наукові праці

Автор понад 70 наукових публікацій.

Основні напрями досліджень:

  • медична мікробіологія та імунологія;
  • застосування тканинних препаратів для лікування бактеріальних інфекцій;
  • історія медицини та медичної мікробіології.
Жов
14
Вт
День Захисника України
Жов 14 день

День Захисника УкраїниВідзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом і неробочим днем.