Календар медицини

Бернасовська Єлизавета Петрівна (1925—2002) — український мікробіолог, доктор медичних наук (1976), професор (1981).

Єлизавета Петрівна народилася в місті Гайсин (нині — Вінницька область). Медичну освіту з відзнакою здобула у Вінницькому медичному інституті (1944).

У 1948–1949 роках працювала завідувачем пастерівського відділу Вінницької санітарно-епідеміологічної станції (СЕС).

У 1949–1952 роках навчалася в аспірантурі та працювала в Київському науково-дослідному інституті епідеміології, мікробіології та паразитології (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України), де обіймала посади:

• молодшого наукового співробітника,
• старшого наукового співробітника (1959–1965),
• керівника лабораторії загальної мікробіології (1965–1994),
• головного наукового співробітника (1994–2000),
• заступника директора з наукової роботи (1976–1978).

У 1953 році захистила кандидатську дисертацію на тему:
«Мікробіологічна та епідеміологічна характеристика безжовтяничного лептоспірозу у Вінницькій області».

У 1976 році захистила докторську дисертацію: «Лептоспірози в Українській РСР».Отримала звання професора у 1981 році.
Обіймала посаду головного бактеріолога Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Була заступником голови республіканської проблемної комісії «Епідеміологія, мікробіологія та паразитарні хвороби» при Вченій раді МОЗ УРСР, а також керівником мікробіологічної секції та заступником голови лабораторної ради при Головному санітарно-епідеміологічному управлінні МОЗ УРСР.

Основні напрями наукової діяльності:

• дослідження умовно-патогенних мікроорганізмів, чинників їх патогенності та механізмів взаємодії з іншими мікроорганізмами і макроорганізмом,
• розробка профілактики внутрішньолікарняних інфекцій,
• вивчення біології та епідеміології лептоспірозу,
• створення препаратів для діагностики та лікування лептоспірозу.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати Бернасовської Є. П.:

1. Микробиологическая и эпидемиологическая характеристика безжелтушного лептоспироза в Винницкой области. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. 1953. Шифр зберігання: 616.92 Б-51.
2. Лептоспиры и лептоспирозы в Украинской ССР. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора медицинских наук. 1975. Шифр зберігання: Р-19982.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Бернасовської Є. П.:

1. Лептоспирозы. 1978. Шифр зберігання: Б-25902.
2. Острые кишечные инфекции, вызванные условно патогенными микроорганизмами. 1984. Шифр зберігання: Б-46346.
3. Лептоспироз. 1989. Шифр зберігання: Б-63343.
4. Методические рекомендации по эпидемиологии, клинике и профилактике лептоспирозов в Украине. 1976. Шифр зберігання: Б-21478.
5. Методические рекомендации по лабораторной диагностике, эпидемиологии, клинике и лечению заболеваний, вызваемых условно патогенными энтеробактериями. 1980. Шифр зберігання: Б-35082
6. Методические рекомендации по использованию иммунологических методов в диагностике протейной инфекции. 1985. Шифр зберігання: Б-49223.

Бобров Олександр Олексійович (1850—1904) хірург-новатор, винахідник, доктор медицини (1880).

Олександр Олексійович народився в місті Орел. Медичну освіту з відзнакою здобув на медичному факультеті Московського університету (1874).

У 1875–1877 роках працював ординатором госпітальної хірургічної клініки Московського університету. Під час російсько-турецької війни (1877) служив лікарем у діючій армії. Після війни удосконалював хірургічні навички за кордоном.

У подальшому працював на таких посадах:

• доцент кафедри оперативної хірургії та хірургічної анатомії Московського університету (1884–1885),
• професор цієї ж кафедри (1885–1892),
• консультант при хірургічному відділенні Басманної лікарні (з 1884),
• керівник хірургічної клініки Ново-Катерининської лікарні (1892),
• завідувач факультетської клініки Московського університету (1892–1904).

У 1880 році захистив докторську дисертацію: «Про механізм переломів трубчастих кісток від дії куль і лікування вогнепальних переломів кінцівок». Був професором і головою Московського хірургічного товариства. Автор близько 60 наукових праць.

Основні напрями наукової діяльності:

• нейрохірургія,
• хірургічне лікування урологічних захворювань,
• судинна хірургія,
• гінекологія,
• щелепно-лицева хірургія,
• травматологія та ортопедія,
• хірургія грудної порожнини,
• анестезіологія.

Наукові досягнення та винаходи:

• розробка методик оперативних втручань у галузі хірургії печінки, нирок і кісток,
• впровадження оперативного доступу до червоподібного відростка та обробки його кукси,
• визначення проекцій кровоносних судин, нервів і органів на поверхню тіла,
• запропонував спосіб ушивання грижових воріт при пахових грижах (спосіб Боброва-Шампіоньєра),
• винахід апарата для підшкірного вливання (апарат Боброва).

Інша діяльність:

• засновник консервативного напряму в лікуванні кісткового туберкульозу у дітей,
• ініціатор створення у 1902 році в Алупці (Крим) дитячого санаторію для лікування кісткового туберкульозу, який нині носить ім’я О. О. Боброва.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Боброва О. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Курс оперативной хирургии и хирургической анатомии (1889). Шифр зберігання: 617.9(02) Б-725
2. Оперативная хирургия. Ч. 1. Курс лекций (б.г.). Шифр зберігання: 617.9 Б-725
3. Описание факультетской хирургической клиники (1897). Шифр зберігання:610.2 Б-725
4. Руководство к изучению хирургических повязок. Десмургия (1915). Шифр зберігання: 617.93 Б-725
5. Руководство к хирургической анатомии (1892). Шифр зберігання: 611.9 Б-725
6. Современная хирургия в деле врачевания. Речь, произнесенная на первом общем собрании членов VII съезда Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова (1889). Шифр зберігання: 617 Б-725
7. Учение о вывихах. Курс лекций (1890). Шифр зберігання: 617.3 Б-725
8. Что делать при упадке деятельности сердца во время хлороформирования (при хлорофорном syncope) (1892). Шифр зберігання: 617.9 Б-725

Котляренко Борис Миколайович (1900–1969)
- інфекціоніст, доцент, кандидат медичних наук, полковник медичної служби.

Борис Миколайович народився в місті Ряжськ (нині — Рязанська область, Російська Федерація). У 1925 році закінчив медичний факультет Ленінградського інституту медичних знань.

Професійна діяльність:

• лікар на будівництві Волховської ГЕС та ординатор інфекційної лікарні м. Ленінграда (1925–1931, 1933–1936);
• головний лікар китобійної флотилії «Слава» (1932–1933);
• начальник медичної служби військового шпиталю м. Луга, Ленінградська область (1936–1938);
• асистент кафедри інфекційних хвороб Ленінградського інституту вдосконалення лікарів (1938–1941);
• епідеміолог фронту в роки Другої світової війни (1941–1946);
• головний інфекціоніст Ленінградського обласного відділу охорони здоров’я (1946–1947);
• головний лікар протитуляремійної станції Ленінградської області (1947–1950).

З 1950 року працював у Львівському медичному інституті:

• доцент кафедри інфекційних хвороб (1950);
• завідувач кафедри інфекційних хвороб (1951–1969);
• головний лікар інфекційної клініки Львівського медінституту;
• головний інфекціоніст Львівського обласного відділу охорони здоров’я.

Наукова діяльність:
У 1943 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «К генезу кожных реакций». У 1951 році отримав вчене звання доцента.

Автор 76 наукових праць.
Під його керівництвом захищено 3 докторські та 23 кандидатські дисертації.

Основні напрями наукових досліджень:

розробка та впровадження ефективних методів діагностики й лікування:
дизентерії, кашлюку, дифтерії, ящура, туляремії, правця, гнійних менінгітів, енцефалітів, черевного та висипного тифу.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Котляренко Б. М.:

Инфекционные болезни (Сборник статей под ред. Котляренко Б. Н. ) (1959). Шифр зберігання: 616.9 И-74

Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор

Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.

У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут.
У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи.
У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».

Професійна діяльність:

• асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
• завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
• завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).

У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії».
У 1968 році отримав вчене звання професора.

• З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
• завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
• завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
• професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).

Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.

Основні напрями досліджень:

• морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
• закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
• удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.

Науковий керівник та консультант:
4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:

1. Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
2. Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
2. Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
3. Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
4. Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
5. Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
6. Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
7. Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
8. Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
9. Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
10. Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093

Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор

У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.

Професійна діяльність:

• асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
• з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Наукові ступені та звання:

• Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
• Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
• Професор — з 1960 року.

Наукова та громадська діяльність:

• голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
• голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
• член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
• член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
• член редколегій низки фахових медичних журналів.

Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:

• «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
• «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
• «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).

Основні напрями досліджень:

• обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
• перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
• діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
  Науковий консультант та керівник:
2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.

Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
терапевт, фтизіатр, заслужений діяч науки УРСР, заслужений професор УРСР

Освіта та рання кар’єра:

Народився в м. Орел (нині — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1899).

• 1899–1901 — курсант-екстерн при факультетській терапевтичній клініці професора Оболенського.
• 1901–1903 — стажувався в 1-й медичній клініці Берлінського університету під керівництвом професора Лейдена, слухав курси в клініках і лабораторіях Берліна.
• 1903–1904 — понадштатний ординатор госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
• 1904–1905 — учасник російсько-японської війни.Професійна діяльність:
• 1905–1923 — ординатор, згодом асистент госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
• 1907, 1909, 1911, 1913 — стажування у клініках Німеччини, Бельгії, Англії з питань внутрішніх хвороб та боротьби з туберкульозом.
• 1910 — організував безкоштовну лікарню для хворих на туберкульоз.
• 1921 — один із організаторів Українського туберкульозного інституту в Харкові; директор (1922–1940).
• 1923–1931 — завідувач кафедри туберкульозу Харківського медичного інституту.
• 1924–1940 — завідувач факультетської терапевтичної клініки того ж інституту.
• 1931 — ініціатор створення Українського інституту клінічної медицини, керівник терапевтичної клініки при ньому (1931–1940).

Громадська та науково-організаційна діяльність:

• Засновник Харківського відділу Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом (1912).
• Голова та заступник голови Українського товариства терапевтів.
• Член президії Вченої ради Наркомату охорони здоров’я УРСР.
• Член Ради директорів низки наукових інститутів.
• Голова бюро терапевтичної секції та голова правління Харківського медичного товариства (1924–1925).
• Редактор терапевтичного відділу журналу «Врачебное дело».
• Організатор перших українських з’їздів терапевтів і фтизіатрів.
• Представник СРСР на міжнародних з’їздах, стажувався в клініках Європи (1923, 1924, 1926, 1928, 1931, 1934).

Наукова діяльність:
Автор 32 наукових праць.

Основні напрями:

• патогенез і діагностика туберкульозу;
• пневмонії;
• захворювання серцево-судинної системи;
• діабет;
• організація протитуберкульозної допомоги.
• Ініціатор створення мережі протитуберкульозних диспансерів в Україні.