Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
70 років від дня народження педіатра, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Юрія Геннадійовича Антипкіна (1950)
Педіатр, академік НАМН України (2007), доктор медичних наук (1990), професор (1998), заслужений діяч науки і техніки України (2003), член Американської академії педіатрів (з 1999), перший заступник директора (1995-2005), директор ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. О.М. Лук’янової НАМН України” (з 2005), завідувач відділення захворювань органів дихання та екологічних проблем порушень здоров’я у дітей того ж інституту. З грудня 2016 академік-секретар Відділення клінічної медицини НАМН України.
Один з провідних учених-клініцистів у галузі педіатрії. Основні напрями наукової діяльності: вивчення механізмів порушень кальцієвого гомеостазу та систем його регуляції у вагітних жінок і дітей; створення класифікації, розробка методів профілактики та лікування хвороб, пов’язаних з недостатністю вітаміну D в організмі; дослідження показників здоров’я дітей, вивчення функціонального стану органів і систем їхнього організму при дії різних екологічно шкідливих чинників; розробка патогенетично обгрунтованих методів профілактики, реабілітації та лікування захворювань органів дихання у дітей (рецидивуючий і хронічний бронхіт, бронхіальна астма). Багато років присвятив проблемі подолання негативних медичних наслідків техногенних катастроф у дітей і вагітних жінок, розробці програм мінімізації впливу радіаційного фактора на різні системи дитячого та жіночого організму.
Наукові праці: “Показники імунітету та кальцій-фосфорного обміну у дітей раннього віку, що хворіють на вітамін D-дефіцитний рахіт” (2000); “Особливості стану колагену і його взаємозв’язків у дітей, народжених після аварії на Чорнобильській атомній електростанції” (2000); “Follow up study of the immune systems of children and adolescents living around Chemobyl: evidence for maintenance of 131 Idependent autoimmune thyroid abnormalities 11-12 years after the Chernobyl accident” (2000); “Стан бронхіальної гіперчутливості у дітей визначається не тільки запальним процесом в дихальних шляхах” (2001); “Чернобыльская катастрофа: Состояние здоровья женщин и детей” (2003); “Ионизирующее излучение и иммунная система у детей” (2003); “Витамин D и его роль в обеспечении здорвья детей и беременных женщин” (2005); “Екосистема великого промислового міста України та діти першого року життя” (2005); “Перинатальні проблеми великого промислового міста України” (2007); “Распространенность симптомов бронхиальной астмы среди детей, проживающих в трех городах Украины с неблагоприятной экологической обстановкой” (2007); “Медико-психологічні та соціальні проблеми дітей групи соціального ризику, шляхи подолання” (2008); “Пульмонологія дитячого віку” (2010); “Фармакотерапія захворювань органів дихання у дітей” (2011); “Діагностика, лікування та профілактика захворювань підшлункової залози у дитячому віці” (2012); “Довідник з дитячої пульмонології та алергології” (2012); “Посібник з дитячої пульмонології” (2015); “Патология плаценты (современные аспекты)” (2016); “Морфологічні та імуногістохімічні паралелі між особливостями плаценти і подальшим станом ендометрія у жінок з лейоміомою матки та онкопатологією щитоподібної залози” (2016); “Внесок науковців в охорону здоров’я дітей і жінок та перспективи вирішення існуючих проблем” (2018).
120 років від дня народження хірурга-ендокринолога, доктора медичних наук, професора Олександра Кириловича Горчакова (1900-1960)
Хірург-ендокринолог, доктор медичних наук (1950), професор (1950), заслужений діяч науки УРСР (1954). Закінчив Харківський медичний інститут (1924). Працював лікарем. Від 1933 – в 2-му Харківському медичному інституті: у 1939-1940 – доцент; під час 2-ї світової війни – військовий лікар; у 1944-1950 – у Харківському стоматологічному інституті (нині Українська медична стоматологічна академія, Полтава): завідувач кафедри загальної хірургії, заступник директора з наукової і навчальної роботи; у 1950-1955 – директор Київського стоматологічного інституту, водночас у 1951-1960 – у Київському медичному інституті: професор кафедри загальної хірургії, завідувач кафедри хірургії. Головний ендокринолог МОЗ УРСР (від 1951).
Вивчав етіологію та патогенез зобної хвороби, зокрема автор її патогенетичної класифікації. Розробляв методи оперативних втручань на щитоподібній залозі та наднирниках; удосконалив методику радикальної операції субтотальної струмектомії. Одним з перших в Україні з лікувальною метою застосував радіонукліди.
Наукові праці: “Зоб, его профилактика и лечение” (1951); “Что такое зоб” (1952); “Зобная болезнь, клиника, профилактика и лечение” (1955); “Опыт лечения больных гипертиреоидной формой зобной болезни радиоактивным изотопом йода” (1955); “Зобная болезнь” (1956); “Опыт хирургического лечения заболеваний щитовидной железы” (1959).
80 років від дня народження науковця в галузі фармації, доктора фармацевтичних наук, професора Раїси Сергіївни Коритнюк (1940)
Науковець у галузі фармації, провізор, доктор фармацевтичних наук (1992), професор (1994). Закінчила Запорізький фармацевтичний інститут (1962). Працювала в аптеках Києва (1962-1964). Від 1967 – в Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): від 1994 – завідувач кафедри технології ліків та клінічної фармації, від 2009 – професор кафедри фармацевтичної технології і біофармації.
Розробляє технології виготовлення парентеральних і м’яких лікарських засобів.
Наукові праці: “Фитотерапия в стоматологии” (1984); “Технология и контроль качества растворов для инъекций в аптеках” (1990); “Технологія та біофармацевтичні аспекти лікарських плівок антимікробної дії” (2005); “Технологічні аспекти та номенклатура інфузійних розчинів” (2009); “Фармацевтичні сумісності антибіотиків з перитонеальними діалізними розчинами” (2010).
70 років від дня народження генерал-майора медичної служби, військового лікаря-терапевта, доктора медичних наук, професора Михайла Петровича Бойчака (1950)
Генерал-майор медичної служби (1998), військовий лікар-терапевт, доктор медичних наук (2004), професор, заслужений лікар України (1995). Закінчив військово-медичний факультет Саратовського медичного інституту (РФ, 1974), факультет підготовки керівного складу Військово-медичної академії в Ленінграді (нині Санкт-Петербург, 1981). Службу розпочав у 1974 в Центральній групі військ (Чехословаччина). Проходив службу в багатьох військових округах СРСР. Був на керівних медичних посадах у Забайкальському військовому окрузі. У 1991 з посади головного терапевта Забайкальського військового округу призначений провідним терапевтом 408-го Окружного військового госпіталю Київського військового округу. З 1996 – начальник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України. У серпні 2012 пішов у відставку.
Основні напрями наукової діяльності: кардіологія, пульмонологія, удосконалення системи військово-медичного забезпечення Збройних Сил України, організація охорони здоров’я, історія медицини, автор “Истории Киевского военного госпиталя” в 5-ти томах.
Наукові праці: “Пневмонии” (2001); “Механизмы формирования сердечной недостаточности. Анализ моделей внутрисердечной гемодинамики” (2003); “Менеджмент у військовій медицині: теорія і практика” (2003); “История Киевского военного госпиталя” (2006-2007).
110 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук Олександра Германовича Папа (1910-1979)
Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1966). Закінчив Київський медичний інститут (1937). У 1945-1951 та 1959-1979 — директор Київського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства та гінекології. У 1965 захистив докторську дисертацію “Токсоплазмоз у беременных женщин”. Голова Українського товариства акушерів-гінекологів, заступник голови Всесоюзного товариства акушерів-гінекологів, голова проблемної комісії з екстрагенітальної патології вагітних, Української проблемної комісії з акушерства та гінекології.
Опублікував понад 120 наукових робіт, присвячених питанням антенатальної охорони плода, профілактики материнської та дитячої смертності при екстрагенітальній патології, раціонального харчування вагітних, наукової організації медичної допомоги матерям і дітям.
150 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Олександра Захаровича Лазарєва (1870-1951)
Педіатр, доктор медичних наук (1936), професор (1942), заслужений діяч науки УРСР (1941) та РРФСР (1946). Учасник російсько-японської та 1-ї світової воєн. Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1893). Працював у Київській дитячій лікарні Товариства допомоги бідним хворим. У 1900 брав участь в організації Київського товариства дитячих лікарів (був його секретарем, від 1922 – головою, від 1936 – почесним головою), 1918 – Київського клінічного інституту (згодом інститут удосконалення лікарів, нині Національна медична академія післядипломної освіти), в якому в 1930-1951 (з перервою) очолював кафедру педіатрії; водночас від 1930 – заступник директора з наукової роботи та науковий керівник дитячої клініки Інституту охорони материнства та дитинства (нині Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ, Київ). Від 1941 – професор, 1942-1944 – завідувач кафедри дитячих хвороб Томського медичного інституту (РФ).
Вивчав дитячі інфекційні захворювання, зокрема кишкові; обґрунтував рекомендації щодо їхньої профілактики; описав клінічні симптоми дизентерії (виділив т. зв. характерний дизентерійний синдром, перервану, стерту та масковану форми захворювання) та туберкульозу в дітей. Також досліджував клінічні ознаки перебігу плевритів.
Наукові праці: “Молочный вопрос и стерилизация молока” (1901); “Случай рецидивирующей дифтерии” (1902); “Туберкульоза дитячого віку” (1932); “До питання про профілактику та лікування токсичної диспепсії” (1945); “Семиотика и диагностика детских болезней” (1947); “Діагностика дитячих хвороб” (1950).